УДК 351: 353.8 (043.3)

 

 

С. Д. Гривко,

аспірант Чернігівського державного інституту економіки та управління

 

 

Організаційно-економічний МЕХАНІЗМ державного управління функціонуванням КЛАСТЕРНИХ СТРУКТУР в економіці

 

 

S. Grivko,

graduate student of the Chernihiv State Institute of Economics and Management

 

 

ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC MECHANISM OF PUBLIC MANAGEMENT OF CLUSTER STRUCTURES IN THE ECONOMY

 

 

У статті запропоновано порядок формування та реалізації організаційно-економічного механізму державного управління функціонуванням інноваційних кластерних структур в економіці. Охарактеризовано загальні питання кластеризації. Представлено етапи процесу кластеризації. Розглянуті сучасні реалії національної економіки, де об’єктивною необхідністю є перехід до нових ефективних організаційних форм взаємодії інноваційних структур в економіці, найбільш результативною серед яких є кластерний підхід. Вказано, що розроблений авторами організаційно-економічний механізм державного управління функціонуванням інноваційних кластерних структур в економіці обумовлений складним соціально-економічним становищем у державі. Оцінено роль кластерної асоціації та координаційної ради в управлінні інноваційним кластером в економіці. Визначено, що реалізація державної кластерної політики сприяє зростанню конкурентоспроможності вітчизняної продукції за рахунок використання ефекту синергії всіх учасників кластеру. Формування і розвиток кластерів є дієвим інструментом для залучення прямих іноземних інвестицій та активізації зовнішньоекономічної політики. Включення вітчизняних кластерів у глобальні ланцюжки формування доданої вартості дозволить значно підняти рівень технологічної бази національної економіки, підвищити швидкість та якість економічного зростання на основі посилення міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, що входять до складу кластеру, у контексті: придбання і впровадження інноваційних технологій, обладнання; отримання доступу до ефективних методів управління та спеціальних знань; отримання можливостей виходу на конкурентні міжнародні ринки тощо.

 

 

The article proposes the order of formation and implementation of the organizational and economic mechanism of state management of the functioning of innovative cluster structures in the economy. General issues of clustering are described. The stages of the clustering process are presented. The modern realities of the national economy are considered, where the objective necessity is the transition to new effective organizational forms of interaction of innovation structures in the economy, the most effective of which is the cluster approach. It is indicated that the organizational and economic mechanism of state management of the functioning of innovative cluster structures in the economy developed by the authors is due to the difficult socio-economic situation in the state. The role of the cluster association and the coordinating council in the management of the innovation cluster in the economy is assessed. It is determined that the implementation of the state cluster policy contributes to the growth of competitiveness of domestic products through the use of the synergy effect of all cluster members. The formation and development of clusters is an effective tool for attracting foreign direct investment and intensifying foreign economic policy. The inclusion of domestic clusters in the global value chain will significantly raise the technological base of the national economy, increase the speed and quality of economic growth through strengthening the international competitiveness of economic entities within the cluster, in the context of: acquisition and implementation of innovative technologies, equipment ; gaining access to effective management methods and specialized knowledge; gaining opportunities to enter competitive international markets, etc.

 

 

Ключові слова: механізм, економіка, державне управління, інновації, мережеві структури, кластеризація, розвиток, ефективність.

 

 

Keywords: mechanism, economy, public administration, innovations, network structures, clustering, development, efficiency.

 

 

Обґрунтування актуальності обраної теми дослідження. Для забезпечення ефективної діяльності інноваційних кластерів в економіці потрібно детально вивчати всі аспекти проблеми, пов’язані з розвитком мережевих структур, визначати напрямки їх вирішення та створення організаційно-економічного механізму формування і діяльності, що дозволить підвищити ефективність виробничих процесів у галузі і країні загалом.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є дослідження питань щодо розробки організаційно-економічного механізму створення і діяльності інноваційних кластерів в економіці.

