УДК 351.82: 327.371.1

 

В. Д. Тогобицька,

докторант, Навчально-науково-виробничий центр

Національного університету цивільного захисту України

 

РИЗИКИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ПІД ЧАС ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

 

V. Tohobytska,

Doctoral candidate, Training Research and Production Center of the

National University of Civil Protection of Ukraine

 

RISKS FOR THE SOCIAL SPHERE DURING THE DIGITAL TRANSFORMATION

 

У статті розглядаються основні ризики для соціальної сфери в умовах цифрової трансформації. Визначаються основні етапи в розвитку цифровізації населення, та скриті ризики що виникають в процесі трансформації суспільства. З урахуванням поставленої мети дослідження, під проблематикою розглядається сутність поняття та поетапно розглядається його розвиток та імплементація в сучасне суспільство. Проведено оцінку позитивних змін з негативними наслідками цифровізації, та визначено необхідність перевіряти ефективність елементів системи управління, а саме функцій, організаційних структур, управлінських технологій. Визначена основна проблема оцінки ефективності управління: необхідність створення стрункої і вичерпної системи оціночних показників витрат на управління і отриманих результатів, формування методів їх вимірювання і приведення у відповідність.

 

The article considers the main risks for the social sphere in the context of digital transformation. The main stages in the development of digitalization of the population and the hidden risks that arise in the process of transformation of society are identified. Taking into account the purpose of the study, the essence of the concept is considered under the issue and its development and implementation in modern society is gradually considered. The assessment of positive changes with negative consequences of digitalization is carried out, and the necessity to check efficiency of elements of management system, namely functions, organizational structures, administrative technologies is defined. The main problem of management efficiency assessment is determined: the need to create a coherent and comprehensive system of evaluation indicators of management costs and the results obtained, the formation of methods for measuring them and bringing them into line.

 

Ключові слова: Діджиталізація, ризики соціальної сфери, цифрова трансформація, трансформація суспільства, діджиталізація суспільства.

 

Keywords: Digitalization, risks of the social sphere, digital transformation, transformation of society, digitalization of society.

 

 

Постановка проблеми: В сучасних умовах зростаюча «цифровізація» сильно вплинула на наше світосприйняття та поведінку і стала невід'ємною частиною життя. Людство коливається в даний час між прагненням до універсальної доступності, більш швидких з'єднань, потужних пристроїв та частковим дискомфортом щодо ще не ясних побічних ефектів та наслідків.

Таким чином постає питання, що розвиток вітчизняної науки, в тому числі менеджменту, майже не має взаємодії між різними науковими інститутами сучасного українського суспільства, що призвело до значних невідповідностей в понятійному апараті. У той же час є ряд термінів, зміст яких ідентифікується навіть в територіально віддалених школах однаково. Одним із зазначених термінів в даний час є «ефективність».

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Проблеми ризиків цифровізації суспільства в Україні та наукові підходи стосовно формування ефективних механізмів управління процесом цифровізації, у тому числі щодо визначення ключових понять, та формування основних дієвих механізмів ефективного управління розвивають українські вчені. Разом з тим, на сьогодні не сформовано цілісного бачення єдиної думки щодо понять ефективного управління розвитком цифровізації українського суспільства.

Мета статті: визначити основні ризики під час цифровізації суспільства в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу: З психологічної точки зору є важливим завданням полегшити доступ до технологій для окремих осіб і, на додаток до компетенції щодо їх використання, також транслювати знання про те, що й коли слід осмислено використовувати. Протягом багатьох років не було досягнуто значного прогресу в галузі штучного інтелекту, оскільки, попросту кажучи, були спроби адаптувати практику технологій, доступних на той час. Тільки коли від цих спроб відмовилися, відкрилися нові можливості, які часом здавалися дивовижними. Однак, коли у сфері техніки та технологій є щось нове, окремі особи та суспільство мають ухвалити рішення про використання цих нововведень. Використання переваг цифровізації при недопущенні її домінування над суспільством та окремою людиною може стати гідною метою. Крім того, слід очікувати більш довгострокового розвитку, який не є повністю керованим і, отже, не може бути достовірно прогнозований.

