УДК 351

 

Н. В. Щербак,

к. держ. упр.

 

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ЯК ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ)

 

N. Shcherbak,

PhD in Public Administration

 

FUNCTIONAL ASSESSMENT AS AN EFFECTIVE TOOL FOR REFORMING STATE BODIES AND INCREASING EFFECTIVENESS OF THEIR ACTIVITY (EXAMPLE OF VERKHOVNA RADA OF UKRAINE SECRETARIAT)

 

У статті комплексно розглянуто та досліджено актуальні питання проведення функціонального обстеження в органах державної влади як дієвого інструменту підвищення ефективності їх діяльності. Обґрунтовано актуальність вивчення усього спектру питань, пов’язаних із проведенням функціонального обстеження, в контексті реалізації широкомасштабної реформи державного управління в Україні. Розкрито основні характеристики функціонального обстеження, а також головні завдання його проведення, а саме: усунення зайвих функцій, скорочення дублюючих функцій, раціоналізація в розподілі функцій між відповідними органами державної влади тощо. Одночасно досліджено та узагальнено нормативно-правову базу для проведення функціонального обстеження в органах державної влади. Всебічно проаналізовано наступні основні типи функціонального обстеження: горизонтальне, вертикальне, системне та змішане. Вивчено також послідовність проведення функціонального обстеження, а також його основні етапи: підготовчий, основний та заключний. На основі проведеного дослідження представлено комплексні пропозиції щодо проведення функціонального обстеження Апарату Верховної Ради України (з урахуванням специфіки цього органу державної влади).

 

A complex public administration reform has been implemented in Ukraine. Its main objectives are modernization of the activity of all public authorities, improvement of the quality of the services to be provided to the citizens, increasing the level of openness and interconnection between the government and the citizens. In this regard, a special attention is paid to the issue of conducting (on the basis of the new methodological and normative basis) functional assessment of State bodies which should provide a deep analysis of the functions of State bodies, their internal structures according to the provisions of the national legislation and the priorities of the State policy in the respective sphere. The objective of this research is to analyze the different aspects of conducting the functional assessment in State bodies in order to insure their modernization and increasing effectiveness of their activity. It is highlighted the key characteristics of the functional assessment, its main objectives. It is also described the main types of the functional assessment, i.e.: avoiding duplication of the State bodies’ functions, more rational division of the functions between the respective public authorities. At the same time, it is analyzed the legal basis for organizing the functional assessment in the State bodies. It is also presented the main following types of the functional assessment: horizontal, vertical, mixed. It is justified the key stages of the functional assessment, i.e.: preparatory, main and conclusive. On the basis of the conducted research, it is presented the complex proposals and recommendations for conducting the functional assessment of Verkhovna Rada of Ukraine Secretariat (taking into account the particularities of the legal status and functions of this State body).

 

Ключові слова: функціональне обстеження, реформа, державне управління, орган державної влади, модернізація, парламент, функції, повноваження.

 

Key words: functional assessment, reform, public administration, State power body, modernization, parliament, functions, responsibilities.

 

 

Постановка проблеми. На сьогодні в Україні реалізується широкомасштабна реформа державного управління, основними  завданнями якої є модернізація роботи усіх органів державної влади, покращення якості послуг, що надаються громадянам, підвищення відкритості та рівня взаємодії між владою та громадянами тощо.

У цьому контексті особливого значення набуває питання проведення (на новій якісній методологічній та нормативній базах) комплексного функціонального обстеження органів державної влади, що має забезпечити постійний аналіз відповідності завдань і функцій органів державної влади чинному законодавству, а також відповідності внутрішньої структури органів державної влади покладеним на них завданням і функціям, а також усунення з практики їх діяльності внутрішніх суперечностей, дублюючих функцій та функцій, що не належать до сфери їх повноважень. Вироблення конкретних рекомендацій щодо проведення функціонального обстеження має бути здійснено з урахуванням специфіки діяльності та правового статусу того чи іншого органу державної влади.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки питанням  проведення функціонального в органах державної влади приділяється значна увага. При цьому особливе значення дослідниками приділяється питанням реформування органів державної влади та модернізації їх діяльності на основі упровадження інструменту функціонального обстеження.