Аналіз досліджень і публікацій з аналізованої проблеми. Доцільно виділити провідних вчених з вивчення кластеризації у пострадянських країнах: І. Салуквадзе, С. Соколенко, М. Кропивко, П. Саблук, М. Одінцов та інші. Слід особливо відзначити С. Соколенка, який зробив вагомий внесок в розвиток мережевих структур в Україні. Для розвитку кластерів необхідно розробити етапи формування та діяльності інноваційних кластерних структур і їх регулювання державою, провести більш детальний аналіз теорії і практики діяльності світових та національних успішних мережевих структур. Поки що основні механізми реалізації кластерної теорії в розрізі світових напрацювань для подальшого теоретичного осмислення і практичного використання в Україні недостатньо досліджені.

Основний зміст дослідження. На початку даного дослідження охарактеризуємо деякі загальні питання кластеризації. Кластерна модель господарювання досить популярна в країнах Європейського Союзу і світу в цілому, оскільки, будучи продуктом ринкової економіки, характеризується поєднанням територіальних факторів і розвитком зв'язків між підприємствами всередині самого кластера.

Кластеризація – це не тільки поступальний інноваційний процес розвитку техніко-технологічного потенціалу, а й розгалужена система взаємозв’язків вертикального і горизонтального характеру, які, у свою чергу, забезпечують рух інновацій. М. Портер надає кластерам наступне визначення: «Кластери – це зосередження в географічному регіоні взаємопов’язаних підприємств і установ у межах взаємопов’язаних галузей». Він є основоположником кластерної теорії. Американський вчений вважає, що без кластера галузі економіки не набувають високого рівня конкурентоспроможності. Кластер є альтернативою угрупуванню підприємств у порівнянні з галуззю [1].

В даний час в Італії налічується 260 «індустріальних округів» (фактично кластерів), в роботі яких беруть участь більше 80 тис. підприємств, де офіційно працюють понад 800 тис. чол. А якщо додати підприємства, які пов'язані з ними, в т.ч. сфери послуг, можливо стверджувати, що в цих кластерах працюють більше 1,2 млн малих і середніх підприємств, а кількість працюючих коливається від 4 до 6 млн чоловік. В Австрії створено 30 мегакластерів, в т.ч. з машинобудування, біотехнологій і молекулярної медицини, мультимедіа, програмних продуктів та інших. В Угорщині цілеспрямовано реалізуються програми по розвитку кластерів і створені 100 виробничих структур, які налічують 656 компаній з кількістю працюючих 60 тис. чол. Сумарна виробнича площа кластерів 4400 га. У Шанхаї – флагмані економіки Китаю – величезний мегакластер, в який входять 9 кластерів, в тому числі високотехнологічних, а також з виплавлення сталі.

В результаті стихійних політичних і економічних трансформацій відбувається руйнування механізму стійкого розвитку всіх складових економіки. Реалії сьогоднішнього дня такі, що об'єктивною необхідністю є перехід до нових організаційних форм роботи промислових інноваційних структур в економіці. Найефективнішою з них є кластерний підхід. Зарубіжний досвід формування кластерів в економіці показує, що основна роль в даному процесі належить державі. Будучи розробником кластерних ініціатив, вона повинна створювати сприятливе середовище, яке допомогатиме процесам кластеризації. Однак для реалізації даної функції необхідно запустити організаційно-економічний механізм щодо формування та подальшого функціонування кластерів [2].

Щоб сформувати кластер, потрібні каталізатори, які прискорюють процеси кластеризації в галузі. Але для того, щоб дані процеси продовжували успішний розвиток і функціонування, важливо ними управляти, забезпечувати їх ресурсами та амортизувати негативні ефекти, які виникають при цьому виді взаємодії. На етапі запуску ключовими і найбільш ефективними методами є економічні, в той час як на етапі експлуатації інноваційного кластеру до них додаються організаційні методи. Таким чином для успішного функціонування кластерів необхідно забезпечити впровадження і збалансований розвиток даних організаційно-економічних методів.