Цифровізація є комплексною темою з безліччю аспектів. Цифровізацію вже зараз можна вносити до словників омонімів, через велику кількість значень [2].

Щоб охарактеризувати поточний стан світу та його майбутній розвиток, використовуємо такі ключові слова: мінливість, невизначеність, складність та неоднозначність: те, що сьогодні сучасно, завтра може застаріти. Невпевненість і побоювання широко поширені та виправдані через масштабність та вплив цифровізації на приватне життя, професійну сферу, охорону здоров'я, освіту.

У той же час темпи технологічного розвитку в останні роки та десятиліття дозволяють нам припустити, що ці процеси пришвидшуватимуться. Можливо, вони будуть швидшими, ніж ми можемо собі уявити. Драйвери поточного розвитку – інформаційні (інформаційно-комунікаційні, електронні, цифрові) технології та економіка у різних секторах та соціальних сферах. Міжнародні корпорації, а також невеликі стартапи розробляють продукти та послуги, які часто неадекватні або недостатньо перевірені на ефективність та корисність, побічні ефекти та протипоказання. Це створює враження великого соціального експерименту, який безперервно диференціюється в багато подальших експериментів, всі з яких здаються значною мірою незапланованими та відносно неконтрольованими та некерованими з точки зору їх наслідків та впливів.

Крім того, протягом десятиліть (у тому числі на даний момент) вчені вказують на наявність проблем та необхідності дій у галузі охорони здоров'я та освіти, психічного здоров'я населення та пропонують відповідні концепції. Багато з цих областей діяльності залишаються актуальними і набувають все більшої актуальності в результаті цифровізації.

Психологія як дисципліна, яка займається сприйняттям, досвідом, мисленням та поведінкою, інтересами та мотивами людей, вважає себе відповідальною за активний супровід цього соціального процесу. За допомогою своїх підходів та методів вона досліджує питання у їх окремих аспектах; за допомогою відповідей вона підказує для концептуальних рішень і вносить ясність у цю важливу тему. Вже сьогодні психологія надає велику кількість результатів досліджень, концепцій та пропозицій для проектування процесів розвитку у цифровому світі [3].

Важливі питання, які торкаються людей, з одного боку, і з іншого боку, мають велике значення для розвитку суспільства, стосуються психологічних аспектів: участь у суспільному житті, відчуття приналежності до соціуму, невпевненість та страхи про майбутнє, освіта протягом усього життя та поінформованість, можливості в освіті, охороні здоров'я та професійній сфері.

Актуальність теми не викликає сумнівів. Термін «цифрова революція» був уперше згаданий у наукових дослідженнях у 1995 р. З того часу значення досліджень цифровізації на різні сфери життя людини і суспільства тільки зростає.

Багато країн протягом останніх двох десятиліть активно розвиваються у напрямі глобального інформаційного суспільства. Інформаційні та комунікаційні технології, тобто цифрові технології, проникають у нові й нові сфери життя, особливо у професійний світ. Цей розвиток називають "цифровою трансформацією" або навіть "цифровою революцією". З одного боку, цей розвиток часто сприймається як можливість. На макроекономічному рівні цифрова трансформація обіцяє інновації та зростання; для всіх це створює новий доступ до величезної кількості інформації, забезпечує нові форми соціальної взаємодії та участі, полегшує доступ до освіти та підвищує індивідуальну продуктивність. З цим пов'язана надія на вирішення існуючої соціальної нерівності на індивідуальному та національному рівнях.

З іншого боку, обговорюються численні проблеми та ризики цифрового перетворення. Вони варіюються від втрати робочих місць через автоматизацію, від невирішених етичних проблем (наприклад, відповідальність у разі автокатастрофи за участю самоврядного (безпілотного) автомобіля) до проблем кіберзлочинності та конфіденційності, до спірних питань, таких як проблеми прогресуючої когнітивної втрати функції, що називається «цифровою деменцією» або «цифровим недоумством» (тобто розлад уваги, зниження концентрації та погіршення пам'яті внаслідок надмірного використання електронних пристроїв). Психологи вважають, що існує прямий зв'язок між цифровою деменцією, ігровою залежністю та цифровою залежністю.

