УДК 659.1:351.82

 

Г. В. Гулакова,

аспірант, Донецький державний університет управління, м.Донецьк

 

МОДЕЛІ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ: ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ

 

У статті розглянуто теоретичні основи використання соціальної реклами в процесі управлінських рішень. Сформульовано визначення соціальної реклами як форми масової комунікації, змістовною основою якої є інформація про соціальні проблеми суспільства, адресована великій масі людей, з метою стимулювання їх цивільної, соціально схваленої активності в контексті традиційних для даного суспільства етичних цінностей, чим забезпечується його здатність до саморегуляції, обумовлений вимогами соціуму, що трансформується.

 

The article theoretical bases of use of social advertising in the course of administrative decisions are considered. The definition of social advertising as a form of the mass communication is formulated, substantial basis of which is information on social problems of the society, addressed to big mass of people, for the purpose of stimulation of their civil, socially approved activity in a context of moral values being traditional for this society, and by this its ability to the self-control, caused by requirements of  transforming society is provided.

 

Ключові слова: соціальна реклама, комунікація, механізм державного управління, інформаційна політика, органи державної влади, громадськість, рекламна діяльність.

 

Key words: social advertising, communication, mechanism of public administration, information policy, public authorities, public, advertising activity.

 

 

У сучасному світі все більшу значимість набувають інформаційні взаємодії соціальних суб'єктів і діяльність з виробництва, обробці та споживання інформації. Будучи одним з найважливіших ресурсів, інформація робить істотний вплив на соціальні, у тому числі й управлінські процеси. Інформація сприяє підвищенню керованості соціумів і громадському гомеостазису, якщо вона використана в цілях дотримання балансу інтересів особи, груп, суспільства і держави.

У сучасній Україні відбувається стабілізація політичного життя, проводяться економічні, адміністративні і соціальні реформи. При цьому нарівні з позитивними явищами, слід констатувати наявність кризи в соціальній сфері. Гнітюча демографічна ситуація, різке майнове розшарування, неефективність заходів соціальної політики провокує ріст соціальної напруженості, психологічних стресів, падіння моральних норм суспільства. Ці обставини примушують розглядати різноманітні інструменти підвищення ефективності механізмів державного управління. Одним з таких інструментів є соціальна реклама.

Актуальність розгляду соціальної реклами в контексті управління обумовлена також і тією обставиною, що сьогодні в Україні відбувається розробка соціальної програми розвитку суспільства; здійснення національних проектів у сфері охорони здоров'я, освіти. У зв'язку з цим потрібне вироблення чітких морально-правових рамок, в яких розвиватиметься українське суспільство, можлива максимальна самореалізація окремої людини.

Актуальною стає проблема інформування і механізмів донесення стратегії розвитку держави, основних соціальних цінностей до всіх верств суспільства. Їх розробка стане чинником становлення самосвідомості суспільства в цілому і рівня зрілості його соціальних, політичних і владних інститутів. В якості інструментів рішення цієї задачі можуть виступати: події культури, система освіти, інформаційна (новинна) політика і соціальна реклама.

Соціальну рекламу можна визначити як вид рекламної комунікації, мета якої передача суспільству соціально значимої інформації, спрямованої на формування і зміну громадської думки, соціальних норм, моделей поведінки. При цьому надзадача цієї комунікації - залучення членів суспільства до рішення соціальних проблем, тобто фактично залучення до процесу управління. Тому вкрай актуальне питання розгляду теоретичних і методологічних основ соціальної реклами.

Інформація, що передається за допомогою соціальної реклами, може охоплювати найширше коло проблем: формування привабливого іміджу державних органів і громадських організацій, боротьба зі СНІДом, наркоманією, алкоголізмом, формування моральних цінностей й так далі.

Соціальна реклама стала об' єктом наукових студій таких дослідників, як В. Бугрим, Н. Бутенко, Н.М. Грицюта, Л. Дмитрієва, М. Закусило, Р. Колядюк, Н. Комарова, О.В.Курбан, О.В. Лаврик, Н. Лисиця, М. Михайлов, Г. Николайшвілі, Б. Обритько, Т.В. Ревенко, Є. Ромат, О. Савельєва, С. Селиверстов, Л. Тіткова, Л. Федотова. Серед західних учених, що освітлювали проблематику соціальної реклами та чиї матеріали були доступні для ознайомлення, можна відзначити: К. Бове, У.Ф. Аренса, Д. Бурстина, Дж. Сивулку.

