УДК 33:316(09)

 

В. С. Гнатенко,

Дружківський міський голова, кандидат економічних наук

 

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

 

V. S. Hnatenko,

Druzhkivka mayor, Candidate of Economic Sciences

 

HISTORICAL ANALYTICAL REVIEW ABOUT THE EARLY DAYS OF THE ECONOMIC SECURITY OF THE STATE

 

Світові кризи, сучасні соціально-економічні виклики і таке інше ставлять економічну безпеку держави під суттєву загрозу. Задля розуміння векторів вірних шляхів розбудови і функціонування останнього необхідним виступає теоретико-методологічне і історичне розуміння становлення економічної безпеки і економіки взагалі.

У статті наводиться аналіз історичного становлення економіки та формування економічної безпеки від Античності до часів сьогодення. Проаналізовано основні етапи світового економічного розвитку, висвітлені особливості  кожного із цих етапів та встановлені ключові чинники збагачення на кожному із них. Розглянуто зміст понятійного апарату безпеки та скомпоновано зміст безпеки в сучасних умовах. Представлено чотири еволюційні сектори господарства та встановлено, що економічний розвиток спочатку був доматеріальний, після матеріальний, у якому на передній план виходили матеріальні цінності, і потім постматеріальний,  для якого характерним став поступовий пріоритет духовних цінностей. Наведені основні регулюючі нормативно-правові документи у сфері національної безпеки і економічної безпеки держави,  піднято питання  щодо компліментарності, наведених  документів. На основі теоретико-методологічного аналізу і практичного досвіду систематизовані основні актуальні проблеми економічної галузі, що загрожують стабільності економічної безпеки, а також наведені соціально-економічні та кадрові наслідки цього.

Зазначено, що сьогодні економічна безпека відображає спроможність держави забезпечити захист національних економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз, здійснювати сталий розвиток економіки задля підтримання  стабільності у суспільстві, достатнього рівня і якості життя громадян та надійного оборонного потенціалу.

Виходячи із встановлених проблем з якими стикається економіка України задля забезпечення економічної безпеки держави необхідним виступає пошук вірних рішень формування економічної стабільності та чіткої спланованості дій задля мінімізації негативних наслідків кризи для економіки країни та добробуту громадян щодо забезпечення збалансованого впливу монетарної політики на показники цінової стабільності та економічного зростання.

 

Global crises, current socio-economic challenges and so on expose the economic security of the state to a significant threat. In order to understand the vectors of the correct ways of development and functioning of the latter, a theoretical-methodological and historical understanding of the formation of economic security and the economy in general is necessary.

The article presents an analysis of the historical formation of the economy and creation of economic security from antiquity to the present days. The main stages of world economic development have been analyzed, the peculiarities of each of these stages have been highlighted and the key factors of enrichment at each of them have been established. The content of the conceptual apparatus of security has been considered and the content of security in modern conditions has been composed. Four evolutionary sectors of the economy have been presented and it has been established that economic development was first domestic, then material, in which material values came to the front end, and then post material, which was characterized by a gradual priority of spiritual values. The main regulatory legal documents in the field of the national security and economic security of the state have been presented; the matter of complementarities of the given documents was raised. On the basis of theoretical and methodological analysis and practical experience, the main current problems of the economic sector that threaten the stability of economic security have been systematized, as well as the socio-economic and personnel consequences of this.

It has been noted that today economic security reflects the state's ability to protect national economic interests from external and internal threats, to carry out sustainable economic development to maintain stability in society, a sufficient level and quality of life and reliable defense potential.

Based on the assumption that established problems faced by the Ukrainian economy to ensure the economic security of the state, it is necessary to find the right solutions for economic stability and clear planning to minimize the negative effects of the crisis for the economy and welfare to ensure a balanced impact of monetary policy on price stability and economic growth.

 

Ключові слова: економіка, Україна, національна безпека, світовий економічний розвиток, еволюційні сектори господарства.

