УДК 351: 551.58

 

З. Р. Криворученко,

старший викладач, Університет новітніх технологій, м. Київ, аспірант,

Національний інститут стратегічних досліджень, м. Київ

 

ТЕНДЕНЦІЇ ТА МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ГЛОБАЛЬНИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ

 

Z. R. Krivoruchenko,

Senior Lecturer, University of Emerging Technologies, Kyiv,

Ukraine, postgraduate student, National Institute for Strategic Studie, Kyiv, Ukraine

 

TENDENCIES AND POTENTIAL CONSEQUENCES GLOBAL AND REGIONAL CLIMATE CHANGE

 

У статті розглядаються основні тенденції зміни клімату, причини і наслідки, сфери, яких торкнуться кліматичні зміни. Визначена динаміка зміни середньорічної температури повітря для різних регіонів України. Окреслені шляхи адаптації та пом'якшення негативних наслідків зміни клімату, зокрема для України.

 

The article outlines basic tendencies, causes and consequences of climate change, and spheres, which will be concerned by climate change, are considered. Determine the dynamics of change of the average annual air temperature for different regions of Ukraine. Ways of adaptation and mitigation of climate change, particularly for Ukraine.

 

Ключові слова: зміна клімату, Україна, міжнародні організації, погодні умови, прогноз.

 

Keywords: climate change, Ukraine, international organizations, weather terms, prognosis.

 

 

Постановка проблеми.

Глобальні спостереження за кліматичною системою розпочалися з середини XIX століття, а більш повні та різноманітні серії спостережень стали доступними починаючи від 1950. Використання фізичних та біогеохімічних вимірюваннях, дистанційного зондування та  палеокліматичних реконструкцій надає можливість отримати повну картину варіативності та довгострокових змін в атмосфері, океані, кріосфері, та земній поверхні. Потепління кліматичної системи не викликає сумнівів. Починаючи з 1950 року, багато із зареєстрованих змін кліматичної системи є нетиповими або безпрецедентними за останні десятиріччя чи навіть тисячоліття. Внаслідок підвищення температури атмосфери та океану спостерігається тенденція зменшення снігового та льодовикового покриву та підвищення рівню світового океану [1].

Актуальність проблеми.

Проблема зміни клімату висунулася в перший ряд глобальних і довгострокових викликів 21-го століття й пріоритетів міжнародного порядку денного. У науковому відношенні ця проблема являє собою комплексну міждисциплінарну проблему, що охоплює всі ключові аспекти стійкого розвитку - екологічні, економічні й соціальні. Своєчасні попереджувальні заходи по адаптації сприяють зниженню ризиків і потенційного збитку, пов'язаних з погодно-кліматичними впливами, у тому числі в умовах мінливого клімату, і одержанню можливих додаткових вигід. Україна вже потерпає від дефіциту адаптації до теперішнього клімату і потребує підвищення здатності адаптуватися до майбутніх кліматичних умов.

Аналіз досліджень і публікацій.

Дослідженню змін клімату на глобальному та регіональному рівнях приділяється багато уваги та присвячено велику кількість наукових праць [1, 5]. У звіті Першої робочої групи (П’ятого оціночного звіту Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, далі МГЕЗК) (2013) розглянуто нові докази зміни клімату в минулому та прогнозовані зміни у майбутньому на основі багатьох незалежних наукових досліджень, починаючи від спостережень кліматичної системи, палеокліматичних даних, теоретичних досліджень кліматичних процесів та моделювання за допомогою кліматичних моделей.

При роботі над статтею було зроблено аналіз досліджень і публікацій Державного агентства екологічних інвестицій. В Україні Державне агентство екологічних інвестицій забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї. Держагенство виконує підготовлення Національних повідомлень України по питанням зміни клімату [6, 8].

Українським науково-дослідним гідрометеорологічним інститутом (УкрНДГМІ) на основі багаторічних спостережень було виповнено аналіз та моделювання багаторічної динамки середньорічного стоку вод [7].

Проте, незважаючи на значний обсяг розглянутої проблематики, її наукова розробленість далеко не вичерпана. Тому дослідження у сфері регіональних проявів глобальних змін клімату є досить актуальним.

