УДК 351.82:330.15

 

Р. Ю. Набока,

здобувач Навчально-науково-виробничого центру,

Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

 

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

 

R. Naboka,

Сandidate for a degree, Educational, Research and Production Centre,

National University of Civil Defence of Ukraine

 

ANALYSIS OF ORGANIZATIONAL AND NORMATIVE AND LEGAL MECHANISMS OF STATE REGULATION OF RELATIONS IN THE FIELD OF WASTE MANAGEMENT

 

У статті здійснено аналіз організаційного та нормативно-правового механізмів державного регулювання відносин у сфері поводження з відходами. Відзначено, що, аналізуючи сформовану структуру органів влади та управління у сфері поводження з відходами, можна констатувати, що існуюча організаційна структура управління відходами не завжди в повній мірі забезпечує об'єднання (координацію) зусиль всіх зацікавлених органів, організацій і відомств, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами. Найвиразніше це проявляється у відсутності організаційного забезпечення функціонування єдиного інформаційного простору і координації зусиль органів, які здійснюють державний екологічний контроль. Показано, що відносно нормативно-правового механізму державного регулювання поводження з твердими побутовими відходами слід зазначити, що діяльність по поводженню з небезпечними відходами може здійснюватися тільки при наявності ліцензії на ведення даного виду діяльності, в межах затверджених нормативів на утворення і лімітів на розміщення відходів. Підкреслено, що сукупність нормативно-правових документів природоохоронного і ресурсного законодавства всіх рівнів утворює правове поле, в межах якого повинні реалізовуватися громадські (екологічні) відносини, які охоплюють всі аспекти взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем. Вони покликані забезпечити здійснення державної політики в цих сферах. За своєю регулюючою роллю вони можуть бути розділені на превентивні, покликані запобігти саму можливість виникнення несприятливої ситуації, і такі, що регламентують роботу вже діючих підприємств, організацій та інших суб'єктів екологічних відносин. Відмічено, що розширення прав громадських організацій щодо здійснення діяльності в галузі поводження з відходами є однією з основних тенденцій розвитку природоохоронного законодавства в Україні. Однак організаційного оформлення взаємодія громадських об'єднань і природоохоронних органів, в тому числі і на рівні органів державної виконавчої влади поки не отримало.

 

The article analyses the organizational and normative and legal mechanisms of state regulation of relations in the field of waste management. It is noted that by analysing the formed structure of the authorities and management in the field of waste management, it can be noted that the existing organizational structure of waste management does not always fully ensure the union (coordination) of the efforts of all interested bodies, organizations and departments that carry out activities in the field of waste management. Most clearly, this is manifested in the absence of organizational support for the functioning of a single information space and coordination of the efforts of bodies that carry out state environmental control. It is shown that concerning the normative and legal mechanism of state regulation of solid waste management, it should be noted that activities for the management of hazardous waste can be carried out only with a license to conduct this type of activity, within the approved standards for the formation and limits for the placement of waste. It is emphasized that the set of legal documents of environmental and resource legislation of all levels forms a legal framework within which public (ecological) relations should be implemented, which cover all aspects of society's interaction with the environment. They are designed to ensure the implementation of state policy in these areas. In their regulatory role, they can be divided into preventive ones, designed to prevent the very possibility of an adverse situation, and those that regulate the work of already existing enterprises, organizations and other subjects of environmental relations. It is noted that the expansion of the rights of NGOs to carry out activities in the field of waste management is one of the main trends in the development of environmental legislation in Ukraine. However, the organizational design of the interaction of public associations and environmental bodies, including at the level of state executive bodies, has not yet been received.

 

Ключові слова: державне регулювання, поводження з відходами, природоохоронне законодавство, механізми, державна політика.

 

Keywords: state regulation, waste management, environmental legislation, mechanisms, state policy.