Аналіз застосування соціальної реклами в управлінні соціальними процесами вимагав розгляду ряду робіт з теорії державного управління. Значний внесок у розвиток теорії і практки державного управління внесли вітчизняні і зарубіжні вчені: Г.В. Атаманчук, М. Бабаєв, В.В. Говоруха, Г.К. Губерна, А.О. Дєгтяр , В.Б. Дзюндзюк ,В.В. Дорофієнко, О.Б. Коротич, В.М. Князєв ,В.М. Лобас, І.П. Лопушинський, В.М. Мартиненко , О.А. Машков, Н.Р. Нижник, О.С. Поважний, В.Л. Пілюшенко, С.Є. Саханенко, О. Федорчак, А.О. Чемеріс, Д. Кемберленд, Дж. Стиглер, П. Хаггет та інші.

Метою дослідження є обгрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій щодо визначення перспектив використання соціальної реклами в процесі управлінських рішень

Сучасна українська соціальна реклама орієнтована на задоволення культурних запитів населення шляхом впровадження певних цінностей і стандартів. Рекламні стандарти, цінності, які вона просуває, претендують на роль загальнолюдських норм поведінки, які треба наслідувати. Реклама сприяє формуванню стереотипного мислення, особливо в молоді. Вона є потужним інструментом впливу на ціннісні установки й орієнтири адресатів, створюючи стереотипи, що відповідають цій системі. При цілеспрямованому впливі на формування ціннісних орієнтацій споживача можна відповідно спрямовувати його поведінку. Інакше кажучи, якщо реклама для досягнення цілей апелює до панівних у суспільстві соціально-психологічних цінностей і мотивацій, то вона, в свою чергу, може бути прикладом цінностей і мотивацій, поширених у суспільстві [8, с.44].

Соціальна реклама, що виробляється в Україні, не завжди виконує покладені на неї завдання. В основному, вона розробляється зусиллями працівників третього сектора, які завдяки своїй спеціалізації не можуть професійно розробити повідомлення, визначити канали комунікації, а також розробити цілісну та дієву рекламну кампанію, спрямовану на вирішення соціальної проблеми. Тому актуальною є активізація діяльності органів влади у процесі реалізації соціальної політики через інститут соціальної реклами [9, с.26].

З метою теоретичного обгрунтування необхідності підвищення ефективності соціальної реклами та вибору дієвих технологій її застосування доцільно проводити дослідження структурної взаємодії окремих складових соціальної реклами, методичних засад її формування та основних факторів, які впливають на її стан і розвиток. Оскільки ефективність соціальної реклами, зокрема органів влади, є інтегральним виразом дієвості такого типу комунікації при вирішенні певних проблем соціального й економічного характеру, то пропонується визначити її специфіку через оцінку складових розвитку соціально-економічного середовища в країні.

Методика оцінювання має відповідати таким критеріям:

- комплексний підхід до виконання аналізу соціально-економічного середовища країни, регіону тощо;

- можливість виконання аналізу в оперативному режимі та зіставлення з плановими показниками;

- доступність інформаційного забезпечення аналізу (необхідність залучення додаткової інформації, середньогалузевих показників, застосування новітніх технологій);

- витрати часу на виконання аналізу;

- можливість інтегральної оцінки соціально-економічного становища країни, регіону тощо;

- диференційований підхід до виконання аналізу соціально-економічного становища країни, регіону тощо [11, с.3].

Відзначимо, що хоча соціальна реклама і не є частиною управління, тим ні менш, може бути віднесена до групи соціальних і соціально-психологічних методів управління, оскільки частина функцій спрямована на зміну моделей поведінки, стимулювання дій за рішенням соціально значимих проблем. Таким чином, функції соціальної реклами зачіпають сфери мотивації і соціального регулювання.

Методи управління соціальними процесами реалізуються у середині його системи. Вона складається з таких компонентів:

-суб'єкти управління;

-об'єкти управління;

-процес управління;

-функції системи управління.

До суб'єктів управління відносяться: органи влади, населення, органи місцевого самоврядування, громадські інститути суспільства, інститут менеджменту, фінансово-промислові групи.

До об'єктів управління - соціальні процеси, соціальна сфера, соціальні ресурси на різних рівнях управління. Слід зазначити, що саме суб'єкти управління виступають прямими (органи влади або місцевого самоврядування, громадські інститути суспільства) і непрямими (населення) замовниками (рекламодавцями) соціальної реклами.