Метою проведених досліджень є  аналіз існуючих тенденцій та можливих наслідків глобальних та регіональних змін клімату. Визначення динаміки зміни середньорічної температури повітря для різних регіонів України. Дослідження методичних рекомендацій та вже прийнятих заходів з адаптації до зміни клімату в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Приповерхнева температура повітря у кожному з останніх трьох десятиріч була вищою за всі попередні, починаючи з 1850, а перше десятиріччя 21-го століття було найтеплішим. У Північній півкулі період з 1983 по 2012 був, найтеплішим 30-ти річним періодом за останні 1400 років.. Середня температура земної поверхні зросла на 0,85 °C протягом періоду з 1880 по 2012 рік, що було розраховано з використанням лінійного тренду на основі декількох окремо розроблених рядів даних [1, с. 4-5]. Для території України було обрано шість міст, які знаходяться у різних регіонах та визначена динаміка зміни середньорічної температури повітря (див рис. 1, 2, 3). Для побудови графіків використовувалися дані мінімальної, середньої та максимальної середньорічної температури, починаючи з 1881 року [2-4]. Можна зазначити, що зміна мінімальної середньорічної температури превалює над максимальною. Тому зростання середньорічної температури обумовлене, більшою мірою, підвищенням середньої температури у холодну пору року. Зміни частоти багатьох екстремальних погодних та кліматичних явищ спостерігаються з 1950 року. У глобальному масштабі кількість холодних днів та ночей зменшилася, а кількість теплих днів та ночей збільшилася. Кількість регіонів, де випадки сильних опадів почастішали, є більшою, ніж регіонів, де їхня кількість знизилася. В Європі, Азії та Австралії почастішали хвилі спеки. У Північній Америці та Європі зросла частота та інтенсивність сильних опадів.

 

Рис. 1. Динаміка зміни мінімальної, середньої, максимальної середньорічної температури у містах Київ та Одеса

 

Льодовиковий покрив, за дуже небагатьма винятками, продовжує зменшуватися та втрачати свою масу по всьому світі. Наприклад, в Гренландії швидкість втрати криги зросла з 35 Гт на рік до 215 Гт на рік протягом періоду з 2002 по 2011 роки. Підвищення глобального середнього рівня Світового океану з середини 19-го століття було вищим за середні значення протягом останніх двох тисячоліть. Глобальний середній рівень Світового океану підвищився на 0,19 м протягом періоду з 1901 по 2010 роки.

 

Рис. 2. Динаміка зміни мінімальної, середньої, максимальної середньорічної температури у містах Вінниця та Львів

 

Концентрації CO2, метану (CH4), та оксиду нітрогену (N2O) в атмосфері підвищилися до рівнів, що є безпрецедентними за останні 800 000 років. Концентрація CO2 в атмосфері підвищилася на 40% від доіндустріального рівня, головним чином, внаслідок спалювання викопного палива та зміни землекористування. Океан поглинув близько 30% антропогенних викидів оксиду вуглецю, що спричинило підвищення кислотності океану. Атмосферні концентрації таких парникових газів, як CO2, метан (CH4), та оксид нітрогену (N2O) підвищилися починаючи з 1750 року внаслідок діяльності людини. У 2011 році концентрації цих парникових газів сягнули 391 ppm4, 1803 ppb, 324 ppb, перевищивши доіндустріальні рівні на 40%, 150%, та 20%, відповідно [1, с. 8-9; 11].

Україна вже потерпає від дефіциту адаптації до теперішнього клімату і потребує підвищення здатності адаптуватися до майбутніх кліматичних умов. Актуальність розроблення методичних рекомендацій для центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо визначення заходів з адаптації до зміни клімату пояснюється виключною важливістю вчасного реагування на виклики і загрози, спричинені зміною клімату.

 

Рис. 3. Динаміка зміни мінімальної, середньої, максимальної середньорічної температури у містах Луганськ та Харків

 

Згідно Четвертого оціночного звіту оціночного звіту МГЕЗК (2007) виділяються наступні сектори, які зазнають найбільшого впливу від змін клімату, а саме водні ресурси та прибережні системи, сільське господарство, лісове господарство та екосистеми, здоров’я людини, промисловість [5, с. 11-12].

Розподілення та якість водних ресурсів впливає на забезпечення населення та галузей економіки водою. Можливі зміни у просторовому розподіленні водних ресурсів негативно вплинуть на південні та східні регіони, які і зараз забезпечені водою на критично низькому рівні. У Прикарпатті, Закарпатті та Поліссі очікується посилення процесів підтоплення та затоплення території. Більш того прогнозується зміна режиму річок та запасів прісної води. На даний час в Україні вже змінився льодовий режим річок льодостав настає на 2-4 дні пізніше, а скресання криги – раніше. Очікуване підвищення температури може зумовити нестабільність снігового шару та приведе до погіршення забезпечення річок талими водами. При найгіршому сценарії це може стати причиною до обміління малих річок [6, с. 217-218, 221].