 

Key words: economy, Ukraine, national security, world economic development, evolutionary sectors of economy.

 

 

Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку держави і світу в цілому, ставлять нові умови існування для всіх органів та організацій правління. Зокрема безпечне функціонування економічної складової держави на сам перед залежить від  діючої системи економічної безпеки. Остання є динамізованим процесом і потребує постійного моніторингу та координації, бо економічна безпека  повинна відповідати різноманітним викликам сьогодення, ураховувати специфічність окремих галузей, мати системність, надійність, продуктивність відносно своєї реалізації. Не можливо планувати майбутнє не ураховуючи досвід минулого. Тому задля визначення векторів удосконалення економічної безпеки, розвитку теоретико-методологічних основ, формування сучасних підходів розбудови та оцінки ефективності  необхідним виступає розуміння історичного шляху становлення економічної безпеки з визначенням актуальних проблем кожного з її етапів, і це має важливе прикладне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Економіка і економічна безпека мала інтерес багатьох вчених Л. Абалкін, Ю. Адлер, С. Щепетова,  В. Андрієнко, Є. Буравльов, В. Дідика, Т. Желюк, Г. Козаченко, С. Кошкаров, І. Мігус, В. Морунов, В. Мунтіян, Ю. Погорелов, О. Овсієнко, В. Савін, В.Тамбовцев, В. Ткаченко та інші.

На сучасному етапі питання економічної безпеки набирає ще більшої актуальності. За часи наукового вивчення напрямку і власне поняття «економічна безпека» створилися різнозмістовні тлумачення останнього. У своїх працях Морунов В.В., Гребенік В.В., Бушуева Н. В. наводять класифікацію підходів та категорій поняття «економічна безпека» [1, 2]. Бабкіним А.В. розглянуто підходи до формулювання дефініції «економічна безпека» та проаналізовано існуючі її визначення [3]. Висвітлені основні фактори, що стримують  та впливають на економічне зростання [4,5]. Представлено напрями розвитку економічного аналізу і інвестиційної діяльності [6-8]. Для актуалізації існуючих проблем і знаходження шляхів їх вирішення першочерговим виступає власно розуміння історичного становлення економіки як сукупності хазяйської діяльності і взаємовідносин у суспільстві, як галузі держави, так і окремої науки. Встановлення  істинних причин започаткування та формування економічної безпеки потребує систематизації цього довготривалого процесу постання і розбудови.

Мета дослідження: провести ретроспективний аналіз становлення економічної безпеки та визначити її актуальні проблеми в  умовах сьогодення.

Результати дослідження. Розглядаючи історію становлення економічної безпеки, слід пригадати основні етапи і періоди становлення світової економіки, а також розуміння власно поняття «безпека».

Як і більшість наукових напрямків, економіка мала своє зародження ще з Античних часів. У Стародавній Греції економіка розглядалася як наука про домашнє господарство, що в основному було натуральним, і економіка сприймалася як домоведення. Перші згадки економіки як науки були відзначені в працях давньогрецький філософів Аристотеля і Ксенофонта в 5 столітті до н.е.

Стародавній Єгипет розпочав свою економіку з торгівлі із сусідніми племенами. У 1 тис. до н.е. райони Західної Азії і Середземномор'я стали центром майбутнього світового господарства.

У середньовіччі, що припадав на  V-XV століття нашої ери, економічний інтерес був спрямований на господарство в уже великих масштабах. Крім економіки окремого домашнього господарства, економічна наука охоплювала вже і національне господарство, ставши більш систематизованою. Вчені-економісти представляли економіку як науку про багатство країн, що пояснює причини появи цього багатства. У мануфактурний етап (XI-XV ст.), що притаманний періоду середньовіччя, ядром економіки стало узбережжя Атлантики. У цей час також розпочалась ера панування Західної Європи, і поряд із цим розпочиналося зародження світового ринку.