Нині можна констатувати, що цифрове перетворення йде повним ходом. Воно часто трактується політиками та бізнесменами як неминуче та необоротне. Зростання використання цифрових технологій від великої промисловості до середніх компаній необхідне підвищення продуктивності та ефективності з допомогою інтелектуальних виробничих процесів. Цифровізація активно проникає у сферу освіти, як середньої та вищої, так і додаткової. Проте гонитва за «цифрою» та бездумним рукотворним прискоренням технічного прогресу задля отримання дедалі більшого прибутку, залучення маніпулятивних форматів практик ставить на порядок денний кардинальні питання, пов'язані з визначенням смислового наповнення подібних трансформацій та впливом на психічне та фізичне здоров'я людини [4].

Очікується, що сьогоднішні дорослі працездатного віку впливатимуть на цифрову трансформацію протягом наступних кількох років – як працівники, вчителі чи споживачі. Тому не дивно, що цифрова грамотність стала дуже затребуваною характеристикою людського капіталу ринку праці.

Також у всіх інших сферах життя – освіта, участь у житті соціуму та політичної діяльності – цифрова грамотність стає все більш затребуваною. Актуальним стає питання цифрової компетентності. Чи має населення необхідні навички, щоб успішно впоратися з проблемами цифрової трансформації? Ця проблема має вирішальне значення для реалізації можливостей цифрової трансформації та для вирішення її проблем та мінімізації ризиків. Зрештою, цифрове перетворення потребує людей, які його активно підтримують і формують, тих, хто має цифрову компетентність.

Щоб відповісти на питання про навички цифрової грамотності дорослого населення, важливо уточнити дві речі: з чого складаються ці цифрові навички? І як їх можна виміряти?

У науковій дискусії існує широкий консенсус щодо того, що цифрову грамотність не можна просто прирівняти до суто технічної можливості використовувати апаратне та програмне забезпечення. Швидше, цифрова грамотність також потребує базових когнітивних навичок, таких як грамотність читання, чисельно-математична компетентність, навички вирішення проблем та навички критичного мислення. Ці базові навички є необхідними передумовами для функціонального, орієнтованого на завдання, застосування нових технологій у повсякденному житті та на роботі.

Часто об'єднуються два типи компетенцій відповідно до вищезазначеного попереднього зауваження: загальна компетенція у вирішенні проблем та конкретна цифрова компетенція.

Порівняльні дані про цифрову грамотність дорослого населення, які розуміються в цьому широкому розумінні, є досягненням недавнього часу.

Слід зазначити, що важливе значення у цифровій грамотності мають соціально-демографічні відмінності. Соціально-демографічні чинники, такі як вік, освіта, статус та етнічне походження, є важливими факторами, що визначають як доступ до цифрових технологій, так і їх використання. Найбільш переконливе свідчення «цифрового розриву» демонструється віком та рівнем освіти, причому молоді та освічені люди, як правило, мають значно ближче відношення до цифрових технологій, ніж люди похилого віку та малоосвічені.

Набуття цифрової компетентності потребує двох речей: по-перше, це вимагає базових когнітивних здібностей, таких як здатність до осмисленого читання. Осмислено читати означає читати уважно, розуміючи та запам'ятовуючи прочитане. Передбачається вміння виділяти головну думку, зосереджуватись на процесі, це сприяє більш швидкому та ефективному навчанню. Навичка управління своєю увагою під час читання є одним із ключових елементів осмисленого читання та повноцінного сприйняття матеріалу. З іншого боку, набуття цифрової компетентності залежить від можливостей навчання та практики. Тому використання цифрових технологій у повсякденному житті та на роботі відіграє важливу роль у придбанні цифрової компетентності. Розвиток цифрової грамотності вимагає базових когнітивних навичок, особливо навичок читання, і вимагає стимулюючого середовища, що забезпечує достатні можливості для навчання роботі з цифровими технологіями.