 

 

Постановка проблеми. Традиційні методи природоохоронної діяльності, в тому числі управління відходами, не відповідають сучасним еколого-економічним вимогам циркулярної економіки, та не спрямовані на активний пошук і впровадження комплексних методів, як при розробці заходів, так і при їх реалізації. Реалізація на практиці політики екологічно стійкого розвитку економіки України пов'язана зі структурною перебудовою економіки і передбачає зниження природоємності ВНП і зменшення викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовище за рахунок переходу до безвідходних і ресурсозберігаючих технологій. Ресурсозбереження передбачає повторне використання ресурсів, вторинної сировини.

Велике число взаємопов'язаних завдань в системі поводження з відходами та їх висока складність привели до необхідності розробки принципово нового, відмінного від локального, поелементного підходу ‒ інтегрованого підходу до управління відходами, який, у свою чергу, вимагає трансформації відповідних організаційного та нормативно-правового механізмів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дослідження державного регулювання у сфері поводження з відходами розглядалися в численних наукових працях, зокрема, таких вчених: З Гладун, І. Міхно, Ю. Орловська, Т. Яковишина та ін.

Однак все ще необхідним залишається докладний аналіз переваг та недоліків організаційного та нормативно-правового механізмів державного регулювання поводження з відходами.

Мета статті. Метою роботи є аналіз організаційного та нормативно-правового механізмів державного регулювання відносин у сфері поводження з відходами.

Постановка зазначеної мети вимагає рішення переліку таких завдань:

- охарактеризувати специфіку організаційного механізму державного регулювання у сфері поводження з відходами;

- виокремити характерні риси нормативно-правового механізму державного регулювання у сфері поводження з відходами.

Виклад основного матеріалу.

Органи державної законодавчої влади України в галузі поводження з відходами здійснюють прийняття законів для регулювання відносин у сфері поводження з відходами, визначають основні напрями соціально-економічної і ресурсно-технічної політики в галузі поводження з відходами, затверджують цільові Програми, пов'язані зі обігом відходів та здійснюють контроль їх виконання.

Органи виконавчої влади України в галузі поводження з відходами забезпечують реалізацію державної політики в галузі поводження з відходами, реалізацію цільових Програм та здійснюють контроль за їх виконанням, беруть участь в розробці і реалізації загальнодержавних і міжрегіональних цільових програм, організовують і координують діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіонів України в галузі поводження з відходами, розробляють і реалізують заходи щодо правового, організаційного, економічного, науково-технічного, соціального забезпечення стимулювання юридичних і фізичних осіб та індивідуальних підприємців до впровадження маловідходних технологій, а також раціонального використання природних ресурсів та вторинної сировини [2; 3].

Виконавча влада здійснює керівництво міжрегіональними і бере участь в міждержавних зв'язках України в галузі поводження з відходів, організовує і здійснює державний контроль у сфері поводження з відходами, забезпечує ведення державного кадастру відходів.

Органи місцевого самоврядування України в галузі поводження з відходами, наданим їм законодавством України і законодавством регіонів України здійснюють:

 - планування, затвердження, забезпечення реалізації цільових Програм щодо поводження з відходами, контроль їх виконання, узгодження питань розміщення на території об'єктів по поводженню з відходами, що відносяться до реалізації територіальних (міжрайонних) і цільових Програм;

 - надання і вилучення земель для розміщення об'єктів прийому, зберігання, сортування, переробки, утилізації або захоронення відходів відповідно до законодавства України, за погодженням з уповноваженими органами виконавчої влади України в галузі поводження з відходами;

 - організацію робіт щодо безпечного поводження з відходами;

 - організацію збору, переробки, транспортування, розміщення та проведення інших операцій з твердими комунальними відходами, а також відходами виробництва і споживання підприємств і організацій;

 - організацію проведення робіт по рекультивації земель, на яких проводилося розміщення відходів; 

- проведення заходів по виявленню і ліквідації місць несанкціонованого розміщення відходів;

 - організацію і проведення заходів в разі виникнення на території ситуацій, що представляють безпосередню або потенційну небезпеку для навколишнього середовища або здоров'я людини; 