Істотний внесок у дослідження цих та інших питань проблем зробили В. Бакуменко, І. Грицяк, Д. Записний, М. Канавець, Ю. Кальниш, В. Князєв, О. Копиленко, С. Кравченко, Ю. Лихач, О. Руденко, В. Толкованов, В. Трощинський, Ю. Шаров та ін. Одночасно з урахуванням проведення в Україні комплексної реформи державного управління набуває особливого значення продовження наукових та прикладних досліджень щодо подальшого упровадження функціонального обстеження у діяльність органів державної влади (з урахуванням специфіки їх діяльності та особливостей їх нормативно-правового статусу).

Мета статті. Метою статті є розгляд питань проведеня функціонального обстеження в органах державної влади з метою забезпечення їх подальшого реформування та підвищення ефективності її діяльності.

Виклад основного матеріалу. Функціональне обстеження може бути визначено як інструмент постійного аналізу відповідності завдань і функцій органів державної влади чинному законодавству, а також відповідності внутрішньої структури органів державної влади покладеним на них завданням і функціям з метою усунення з практики їх діяльності внутрішніх суперечностей, дублюючих функцій та функцій, що не належать до сфери їх повноважень [8; 11; 18].

При підготовці та проведенні функціонального обстеження органу влади є доцільним керуватись певними законодавчими та нормативно-правовими актами, документами та рекомендаціями міжнародних організацій, а саме: Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII [9]; Стратегією реформування державного управління України на період до 2021 року, ухвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р; Планом заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на період до 2021 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р; Документом програми ОЕСР/SIGMA № 23 (1998) “Підготовка державних адміністрацій до європейського адміністративного простору”; Документом ОЕСР/SIGMA № 26 (1998) “Стійкі інституції для членства в Європейському Союзі”; Документом ОЕСР/SIGMA № 43 (2007) “Організація центральних державних адміністративних органів: принципи та інструменти”; Документом ОЕСР/SIGMA (2008) “Розробка Концепції про організаційну структуру адміністрації виконавчої влади”; Документом програми ОЕСР (2002) “Розподілене державне управління: агентства, органи влади та інші автономні органи в Нідерландах”; Робочим документом ПРООН (2001) “Відновлення державних структур: методи і підходи”; Робочим документом ПРООН (2002) “Функціональний аналіз державних структур: методи і підходи (керівництво з функціонального аналізу)”; Робочим документом Світового банку (2004) “Визначення структури та функцій уряду: програми та функціональні огляди”.

Функціональне обстеження органів влади спрямоване на виконання таких завдань:

- підвищення ефективності діяльності та використання ресурсів;

- уточнення та забезпечення реалізації у повному обсязі завдань і функцій:

- усунення зайвих функцій, що виконуються без відповідного законодавчого чи нормативно-правового обґрунтування. Метою скорочення функцій є економія коштів, удосконалення організаційної структури, оптимізація внутрішньої координації та підвищення прозорості діяльності;

- скорочення дублювання в діяльності структурних підрозділів, оптимізація, об’єднання та розподіл функцій між ними з метою удосконалення внутрішньої координації діяльності, забезпечення ефективного використання ресурсів, прийняття рішень, виконання заходів і підвищення рівня відповідальності та прозорості;

- доповнення відсутніх функцій.

- підготовка пропозицій щодо внесення змін до положень про відповідні державні органи, а також до положень про їх окремі структурні підрозділи.

- підготовка рекомендацій щодо оптимізації структури та діяльності органів влади;

- підготовка пропозицій щодо можливих змін до законодавства України для підвищення ефективності діяльності відповідних органів державної влади [6].

Відповідно до підпункту шостого пункту 4 положення про Національне агентство України з питань державної служби (далі - Нацдержслужба), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 500, Нацдержслужба здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, аналіз та узагальнення його результатів, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності таких органів, у тому числі щодо оптимізації їх повноважень та функцій. Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу також бере участь у проведенні організації та проведенні функціонального обстеження органів виконавчої влади, розробленні рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення системи та структури зазначених органів і забезпеченні його консультаційного та науково-методологічного супроводження.

