English • На русском
Електронний журнал «Державне управління: удосконалення та розвиток» включено до переліку наукових фахових видань України з питань державного управління (Категорія «Б», Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №1643)
Державне управління: удосконалення та розвиток № 8, 2011
УДК 521: 665.5; 339.13
Г. Л. Рябцев,
канд. техн. наук, доцент, докторант Національної академії державного управління при Президентові України
ВИРОБНИКИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ В УКРАЇНІ
G. L. Riabtsev
Public policy makers for Ukrainian oil market
Визначено систему виробників державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні Установлено, що вони мають достатні повноваження та ресурси для вирішення суспільних проблем, але всі необхідні повноваження «розсіяні» між державними інституціями, які мають різний ступінь автономності щодо ухвалення рішень. Щоб підвищити дієвість державної політики, запропоновано покласти функції координування взаємодії між виробниками політики на вже існуючу робочу групу з опрацювання питань функціонування ринку нафти й нафтопродуктів і розвитку нафтопереробної промисловості при Кабінеті Міністрів України.
Ключові слова: державна політика, вироблення державної політики, ринок нафтопродуктів.
The system of public policy makers for development of Ukrainian oil market is defined. It is established that they have sufficient authority and resources to solve problems, but all authority "scattered" between state institutions, which have varying degrees of autonomy in decision-making. To improve the effectiveness of public policy, it is proposed to entrust of coordination between public policy makers for acting for the Cabinet of Ministers of Ukraine working group on evaluation questions of operation oil market and the development of petroleum industry.
Keywords: public policy, public policy making, oil market.
Постановка проблеми. У 1991-2011 рр. відбулося докорінне трансформування структури органів державної влади – виробників державної політики розвитку ринку нафтопродуктів. Проте під час перерозподілу відповідальності в сфері державного управління, виведення значної частини виробничого потенціалу з державного сектора було загублено дієві важелі впливу на суб’єктів господарювання. Втрата органами державної влади розуміння ринку нафтопродуктів як цілісного об’єкта управління призвела до реактивного характеру впроваджуваної політики: не попередження кризових явищ зі встановленням їхніх причин, а боротьба з наслідками, не планування, а управління шляхом надання доручень. Тому нагальним питанням є підвищення дієвості державної політики та впорядкування діяльності органів державної влади в аналізованій сфері.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні погляди на зміст державної політики та управління, їхні проблеми, цілі й задачі викладено в працях В. Авер’янова, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, В. Бодрова, П. Брауна, О. Кілієвича, Г. Клейнера, В. Князєва, В. Козбаненка, В. Малиновського, І. Малого, Н. Нижник, О. Оболенського, Л. Пала, Г. Райта, В. Ребкала, В. Романова, В. Тертички, Ю. Тихонравова. Осмислення досягнень світової та сучасної пострадянської державно-управлінської науки, аналіз вітчизняної практики реформаційних перетворень дають авторові підстави запропонувати власне бачення шляхів і напрямів вдосконалення державної політики.
Метою статті є визначення виробників державної політики розвитку ринку нафтопродуктів і встановлення шляхів повернення їм розуміння ринку нафтопродуктів як цілісного об’єкта управління.
Виклад основного матеріалу дослідження. Одним з найбільш використовуваних підходів до державної політики як курсу дій є розуміння її як процесу – низки цілеспрямованих споріднених рішень, ініційованих і опрацьованих протягом значного відрізку часу згідно з державними процедурами, у сферах державного впливу та в державних інституціях. При цьому акцентують увагу на аналізі цілей, змістові дій, характеристиках учасників політики, її продуктах і наслідках.
Учасниками процесу політики є особи чи групи осіб (як офіційні, так і неофіційні), стан яких може змінитися внаслідок спроби вирішити певну проблему. При цьому (офіційними) виробниками (творцями) політики є ті, хто безпосередньо приймає рішення стосовно неї, визначаючи курс дій на досягнення цілей політики, й передає його підпорядкованим органам для впровадження. Орган влади при цьому відіграє роль системи прийняття рішень.