- сприяння індивідуальним підприємцям і юридичним особам щодо впровадження ресурсозберігаючих технологій на своїй території;

 - координацію діяльності юридичних і фізичних осіб у сфері поводження з відходами;

- організацію і проведення робіт, спрямованих на зниження кількості відходів, що утворюються на території;

 - створення спеціалізованих підприємств і підрозділів щодо поводження з відходами;

 - організацію розробки і забезпечення функціонування системи очищення населених пунктів і дачних масивів від твердих побутових відходів, яка передбачає роздільний збір цінних компонентів;

 - об'єднання на договірній основі коштів юридичних і фізичних осіб, місцевого бюджету для фінансування будівництва нових, розширення та реконструкції існуючих об'єктів з переробки, знешкодження і розміщення відходів;

- забезпечення реалізації на території загальнодержавних, регіональних цільових Програм, територіальних та інших цільових Програм, а також здійснення контролю належного поводження з відходами;

 - сприяння розвитку ринкових відносин між учасниками поводження з твердими комунальними відходами [1].

В цілому, аналізуючи сформовану структуру органів влади та управління у сфері поводження з відходами, можна констатувати, що існуюча організаційна структура управління відходами не завжди в повній мірі забезпечує об'єднання (координацію) зусиль всіх зацікавлених органів, організацій і відомств, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами. Найвиразніше це проявляється у відсутності організаційного забезпечення функціонування єдиного інформаційного простору і координації зусиль органів, які здійснюють державний екологічний контроль.

Розширення прав громадських організацій щодо здійснення діяльності в галузі поводження з відходами є однією з основних тенденцій розвитку природоохоронного законодавства в Україні. Однак організаційного оформлення взаємодія громадських об'єднань і природоохоронних органів, в тому числі і на рівні органів державної виконавчої влади поки не отримало [1; 3].

Існуюча структура більшості регіонів не передбачає участь в їх роботі спеціалістів в області охорони навколишнього середовища. Така структура неадекватна завданням, які стоять перед органами місцевого самоврядування в області охорони навколишнього середовища і природокористування. Тим більше вона не здатна забезпечити реалізацію існуючої тенденції на підвищення їх ролі і відповідальності в даній сфері. Підвищенню ролі і відповідальності муніципальних утворень в галузі поводження з відходами, забезпечення екологічної безпеки та раціонального природокористування, а також загальної ефективності природоохоронної діяльності могло б сприяти і участь представників регіонів в роботі міжвідомчих комісій щодо поводження з твердими побутовими відходами.

Щодо нормативно-правового механізму державного регулювання поводження з твердими побутовими відходами, то слід зазначити, що діяльність по поводженню з небезпечними відходами може здійснюватися тільки при наявності ліцензії на ведення даного виду діяльності, в межах затверджених нормативів на утворення і лімітів на розміщення відходів.

Принципи та порядок здійснення процедур видачі ліцензій (дозволів) на здійснення діяльності з обігу з небезпечними відходами на території України закріплені в нормативних правових документах трьох рівнів:

- базових нормативно-правових документах природоохоронного і ресурсного права - загальнодержавних законах і кодексах;

- підзаконних нормативних актах, що безпосередньо регламентують дані види діяльності ‒ постановах і розпорядженнях Уряду України, наказах та інших нормативних актах спеціально уповноважених державних органів виконавчої влади;

- нормативно-правових документів, прийнятих органами виконавчої та законодавчої влади, в тому числі договори і угоди про розмежування повноважень з органами загальнодержавної влади [2].

Сукупність нормативно-правових документів природоохоронного і ресурсного законодавства всіх рівнів утворює правове поле, в межах якого повинні реалізовуватися громадські (екологічні) відносини, які охоплюють всі аспекти взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем. Вони покликані забезпечити здійснення державної політики в цих сферах. За своєю регулюючою роллю вони можуть бути розділені на превентивні, покликані запобігти саму можливість виникнення несприятливої ​​ситуації, і такі, що регламентують роботу вже діючих підприємств, організацій та інших суб'єктів екологічних відносин.