Процес управління і механізм самої системи управління соціальними процесами включає методи соціальної діагностики, збору, аналізу та зберігання інформації, передачі її суб'єктами управління і здійснення контролю за діяльністю суб'єктів управління по соціальним нормативам на різних рівнях управління.

Слід зазначити, що соціальна реклама як інструмент комунікації між суб'єктами управління як найповніше реалізується саме у сфері соціальної політики. Деякі дослідники, що вивчають соціально орієнтовані рекламні комунікації, вважають, що соціальна реклама є необхідним інформаційним відгалуженням соціальної політики держави [2, с.59]. Дослідники В. В. Ученова і Н.В. Старих виділяють наступні сфери, де найтісніше перетинаються ці два феномени [10, с.115] : 1. інформування населення про соціальні послуги і налагодження зворотних зв'язків між соціальними службами та їх клієнтами, 2. консолідація зусиль державних, комерційних і благодійних структур в створенні атмосфери громадського партнерства, 3. формування позитивних поведінкових установок в основної маси громадян.

Ми вважаємо, що цей підхід не зовсім правильний, соціальна реклама - ширше явище, що зачіпає всю сферу соціального і державного управління. У цьому ми могли переконатися при аналізі основних характеристик цього феномену - змістовна частина соціально орієнтованих комунікацій зачіпає набагато більшу кількість громадських проблем, які не можна віднести до предметного поля соціальної політики.

Процитуємо найбільш типові визначення соціальної політики, з якими ми зустрілися в процесі аналізу наукової літератури:

«Соціальна політика - це діяльність державних і громадських інститутів, суспільних груп і окремих осіб (суб' єктів соціальної політики), спрямована на реалізацію природних прав людини, що забезпечують її життєдіяльність і розвиток як соціальної істоти з невід'ємного дотримання її громадянських прав і бажань» [7, с. 126].

«Соціальна політика держави - це певна орієнтація та система заходів для оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними й іншими групами, створення тих чи інших умов для задоволення життєвих потреб їх представників» [6, с.199 ]. «Соціальна політика - це сукупність ідеологічних уявлень суспільства і держави про цілі соціального розвитку та діяльність щодо досягнення соціальних показників, які відповідають цим цілям» [4, с.58 ].

Типовий характер цих визначень полягає в тому, що всі вони розкривають зміст поняття по-своєму, не роблячи при цьому його специфікації. Однак сутність дефініції зводиться, насамперед, до формулювання найбільш істотних ознак, що специфікують об' єкт дослідження.

Так, розвиток ринкової економіки, як і обумовлене ним зростання матеріальної бази, споконвічно спираються на державну організацію громадського життя. Проте, соціальна політика є особливим напрямком державного регулювання, не характерним йому з моменту виникнення, але що з'явився на певному етапі суспільного розвитку з метою подолання соціальних протирічч ринкової економіки. Причина появи соціальної політики визначила головну її специфіку, що може змінюватися за формою, але не за змістом.

Відповідно до цього визначення повинне мати такий вигляд: соціальна політика - це діяльність держави, спрямована на пом'якшення соціальних протирічч ринку. Негативні властивості ринку в соціальній сфері можна лише пом'якшити, але не усунути, оскільки їх здатність до самовідтворення глибоко укорінена в самій системі.

Однак зростання культури, проголошення рівності всіх громадян перед законом, знищення станів і станових привілеїв, досягнення політичної рівності, наукоко-технічний процес поклали початок процесу соціалізації, у рамках якого турботу про соціальні сфери життєдіяльності людського співтовариства повинна взяти на себе держава за допомогою проведення соціальної політики. До сфер регулювання соціальної політики відносяться: ринок праці і зайнятість, освіта, охорона здоров'я, наука і культура.

Відзначимо той факт, що становлення і розвиток, як соціально орієнтованих рекламних комунікацій, так і соціального управління відбувалося практично паралельно. Ці інститути виникли внаслідок накопичення цілого ряду соціальних наслідків, викликаних індустріальними революціями, серед них - ріст народонаселення, збільшення соціальної диференціації, швидке використання невідновних природних ресурсів і так далі. Такі соціальні наслідки провокують зріст напруженості в суспільстві, психологічних стресів у індивідів, що у свою чергу, призводить до конфлікту особи та суспільства, деградації окремих його членів, зміцнення неправдивих духовних цінностей, девіантної поведінки.