Українським науково-дослідним гідрометеорологічним інститутом (УкрНДГМІ) на основі багаторічних спостережень було виповнено аналіз та моделювання багаторічної динамки середньорічного стоку вод за даними спостережень гідрологічних постів у басейнах рік. Незважаючи на прояви антропогенних глобальних та регіональних змін клімату в останні 20-30 років багаторічна динаміка середньорічного стоку води річок України характеризується циклічними природними коливаннями. На половині річок в басейнах Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Донця і на половині річок Криму, а також на річках Причорномор’я та Приазов’я триває маловодна фаза циклу водності. На решті басейнів-індикаторів спостерігається середневодна або багатоводна фаза [7, с. 118].

Вченими УкрНДГМІ досліджено кореляційні зв’язки між річними опадами, водним стоком і випаровуванням в репрезентативних річкових басейнах у різних фізико-географічних зонах за період 1961-2010 рр. Дослідження виконувалося по даним чотирьох регіональних кліматичних моделей, які характеризуються найкращою верифікацією по кількості опадів. Найкраще вибрані кліматичні моделі відтворюють кількісні показники опадів для західної, центральної та північної частини України. Набагато гірші отримані результати у східній та південних частинах України. Тому перспективні оцінки зміни середньорічного стоку води для цієї частини України можна розглядати тільки як орієнтовні. Аналіз отриманих результатів показує, що незначне підвищення середньорічного стоку води можна очікувати на гірських річках Криму та в басейні річки Кальміус – до 2-4 %. На деяких річках Полісся можливо підвищення водного стоку до 10 %. Водність Карпатських річок та річок північної частини не зміниться. На інших річках буде спостерігатися не суттєве зменшення стоку. Найбільше зниження стоку можливо очікувати тільки для річок Причорномор’я. Можна очікувати змін у внутрішньорічному розподілі стоку річок: підвищення стоку зимової межені, зміщення початку весняної повені на більш ранні строки [7, с. 93, 112, 115].

Головною проблемою при спостережуваному глобальному потеплінні, що приводить до інтенсифікації ерозійних процесів є підвищення рівня моря. При цьому швидкість росту рівня в Чорному морі близька до середньої швидкості для всього Світового океану (близько 20 см / 100 років). Однак у Чорному морі це викликано не термічним розширенням морської води і прискореним таненням льодовиків, а є наслідком зменшення випаровування з поверхні моря. Причому основною причиною такого зменшення служить ослаблення вітрової активності в регіоні. Аналіз архівних даних, реаналізу, а також узагальнення результатів модельних розрахунків підтвердили відсутність посилення розмиву берегової зони через очікувану при підвищенні температури інтенсивності штормових нагонів. Навпаки, враховуючи особливості формування прісного балансу вод Чорного моря, виявлена тенденція до ослаблення регіональної вітрової активності столітнього масштабу. Цей результат виключно важливий для розробки практичних заходів з адаптації до регіональних змін клімату.

Приймаючи до уваги ступінь впливу природних і антропогенних факторів можна зробити висновки про те, що в північно-західній частині Чорного моря є дві ділянки, які відіграють важливу роль для перспективного планування сталого розвитку берегової зони України, але вони є найбільш уразливими до зовнішнього впливу. При цьому на першій ділянці (район Бакальської коси, північно-західне узбережжя Криму) зміни берегової лінії визначаються, головним чином, кліматичними змінами рівня Чорного моря (його підвищенням). Протягом 2007 – 2010 рр. кілька раз було зафіксоване відділення дистальної частини коси. Згодом, після кожного відділення, перешийок утворювався знову, однак з кожним разом його ширина зменшувалася. Нарешті восени 2010 р. відбулося повне відділення дистальної частини з утвором вимоїни шириною більш 600 м. Утворився острів в даний час має площу близько 0,5 км2 (це другий, по площі острів у Чорному морі, для порівняння, площа о. Зміїний близько 0,2 км2). Як показують поточні космічні знімки (листопад 2012 р.), він існує вже протягом двох років.