У часи XVI-XVII століть функціонував колоніальний етап світової економіки. У цей час створилися передумови  для міжнародного поділу праці і розбудови світового господарства, що були викликані великими географічними відкриттями і колоніальною експансією. На протязі цього етапу прослідковувалося економічне панування Європи і домінування Великої Британії.

У проміжок часу XVIII - кінця XIX століть відбулася «Промислова революція» у Великій Британії, а у подальшому і в інших країнах Західної Європи та в Америці. Такі події зумовили надшвидкий розвиток транспорту, широких міжконтинентальних зв'язків і цей етап було проголошено як капіталістичний, бо  у сфері торгівлі почали складатися капіталістичні відносини  (італ. „merkante” означає „торгівець”) для яких характерним були дотримання принципів приватної власності, особистісної ініціативності, раціонального використання існуючих ресурсів і максимальне примноження прибутку (капіталу).

Аналіз хронології розвитку економічної думки показує ряд напрямків серед яких існували: меркантилізм, фізіократизм, класицизм і неокласицизм, кейнсіанство. І погляди кожного з цих напрямків мали суттєві різниці [9]. Науковці і представники кожної течії по різному інтерпретували  причини примноження збагачення  країн, запропоновували різноманітні джерела цього багатства, аргументували як втручання, так і не втручання держави в економіку [10].

Відносно історії розвитку світової економіки, то доцільно визначити три основні її етапи (рис. 1). Д. Бел визначав ці три етапи як три епохи або цивілізації (доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна). Е. Тоффлер назвав трьома хвилями  цивілізації. В свою чергу С. Крук і С. Леш описали зазначені періоди як домодерністський, модерністський і постмодерністський стани.

Рис. 1. Основні етапи світового економічного розвитку

 

Перший – доіндустріальний етап (до XIIIV cт.). На даний період економічного розвитку припало дві світові війни, економічні кризи 30-х років. Цей час характеризувався активним впливом на економічні процеси екологічного, географічного, демографічного і трудового факторів, що сприяли фрагментарному від­новленню втрат в 20-і pp. і після II Світової війни.

Другий, індустріальний етап (XIIIV cт. – ХХ ст.), характеризувався, в першу чергу, розколом єдиного світового господарства на дві окремі системи  ̶ капіталістичну і соціа­лістичну. Здійснено руйнування колоніальної системи, що обмежувала розвинуті країни в ринках збуту продукції і джерелах дешевої сировини. Суттєво зріз попит на трудові ресурси, ураховуючи технічний фактор і капітал (за збереження ролі та значення попередніх). У середині 50-х років ХХ ст. розпочалася  науково-технічна революція (НТР), завдяки чому з’явилися перші атомні електростанції,  комп'ютери, розпочато запуск космічних апаратів, зроблено стрімкий розвиток хімічної промисловості, що стало підґрунтям для постіндустріального технологічного способу виробництва.

Між індустріальним і постіндустріальним періодом можна окремо визначити період світової технологічної інтеграції (60-70-і pp.). За цей час відбулася транснаціоналізація економіки, що призвела до розриву технологічних ланцюгів у межах однієї країни. Більш сильними стали зв'язки між країнами, тобто відбулися світові інтеграційні процеси. Мінімізувалася частка сировини і збільшилася торгівля патентами, комплектуючими.

Сучасний етап (кінець  ХХ ст. – по теперішній час) – постіндустріальний час. Характерним виступає формування ринкової економіки, лібералізація внутрішнього і зовнішнього життя та його глобалізація. Актуальному етапу економіки характерне активне застосування інформаційного, інтелектуального, фінансового чинників. Так як на перше місце постає сфера послуг. Власність як критерій соціальної нерівності втрачає свою значущість, вирішальним стає рівень освіти і знань. Також відбуваються зміни в соціальній структурі, де класові відмінності поступаються місцем професійним.

