DOI: 10.32702/2307-2156-2021.2.36
УДК: 35.351
Л. В. Литвинова
МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД У ДОСЛІДЖЕННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ
Анотація
У статті здійснено теоретичне дослідження комунікативної культури в публічному управлінні. Констатовано, що головним засобом забезпечення та розвитку суспільного буття визнається культура людських взаємин, цивілізовані способи комунікації. Проаналізовано сучасні теоретико-методологічні підходи до дослідження феномену комунікативної культури, обґрунтовано необхідність застосування міждисциплінарного підходу у дослідженні комунікативної культури. Встановлено, що необхідність міждисциплінарного підходу аргументується складністю інтерпретації суспільного життя, особливо в царині публічного управління.
Зазначено, що комунікативна культура є міждисциплінарним поняттям, представленим у філософії, культурології, соціології, публічному управлінні, політології, теорії комунікації, загальній і соціальній психології, лінгвістиці, педагогіці та інших науках. Аналіз поняття комунікативної культури в працях науковців дає підставу зробити висновок, що в сучасній науці домінуючою є тенденція наукового аналізу комунікативної культури у межах окремих галузей наук. Дослідження поняття «комунікативної культури» спонукає до застосування міждисциплінарного підходу та взаємодії всіх наук про людину і суспільство.
Обґрунтовано необхідність поглиблення та здійснення міждисциплінарного аналізу комунікативної культури в публічному управлінні із застосуванням методів гуманітарних наук, оскільки існує нагальна потреба перебудови культури комунікацій у напрямку набуття соціально-орієнтованих і соціально-рефлексивних компетентностей, трансформації афективних та мотиваційних чинників в процесі управління. Вивчення тенденцій розвитку комунікативної культури створює теоретичну основу для модернізації сучасних технологій, спрямованих на зміну комунікативної установки в управлінській діяльності, сприяє формуванню професійної комунікативної культури нової доби в Україні.
Ключові слова: комунікативна культура; міждисциплінарний аналіз; соціально – орієнтоване публічне управління; фактори впливу на формування комунікативної культури.
Література
1. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. / Г.М. Андреева. М.: Аспект –Пресс, 2001. 290 с.
2. Баженова Ю.А. Генерализация феномена коммуникативной культуры в педагогической науке: автореферат дис. ... кандидата педагогических наук: 13.00.01 / Баженова Юлия Алексеевна. Оренбург, 2015. 24 с.
3. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. / И.Г. Гердер. М.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 703 с.
4. Драгомирецька Н. Комунікативна діяльність як складова професійної діяльності державного службовця // Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону. Одеса, 2003. С.107–112.
5. Дрешпак В.М., Бондаренко Є.М. Комунікативна культура державного службовця у світлі циклічної парадигми. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 30 (69). №6, 2019. С.1-6. Режим доступу: https://doi.org/10.32838/2663-6468/2019.6/01
6. Єрьоміна М.О. Комунікативна культура державного службовця. Соціальні технології: актуальні про¬блеми теорії та практики. 2012. Вип. 55. С. 143-149.
7. Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник / А.М. Єрмоленко. К.: Лібра, 1999. 488 с.
8. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъективных отношений. / М.С. Каган. М.: Политиздат, 1998. 319 с.
9. Каган М.С. Философия культуры / М.С. Каган. Санкт-Петербург, ТОО ТК «Петрополис», 1996. 416 с.
10. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана. М.: ГУ ВШЭ, 2000. 608 с.
11. Колот А. М. Міждисциплінарний підхід як передумова розвитку економічної науки та освіти / А.М. Колот // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка / Київ, 2014. №5 (158). С.18-22.
12. Кузнецова Е.В. Определение культуры: разнообразие подходов // Перспективы науки и образования. 2013. № 5. С. 49-55.
13. Малик Ю. І. Модель формування комунікативної культури майбутніх фахівців публічного управління та адміністрування у процесі професійної підготовки / Ю. І. Малик // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія, 2017. Вип. 277. С. 162-167. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_ped_2017_277_30.
14. Мележик О.В. Основные подходы отечественных и зарубежных ученых к определению понятия «коммуникативная культура» // Вестник Тамбовского университета. Серия Гуманитарные науки. Тамбов, 2018. Т. 23, № 174. С. 108-115. DOI: 10.20310/1810-0201-2018-23-174-108-115.
15. Моль Абрахам. Социодинамика культуры: Пер. с фр. / Абрахам Моль // Предисл. Б. В. Бирюкова. Изд. 3-е. М.: Издательство ЛКИ, 2008. 416 с.