Серед виробників (творців) політики вирізняють [1, с. 17]:
– основних, хто має пряму конституційну владу формулювати державну політику (насамперед Верховна Рада України, що є незалежною від інших державних інституцій у прийнятті законодавчих актів);
– допоміжних, хто діє на основі повноважень, наданих основними творцями державної політики, та є залежними від них.
Аналіз чинних нормативно-правових актів дозволяє виділити таку систему творців державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні (рис. 1).
У системі творців політики Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання й контроль діяльності органів державної влади та посадових осіб стосовно виконання ними функцій і завдань забезпечення стабільного функціонування і сталого розвитку ринку нафтопродуктів; визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики держави, зокрема на ринку нафтопродуктів; затверджує державний бюджет, в якому передбачає кошти на забезпечення стабільної роботи та сталого розвитку ринку нафтопродуктів; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного розвитку, охорони довкілля; затверджує рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик для розвитку паливної галузі, контролює їхнє використання; дає згоду на призначення та звільнення з посади Президентом України голови Антимонопольного комітету України, голови Фонду державного майна України; затверджує перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначає правові засади вилучення об’єктів права приватної власності [2, ст. 85].
Президент України у межах своїх повноважень здійснює керівництво в енергетичній сфері; утворює, реорганізовує та ліквідовує (за поданням прем’єр-міністра України) міністерства та інші органи виконавчої влади, визначає їх функції та основні завдання; видає укази і розпорядження, веде переговори та укладає міжнародні договори України стосовно функціонування й розвитку ринку нафтопродуктів; звертається з щорічними (позачерговими) посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України, у тому числі в паливній галузі; призначає (за поданням прем’єр-міністра України) та звільняє з посад керівників міністерств, державних служб, агенцій, інспекцій, інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють повноваження в паливній і суміжних сферах: першого віце-прем’єр-міністра, міністра економічного розвитку й торгівлі, міністра енергетики та вугільної промисловості, міністра екології і природних ресурсів, міністра інфраструктури, голів Державної митної служби України, Державної податкової служби України, Державної служби технічного регулювання України; призначає та звільняє з посади (за згодою Верховної Ради) голову Антимонопольного комітету України; призначає та звільняє з посади голову Національної комісії регулювання електроенергетики; створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, зокрема в паливній сфері; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України [2, ст. 106].
Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України, яку очолює глава держави, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки України. РНБО України подає главі держави пропозиції про визначення стратегічних національних інтересів України в сфері енергетичної безпеки, концептуальних підходів та напрямів її забезпечення; утворення, реорганізацію та ліквідацію органів виконавчої влади; оперативні заходи щодо запобігання та локалізації загроз національним інтересам України в енергетичній сфері [3, ст. 3, 4, 8].
Рис. 1. Учасники державної політики розвитку ринку нафтопрдуктів в Україні
Кабінет Міністрів України спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики на ринку нафтопродуктів, політики екологічної безпеки; розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного й науково-технічного розвитку; організовує й забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; гарантує рівні умови розвитку всіх форм власності на ринку нафтопродуктів; здійснює управління об'єктами державної власності; розробляє проект державного бюджету та забезпечує його виконання по статтях, пов’язаних, зокрема, з функціонуванням і розвитком ринку нафтопродуктів; призначає голову правління Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» [2, ст. 116]. У складі Кабінету Міністрів діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади із вироблення державної політики розвитку ринку нафтопродуктів координує перший віце-прем’єр-міністр України.