Цифровізація приносить із собою новий, стрімкий вид соціальних змін. Швидкі, часто під тиском, щойно створені нововведення поширюються всюди у суспільстві, економіці, соціальних відносинах та особистісному розвитку. З'являються глибокі зміни, які ставлять під сумнів згуртованість, розуміння та розум, такі як розвиток інтуїтивних викликів, симбіотичні очікування політики та цинізм щодо правди. Дослідження показують як сприятливі, і небажані ефекти. Спроби прогнозування цифровізації існують. Наприклад: Через кілька десятків дітей людство споживатиме на 45-50% більше енергії, ніж зараз [1]. В той же час, точні прогнози в жодному з аспектів цифровізації неможливі.

Тиск змін, що все більше посилюється, є повсякденною реальністю для людства. Цей тиск може призводити до занепокоєння, процесів дезадаптації та спрацьовування захисної реакції у людей. Важливу роль тут має відігравати держава. Воно має створювати структури, здатні функціонувати для спостереження, соціального розуміння та контролю над цифровізацією.

Очікується, що цифровізація відкриє нові можливості у сфері економіки. З одного боку, вони є результатом підвищення ефективності (наприклад, використання енергії), а з іншого боку, через уточнений і пов'язаний контроль (наприклад, зворотний зв'язок про поточні значення працездатності, зв'язок пробок на дорозі, відстані та інших даних маршруту). У той самий час можливості цифровізації дозволяють індивідуалізувати існуючі технології (наприклад, консалтингові системи, інтерактивні освітні одиниці). Найближчим часом очікуються сприятливі наслідки для логістики, профілактики, зокрема, охорони здоров'я в компаніях, скорочення робочого навантаження, енергозбереження, а також оптимізації усіх виробничих процесів.

У соціальному плані стає актуальною тема ідентичності у суперечливому світі суджень великої групи. Соціально-психологічні процеси, що супроводжують цифровізацію, відрізняються різним ступенем інтенсивності та глибини для різних груп населення, залежно від віку та освіти.

Величезне збільшення швидко доступної, завжди нової індивідуальної інформації та контекстуалізованих знань посилює, з одного боку, здатність засвоювати та раціонально використовувати дані. З іншого боку, обговорюються поширені недоліки когнітивних компетенцій. Пам'ять звільняється від необхідності запам'ятовувати, тобто стає слабкішою. Внутрішня узгодженість шаблонів мислення входить у непридатність, ретельність напрямів даних та його поєднання пояснень і висновків поступається місцем асоціативному та евристичному підходам. Це також відноситься до соціальних моделей мислення – упередження набувають репутації фактів. Розвиток перспективних способів мислення йде на другий план.

У той же час, парасоціальні (технічно опосередковані) відносини, що поширюються, дозволяють сприймати зовсім різні способи життя й перспективи та відносити себе до дедалі більш численних груп. З іншого боку, відстань до інших людей збільшується, їх немає в безпосередній близості, можна не брати до уваги їх мислення, почуття і переживання, їх страждання. Судження, навіть досить жорсткі, не означають ризику. Здатність до емпатії практикується все рідше, переважно опосередковано, і відстає у розвитку.

З одного боку, різноманітні можливості самопрезентації та соціальні моделі у цифрових медіа забезпечують можливість розвитку рефлексивної ідентичності, пов'язаної з апробацією різних ігрових ролей. Але в той же час, вони й досвід швидких соціальних суджень також стимулюють прагнення соціального ствердження й приналежності. Це обговорюється під різними назвами, наприклад, як потреба у соціальному резонансі. Вона включає людини через його нарцисичне прагнення до самоствердження через оцінки інших людей. Користувачі, особливо молоді люди, формують проекти самопрезентації залежними від анонімних суджень, що швидко змінюються, змінюються референтних груп. З власною та чужою, поверхневою та безперешкодною оцінною практикою у групі також зростає страх відторгнення, готовність адаптуватися, відповідати.

Механізми, що спостерігалися у дослідженнях соціальної дезінтеграції ще до цифровізації, продовжують існувати й сьогодні – розпад орієнтуючого та захисного середовища, девальвація досвіду, компетенцій та освітніх досягнень, розмивання надійних біографічних планів. Парасоціальні переживання у віртуальній групі що неспроможні замінити всього цього, оскільки віртуальному світу властивий необов'язковий характер власних соціальних дії і отже, поверхневі взаємини суб'єктів.

