EnglishНа русском

Державне управління: удосконалення та розвиток № 10, 2010

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ РУДЕНКО О. М.

«ТЕОРІЯ СУСПІЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ»

 

(К. : НАКККіМ, 2010. – 304 с.)

 

Суспільство як об’єкт теоретичної рефлексії залишається в центрі уваги мислителів і науковців з початку свого виникнення, оскільки суспільна проблематика має не тільки онтологічний вимір, але й екзистенціальну значущість для людини. Тривалий час суспільство з притаманними йому характеристиками й параметрами залишалося в царині філософії, формуючи комплекс суспільствознавчих наук, що збагачували в процесі історичного розвитку теоретико-методологічне підґрунтя осмислення суспільства як явища об’єктивної дійсності.

У ХІХ і ХХ ст. суттєво змінюються основні пріоритети рефлексії суспільного та соціального як таких. Необхідність регулювання процесів суспільного розвитку обумовлює розвиток більш прикладних, порівняно з філософським рівнем осмислення, наукових галузей, до яких належить і державне управління. Питання державно-управлінського регулювання процесів суспільного розвитку набувають особливої актуальності, що обумовлена загостренням соціальних, економічних, політичних, культурних криз. Внаслідок цього дослідницька увага до суспільного як такого змінює не тільки основні пріоритети, але призводить до формування специфічного наукового дискурсу, в якому утворюються нові парадигми теоретичного осмислення об’єктивної дійсності, що характеризуються орієнтацією на практичне вирішення проблем і зняття соціальних протиріч суспільного розвитку, оскільки цілісність суспільства як системи значною мірою детермінована здатністю соціального управління регулювати основні та транзитивні стани суспільства – стабільність і нестабільність.

В цьому контексті важливим етапом розвитку науки державного управління можна вважати рецензовану монографію, в якій автор звертається до нагального питання здатності системи державного управління забезпечувати стійкий розвиток суспільства на основі регулювання його стабільності / нестабільності. Враховуючи відсутність у вітчизняному державному управлінні розвинених теорій наукової рефлексії суспільного, певну відсталість вітчизняної науки від своїх зарубіжних аналогів (наприклад, представники американського public administration досить давно ведуть теоретичні розвідки у сфері конкретизації та розширення парадигмального контексту державного управління, якому пропонуються відмінні від філософських та суспільствознавчих теорії і наукові парадигми), комплексне вирішення цієї проблеми, а також ряду взаємопов’язаних аспектів, стає основою монографії О.Руденко.

Основний наголос в роботі зроблено на теоретико-методологічних засадах дослідження суспільної стабільності, яка виступає специфічним предметом державного управління, формуючись в межах пост-некласичних державно-управлінських парадигм. При цьому зазначено, що одним з провідних елементів пост-некласичної парадигми стає здатність державного управління регулювати зміни, які відбуваються в суспільстві. Фактично в роботі мова йде про створення умов не тільки для гнучкого реагування на суспільні трансформації, але й формування підґрунтя для їх наукового передбачення, вироблення дієвих механізмів управління ними, подолання небажаних наслідків, що ґрунтуються на процесах соціальної взаємодії. З цією метою автором визначено основні дефініції категоріального апарату предметної області суспільної стабільності та базову закономірність її забезпечення – ієрархічної послідовності та рівневої взаємодії. Автор цілком аргументовано визначає етапи формування суспільної стабільності (дестабілізація, хаотичний розвиток, вибір альтернативи, адаптація, стабілізація) відповідно до умов розвитку, що відображають реалізацію суб’єкт-об’єктних відносин у нерівноважній відкритій системі та найбільш суттєві її зв’язки з іншими підсистемами.

З позицій методології синергетики та інноватики О.Руденко підійшла до розробки принципів та підходів, які лягли в основу вироблення комплексної міждисциплінарної дослідницької позиції аналізу суспільних явищ, до яких відноситься й суспільна стабільність. Особливо важливо відзначити запропоновані у монографії новітні методологічні принципи, підходи й методи аналізу суспільної стабільності, які доповнюють та розширюють методологію науки державного управління. З принципово нової позиції в роботі розглянуто поведінку економічної системи, виявлено ключові перемінні та провідні процеси, що визначаються за допомогою методології економічної синергетики і дозволяють дослідити динаміку величин в інтервалі часу та масштабів, формуючи на цій основі ієрархію спрощених моделей.

Безперечним здобутком автора можна вважати специфічне розуміння механізму самоорганізації. В межах управлінської парадигми такий підхід дає можливість ототожнювати його з механізмом управління, що виконує стабілізуючу функцію, зменшуючи рівень відхилення системи від наявної сукупності суспільних норм, які мають значення загальних цінностей. За такого підходу в межах авторської концепції державно-управлінській механізм стає засобом стабілізації процесів суспільного розвитку, що утворюють єдину підсистему з механізмами збереження та підтримки всіх суспільних підсистем від можливих негативних зовнішніх і внутрішніх впливів, що дестабілізують систему.

Загалом, О.Руденко вдалося розробити методологічно коректну та концептуально цілісну наукову концепцію дослідження феномену суспільної стабільності в науці державного управління, врахувавши її практичну орієнтованість. Зв’язок теорії і практики державного управління виявляється у запропонованій автором методології аналізу та оцінювання суспільної стабільності на основі критеріально-типологічного підходу. З цією метою в роботі запропоновано інтегральний критерій, який, зважаючи на специфіку оцінюваного об’єкту, виявляє зміст категорії суспільної стабільності в державному управлінні, та її основну мету, – вітальність. Цей критерій логічно доповнює загальновизнані – дієвість, економічність, ефективність та результативність. Така методологія аналізу та оцінювання суспільної стабільності дозволить за умови її моніторингу забезпечити прозорість і відкритість процесів суспільного розвитку та державотворення.

В цілому дана монографія безперечно є досить важливим внеском у подальший розвиток теорії державного управління, матиме практичне значення для науки і України в цілому, а також є корисною науковцям, що досліджують аналогічні процеси в державах транзитивного типу.

 

 

Рецензенти:

В. Ф.Смолянюк, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології і соціології, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

О. М. Суходоля, доктор наук з державного управління, доцент, заступниик керівника управління, Апарат Ради національної безпеки і оборони України