16. Новикова Л.А. Формирование культуры личности // Вестник Якутского государственного университета. 2009. Т. 6. № 1. С. 140-141.
17. Омельчук А.І. Комунікативна культура державного службовця: понятійно-категорійна сутність. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2011. № 8. http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=312 (дата звернення: 16.02.2020).
18. Рачинський А.П. Стратегічне управління персоналом в органах державної влади (теоретико-методологічний аналіз) : монографія / А. П. Рачинський. К.: НАДУ, 2009. 316 с.
19. Тараторкин Г.В. Коммуникативная культура в системе государственной службы: теоретические основы // Сборник научных работ Томского госуд. ун-та. Серия «Гуманитарные науки», 2009. №4. С. 311-323.
20. Хаджирадєва С.К. Теорія і практика підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації : монографія / С. К. Хаджирадєва. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Одес. регіон. ін-т держ. упр. Одеса, 2005. 293 c.
21. Habermas J. (1995), «Theory of Communicative Action», Cambridge: Polity Press, UK.
22. Lytvynova Larysa (2020). Communicative Culture of Public Administration of Modern Ukraine: Theory, Methodology, Research Outcomes. Technium Social Sciences Journal, vol. 13(1), pp. 14-24. Retrieved from https://techniumscience.org/index.php/socialsciences/article/view/1823.
23. Osborne D. (1993), Reinventing Government. How the Entrepreneurial Spirit is Transforming the Public Sector / D. Osborne, G. Gaebler. New York [et al.]: A Plume Book, USA.
24. Weber M. (1978), Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology / M. Weber. Berkeley: University of California Press, USA.
L. Lytvynova
INTERDISCIPLINARY APPROACH IN THE STUDY OF COMMUNICATIVE CULTURE IN PUBLIC ADMINISTRATION
Summary
The article is devoted to theoretical study of communicative culture in public administration. It is stated that the main means of ensuring and developing social life is recognized as the culture of human relations, civilized ways of communication. The coverage of the communitarian problems in society and the problems of scientific understanding of social development indicates the diversity of approaches to the interpretation of the concept of «communicative culture». Modern theoretical and methodological approaches to the study of the phenomenon of communicative culture are analyzed, the necessity of applying an interdisciplinary approach in the study of communicative culture is substantiated. It is established that the need for an interdisciplinary approach is justified by the complexity of interpretation of public life, especially in public administration.
In the theoretical analysis it was established that communicative culture is an interdisciplinary concept represented in philosophy, culturology, sociology, public administration, political science, communication theory, general and social psychology, linguistics, pedagogy and other sciences. Analysis of the concept of communicative culture in the works of scientists leads to the conclusion that in modern science the dominant trend is the scientific analysis of communicative culture within certain branches of science. The study of the concept of "communicative culture" encourages the application of an interdisciplinary approach and the interaction of all sciences of man and society.
The necessity of deepening and carrying out interdisciplinary analysis of communicative culture in public administration with the use of humanities methods is substantiated, as there is an urgent need to restructure communication culture in the direction of acquiring socially oriented and socially reflective competencies, transformation of affective and motivational factors in management. The study of trends in communicative culture creates a theoretical basis for the modernization of modern technologies aimed at changing the communicative attitude in management, contributes to the formation of a professional communicative culture of the new era in Ukraine.
Keywords: communicative culture; interdisciplinary analysis; socially - oriented public administration; factors of influence on formation of communicative culture.
References
1. Andreeva, H.M. (2001), Sotsyalnaya psykholohyya. Uchebnyk dlya vysshykh uchebnykh zavedenyy [Social Psychology. Textbook for higher education institutions], Aspekt – Press, Moscow, Russia.
2. Bazhenova, Yu.A. (2015), Heneralyzatsyya fenomena kommunykatyvnoy kultury v pedahohycheskoy nauke [Generalization of the phenomenon of communicative culture in pedagogical science], Extended abstract of candidate's thesis, Orenburg, Russia.
3. Herder, I.G. (2013), Ydey k fylosofyy ystoryy chelovechestva [Ideas for the philosophy of the history of human], 2nd ed, Tsentr humanytarnykh ynytsyatyv, Moscow, Russia.
4. Drahomyrets'ka, N. (2003), "Communicative activity as warehouse professional activity of the state service", Instytutsiyni peretvorennya yak peredumova efektyvnoho vykorystannya resursnoho potentsialu rehionue, Odesa, pp.107–112.