Відповідно до системного підходу головними складовими елементами організаційно-економічного механізму є:

1) суб'єкт – рушійна сила, осмислено запускає в дію механізм;

2) об'єкт – те, на що спрямована дія суб'єкта;

3) цілі – програмовані бажані результати дії механізму;

4) методи – інструментарій, способи, технології процесів досягнення цілей;

5) форми – організаційне і правове оформлення методичного забезпечення;

6) кошти – сукупність видів та джерел ресурсів, використовуваних для досягнення поставлених цілей [3-4].

 

 

Рис. 1. Організаційно-економічний механізм державного управління функціонуванням

інноваційних кластерних структур в економіці*

*Джерело: розроблено автором

 

 

Необхідно пояснити хто є суб'єктами розробленого механізму. На даному етапі ними будуть державні і регіональні органи влади (макросередовище інноваційного кластера), а також його мезосередовище, що виникає в результаті дії ринкових процесів. Об'єктом є розрізнені підприємства комплексу, які поки що мають низьку ступінь взаємодії між собою.

На початковому етапі створення механізму державного управління функціонуванням інноваційних кластерних структур в економіці основними є принципи визначення мети й системності управління. У зв'язку з тим, що в нашому дослідженні втіленням організаційно-економічного механізму є кластерна форма взаємодії пов’язаних організацій, необхідно визначити місію, цілі, завдання та порядок розробки стратегії, які будуть регулювати подальший розвиток економіки. Глобальне призначення інноваційного кластеру слід визначити через систему стратегічних цілей. Від того, наскільки правильно сформульовані цілі, залежать не тільки постановка завдань, які стоять перед кластером, а й те наскільки організації будуть зацікавлені, щоб стати його учасниками. Тому стратегічні цілі не повинні бути абстрактними і нездійсненними. Вони мають враховувати інтереси уряду, регіональних та місцевих органів влади, всіх учасників взаємодії, а також бути соціально орієнтованими [5].

Організаційно-економічний механізм державного управління функціонуванням інноваційних кластерних структур в економіці обумовлений поточним складним економічним становищем України. На етапі формування кластеру важливим є стан факторів мезосередовища. Виявивши найбільш негативні з них, стає можливим визначити ті складові економічного механізму, які будуть каталізаторами процесу кластеризації в економіці. Також на цю структуру впливатиме правильно сформована ієрархія цілей і завдань інноваційного кластеру, таблиця 1.

 

Таблиця 1.

Ієрархія цілей і завдань інноваційного кластера в економіці*

*Джерело: розроблено авторами

Розглянувши організаційно-економічний механізм державного управління функціонуванням інноваційних кластерних структур в економіці, перейдемо до його функціональної складової. Його суб'єктом є координаційна рада кластера (рис. 2). Об'єктом стануть підприємства, організації, а саме ядро кластера. Суб'єкт впливає на об'єкт з певною метою. Наприклад, забезпечення стійкості розвитку підприємств з метою ефективної роботи, досягнення результатів, які важливі для України. У той же час втілення даної мети реалізується через сукупність форм, адміністративних, нормативних, економічних методів і засобів.

При цьому під формою розуміються існуючі форми взаємодії організацій, які можна застосувати при функціонуванні кластера – договір простого товариства, договір про співпрацю, консолідована група, регулярні круглі столи, конференції і т.д.

 

 

Рис. 2. Механізм роботи координаційної ради*

*Джерело: розроблено автором

 

 

Суб'єктом на етапі функціонування, як уже зазначалось, є координаційна рада кластера, засобом для якої є взаємодія з ним і з різними адміністративними, науковими, фінансово-кредитними інститутами, а також кластерна асоціація. Об'єктом організаційно-економічного механізму є сукупність організацій, що включає ядро і підприємства.

Відповідно до принципів функціональності, централізації і системності управління для успішного функціонування кластеру необхідне створення управлінських структур, які регулюють його діяльність.

Головну роль в управлінні інноваційним кластером грають дві ключові управлінські структури:

- кластерна асоціація;

- координаційна рада кластера.

У кожної з цих структур різні рівні функціонального навантаження при організації системи їх співпраці в економічній діяльності. Зупинимося на кожній з них детальніше.

Кластерна асоціація є некомерційною організацією, основними функціями якої є представлення інтересів кластеру, а також відповідальність за його стратегічний розвиток. Юридично організація може бути оформлена як асоціація, що регламентується Законом України «Про громадські об’єднання».