Негайна привабливість точності фальшивих новин, яка вважається вірною через її відповідність світогляду, зміцнює симбіотичне розуміння політики: те, що я бачу, інтуїтивно вірно, і люди, які бачать її схожими, належать моїй групі і мають схоже розуміння істини. Хто хоче представляти нашу групу, повинен розділити це розуміння, тому не слід вести дебати про факти та їх інтерпретації, а безпосередньо висловлювати груповий світогляд.

Суперечки про прогалини та джерела достовірних тверджень набудуть більшого значення, але навряд чи досягнуть песимістично налаштованої частини суспільства. Результатом є зростаюча група людей, які й активні, та дезорієнтовані одночасно: їх ставлення справді песимістично, але вони прагнуть участі у суспільному та політичному житті. Вони породжують новий тип політичної активності, поєднання агресивних заяв в Інтернеті, недовіри до політичних інститутів та процесів і, як наслідок, бездіяльності із закликом до великих, не конкретно спланованих політичних змін.

Висновки: Цифрова трансформація є соціально-політичним завданням у широкому значенні, а не лише технологічним. Пов'язані з цим психосоціальні зрушення змінюють умови та можливості використання технологій та соціальної інтеграції в цілому. Ключове психологічне питання полягає в тому, як боротися з невизначеністю: страх втрати роботи та прискорена девальвація біографічних планів аж до непередбачуваності та гетерономії життя не можуть бути індивідуально компенсовані. Індивідуалізація ще більше посилює цю ситуацію завдяки безпосередньому досвіду самотності та десолідаризації. Нинішня політична стратегія передбачає прискорення технічних інновацій та поширення цифрових навичок, особливо у сфері освіти (тобто для молоді). Страхи в контексті цифровізації потребують відкритої соціальної дискусії та довгострокових взаємних зобов'язань, у тому числі між поколіннями.

 

Література.

1. Антонюк В. П., Шамілева Л.Л. Оцінка ефективності використання трудового потенціалу промисловості з урахуванням рівня наукоємності її галузей. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 2 (48). С. 196-206.

2. Людський розвиток в Україні: соціальні та демографічні чинники модернізації національної економіки (колективна монографія) / [Е. М. Лібанова, О. В. Макарова, І. О. Курило та ін.]; за ред. Е.М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. 2012. 320 c.

3. Надрага В. І. Соціальні ризики: сутність, аналіз, можливості впливу: монографія / НАН України, Ін-т демографії та соц. дослідж. ім. М. В. Птухи. Київ: Сердюк В.Л., 2015. 329 с.

4. Оцінка соціальних ризиків в регіонах України як підстава для прийняття управлінських рішень щодо їх подолання. URL: http://old.niss.gov.ua

 

References.

1. Antoniuk, V.P. and Shamileva, L.L. (2017), “Estimation of efficiency of use of labor potential of the industry taking into account the level of science-intensiveness of its branches”, Ekonomichnyj visnyk Donbasu, vol. 2 (48), pp. 196-206.

2. Libanova, E.M. Makarova, O.V. Kurylo, I.O. (2012), Liuds'kyj rozvytok v Ukraini: sotsial'ni ta demohrafichni chynnyky modernizatsii natsional'noi ekonomiky [Human development in Ukraine: social and demographic factors of modernization of the national economy], In-t demohrafii ta sotsial'nykh doslidzhen' im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

3. Nadraha, V.I. (2015), Sotsial'ni ryzyky: sutnist', analiz, mozhlyvosti vplyvu [Social risks: essence, analysis, possibilities of influence], NAN Ukrainy, In-t demohrafii ta sots. doslidzh. im. M.V. Ptukhy, Kyiv, Ukraine.

4. NISS (2017), “Assessment of social risks in the regions of Ukraine as a basis for making management decisions to overcome them”, available at: http://old.niss.gov.ua (Accessed 10 Aug 2017).

 

Стаття надійшла до редакції 20.08.2017 р