Міністерство економічного розвитку й торгівлі (Мінекономрозвитку) України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики в сфері торгівлі, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю) та захисту прав споживачів, з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива; у сфері управління об’єктами державної власності. Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, державної регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань: аналізує стан та тенденції розвитку, зокрема паливної галузі України, розробляє пропозиції щодо пріоритетних напрямів її розвитку та реформування, враховуючи принципи сталого розвитку, здійснює державне прогнозування, підготовку відповідних планів і програм; погоджує прогнози розвитку галузей економіки, наприклад паливної, на середньо- та короткостроковий періоди; забезпечує формування державної політики у сфері статистики, контролює її реалізацією; бере участь у творенні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції та обмеження монополізму, сприяє розвитку конкурентних відносин; забезпечує підготовку проектів рішень Кабінету Міністрів України про видачу дозволу на узгоджені дії та концентрацію суб’єктів господарювання на ринку нафтопродуктів; здійснює в межах повноважень функції з регулювання біржового ринку нафтопродуктів і подає Кабінету Міністрів України узагальнені пропозиції органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності щодо його вдосконалення; виконує повноваження суб’єкта державного фінансового моніторингу стосовно бірж, які проводять фінансові операції з нафтопродуктами; готує пропозиції та здійснює заходи щодо формування і реалізації єдиної державної політики у сфері державно-приватного партнерства; здійснює методологічне забезпечення та складає загальнодержавні баланси попиту і пропонування за основними видами паливно-енергетичних ресурсів; формує та реалізовує державну політику в сфері державних закупівель нафтопродуктів; у випадках, передбачених законодавством, регулює ціни на нафтопродукти, прогнозує індекси споживчих цін та індексів цін виробників, контролює додержання порядку формування, встановлення та застосування цін, забезпечує методологічну базу роботи органів державного контролю за цінами; здійснює моніторинг цін, зокрема на нафтопродукти, узагальнює його результати, готує пропозиції про заходи стабілізації цінової ситуації; забезпечує формування державної політики стосовно створення, розміщення, зберігання, поповнення та використання запасів державного резерву нафтопродуктів; формувує та реалізовує державну політику в сфері управління державним сектором економіки; аналізує стан розвитку підприємництва, вживає заходів щодо реалізації державної політики в сфері підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва, зокрема на ринку нафтопродуктів; забезпечує формування державної політики в сфері захисту прав споживачів нафтопродуктів та контролює її реалізацію; схвалює та приймає відповідно до законодавства національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори; вживає заходів щодо гармонізації національних стандартів, які розробляються, з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами; забезпечує формування державної політики в сфері державного ринкового нагляду та контролює її реалізацію; аналізує ефективність експорту та імпорту нафтопродуктів, розробляє і забезпечує заходи з метою розвитку та вдосконалення структури експорту та імпорту [4].
Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність Державної служби статистики України, Державної служби технічного регулювання України й Державного агентства резерву України, поклавши ці обов’язки на першого віце-прем’єр-міністра України.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості (Міненерговугілля) України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі. Міненерговугілля України відповідно до покладених на нього завдань: визначає пріоритетні напрями розвитку паливно-енергетичного комплексу; забезпечує його нормативно-правове регулювання; розробляє цільові програми щодо диверсифікації джерел і шляхів постачання вуглеводнів; формує прогнозні баланси нафтопродуктів; утворює, ліквідує, розробляє стратегію розвитку, контролює діяльність державних підприємств, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, і господарських товариств, стосовно яких Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави; затверджує в межах компетенції проекти будівництва об’єктів паливної галузі, що реалізуються із залученням державних коштів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій; затверджує програми розвитку паливної галузі та контролює їх виконання; організовує і виконує роботи зі стандартизації в паливно-енергетичному комплексі; видає ліцензії на провадження господарської діяльності з торгівлі рідким паливом з біомаси [5].
Міністерство екології і природних ресурсів (Мінприроди) України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема в сфері державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону довкілля, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів. Предметом діяльності Мінприроди на ринку нафтопродуктів є: забезпечення нормативно-правового регулювання щодо визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, зокрема пересувними джерелами забруднення; визначення показників емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин; організація та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства та законодавства з питань екологічної безпеки; проведення перевірки екологічних показників нафтопродуктів, які реалізуються шляхом гуртової та роздрібної торгівлі [6].
Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту. Предметом діяльності міністерства на ринку нафтопродуктів є: забезпечення взаємодії підприємств різних видів транспорту, вантажовласників, експедиторських структур в організації та своєчасному забезпеченні в повному обсязі перевезень нафти й нафтопродуктів; проведення державної політики щодо зменшення шкідливого впливу діяльності транспорту на довкілля, зокрема оновлення автомобільного парку; затвердження програм впровадження альтернативних видів палива; затвердження порядку встановлення, сплати та використання, а також розмірів портових зборів, тарифів на комплекс робіт, пов’язаних з обробленням вантажів у портах України, на перевезення нафтопродуктів залізничним транспортом й пов’язаних з ними послуг; розроблення порядку й видачу дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування автозаправних станцій та пов’язаних з ними об’єктів інфраструктури на землях дорожнього господарства [7].