Наявність подібних процесів привели до формування єдиного проблемного поля і цілей у досліджуваних нами категоріях. Проблемне поле управління соціальними процесами і соціальної реклами лежить в області рішення усього спектру завдань, спрямованих на підвищення добробуту суспільства (як психологічного, так і матеріального), поліпшення соціального місця існування індивідів і так далі. Таким чином, соціальне управління спрямоване на рішення проблем, які служать також і змістом соціальних рекламних кампаній, серед таких – борьба з різними соціальними недугами (злочинність, ріст наркоманії, епідемії СНІДу та інших небезпечних захворювань), формування моральних установок у індивідів і соціуму в цілому (пропаганда співпраці між людьми, толерантності, соціальній відповідальності), проблеми екології.

Формування єдиного проблемного поля призводить і до формування ідентичних цілей і завдань. Так, надзадача соціальної реклами - зміна моделей поведінки членів суспільства і у результаті залучення їх в рішення соціально значимих проблем, тобто в сам процес управління. Основне завдання управління соціальними процесами - координація, узгодження, напрям діяльності суспільства до єдиної мети. Таким чином, ми можемо говорити про збіг завдань досліджуваних нами феноменів і необхідності використання соціальної реклами в процесі управління.

На наш погляд, соціальну рекламу можливо використати на таких етапах процесу управління як координація (регулювання), стимулювання (активізація) і навчання (інстркутаж) членів суспільства, колективів людей,  так як дані етапи є формами цілеспрямованої дії, що передбачають забезпечення необхідної узгодженості дій людей, підготовки і спонукання їх до дії, а також що забезпечують підвищення ефективності усієї системи управління.

Не можна забувати і про такі функції соціальної реклами як зміну ставлення до державних і громадських структур та їх рішень. Для ефективного впровадження тих або інших управлінських рішень потрібне формування довірчого відношення суспільства до суб'єктів управління соціальними процесами (слід зазначити, що замовниками соціальної реклами виступають, як правило, суб'єкти системи управління соціальними процесами) і всебічне освітлення і пояснення їх дій. Це завдання повинне вирішуватися за допомогою налагодження комунікації, у тому числі і засобами соціальної реклами. Проблема низького рівня довіри до органів влади, громадських організацій та інших суб'єктів системи управління соціальними процесами залишається однією з найнасущніших для України.

Під час розгляду системи управління соціальними процесами нами були виявлені ряд закономірностей, їй властивих, у тому числі - розробка соціальної програми управління, що є основою соціальної політики.

Соціальна політика є частиною соціального управління, яка зосереджена на прийнятті і реалізації рішень, спрямованих на створення суспільно прийнятних соціальних умов для реалізації можливостей і потреб членів суспільства. Окрім цього важливим аспектом соціальної політики є формування свідомості людей і моральних установок соціуму в цілому [1, с.10]. Виходячи з приведенного визначення, соціальна політика, будучи частиною системи управління соціальними процесами, є сферою, в якій як найповніше реалізується інструментарій соціальної реклами. Саме заходи і рішення з цієї області необхідно освітлювати за допомогою різних засобів комунікації, у тому числі і реклами, саме тут закладаються основи морального розвитку суспільства, які мають бути донесені до кожного його члена як за допомогою освітніх програм, інформаційної політики, мистецтва, так і за підтримки соціально орієнтованих рекламних кампаній.

Серед проблем, пов'язаних з налагодженням ефективної рекламної комунікації і впливаючих на збільшення ефективності української системи управління соціальними процесами в першу чергу можна назвати:

-відсутність довіри у суспільства до державних органів, громадських інститутів;

-недолік інформації (відсутність виразної інформаційної політики) у членів суспільства про прийняття і реалізацію тих або інших рішень [5].

Наявність подібних проблемних зон незаперечно, їх подолання - одне із завдань державної соціальної реклами. Окрім цього, слід сказати про те, що багато в чому не розв'язаними проблемами, що хвилюють населення, є такі як ріст злочинності і наркоманії, забруднення довкілля, занепад моральності і моралі і так далі. Поза сумнівом, що одне з рішень задачі по їх усуненню - проведення масштабних, на постійній основі, соціальних рекламних кампаній.

Таким чином, слід визнати наявність двох рівней проблем, що стоять перед українською системою управління і які можуть бути здолані за допомогою сучасної соціальної реклами:

- проблеми, пов'язані із забезпеченням ефективності процесу управління;

- проблеми, рішення яких, забезпечується під час управління соціальними процесами.