Розглядаючи еволюцію сектору господарства (рис. 2),  то можна констатувати, що через соціально-політичні зміни відбувалася динамізація виробів від матеріальних до  духовних (інтелектуально-інформаційних).

 

Рис. 2. Еволюційні сектори господарства

 

Із рисунку 2 видно, що економічний розвиток спочатку був до матеріальний або аграрний, після матеріальний (індустріальний), у якому на передній план виходили матеріальні цінності, і потім пост матеріальний (інформаційний), для якого характерним став поступовий пріоритет духовних цінностей, який на даний час набирає суттєвих обертів.

Якщо брати до уваги сучасний стан української економіки, то це, по-перше, індустріальна економіка (з елементами переходу до постіндустріальної) та значними залишками доіндустріальної, по-друге, перехідна від матеріальної до початкових етапів постматеріальної економіки, по-третє, перехідна від командно-адміністративної до соціальної ринкової капіталістичної економіки. Остатнє супроводжується  інтенсивним науково-технічним прогресом, розвитком цифрових технологій, стрімким переходом від класичної до інформаційної економіки та інше. А отже зростає попит на економічну безпеку.

Розглядаючи поняття «безпека» взагалі, то це поняття має свою історію і велику кількість трактувань [11,12]. Ще з часів античності безпека розглядалася для забезпечення безпечних умов життєдіяльності людей і із цієї метою були створені держави. За трактуванням мислителів періоду Нового часу, безпека – це забезпечення всім громадянам держави належних умов для життя, життєдіяльності, самореалізації, свободи особам, організаціям, суспільству в цілому  [13].

Відносно сучасних українських джерел безпека трактується як рівень захищеності життєзначущих інтересів людини, суспільства, держави, навколишнього середовища від реальних або потенційних загроз [14]. За час історичного становлення  сьогодні безпека має достатньо структурований зміст (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Зміст безпеки в сучасних умовах

 

Із таблиці 2 видно, що безпека має розгалужений характер: багаторівневий, різноспрямовий,  вузькогалузевий. Серед чого економічна безпека займає одну з позицій за суспільними сферами.

Своє існування економічна безпека розпочала з появою держави і виступає однією з основних складових  національних інтересів та національної безпеки. Перші згадки про доцільність підтримки безпеки в економічному контексті також йдуть з Античних часів, а саме з праць Платона, в яких він наводить нормативне уявлення про безпеку, що характеризується станом, який може бути досягнутий у результаті певних дій і соціальних перетворень (твір Платон «Закони, або Про законодавство»).

У час епохи Середньовіччя, коли на перше місце виходило віросповідання безпеку трактували як невід'ємний атрибут божественного провидіння і як одну з функції віри. Більш повно та наближено до часів сьогодення взаємовідносини між населенням та державою щодо забезпечення життя, добробуту та захисту від зовнішніх загроз було представлено в працях мислителів епохи Відродження, зокрема Н. Макіавеллі («Государ», «Роздуми про першу декаду Тіта Лівія», «Про воєнне мистецтво») та Т. Гоббса («Левіфан»).

Перші спроби  вирішення  проблем  економічної безпеки, в рамках національної суті відбулися у США у 30-ті роки, що були зумовлені  перерозподілом ринків сировини, монополізацією внутрішніх ринкових загостренням конкуренції на світових ринках. Цей період пов’язують з Першою світовою війною і Великою депресією. У цей час сформовано  Федеральний комітет з економічної безпеки (1934),  створено Управління соціального забезпечення, прийняття законів з економічної безпеки особи та соціального захисту населення (1935) [15].

Основним критерієм періодизації історичного становлення економічної безпеки є диференціація змістовності предмету економічної теорії, що  в різні  часу були подекуди різною – як складова моральної філософії, науки про матеріальне багатство, і науки про раціональну діяльність, стереотип мислення і поведінку людей.