Зміни штормової активності міжрічного-десятирічного масштабу, періодично призводять до збільшення повторюваності західних і південно-західних штормів і зменшення північних і північно-західних, обумовлені природними процесами в кліматичній системі. На другій ділянці (курортна зона м. Євпаторії) кліматичні зміни взагалі відіграють підлеглу роль. Головною причиною відступу берегової лінії в районі м. Євпаторії є локальна антропогенна діяльність[8, с. 44, 183].

У зв'язку із нерівномірністю випадіння опадів та підвищення температури у вегетаційний період можна очікувати в ближній і віддаленій перспективі збільшення повторюваності посушливих явищ, в т.ч. з екстремально високими температурами. Це може привести до розширення зони ризикованого землеробства та в окремі роки зменшити урожай зернових на 30-50%, в порівнянні з середньо багаторічними показниками. Зокрема значну небезпеку для агроекосистем матиме підвищення температури повітря, що перевищуватиме оптимальне допустиме значення денної температури більше 30°С, при якому коренева система рослин не зможе компенсувати витрати вологи, яка випаровується через асиміляційний апарат. В наслідок збільшення зливового характеру опадів можна прогнозувати підвищення інтенсивності і площі прояву водно-ерозійних процесів у всіх природно-кліматичних зонах, що суттєво негативно вплине на валові збори зерна та якість продукції, родючість ґрунтів, водний режим та екологічний стан агроландшафтів а також перешкоджає ефективному накопиченню вологи у ґрунтах [6, с. 228, 232; 9, с. 268].

Потепління клімату на території України загалом позитивно впливає на продуктивність рослинництва: можна прогнозувати збільшення врожаю озимої пшениці у всіх природно-кліматичних зонах України, в т. ч. для Лісостепу до 10-15%, для Степу і Полісся до 20–30%. В сприятливі роки за умовами зволоження врожайність озимої пшениці, як і в цілому зернових культур, може значно збільшитися на всій території України. Таким чином, очікується, що зміни клімату сприятимуть в середньостроковій і довгострокової перспективі помітному збільшенню урожайності та валових зборів як озимої пшениці, так і інших зернових, в т.ч. кукурудзи. При цьому очікується, що озима та яра пшениці, ячмінь, рис, соя будуть рости краще, строки їх дозрівання прискоряться, а врожайність збільшиться на 20-30%, а урожайність кукурудзи, сорго, просо може знизитися [10, с. 209].

Ліси мають величезний вплив на клімат і стан ґрунтів. Без лісів вода талого снігу і дощів швидко стікає в русла струмків і річок, розмиваючи при цьому ґрунт, утворюючи яри, а також спричиняє затоплення нижче за течією.

Під впливом змін клімату та антропогенного фактору можуть зменшитися площі хвойних насаджень, особливо сосни звичайної і дуба та збільшитися площі тих порід, які менш вибагливі до вологості, родючості ґрунту та легше переносять підвищення температурного режиму - акація, гледичія, берест, клени, ясені). При цьому, без вжиття адаптаційних заходів, в середньостроковій перспективі можна очікувати скорочення площі молодняків лісової рослинності 1 і 2 класів більш ніж вдвічі, збільшення середньовікових насаджень на 4% та суттєве збільшення стиглих і перестійних насаджень. При ефективному лісокористуванні можна очікувати збільшення продуктивності лісів в Україні до 2050 року щонайменше на 10%, а до 2100 року ще щонайменше на 25% [9, с. 328, 333, 338].

Зміни клімату впливають на здоров’я населення України, що підтверджується зростанням захворюваності, збільшенням смертності та зниження тривалості життя. Усі кліматичні фактори, що діють на організм людини, можна поділити на фактори прямої та непрямої дії. До найбільш значущих кліматичних змін та факторів прямої дії, що впливають на стан здоров’я населення, слід віднести: зміни температури, атмосферного тиску та вологості повітря, прямі пошкодження внаслідок стихійних явищ. Непряма дія клімату реалізується через зміни кліматичних зон та хвороби, які викликані зміною якості води та погіршенням якості харчування. На організм людини, як правило, впливає не один ізольований фактор, а їх сукупність, причому основну дію спричинюють раптові зміни клімату [8, с. 214].