Отже, можна ще раз відзначити, що ситуація, що склалася в Україні, диктує швидке становлення інституту соціальної реклами. Потрібне привертання уваги управлінців в соціальній сфері, чиновників до цього виду комунікації і освоєння ними навичок рекламно-маркетингової діяльності.

Підводячи підсумки аналізу, визначимо яким чином може бути задіяна соціальна реклама в процесі управлінських рішень. На наш погляд, соціальна реклама не є частиною системи управління, оскільки є самостійним соціальним інститутом. Це твердження справедливе, оскільки у соціальних рекламних комунікацій, в сучасному їх розумінні, можна виділити наступні ознаки, властиві феномену громадського інституту.

Першою умовою інституціоналізації є існування стійкої соціальної потреби в тих функціях, які виконує цей інститут. Інакше кажучи, соціальне явище, що претендує назватися соціальним інститутом, має бути стійко потрібне для життєдіяльності суспільства. Ці функції, якщо йдеться про досліджуваний нами феномен, досить численні: формування громадської думки, привертання уваги до актуальних проблем громадського життя, стимулювання дій з їх рішення і так далі.

Другою умовою віднесення якого-небудь соціального явища до числа соціальних інститутів є те, що відповідна система може гарантувати схожу поведінку людей в типових ситуаціях, реально може погоджувати і направляти їх прагнення, способи задоволення цих прагнень, забезпечуючи тим самим стабільність громадської системи в цілому. Соціальна реклама з достатньою мірою вірогідності гарантує типізацію моделей поведінки людей (в першу чергу, це стосується західних суспільств).

Третя умова - щоб інститут працював, потрібне створення ситуації, при якій впроваджувані ним установки, стереотипи стали надбанням внутрішнього світу особи, його ціннісних орієнтацій і очікувань. Соціальна реклама реалізує цю умову, саме під її впливом відбуваються значимі зміни в психологічних і поведінкових характеристиках аудиторій.

Четвертий компонент інституціоналізації - організаційне оформлення соціального інституту. Зовні інститут реклами є деяким соціальним об'єднанням певними матеріальними засобами і що виконує деяку соціально значиму функцію. Ця система характеризується стійкістю структури, комплексом формальних і неформальних норм і цінностей, що розділяються її членами. Прикладами подібних систем можуть служити Рада з реклами в США або Центральний офіс інформації у Великобританії. Сучасна соціальна реклама на Заході - це ціла індустрія, упродовж багатьох десятків років, що виробляє свій кодекс дій, закріплений як в моралі, так і в праві. Працюючі в цій галузі люди мають свої корпоративні інтереси, що привело до формування цілої системи саморегулювання.

Таким чином, на соціальну рекламу поширюються всі основні умови інституціоналізації і тому її можна ідентифікувати як соціальний інститут.

Отже, можна говорити про те, що соціальна реклама, як об'єкт управлінського вивчення, може бути визначена як громадська комунікація (якою вона є по своїй суті) і як соціальний інститут, який має спільні цілі і завдання з інститутом управління соціальними процесами і впливає на результати функціонування останнього впливу. Але цей підхід не відображає особливостей процесу рекламної дії в державному управлінні, тому актуальним представляється ідентифікувати соціальну рекламу як автономний інструмент управління соціальними процесами.

Не можна забувати і про те, що застосування інструментів соціальних рекламних комунікацій в управлінні носить подвійний характер.

По-перше, за своєю природою реклама є комунікацією, спрямованою на просування об'єкту рекламування потенційної цільової аудиторії. Таким чином, можна говорити про те, що соціально орієнтована реклама служить комунікацією між суб'єктами управління соціальними процесами. Під час її здійснення відбувається передача суспільству соціально значимої інформації, від державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських інститутів.

По-друге, результатом вдало проведеної соціальної рекламної кампанії може стати зміна моделі поведінки, як окремих індивідів, так і суспільства в цілому або залучення людей до рішення, позначеною в рекламному повідомленні, проблеми. Таким чином соціальна реклама може впливати на ефективність реалізації цілей управління соціальними процесами. В цьому випадку ми можемо говорити, про те, що соціально орієнтовані рекламні комунікації виступають в ролі соціальних (соціально-психологічних) методів управління [3, с.15].

Також ми виявили тісний взаємозв'язок ефективності соціальних рекламних кампаній не лише від стратегії розміщення рекламних повідомлень, але і від якості змісту цього виду реклами. Саме творча складова багато в чому повинна визначати ефективність соціальної реклами.

