EnglishНа русском

Державне управління: удосконалення та розвиток № 12, 2010

УДК 433.980

 

Є.В. Гончаров,

 к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки, Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля

 

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ РЕГІОНІВ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ СТАЛОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

У статті наведено результати дослідження аспектів державного управління економічною безпекою регіонів в системі забезпечення їх сталого соціально-економічного розвитку

КЛЮЧОВІ СЛОВА: РЕГІОН, ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА, РОЗВИТОК, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

 

В статье приведены результаты исследования аспектов государственного управления экономической безопасностью регионов в системе обеспечения их устойчивого социально-экономического развития

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: РЕГИОН, ЭКОНОМИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ, РАЗВИТИЕ, ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ

 

In the article the results of research of aspects of state administration of regions economic safety in the system of providing of their steady socio-economic development are resulted

KEYWORDS: REGION, ECONOMIC SAFETY, DEVELOPMENT, STATE ADMINISTRATION

 

Постановка проблеми. Діагностика загроз економічній безпеці територій різних рівнів – а до них відносяться області, райони, окремі території – можлива тільки в рамках економічної безпеки регіонального утворення. Потрібно враховувати, що багато деструктивних процесів носять міжрегіональний характер. Пріоритетними завданнями регіональної політики, направленої на підвищення економічної безпеки регіонів є: підтримка життєво важливих для населення регіону підприємств і об'єктів інфраструктури; забезпечення умов для нормальної життєдіяльності населення; сприяння переважному розвитку підприємств найбільш прибуткових і перспективних на даний період, а також підприємств, що мають довгострокові економічні переваги в спільній системі територіального розподілу праці; розвиток регіональної інфраструктури.

Розгляд економічної безпеки регіону повинен здійснюватися в рамках економічної безпеки країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань державного управління економічної безпеки окремих регіонів присвячено праці К. Єфремова [1], В. Пономаренка [2], В. Ткаченко [3], В. Геєця [4] та ін. Авторами надано розвиток концептуальним основам забезпечення належного рівня економічної безпеки регіонів, проте актуальним лишається питання зв’язку зазначеного об’єкту із соціально-економічним розвитком.

Метою статті є наведення результатів дослідження аспектів державного управління економічною безпекою регіонів в системі забезпечення їх сталого соціально-економічного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Загрози соціально-економічній безпеці регіону класифіковані і зведені в наступні групи: зовнішньополітичні загрози, загрози в реальному секторі, в соціальній сфері, внутрішні загрози. При цьому виділені найбільш важливі сфери, в яких загрози найбільш гострі: руйнування інвестиційно-інноваційного комплексу, продовольчі і енергетичні загрози. Поєднання інтересів центру і регіону має подвійний характер. З одного боку, регіон виступає полігоном з локалізованими соціально-економічними, екологічними, демографічними. Ці процеси можуть загрожувати економічній безпеці країни, а їх прояв – носити територіально-дифференційований характер. З іншого боку, регіон є суб'єктом регулювання в рамках наявного кола повноважень. Тобто, виступає провідником власної економічної політики, що впливає на економічний стан країни в цілому. Слід позначити структуру формування соціально-економічної безпеки регіонів. Перш за все це комплекс економічних, геополітичних, екологічних, правових і інших умов, які покликані забезпечувати:

– передумови для виживання і збереження регіональних структур в умовах кризи і майбутнього розвитку;

– захист життєво важливих інтересів країни і її територій відносно ресурсного потенціалу;

– створення внутрішнього імунітету і зовнішньої захищеності від дестабілізуючих дій;

– конкурентоспроможність регіонів на внутрішніх і світових ринках і стійкість фінансового положення країни;

– умови і образ життя, гідні цивілізованої людини і можливості стійкого і нормального відтворення суспільних процесів.