Перегрівання та переохолодження відносяться до захворювань, що пов'язані з погодними умовами. Перегрівання і теплові удари виникають влітку при жаркій безвітряній погоді. Грип, застудні захворювання, хвороби верхніх дихальних шляхів, як правило, виникають в осіннє - зимовий період року. Деякі фізичні фактори (атмосферний тиск, вологість, рух повітря, концентрація кисню, ступінь магнітного поля Землі, рівень забруднення атмосфери) роблять не тільки прямий вплив на людський організм. Окремо або в комбінації вони можуть посилити перебіг наявних захворювань, зробити сприятливі умови для розмноження збудників інфекційних захворювань. Так, в холодний період року у зв'язку з крайньою мінливістю погоди загострюються серцево-судинні захворювання - гіпертонічна хвороба, стенокардія, інфаркт міокарда. Кишкові інфекції (черевний тиф, дизентерія) вражають людей в жарку пору року. У дітей до року найбільше число запалень легенів реєструється в січні - квітні. Вища температура влітку призведе до зростання смертності зумовленої з перегріванням та пов’язаного з цим погіршення перебігу серцево-судинних захворювань. Все вище перелічене потребує науково-обґрунтованої адаптації системи охорони здоров’я до змін клімату [8, с. 213-214].

Внаслідок підвищення температури може виникати зниження попиту на енергію для опалення, підвищення попиту на енергію для охолодження; погіршення якості повітря у містах; менше порушень у роботі транспорту, що обумовлені наявністю снігу та льоду; зазнає негативного впливу зимовий туризм. Сильні опади обумовлюють нанесення збитків населеним пунктам, порушення комерційної діяльності, роботи транспорту та нормального життя населення. Збільшення періоду засухи може привести до нестачі води для населених пунктів, промисловості та населення; зменшення потенціалу вироблення гідро електроенергії та створити потенціал для міграції населення [6, с. 236, 240, 247].

Протягом 2012 року відбулися семінари на місцевому рівні щодо розроблення регіональних планів дій з адаптації до змін клімату [11]. Відповідні пропозиції та висновки напрацьовані в рамках цих заходів будуть включені у регіональні плани дій з адаптації до зміни клімату та Національний план адаптації до зміни клімату. Кожен з семінарів охоплював певний регіон для якого були визначені певні тенденції змін клімату та вже прийняті міри до адаптації. Як вже зазначено вище для всіх регіонів характерно підвищення середньорічної температури, у більшості випадків за рахунок підвищення мінімальної середньорічної температури. У багатьох регіонах України  відмічається тенденція до зростання кількості екстремальних метеорологічних явищ.

Київська, Кіровоградська, Чернігівська та Черкаська області визначаються збільшенням амплітуди коливань температури та збільшенням інтенсивності екстремальних явищ погоди. Серед небезпечних природних явищ спостерігається підвищення частоти зливових опадів, що призводить до збільшення частоти паводків. Внаслідок суттєвого падіння коефіцієнту зволоженості влітку тривалість пожежонебезпечної ситуації 5-го класу зросла на 5 днів на рік. У галузях сільського та лісового господарства відзначається збільшення тривалості вегетаційного періоду та вимирання хвойних і дубових порід дерев. Житлово-комунальний комплекс характеризується виникненням проблем із водозабезпеченням та зменшенням тривалості опалювального періоду на 1-2 тижні.

В областях забезпечуються водоохоронні зони, проводиться берегоукріплення; здійснюються заходи із перекидання стоку; будується зливова канава у м. Ніжин; модернізована Седнівська ГЕС. Здійснюється картування зон  затоплення; ведеться залуження та заліснення (400 га).

В Кіровоградській області наявні водні ресурси не забезпечують в повному обсязі потреби населення та галузей економіки, так як водні ресурси по території області розподілені нерівномірно. Регулювання використання водних ресурсів області здійснювались шляхом перекидання води по каналу “Дніпро–Інгулець”, що склало у 2012 році 122,56 млн.м³ та водогоном “Дніпро-Кіровоград” – 31,59 млн.м³. Водозабір каналу та водогону здійснюється із Кременчуцького водосховища [12, с. 27].

Одним з важливих питань, що має бути вирішене у найближчий час, є перекидання стоку Погонянського та Уласівського каналів, що формується на території Республіки Білорусь у р. Брагінку. На даний час стік з цих каналів у паводковий період, потрапляючи на дуже забруднену лівобережну заплаву р. Прип’ять на території України (Прип‘ятська меліоративна система), призводить до підтоплення та затоплення земель і, як наслідок, до інтенсивного змиву радіонуклідів у водні об‘єкти [13, с. 94].

У Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях відзначається збільшення інтенсивності явищ підтоплення та затоплення, та зростання кількості критичних паводків. Спостерігається висихання дерев (дуб, ялина, берест, смерека), деградація ґрунтів та поширення видів – вселенців. У гірському регіоні відбувається зменшення сніжності,  на решті території зменшення рівня ґрунтових вод та водності малих річок. Відзначаться зменшення виробництва електроенергії малими ГЕС (внаслідок пониження рівня у водосховищах) та руйнування меліоративних систем (Полісся).

В областях застосовується план заходів з пом’якшення антропогенного впливу на довкілля та галузеві програми. Працює система моніторингу довкілля Закарпатської області та комплексна програма протипаводкових заходів.

На виконання Програми моніторингу довкілля Закарпатської області на 2009-2013 роки, департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської облдержадміністрації здійснються заходи по запровадженню та забезпеченню функціонування системи моніторингу навколишнього середовища в Закарпатській області, в тому числі за рахунок створення сучасних геоінформаційних програмних комплексів моніторингу довкілля. Зокрема, виконано роботи зі створення ГІС системи екологічного моніторингу та комплексного аналізу стану поверхневих вод та поводження з відходами. На даний час діє онлайн версія геоінформаційної системи екологічного моніторингу, яку можна знайти за вебадресою: ecozakarpat.net.ua [14, с. 180].

У Вінницькій, Волинській, Житомирській, Рівненській та Хмельницькій областях спостерігаються зменшення кількості питної води і погіршення її якості, зміна гідрологічного режиму, деградація ґрунтів, зміни землекористування і, як наслідок, збільшення затрат на ведення сільського господарства та лісового господарства.

Як заходи з адаптації до зміни клімату вже впроваджуються укріплення берегів, заліснення територій, розширення заповідного фонду, оптимізація ресурсоспоживання.

У Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та Автономній Республіці Крим відзначається збільшення кількості лісових пожеж, збільшення штормової активності, збільшення періоду засухи, зниження рівня ґрунтових вод. Спостерігається зміщення вегетаційного періоду,збільшення інтенсивності висихання лісових насаджень, деградація ґрунтів. Зростають економічні втрати в сільському господарстві, гідроенергетиці, меліорації, рибному господарстві Великою проблемою є відсутність мереж зливостоків та очисних систем.

В областях розроблено регіональний план заходів з пом’якшення впливу на клімат, запроваджено обласні програми з охорони навколишнього природного середовища. Впроваджуються проекти з альтернативної енергетики, побудовано 5 сонячних електростанцій, ВЕС. Створено басейно-річкові ради. Також проводяться протипаводкові заходи. Реалізується робота щодо розширення природних заповідних територій.

У Сумській, Полтавській, Харківських областях вже спостерігаються збільшення частоти зливових опадів, що призводить до збільшення частоти паводків. Суттєве падіння коефіцієнту зволоженості влітку приводить до збільшення тривалості пожежонебезпечної ситуації 5-го класу на 5 днів на рік. Збільшилося випаровування з поверхневих водних об’єктів. Зміни у режимі опадів характеризуються рідкими зливами та пізніми заморозками. У сільському та лісовому господарстві спостерігається збільшення тривалості вегетаційного періоду, зниження гумусу в родючих землях,зменшення врожайності культур;погіршення стану лісових масивів за рахунок розмноження шкідників, інших хвороб, загоряння торфовищ та вимирання хвойних і дубових порід дерев. Житлово-комунальний комплекс характеризується погіршенням якості води у Кременчуцькому та Дніпродзержинському водосховищах та  виникненням проблем із водозабезпеченням.

В областях розроблені та застосовуються наступі програми:  «Програма охорони навколишнього середовища», «Програма збереження малих річок», «Українські сади» - зрошувальна меліорація,програма з утеплення медичних закладів. Проводиться посів більш посухостійких рослин, впровадження крапельного зрошення без дотацій держави. Відбувається заліснення територій, непридатних для землеробства, пісків, оптимізація структури посівних площ та сівозмін, лісогосподарське посилення захисту від лісових пожеж. У житлово-комунальному комплексі проводиться інтенсифікація процесів очищення дніпровської води з метою доведення її до питної якості (м. Кременчук, м. Комсомольськ).