Важливим є той факт, що результати досліджень дозволяють говорити про високий потенціал розвитку інституту соціальної реклами в Україні - переважна більшість населення позитивно оцінюють збільшення числа соціальних рекламних звернень.

Абсолютно очевидно, що для нашої країни вивчення впливу соціальної реклами на систему управління соціальними процесами вимагає нових досліджень, які допоможуть визначити, як найефективніше використати інструмент соціальних рекламних комунікацій. На нашу думку, цей вид рекламної комунікації повинен розвиватися за наступними пріоритетними для нашої країни напрямами:

- формування принципово нового образу України для українців, бачення, що таке Україна сьогодні;

- пояснення реформ, що відбуваються в країні, дій і рішень органів державної влади;

- пропаганда морально-етичних цінностей і норм, моделей поведінки;

- формування соціальної відповідальності різних форм бізнесу.

Усебічна розробка даних тем в соціальній рекламі допоможе підвищити ефективність управління соціальними процесами в Україні, відновити моральний стан українського суспільства і направити його на шлях створення сприятливого середовища для реалізації своїх можливостей.

Наведений аналіз складових єфективності соціальної реклами вказує на те, що в державі відсутня єдина дієва стратегія соціального розвитку країни. Виявлені фактори свідчать про слабкі сторони у процесах стратегічного аналізу, планування, обгрунтування соціальної політики та взаємодії органів влади з населенням. Також можна стверджувати про наявність безпечних умов життєдіяльності і реалізацію дієвих заходів щодо вирішення проблем, пов’язаних із переробленням відходів, профілактикою захворювань та надзвичайних ситуацій.

За таких умов можна дійти висновку, що в сучасних умовах держави гострим і актуальним є питання щодо формування ефективної соціальної політики, реалізація якої має грунтуватись на якісній взаємодії органів влади суспільства.

Отже, можна говорити про те, що соціальна реклама, як об'єкт управлінського вивчення, може бути визначена як громадська комунікація (якою вона є по своїй суті) і як соціальний інститут, який має спільні цілі і завдання з інститутом управління соціальними процесами і впливає на результати функціонування останнього впливу.

 

Література:

1. Березовець Л.В. Сучасний стан некомерційної реклами в Україні: / Л.В Березовець // Автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. ф. наук. - К., 1999. - 18с.

2. Бугрим В. Соціальна реклама в інформаційному суспільстві / В.Бугрим // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2004. - №50. – С.58-62.

3. Бурега В.В., Гулакова Г.В. Державне регулювання соціальної реклами: вітчизняний і світовий досвід / В.В. Бурега, Г.В. Гулакова // Сучасні механізми державного управління в різних сферах і галузях економіки: зб.наук.праць ДонДУУ. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – Т.Х. – 301 с. – (Серія « Державне управління»; вип.129). – С.13-22.

4. Гаман Т.В. До проблеми захисту інформації в інформаційному суспільстві: управлінський аспект / Т.В. Гаман // Університетські наукові записки. – 2007. – №3(23). – С.56-62.

5. Голота И. доповідь на круглом столе «Проблеми та перспективи соціальної реклами в Україні» від 17.03.2003 [Электроний ресурс]: Режим доступу на http://www.adme.ru/social.

6. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин / [за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйко]. – Хмельницький : Вид-во ХУУП. – 2007. – 236 с.

7. Державне управління: словник-довідник / [за ред. В.М. Князева, В.Д.Бакуменка]. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.

8. Колядюк Р. Соціальна реклама – інструмент впливу на масову свідомість та стиль життя у суспільстві / Р.Колядюк // Теорія і практика соціальної реклами в Україні: тези допов.наук.конф. – К: - 2004. – С.44-45.

9. Курбан О.В. Соціальна реклама: держзамовлення, ринок маркетингових комунікацій чи сфера громадської відповідальності суспільства? / Олександр Курбан // Дзеркало тижня. – 2007. - №16(625). – С.26.

10. Николайшвили Г.Г. Социальная реклама: теория и практика: :[уч.пособие] / Г.Г.Николайшвили - М.: -2006. – 210 с.

11. Ревенко Т.В. Методика оцінювання ефективності соціальної реклами органів влади в Україні / Т.В.Ревенко // Теорія та практика державного управління. – 2011. – Вип.2(33). – С.1-7.

Стаття надійшла до редакції 13.12.2012р.