Економічна безпека регіону – це сукупність умов і чинників, що характеризують поточний стан економіки, стабільність, стійкість і поступальність її розвитку. Одночасно це ступінь, з одного боку, інтеграції регіональної економіки з економікою країни, а з іншої – регіональній незалежності. На нашу думку, предметом діяльності влади в області соціально-економічної безпеки регіону, зокрема, є :

виявлення і моніторинг чинників, що впливають на стійкий розвиток території в поточній ситуації і перспективі;

– формування економічної політики в руслі загальнодержавної стратегії економічної реформи;

– недопущення дискримінації з боку національних органів по відношенню до регіону;

– паритетна участь в національних проектах з розвитку регіонів, розміщенні державних замовлень і тому подібне.

Сучасний стан економіки взагалі і регіональної економіки, зокрема, коли практично всі регіони опинилися в кризисній ситуації, такий, що вимога забезпечення соціально економічної безпеки має бути включена в число основоположних принципів формування і реалізації регіональної політики. Конкретні заходи по реалізації принципу соціально-економічної безпеки визначаються довкруги найбільш гострих проблем регіонального розвитку. Серед них виділяється по своїй масштабності і гостроті проблеми економічної реінтеграції регіонів. Ослаблення інтеграційних зв'язків між регіонами, сепаратистські тенденції як найважливіша причина послаблення завдають серйозний негативний вплив на економічну безпеку країни.

Відбуваються небезпечні процеси економічної дезинтеграції: випереджаюче скорочення міжрайонних зв'язків в порівнянні із спільними темпами падіння виробництва, територіальне, а отже, і об'ємне звуження ринків збуту, деспеціалізація господарства регіонів, про що, зокрема, свідчить той факт, що взаємні неплатежі підприємств на 90% замикаються усередині регіонів – все це висуває проблему економічної реінтеграції на одне з перших місць серед проблем економічної, політичної і соціальної безпеки країни.

Головним напрямом роботи по забезпеченню реінтеграції економіки представляється формування на системній основі державно-правового і господарсько-економічного механізмів стимулювання розвитку вільного економічного простору і раціонального поєднання методів державного і ринкового регулювання розвитку регіонів. Як правило, методи державного регулювання повинні підтримати, з одного боку, процеси економічної інтеграції регіонів в цілому, а з іншої – сприяти вирішенню завдань комплексного соціального і економічного розвитку окремих регіонів, запобігання в них кризисних ситуацій. У числі можливих завдань по подоланню процесів економічної дезинтеграції необхідно виділити:

– організацію системи безперервного моніторингу рівнів соціально-економічного розвитку регіонів і дієвості вживаних засобів – регіональної політики, у тому числі, по відношенню до кризисних, депресивних регіонів;

– забезпечення систематичної оцінки заходів державного регулювання економічних і соціальних процесів з точки зору необхідності і доцільності їх територіальної диференціації;

– визначення регіональних пріоритетів в розробці і реалізації цільових програм;

– стимулювання ділової активності і підприємництва, особливо малого, в кризисних регіонах, надання державних гарантій під залучення зарубіжного капіталу, у тому числі з країн СНД;

– підтримку розвитку регіональних фінансово-промислових груп, міжрегіональних корпорацій, міжрегіональних асоціацій економічної взаємодії і інших нових організаційних форм інтеграційної спрямованості;

– проведення цілеспрямованої політики розвитку інфраструктури ринку – матеріально-технічної бази (магістральний транспорт, енергосистеми, зв'язок і інформатика, складське господарство і ін.) і мережі ринкових інституційних формувань (банків, міжбанківських об'єднань, товарно-сировинних маркетингових компаній, інвестиційних фондів, бірж праці і так далі).

Економічні загрози посилюються нераціональним використанням ресурсів. Недосконалість правових і економічних питань, що стосуються розмежування сфер ведення і повноважень між федеральними і регіональними рівнями управління відносно власності на природні ресурси і їх джерела (родовища і ін.), дають можливість безконтрольного їх використання. Держава несе втрати від продажу стратегічної сировини (метали, ліс тощо) по демпінгових цінах в результаті загострення конкуренції серед вітчизняних експортерів, різкого зниження цін на світовому ринку, осідання валюти в зарубіжних банках.