Офіційного статусу термін «економічна безпека» набув у 1985 р., коли на 40-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція «Міжнародна економічна безпека» [16, с. 8], а зародження нової науки – економічної безпеки – Г. Пастернак-Таранушенко пов’язує з енергетичними кризами 1973 і 1979 рр. [17, с. 51].

Сьогодні економічна безпека відображає спроможність держави забезпечити захист національних економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз, здійснювати сталий розвиток економіки задля підтримання  стабільності у суспільстві, достатнього рівня і якості життя громадян та надійного оборонного потенціалу. Також сучасна тенденція вивчення безпеки полягає у стані захищеності від певних загроз та небезпек, яких на даний час не мало.

Головним документом, що регулює безпеку України є Конституція України. Відповідно до Конституції України основні засади господарювання в Україні  відображені у Господарському кодексу України. Цей Кодекс  регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Учасниками відносин у сфері господарювання виступають суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності [18].

Також основне регулювання безпеки і економічної безпеки проводиться у рамках наступних нормативних документів: Законів України «Про національну безпеку України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про запобігання корупції», «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», «Про доступ до публічної інформації», «Про державну службу»,  Указ Президента «Про Стратегію національної безпеки України»  та інше. Головним питанням постає компліментарність діючих нормативно-правових документів, їх відповідність запиту сьогодення, а також узгодженість та доброчесність дій відповідальних осіб щодо виконання чинного законодавства.

Періодичні світові економічні кризи загострюють наявні труднощі та прогалини економічного сектору України, що вносять дисбаланс у всі сфери країни, зокрема економічної безпеки. Тому, задля забезпечення останнього першочерговим виступає аудит актуальних економічних проблем, підвищення гнучкості в прийнятті рішень, спланованість дій  задля мінімізації негативних наслідків кризи для економіки країни та добробуту громадян щодо забезпечення збалансованого впливу монетарної політики на показники цінової стабільності та економічного зростання.

За результатами теоретичного, аналітико-статистичного аналізів і безпосереднього практичного досвіду професійної діяльності можна зазначити наступні проблеми економічної галузі, що загрожують стабільності економічної безпеки:

− невідповідність норм, стандартів і технічних регламентів економічних взаємовідносин;

− стрімке загострення економічних відносин з країнами-сусідами, як імпортерами і експортерами первинної ланки;

− відсутність конкурентоспроможності виробничих підприємств держави;

− стрімке падіння споживчого попиту на вітчизняному ринку, а іноземне кредитування тільки погіршує цей стан;

− майже нерозвинутий менеджмент економічної сфери (акцент робиться на продукцію і не ураховується його просування на ринку);

− наростаючий обсяг проблемних активів банків у наслідок зниження споживного попиту;

− прогресування корупційної складової розподілу державного кошторису, виводу і розкрадання коштів з банків їх керівниками і власниками;

− підвищення тінізації економічної діяльності;

− перманентність невідповідності прибутків та витрат громадян, що тим самим провокує розвиток  низької якості освіти,  слабкого здоров'я нації;

− значно збільшується боргове навантаження на домогосподарство з кожним роком;

− обвал інвестиційної привабливості України через зниження людського потенціалу держави.

Бездіяльність до встановлених проблем загрожує тим, що виникне соціально-політична катастрофа, а саме різкий спад зовнішнього валового продукту, втрата інвестиційної привабливості, високий рівень безробіття, низький рівень і якість життя громадян. І ці наслідки   будуть мати неминучі втрати та страшні результати на довгі роки.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

1. Історичний хід розвитку економіки показує, що на кожному з його етапів були свої превалюючи чинники, такі як: географічні, екологічні,  демографічні, трудові, технологічні, технічні, інтелектуально-освітні, інформаційні. Наведені чинники не втратили своєї актуальності і сьогодні, та цілком можна зазначити, що їх декуди збільшилося на даний час.