5. Dreshpak, V.M. and Bondarenko, Ye.M. (2019), "Communicative culture of a civil servant in the light of a cyclical paradigm", Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskogo. Seriya: Derzhavn e upravlinnya, vol. 30 (69), no. 6, pp. 1-6, available at: https://doi.org/10.32838/2663-6468/2019.6/01 (Accessed 10 Feb 2021).
6. Yeromina, M.O. (2012), "Communicative culture of a civil servant", Socialni texnologiyi: aktualni problemy teoriyi ta praktyky, vol. 55, pp. 143-149.
7. Yermolenko, A.M. (1999), Komunikatyvna praktychna filosofiya [Communicative practical philosophy], Libra, Kyiv, Ukraine.
8. Kahan, M.S. (1998), Myr obshchenyya: Problema mezhsubektyvnykh otnoshenyy [The world of communication: The problem of intersubjective relationships], Polytyzdat, Moscow, Russia.
9. Kahan, M.S. (1996), Fylosofyya kultury [Philosophy of culture], TOO TK «Petropolys», Sankt-Peterburh, Russia.
10. Kastel's, M. (2000), Ynformatsyonnaia epokha: ekonomyka, obschestvo y kul'tura [Information Age: Economy, Society and Culture], HU-VShE, Moscow, Russia.
11. Kolot, A.M. (2014), “Interdisciplinary approach as a prerequisite for the development of economics and education”, Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Ekonomika, vol. 5 (158), pp. 18-22.
12. Kuznetsova, E.V. (2013), "Definition of culture: a variety of approaches", Perspektivy nauky i obrazovanyya, vol. 5, pp. 49-55.
13. Malyk, Yu. I. (2017), "Model of formation of communicative culture of future specialists of public administration and administration in the process of professional training", Naukovyj visnyk Nacionalnogo universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannya Ukrayiny. Seriya: Pedagogika, psyxologiya, filosofiya, vol. 277, pp. 162-167, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_ped_2017_277_30 (Accessed 10 Feb 2021).
14. Melezhik, O.V. (2018), "Basic approaches of domestic and foreign scientists to the definition of “communicative culture", Vestnik Tambovskogo universiteta. Seriya Gumanitarnye nauki, vol. 23 (174), pp. 108-115. DOI: 10.20310/1810-0201-2018-23-174-108-115.
15. Mole, A. (2008), Sociodinamika kul'tury [Sociodynamics of culture], 3rd ed, LKI Publishing, Moscow, Russi.
16. Novykova, L.A. (2009), "Formation of personality culture", Vestnyk Yakutskoho hosudarstvennoho unyversyteta, vol. 6 (1), pp. 140-141.
17. Omelchuk, A.I. (2011), "Communicative culture of a civil servant: conceptual and categorical essence", Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok - Public administration: improvement and development, vol. 8, available at: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=312 (Accessed 10 Feb 2021).
18. Rachynsky, A.P. (2009), Stratehichne upravlinnya personalom v orhanakh derzhavnoyi vlady (teoretyko-metodolohichnyy analiz): monohrafiya [Strategic management of personnel in public authoritie.s (theoretical and methodological analysis): monograph], NADU, Kyiv, Ukraine.
19. Taratorkin, G.V. (2009), "Communicative culture in the system of public service: theoretical foundations", Sbornyk nauchnykh rabot Tomskoho hosud. un-ta. Seryya «Humanytarnye nauky», vol. 4, pp. 311-323.
20. Khadzhiradeva, S.K. (2005), Teoriya i praktyka pidhotovky derzhavnykh sluzhbovtsiv do profesiyno-movlennyevoyi komunikatsiyi: monohrafiya. [Theory and practice of training civil servants for professional speech communication: a monograph], ORIDU, Odesa, NADU, Ukraine.
21. Habermas, J. (1995), Theory of Communicative Action, Polity Press, Cambridge, UK.
22. Lytvynova, L. (2020), “Communicative Culture of Public Administration of Modern Ukraine: Theory, Methodology, Research Outcomes”, Technium Social Sciences Journal, vol. 13(1), pp. 14-24, available at: https://techniumscience.org/index.php/socialsciences/article/view/1823 (Accessed 10 Feb 2021).
23. Osborne, D. and Gaebler, G. (1993), Reinventing Government. How the Entrepreneurial Spirit is transforming the Public Sector, A Plume Book, New York, USA.
24. Weber, M. (1978), Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology, University of California Press, Berkeley, USA.
№ 2 2021
Дата публікації: 2021-02-25
Кількість переглядів: 586