Поряд із спільним падінням життєвого рівня більшості населення, намітилася стійка і несприятлива тенденція посилення диференціації в рівнях доходів населення по регіонах.

Значно загострилася демографічна ситуація. Природний спад населення (перевищення смертності над народжуваністю) охопив абсолютну більшість регіонів.

Складні проблеми пов'язані з міграцією населення. Особливо гострий і соціально вибуховий характер має вимушена міграція. Все великої гостроти набувають питання зайнятості населення, насамперед, за рахунок накопичуваного на підприємствах латентного безробіття, що виявляється в таких формах, як неповна зайнятість, вимушені неоплачувані відпуски і ін.

Позитивні зрушення у вирішенні питань регіональної соціальної політики можливі тільки в умовах стабілізації і розвитку економіки. Поряд з цим певну роль в забезпеченні соціальної політики регіонів може надати облік регіональних чинників на основі встановлення територіально-диференцьованих заходів державного регулювання при підготовці органами державної влади проектів законодавчих і нормативних актів соціально-економічного характеру. Особливе занепокоєння викликає такий сильнодіючий чинник зниження рівня безпеки, як вогнища соціальної напруженості. До них відносяться: вогнища міжетнічної напруженості; регіони з небезпечною концентрацією населення, що знаходиться нижче рівня бідності, райони вимушеної міграції населення з країн ближнього зарубіжжя; регіони і міста – потенційні центри надмірно високого безробіття. Дію на соціально-економічну безпеку завдають також екологічні регіональні кризи. Воно виражається в зниженні економічного потенціалу регіонів, схильних до радіаційного забруднення (наприклад, в результаті аварії на Чорнобильській АЕС); погіршенні економічних і соціальних умов в крупних індустріальних районах (Донбас, Кривбас і т.д.) і окремих центрах, що веде до зростання соціальної напруженості.

Для забезпечення узгодженості рішень по окремих регіонах із спільною стратегією регіонального розвитку і концепцією соціально-економічної безпеки необхідно:

1. Проведення ранжування регіонів по ступеню негативного впливу ситуацій, що склалися в регіонах, на національну безпеку; визначення кризисних регіонів, ситуація в яких повинна знаходитися під контролем Ради національної безпеки і оборони.

2. Визначення пріоритетних заходів, що проводяться з метою зміни ситуацій в кризисних регіонах і в умовах обмежених ресурсів.

3. Безперервний контроль за ходом виконання і оцінка фактичної ефективності заходів, прийнятих до реалізації. Проведення такого контролю дозволить приймати своєчасні заходи в разі наростання до критичного рівня соціально-економічної напруженості в регіонах.

Висновки. Подальший соціально-економічний розвиток регіонів потребує здійснення державного управління їх економічною безпекою, що визначає актуальність розробки інструментарію управління зазначеним об’єктом.

 

Література

 

1.        Ефремов К.И. Вопросы оценки экономической безопасности региона / К.И. Ефремов, Е.И. Георгадзе // Вопросы статистики. – №2. – 2002. – С.57-59.

2.        Пономаренко В.С. Экономическая безопасность региона: анализ, оценка, прогнозирование / Пономаренко В.С., Клебанова Т.С., Чернова Н.Л. – Харьков: ИД «ИНЖЭК», 2004. – 144с.

3.        Ткаченко В.Г. Экономическая безопасность Украины в условиях рыночных трансформационных процессов / под ред. В.Г. Ткаченко, В.И. Богачева. – Ровеньки-Луганск: «Наука», 2007. – 330с.

4.        Концепція економічної безпеки України / Ін-т економічного прогнозування, кер. проекту Геєць В.М. – К.: Логос, 1999. – 56 с.

Стаття надійшла до редакції 30.11.2010 р.