2. Сучасні погляди на економічну безпеку мають розгалужений характер, а отже відсутня єдина думка щодо забезпечення її ефективної системи функціонування, зокрема у визначенні її змістовності, складових елементів, зовнішньої та внутрішньої структурованості взаємодії. Також ґрунтовним постає питання своєчасного виявлення і попередження впливу негативних загроз-факторів задля уникнення руйнівних наслідків становлення національної економіки та національної безпеки, тим самим забезпечуючи високу світову конкурентоспроможність.

3. Формування і розвиток  економічної безпеки несе фундаментальне значення щодо захисту національних інтересів та тенденцій соціально-економічного розвитку держави. Поряд із світовою глобалізацією економіки забезпечення економічної безпеки України стає першочерговою проблемою, бо економічна безпека невід’ємна складова національної безпеки. Виходячи із встановлених проблем з якими стикається економіка України необхідним виступає пошук вірних рішень формування економічної стабільності та чіткої спланованості забезпечення економічної безпеки держави.

4. Перспективою подальших досліджень є оптимізація ключових чинників щодо забезпечення функціонування надійної економічної безпеки держави задля ліквідації «корупційних схем» у системі державного регулювання, мінімізації інфляції та безробіття серед населення; розбудови ефективної структури економіки, удосконалення системи менеджменту у економічній сфері, забезпечення соціального захисту і підвищення якості життя населення.

 

Список літератури.

1. Морунов В.В. Экономическая безопасность как экономическая категория. Экономические науки. № 10 (83). 2011. С. 53-55.

2. Гребеник В.В., Бушуева Н.В. Системный взгляд на экономическую безопасность государства. Вестник Московского университета имени С.Ю. Витте. Серия 1: Экономика и управление. 2013. № 1. С. 29-32.

3. Бабкин А.В. О соотношении понятий «экономическая безопасность» и «экономический потенциал». Научно-технические ведомости СПбГПУ. Экономические науки. № 4 (175) 2013. С. 121-127.

4. Червяков І.М. Економічний розвиток, економічне зростання і фактори, які стримують економічне зростання України. Науковий вісник Херсонського державного університету. Економічні науки. Вип. 10. Ч. 1. 2015. С. 118-121.

5. Харів П.С., Казмірчук С.В. Оцінка рівня інноваційно-технологічного розвитку регіонів в період економічної нестабільності. Інвестиції: практика та досвід. 2009. № 18. С. 23-27.

6. Петрицька О.С. Напрями розвитку економічного аналізу. Вісник Запорізького національного університету. №4 (16), 2012. С. 131-136.

7. Спільник І., Шупа Л. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства. Економічний аналіз. 2012. Т. 10 (4). С. 374-378.

8. Загородній А.Г.,  Бойчук А.Б. Напрями вдосконалення обліку витрат на інновації. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/13975/1/46_309-313_Vis_727_Menegment.pdf Дата звернення: 10.12.2016.

9. Мельник Л. Г. Триалектические основы управления развитием экономических систем [Текст]: монография. Сумы: Университетская книга, 2015. 447 с.

10. Мельник Л.Г. Экономика развития: Монография. Суми: ИТД «Университетская книга», 2006. 662 с.

11. Ващекин Н.П. Безопасность предпринимательской деятельности: учебное пособие. М.: Экономика, 2002. 334 с.

12. Панков В. Економічна безпека: світове господарство і внутрішній аспект. Зовнішньоекономічні зв'язки. 1992. Вип. 8. С. 5-18.

13. Ситник Г.П. Державне управління національною безпекою України: монографія. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 408 с.

14. Енциклопедія сучасної України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=41559 Дата звернення: 18.12.2016.

15. Рузвельт Ф.Д. Беседы у камина. Москва: ИТРК, 2003. 408 с.

16. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: [монографія]. К.: Лібра, 2003. 280 с.

17. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна і національна безпека держави. Економіка України. 1994. № 2. С. 51–56.

18. Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти. Київ : Юрінком Інтер, 2003. 304 с.

 

References.