У Донецькій, Запорізькій, Луганській областях спостерігається підвищення середньої добової температури, підвищення суми ефективних температур, зміни в режимі випадання опадів, збільшення амплітуди коливання кліматичних параметрів, збільшення кількості надзвичайних кліматичних явищ, збільшення терміну вегетації по температурному режиму. Відзначається нерівномірність випадання опадів в період вегетації культур, непрогнозовані паводки, високий рівень пожежонебезпеки, зменшення рівня річок, втрата врожаю, збільшення витрат на ліквідацію природних катаклізмів по всіх галузях життєзабезпечення, зниження рівня ґрунтових вод, підвищення загроз здоров’ю населення (високі температури, температурні перепади). Наразі в Донецькій області вже розроблено регіональний план адаптації до змін клімату, але він не використовується в роботі.

Висновки.

Для формування національної політики з пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї в Україні проводяться комплексні дослідження, направлені на визначення позитивних і негативних наслідків глобального потепління. Ці дослідження стосуються різних сфер господарської діяльності та природного середовища як в цілому для країни, так і в регіональному аспекті. Крім того, українські вчені та фахівці також працюють над проблемою зміни клімату, здійснюються постійні гідрометеорологічні спостереження за станом погоди в Україні, інформація яких надається до мережі Всесвітньої Метеорологічної Організації.

На державному і регіональному рівнях потрібно визначити галузі економіки та сфери життєзабезпечення, найбільш вразливі до зміни клімату, розробити попереджувальні заходи в кожній галузі економіки (з урахуванням регіональних пропозицій).

Прогнози середньорічного стоку води річок України на середину ХХІ століття по відношенню до базового періоду 1991-2010 рр. показують, що найвірогідніше очікувані зміни середньорічного стоку будуть знаходитися в межах природних коливань водності. Такі результати повністю узгоджуються з висновками Четвертої доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату [5], в якій Україна не віднесена до країн, які можуть знаходитися у групі ризиків від наслідків кліматичних змін. Але з іншого боку відбуваються зміни у внутрішньорічному розподілі стоку річок.

Зважаючи на те, що Україна вважається однією з найменш забезпечених країн Європи ресурсами питної води, то подальше підвищення температури із збільшенням випаровування може спричинити нестачу питної води у південних та східних регіонах. Враховуючи, що найбільша площа випаровування відноситься до Дніпровського водного басейну, необхідно провести дослідження для цього басейну регіональних проявів глобальних змін клімату.

Якщо брати до уваги зношеність матеріально-технічної бази та неналежну очистку стічних вод, то, навіть, при відсутності прямих проявів змін клімату для водності річок України існує необхідність удосконалення існуючих механізмів регулювання водокористуванням.

 

Перелік посилань.

1. IPCC, 2013: Climate Change 2013: The Physical Science Basis. Contribution of Working Group I to the Fifth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change [Stocker, T.F., D. Qin, G.-K. Plattner, M. Tignor, S.K. Allen, J. Boschung, A. Nauels, Y. Xia, V. Bex and P.M. Midgley (eds.)]. Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA, 1535 pp.

2. Data GISS: GISS Surface Temperature Analysis: Station Data [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://data.giss.nasa.gov/gistemp/station_data/ (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

3. World climate data – Historical weather records [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tutiempo.net/en/Climate/ (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

4. Термограф: архив осадков и температуры воздуха [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://thermograph.ru/ (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

5. IPCC, 2007: Climate Change 2007: Impacts, Adaptation and Vulnerability. Contribution of Working Group II to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change, M.L. Parry, O.F. Canziani, J.P. Palutikof, P.J. van der Linden and C.E. Hanson, Eds., Cambridge University Press, Cambridge, UK, 976pp.

6. Третье, четвертое и пятое национальные сообщения Украины по вопросам изменения климата подготовленные на выполнение статей 4 и 12 Рамочной конвенции ООН об изменении климата и статьи 7 Киотского протокола. – Киев, 2009 – 236 с.

7. Заключний звіт за результатами НДР «Проведення просторового налізу змін водного режиму басейнів поверхневих водних об’єктів на території України внаслідок зміни клімату». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uhmi.org.ua/project/rvndr/avr.pdf (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

8. Шестое национальное сообщение Украины по вопросам изменения климата подготовленные на выполнение статей 4 и 12 Рамочной конвенции ООН об изменении климата и статьи 7 Киотского протокола. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unfccc.int/files/national_reports/annex_i_natcom/submitted_natcom/application/pdf/6nc_v7_final_[1].pdf (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

9. Заключний звіт за результатами НДР «Дослідження направленості та інтенсивності ерозійних процесів у береговій зоні Чорного та азовського морів в зв’язку із зміною клімату». [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://dvs.net.ua/erber/index_ua.shtml (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

10. Заключний звіт за результатами НДР «Проведення просторової оцінки ступеня сприятливості майбутніх кліматичних умов для продуктивності основних зернових культур та лісових насаджень». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dvs.net.ua/agro/index_ua.shtml (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

11. Державне агентство екологічних інвестицій України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.seia.gov.ua/seia/control/main/uk/publish/article/634889  (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

12. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища Кіровоградської області у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/kirovogradska%202012.pdf (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

13. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища Київської області у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/Kiev_%202012.pdf (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

14. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища Закарпатської області у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу :     http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/Zakarpattya_2012.pdf (08.09.2014). — Заголовок з екрану.