Особливістю кластерної асоціації є те, що основа для її діяльності вже сформована і функціонує. Однак при об'єднанні розглянутих учасників з'являється можливість зберегти і примножити інтереси, які переслідувалися при створенні інноваційного кластеру. У той же час взаємодія в рамках єдиної системи дозволить спростити їх діяльність. Таким чином кластерна асоціація більшою мірою відповідає за ресурсне, інформаційне та кадрове забезпечення, що диктує необхідність створення структури, яка буде безпосередньо керувати кластерним утворенням.

Така роль належить координаційній раді кластеру. Дана рада взаємодіє з кластерною асоціацією, формуючи необхідні вимоги для раціональної організації виробничого процесу в кластері, що спонукає до подальшої співпраці. По суті координаційна рада є дирекцією «ядра» кластеру. Через цю обставину його учасниками автоматично стають керівники найбільш важливих підприємств економіки.

Основними функціями, які виконує координаційна рада, є координація і організація взаємодії учасників кластеру, що, у свою чергу, передбачає здійснення таких завдань:

1) налагодження ланцюгів поставок між виробниками продукції в рамках свого виду економічної діяльності;

2) постійна взаємодія з усіх питань розвитку з кластерною асоціацією;

3) вирішення поточних виробничих питань;

4) пошук каналів збуту;

5) розробка механізмів взаємодії учасників у формі проведення зустрічей, пленарних засідань, нарад і т.д .;

6) спонукання інноваційних розробок учасників;

7) прийняття необхідних управлінських рішень для підвищення ефективності функціонування кластеру.

Управлінська діяльність координаційної ради більшою мірою спрямована на регулювання роботи ядра кластеру. Таким чином формування і функціонування інноваційних кластерів дозволить досягти синергетичного ефекту єдиної виробничої, технологічної, інфраструктурної бази, а також спільного розподілу ресурсів. Розроблений організаційно-економічний механізм передбачає систему управління промисловими структурами економіки країнт, що виражається в застосуванні нормативного регулювання структур управління, а також різних методів для запуску процесів кластеризації.

Інноваційна складова кластеризації є найважливішою з точки зору забезпечення конкурентоспроможності підприємств та економіки загалом, що входять в кластер, а також самого кластеру. Основною метою реалізації кластерної політики є забезпечення високих темпів економічного зростання і диверсифікації економіки за рахунок підвищення конкурентоспроможності підприємств, постачальників обладнання, комплектуючих, спеціалізованих виробничих та сервісних послуг, науково-дослідних і освітніх організацій, що утворюють територіально-виробничі кластери [6].

Реалізація кластерної політики сприяє зростанню конкурентоспроможності продукції за рахунок використання потенціалу ефективної взаємодії учасників кластера. Цей потенціал пов'язаний з географічно близьким розташуванням учасників. Він розширює доступ до інновацій, технологій, «ноу-хау», спеціалізованих послуг і висококваліфікованих кадрів, що дозволяє знижувати витрати і забезпечувати формування передумов для реалізації спільних коопераційних проектів та продуктивної конкуренції. Формування і розвиток кластерів є ефективним засобом залучення прямих іноземних інвестицій та активізації зовнішньоекономічної інтеграції. Включення вітчизняних кластерів у глобальні ланцюжки створення доданої вартості дозволяє істотно підняти рівень національної технологічної бази, підвищити швидкість і якість економічного зростання за рахунок посилення міжнародної конкурентоспроможності підприємств, що входять до складу кластеру, шляхом: придбання і впровадження сучасних технологій, новітнього обладнання; отримання підприємствами доступу до ефективних методів управління і спеціальних знань; підвищення можливостей виходу на висококонкурентні міжнародні ринки [7-8].