Державна митна служба (Держмитслужба) України є центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань: організовує та забезпечує контроль дотримання установленого порядку переміщення нафтопродуктів через митний кордон України, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні нафтопродуктів, у тому числі й після завершення операцій митного контролю та митного оформлення; здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до бюджету митних та інших платежів, справляння яких законом покладено на митні органи; за класифікацією за товарною номенклатурою Митного тарифу України нафтопродуктів, поданих до митного оформлення; правильністю визначення митної вартості й країни походження нафтопродуктів; вживає заходів, які перешкоджають переміщенню через митний кордон України нафтопродуктів, що не відповідають вимогам якості та безпеки; виявляє, припиняє, розкриває контрабанду та порушення митних правил [8].
Державна податкова служба (ДПС) України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики. На ринку нафтопродуктів ДПС України відповідно до покладених на неї завдань: виконує роботу, пов’язану з контролюванням своєчасного подання передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків тощо), своєчасного, достовірного, повного нарахування та сплати податків, інших платежів, установлених законом термінів здійснення розрахунків у іноземній валюті, а також з додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги); здійсненням контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість; реєстрацією та веденням обліку платників податків, обліком об’єктів оподаткування; контролюванням у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, зокрема нафтопродуктів; прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на нафтопродукти, встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей таких декларацій для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку [9].
Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та в сфері державних закупівель. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: державного контролю дотримання, запобігання, виявлення й припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель [10].
Національна комісія регулювання електроенергетики України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підконтрольним і підзвітним Президентові України. Завданнями комісії, зокрема, є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики стосовно розвитку та функціонування ринку нафтопродуктів; сприяння конкуренції у сфері зберігання та реалізації нафтопродуктів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики в нафтогазовому комплексі; забезпечення ефективності функціонування товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів і послуг; захист прав споживачів нафтопродуктів; координація діяльності державних органів у питаннях регулювання ринків енергоносіїв; регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері транспортування нафтопродуктів [11].
Перелічені державні структури здійснюють свою діяльність на ринку нафтопродуктів у взаємодії з іншими органами державної влади: міністерствами, службами, агенціями, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Відповідно до руху держави – від адміністративно-командних до ринкових методів управління економікою – система творення політики в Україні постійно трансформується. Це виявляється в змінах її структури, перерозподілі функцій, пошуку активних інструментів державної політики, що підвищує її ефективність.
Аналіз системи виробників (творців) політики свідчить, що вони мають достатні повноваження та ресурси для вирішення проблем розвитку ринку нафтопродуктів. Проте всі необхідні повноваження «розсіяні» між державними інституціями, які мають різний ступінь автономності щодо ухвалення рішень.
Щоб підвищити дієвість державної політики розвитку ринку нафтопродуктів, вбачається необхідним покласти функції координування взаємодії між виробниками (творцями) політики на робочу групу з опрацювання питань функціонування ринку нафти й нафтопродуктів і розвитку нафтопереробної промисловості при Кабінеті Міністрів України, яку очолює перший віце-прем’єр-міністр України [12]. Функціями групи як консультативного й дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України мають стати:
1) інформування Кабінету Міністрів України про стан і тенденції розвитку вітчизняного та світового ринку нафти й нафтопродуктів, потенційні та реальні загрози енергетичній безпеці України;
2) внесення пропозицій Кабінету Міністрів України про напрями та механізми реалізації державної політики;
3) налагодження діалогу та координування взаємодії між органами виконавчої влади, підприємствами нафтовидобувної, нафтопереробної і нафтохімічної галузей, підприємствами нафтопродуктозабезпечення, споживачами нафтопродуктів, іншими учасниками ринку та громадськістю.