1. Morunov, V.V. (2011), “Jekonomicheskaja bezopasnost' kak jekonomicheskaja kategorіja”. Jekonomicheskie nauki, vol. 10 (83), pp. 53−55.

2. Grebenik, V.V. and Bushueva, N.V. (2013), “Sistemnyj vzgljad na jekonomicheskuju bezopasnost' gosudarstva”. Vestnik Moskovskogo universiteta imeni S. Ju. Vitte. Serija 1: Jekonomika i upravlenie, vol. 1, pp. 29–32.

3. Babkin, A.V. (2013), “O sootnoshenii ponjatij “jekonomicheskaja bezopasnost'” i “jekonomicheskij potencial”. Nauchno-tehnicheskie vedomosti SPbGPU. Jekonomicheskie nauki. vol. 4 (175), pp. 121–127.

4. Cherviakov, I.M. (2015), “Ekonomichnyj rozvytok, ekonomichne zrostannia i faktory, iaki strymuiut' ekonomichne zrostannia Ukrainy”. Naukovyj visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu. Ekonomichni nauky. Vol. 10. pp. 118–121.

5. Khariv, P.S. and Kazmirchuk S.V. (2009), “Otsinka rivnia innovatsijno-tekhnolohichnoho rozvytku rehioniv v period ekonomichnoi nestabil'nosti”. Investytsii: praktyka ta dosvid. Vol. 18. pp. 23–27.

6. Petryts'ka, O.S. (2012), “Napriamy rozvytku ekonomichnoho analizu”. Visnyk Zaporiz'koho natsional'noho universytetu. Vol. 4 (16). pp. 131–136.

7. Spil'nyk, I. and Shupa, L. (2012), “Analiz investytsijnoi diial'nosti pidpryiemstva”. Ekonomichnyj analiz. Vol. 10 (4). pp. 374-378.

8. Zahorodnij, A.H. and Bojchuk, A.B. Napriamy vdoskonalennia obliku vytrat na innovatsii. Avaikable at: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/13975/1/46_309-313_Vis_727_Menegment.pdf. (Aceessed 11 December 2016).

9. Mel'nik, L.G. (2015), Trialekticheskie osnovy upravlenija razvitiem jekonomicheskih sistem monohrafyia. [Trialectic foundations for managing the development of economic systems]. Sumy: Universitetskaja kniga, Russia.

10. Mel'nik, L.G. (2006), Jekonomika razvitija. [Development Economics]. Sumi: ITD «Universitetskaja kniga», Russia.

11. Vashhekin, N.P. (2002), Bezopasnost' predprinimatel'skoj dejatel'nosti. [Business safety]. M.: Jekonomika, Russia.

12. Pankov, V. (1992), Ekonomichna bezpeka: svitovehospodarstvo i vnutrishnij aspekt. Zovnishn'oekonomichni zv'iazky. Vol. 8. pp. 5-18.

13. Sytnyk, H.P. (2004), Derzhavne upravlinnia natsional'noiu bezpekoiu Ukrainy [State management of national security of Ukraine]. K.: Vyd-vo NADU, Ukraine.

14. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy (2014). Avaikable at: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=41559 (Aceessed 10 December 2016).

15. Ruzvel't, F.D. (2003), Besedy u kamina [Conversations by the fireplace]. Moskva: ITRK, Russia.

16. Kozachenko, H.V. (2003) Ekonomichna bezpeka pidpryiemstva: sutnist' ta mekhanizm zabezpechennia [Economic security of the enterprise: the essence and mechanism of provision]. K.: Libra, Ukraine.

17. Pasternak-Taranushenko G., (1994), “Economic and national security of the state”. Ukraine economy. Vol. 2. pp. 51–56.

18. Hospodars'kyj kodeks Ukrainy. (2003), Hospodars'kyj protsesual'nyj kodeks Ukrainy: Ofitsijni teksty. Kyiv: Yurinkom Inter, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 19.08.2017 р.