Висновки. Створення оргаанізаційно-економічного механізму державного управління функціонуванням інноваційних кластерних структур в економіці – один із головних пріоритетів підвищення інноваційності та конкурентоспроможності підприємств за рахунок залучення інвестицій у висoкoтехнoлoгiчну інфраструктуру, що сприяє підвищенню економічного потенціалу та задає темпи економічного розвитку країни. Основними складовими елементами організаційно-економічного механізму є: суб’єкт як рушійна сила, що запускає в дію механізм; об’єкт, на який спрямована дія суб’єкта; цілі, під якими маються на увазі заплановані результати дії механізму; методи, що включають у себе інструментарій, способи і технології процесів досягнення цілей; форми (організаційне і правове оформлення методичного забезпечення); кошти – ресурси, необхідні для досягнення поставлених цілей. Головну роль в управлінні інноваційним кластером відіграють кластерна асоціація та координаційна рада, які забезпечують його ефективну роботу. Реалізація організаційно-економічного механізму кластерної політики сприяє зростанню конкурентоспроможності продукції за рахунок використання потенціалу ефективної взаємодії учасників кластера.

 

 

Література.

1. Портер М. Конкурентная стратегия: методика анализа отраслей и конкурентов: пер. с англ. / М. Портер. Москва, 2008. 453 с.

2. Marshall A. Principles of Economics: An introductory volume / А. Marshall. London, UK: Macmillan, 1990. 568 p.

3. Feldman V.P. Innovation in Gities: Science based Dvesity, Specialization and Localized Competion. European Economic Review. 1999. №43. Р. 31-39.

4. Салуквадзе І.М. Кластерні формування в регіональній економіці. Регіональний збірник наукових праць з економіки «Прометей». 2008. №3(27). С. 39-41.

5. Соколенко С.І. Стратегія конкурентоспроможності економіки України на основі інтеграційних систем – кластерів / С.І. Соколенко. Севастополь: Вид-во ТОВ «Рібест», 2006. 38 с.

6. Кропивко М.Ф. Концептуальний підхід до кластерної організації та управління розвитком агропромислового виробництва. Економіка АПК. 2011. № 11. С. 3-13.

7. Саблук П.Т. Кластерізація як механізм підвищення конкурентоспроможності та соціальної спрямованості аграрної економіки. Економіка АПК. 2010. № 1. С. 4-10.

8. Одінцов М.М. Основні напрями кластерної організації регіонального агропромислового виробництва. Економіка АПК. 2012. № 1. С. 23-29.

 

 

References.

1. Porter, M. (2008), Konkurentnaya strategiya: metodika analiza otraslei i konkurentov [Competitive strategy: methodology for analyzing industries and competitors], translated from Eng, Moscow, Russia, 453 p.

2. Marshall, A. (1990), Principles of Economics: An introductory volume, UK Macmillan, London.Hubeni, Yu. (1998), “Agricultural Market Regulation in Agriculture of the Czech Republic”, Economic AIC, no. 2, рр. 72-76.

3. Feldman, V.P. and Audresch, D.B. (1999), “Innovation in Gities: Science based Dvesity, Specialization and Localized Competion”, European Economic Review, no. 43, рр. 31-39.

4. Salukvadze, I.M. (2008), “Cluster formation of the regional economy”, Rehionalnyi zbirnyk naukovykh prats z ekonomiky «Prometei», no. 3, рр. 39-41.

5. Sokolenko, S.I. (2006), Stratehiia konkurentospromozhnosti ekonomiky Ukrainy na osnovi intehratsiinykh system – klasteriv [The strategy of Ukraine's economic competitiveness based integration systems – clusters], Izd LLC “Ribest”, Sevastopol, Ukraine, 38 p.

6. Kropyvko, M.F. (2011), “Conceptual approach to cluster development and management of agro-industrial production”, Ekonomika APK, no. 11, рр. 3-13.

7. Sabluk, P.T. and Kropyvko, M.F. (2010), “Clustering as a mechanism to increase competitiveness and social focus of Agricultural Economics”, Ekonomika APK, no. 1, рр. 4-10.

8. Odintsov, M.M. and Odintsov, О.M. (2012), “Main directions of regional cluster of agroindustrial production”, Ekonomika APK, no. 1, рр. 23-29.

Стаття надійшла до редакції 20.08.2017 р