 

References.

1. Stocker, T.F., D. Qin, G.-K. Plattner, M. Tignor, S.K. Allen, J. Boschung, A. Nauels, Y. Xia, V. Bex and P.M. Midgley (eds.) (2013), Climate Change 2013: The Physical Science Basis. Contribution of Working Group I to the Fifth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change, Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA.

2. The official site of National Aeronautics and Space Administration, “Data GISS: GISS Surface Temperature Analysis: Station Data”, available at: http://data.giss.nasa.gov/gistemp/station_data/ (Accessed 08.09.2014).

3. “World climate data – Historical weather records”, available at: http://tutiempo.net/en/Climate/ (Accessed 08.09.2014).

4. “Termograf: arhiv osadkov i temperatury vozduha”, available at: http://thermograph.ru/ (Accessed 08.09.2014).

5. M.L. Parry, O.F. Canziani, J.P. Palutikof, P.J. van der Linden and C.E. Hanson, Eds (2007), Climate Change 2007: Impacts, Adaptation and Vulnerability. Contribution of Working Group II to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change, Cambridge University Press, Cambridge, UK.

6. Tret'e, chetvertoe i pjatoe nacional'nye soobshhenija Ukrainy po voprosam izmenenija klimata podgotovlennye na vypolnenie statej 4 i 12 Ramochnoj konvencii OON ob izmenenii klimata i stat'i 7 Kiotskogo protokola. – Киев, 2009 – 236 с.

7. The official site of Ukrainian Hydrometeorological Institute, Zakliuchnyj zvit za rezul'tatamy NDR “Provedennia prostorovoho nalizu zmin vodnoho rezhymu basejniv poverkhnevykh vodnykh ob'iektiv na terytorii Ukrainy vnaslidok zminy klimatu”, available at:: http://uhmi.org.ua/project/rvndr/avr.pdf (Accessed 08.09.2014).

8. The official site of United Nations Framework Convention on Climate Change, “Shestoe nacional'noe soobshhenie Ukrainy po voprosam izmenenija klimata podgotovlennye na vypolnenie statej 4 i 12 Ramochnoj konvencii OON ob izmenenii klimata i stat'i 7 Kiotskogo protokola”, available at: http://unfccc.int/files/national_reports/annex_i_natcom/submitted_natcom/application/pdf/6nc_v7_final_[1].pdf (Accessed 08.09.2014).

9. Zakliuchnyj zvit za rezul'tatamy NDR “Doslidzhennia napravlenosti ta intensyvnosti erozijnykh protsesiv u berehovij zoni Chornoho ta azovs'koho moriv v zv'iazku iz zminoiu klimatu”, available at: http://dvs.net.ua/erber/index_ua.shtml (Accessed 08.09.2014).

10. Zakliuchnyj zvit za rezul'tatamy NDR “Provedennia prostorovoi otsinky stupenia spryiatlyvosti majbutnikh klimatychnykh umov dlia produktyvnosti osnovnykh zernovykh kul'tur ta lisovykh nasadzhen'”, available at: http://dvs.net.ua/agro/index_ua.shtml (Accessed 08.09.2014).

11. The official site of State Environmental Investment Agency of Ukraine, available at: http://www.seia.gov.ua/seia/control/main/uk/publish/article/634889  (Accessed 08.09.2014).

12. Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine (2013), Regional report on the state of the environment in Kirovograd area in 2012, available at: http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/kirovogradska%202012.pdf (Accessed 08.09.2014).

13. Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine (2013), Regional report on the state of the environment in Kiev area in 2012, available at: http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/Kiev_%202012.pdf (Accessed 08.09.2014).

14. Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine (2013), Report on the state of the environment in Zakarpattya area in 2012, available at: http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/Zakarpattya_2012.pdf (Accessed 08.09.2014).

 

 

Стаття надійшла до редакції 10.09.2014 р.