Відповідно до цих функцій, група повинна мати такі повноваження:
1) розроблення та розгляд питань, що стосуються ринку нафти й нафтопродуктів, та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо:
визначення національних інтересів України стосовно ринку нафти й нафтопродуктів, вироблення концептуальних підходів, напрямів і механізмів забезпечення стабільного функціонування та сталого розвитку підприємств нафтовидобувної, нафтопереробної й нафтохімічної галузей, підприємств нафтопродуктозабезпечення, інших учасників ринку;
проектів державних програм, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативних документів;
доручень, пов’язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень, органам виконавчої влади та науковим закладам України;
забезпечення й контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, аналізу на її основі стану й тенденцій розвитку ринків нафти й нафтопродуктів, прогнозних балансів нафтопродуктів;
визначення потенційних і реальних загроз енергетичній безпеці України;
2) здійснення із залученням державних і незалежних джерел інформації моніторингу поточного стану й тенденцій розвитку ринків нафти й нафтопродуктів, діяльності підприємств нафтовидобувної, нафтопереробної й нафтохімічної галузей, підприємств нафтопродуктозабезпечення, споживачів нафтопродуктів, інших учасників ринку, подання відповідних висновків і пропозицій;
3) залучення до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;
4) ініціювання розроблення нормативних актів і документів з питань регулювання ринку нафти й нафтопродуктів, узагальнення практики їхнього застосування та результатів перевірок їх виконання.
Учасниками групи мають стати посадові особи та фахівці органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності (за погодженням з їх керівниками), до функціональних обов’язків яких входять аналіз, розроблення та прийняття рішень стосовно політики на ринку нафти й нафтопродуктів, а також представники громадських організацій, що об’єднують учасників ринку та споживачів нафтопродуктів. При цьому при формуванні її складу слід дотримуватися паритету учасників – державних службовців і представників суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на ринку нафти й нафтопродуктів України. Можливим є також призначення декількох заступників голови групи від всіх груп інтересів.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Виробники (творці) державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні мають достатні повноваження та ресурси для вирішення суспільних проблем. Проте всі необхідні повноваження «розсіяні» між державними інституціями, які мають різний ступінь автономності щодо ухвалення рішень.
Щоб підвищити дієвість державної політики розвитку ринку нафтопродуктів, вбачається необхідним покласти функції координування взаємодії між виробниками (творцями) політики на вже існуючу робочу групу з опрацювання питань функціонування ринку нафти й нафтопродуктів і розвитку нафтопереробної промисловості при Кабінеті Міністрів України.
У подальшому слід розробити проект положення про робочу групу, в якому визначити правові засади її організації та діяльності, склад, структуру, компетенцію і функції.
Список використаної літератури
1. Романов В. Є. Вступ до аналізу державної політики [Текст] : навч. посіб. / В. Є. Романов, О. М. Рудік, Т. М. Брус. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – 171 с.
2. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=254%EA%2F96-%E2%F0 (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
3. Про Раду національної безпеки і оборони України : Закон України від 5 трав. 1998 р. № 183/98-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=183%2F98-%E2%F0 (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
4. Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України : указ від 14 трав. 2011 р. № 634/2011 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=167021&cat_id= 32819 (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
5. Про Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України : указ від 6 квіт. 2011 р. № 382/2011 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg= 382%2F2011 (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
6. Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України : указ від 13 квіт. 2011 р. № 452/2011 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/13433.html (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
7. Про Положення про Міністерство інфраструктури України : указ від 12 трав. 2011 р. № 581/2011 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/13569.html (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
8. Про Положення про Державну митну службу України : указ від 12 трав. 2011 р. № 582/2011 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/13570.html (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
9. Про Положення про Державну податкову службу України : указ від 12 трав. 2011 р. № 584/2011 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/13572.html (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
10. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26 листоп. 1993 р. № 3659-XII [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3659-12 (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
11. Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України : указ від 30 жовт. 2000 р. № 1167/2000 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 1167%2F2000 (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
12. Про утворення робочої групи з опрацювання питань функціонування ринку нафти і нафтопродуктів та розвитку нафтопереробної промисловості : розпорядження від 4 серп. 2005 р. № 305-р [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =305-2005-%F0 (дата звернення: 01.06.11). – Назва з екрана.
Стаття надійшла до редакції 09.08.2011 р.