До першої групи належать нормативно-правові акти, що визначають порядок і правила проведення екологічної експертизи та оцінки впливу на навколишнє середовище. До цієї групи можна віднести і поки що нечисленні правові акти щодо здійснення екологічного аудиту, хоча місцем його проведення є працюючі підприємства.

До другої групи належать документи, що регулюють процедури отримання дозволів, ліцензій; укладання договорів на природокористування, що визначають порядок розробки та введення нормативів викидів і стандарти якості навколишнього середовища, тимчасового призупинення або закриття організацій-забруднювачів. Важливим інструментом реалізації екологічної політики, що не укладається в запропоновану схему, покликане стати екологічне страхування, правова база якого поки знаходиться в «зародковому» стані.

Висновки з даного дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямку. У цілому, в результаті проведення дослідження було отримано такі висновки.

1. Відзначено, що, аналізуючи сформовану структуру органів влади та управління у сфері поводження з відходами, можна констатувати, що існуюча організаційна структура управління відходами не завжди в повній мірі забезпечує об'єднання (координацію) зусиль всіх зацікавлених органів, організацій і відомств, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами. Найвиразніше це проявляється у відсутності організаційного забезпечення функціонування єдиного інформаційного простору і координації зусиль органів, які здійснюють державний екологічний контроль.

2. Показано, що відносно нормативно-правового механізму державного регулювання поводження з твердими побутовими відходами слід зазначити, що діяльність по поводженню з небезпечними відходами може здійснюватися тільки при наявності ліцензії на ведення даного виду діяльності, в межах затверджених нормативів на утворення і лімітів на розміщення відходів.

Підкреслено, що сукупність нормативно-правових документів природоохоронного і ресурсного законодавства всіх рівнів утворює правове поле, в межах якого повинні реалізовуватися громадські (екологічні) відносини, які охоплюють всі аспекти взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем. Вони покликані забезпечити здійснення державної політики в цих сферах. За своєю регулюючою роллю вони можуть бути розділені на превентивні, покликані запобігти саму можливість виникнення несприятливої ситуації, і такі, що регламентують роботу вже діючих підприємств, організацій та інших суб'єктів екологічних відносин.

 

Література.

1.  Гладун З. Зміст та особливості адміністративно-правових відносин у сфері охорони здоров’я населення. Право України. 2013. № 10. С. 241‒248.

2.  Міхно І.С. Методи утилізації відходів. Світовий досвід. Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2015. № 2. С. 68‒78.

3.  Орловська Ю.В., Яковишина Т.Ф., Орловський Є.С. Зелене будівництво як складова політики ЄС щодо розвитку циркулярної економіки. Східна Європа : економіка, бізнес та управління. 2016. № 5 (05). С. 365‒371.

4.  Tabak, H. H. and Bunch, R. L. (2015). “Steroid hormones as water pollutants”, Developments in industrial microbiology, vol. 11, pp. 367‒376.

 

References:

1.  Gladun, Z. (2013), “Content and features of administrative and legal relations in the field of public health”, Pravo Ukrayiny, vol. 10, pp. 241‒248.

2.  Michno, I.S. (2015), “Waste management methods. World experience”, Ekonomika, finansy, menedzhment: aktualni pytannya nauky i praktyky, vol. 2, pp. 68-78.

3.  Orlovska, Yu.V. Yakovyshyna, T.F. and Orlovskyj, Ye.S. (2016), “Green building as a component of EU policy on the development of a circular economy”, Sxidna Yevropa : ekonomika, biznes ta upravlinnya, vol. 5(05), pp. 365‒371.

4.  Tabak, H. H. and Bunch, R. L. (2015). “Steroid hormones as water pollutants”, Developments in industrial microbiology, vol. 11, pp. 367‒376.

 

Стаття надійшла до редакції 20 08.2017 р.