Слід також зазначити, що більшість дослідників [2; 5; 12; 14; 16] визначають функцію органу влади як конкретний постійний (регулярний) вид, напрям діяльності органу влади щодо реалізації або забезпечення реалізації державно-владних повноважень, які доручені згідно з законодавством України, відображають його роль і призначення в суспільстві, зумовлені цілями, що стоять перед державою, та спрямовані на досягнення чітко визначеного кінцевого конкретного результату, що має зовнішнього стосовно цього органу користувача.

Функція структурного підрозділу органу влади та/або його державного службовця може бути визначена як чіткий перелік функцій органу влади, спрямований на досягнення результату за відповідним напрямом діяльності структурного підрозділу [4].

Ці функцій розрізняють за ступенем єдності завдань і обсягом повноважень, закріплених у відповідних нормативно-правових та організаційно-розпорядчих актах – законах, положенні про орган влади та відповідний структурний підрозділ цього органу, посадових інструкціях.

Функції структурних підрозділів органу влади мають як зовнішню (щодо об’єкта управління), так і внутрішню спрямованість (тобто, реалізуються у взаємодії структурних підрозділів між собою, всередині органу управління). Функції зовнішнього спрямування мають владно-організаційний зміст та безпосередньо впливають на об’єкт управління. Функції внутрішнього спрямування відображають управління всередині органу виконавчої влади. Функції зовнішнього спрямування мають на меті забезпечення оптимальних умов функціонування об’єкта. Функції внутрішнього спрямування – забезпечення оптимальних умов здійснення органом управління зовнішнього управлінського впливу [8].

Стратегічним завданням функціонального обстеження є підвищення ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Під функціональним обстеженням можна розуміти інструмент постійного аналізу відповідності завдань і функцій органів влади чинному законодавству, а також відповідності внутрішньої структури цих органів покладеним на них завданням і функціям, з метою усунення з практики їх діяльності внутрішніх суперечностей, дублюючих функцій та функцій, що не належать до сфери їх повноважень.

Функціональне обстеження передбачає визначення доцільності збереження тих чи інших функцій як обов’язкових, оптимального способу їх реалізації, встановлення під визначені функції оптимальної внутрішньої структури відповідних органів влади. Слід зазначити, що проведення функціонального обстеження є системним процесом та повинно відбуватись постійно, згідно зі складеним та затвердженим календарним планом [4; 16].

Проведення функціонального обстеження не обмежується виявленням надмірних, дублюючих функцій чи уточненням функцій, які існують На основі горизонтальних і вертикальних функціональних аналізів можна здійснити роботу з оптимізації, підвищення ефективності і результативності діяльності відповідних органів влади. Функціональний аналіз дає можливість визначити не тільки дублювання функцій, відсутність чи неналежний рівень координації діяльності між окремими органами влади, але й можливість передачі певних функцій для виконання інституціями приватного сектору або громадськими організаціями.

Функціональне обстеження має виявити мотиви і стимули для службовців до підвищення якості та ефективності їх діяльності, забезпечити розробку дієвих заходів щодо підвищення рівня їх професійної компетентності [3].

Разом з тим, при реалізації процесу функціонального обстеження, перш за все, необхідно усвідомити послідовність певних принципів, що лежать в основі цієї діяльності, а саме:

1. Усунення зайвих функцій. Будь-яка функція, що необґрунтовано виконується тим чи іншим органом влади, має бути скорочена. Метою цієї діяльності повинна стати певна економія коштів, удосконалення структури того чи іншого органу влади, посилення прозорості у його діяльності.

 2. Скорочення дублюючих функцій в діяльності певних органів влади або їх окремих структурних підрозділів. Функціональний аналіз може використовуватись для комплексного вивчення питань діяльності тих чи інших органів влади, критичного підходу щодо дублювання реалізації певних функцій та повноважень.

3. Раціоналізація в розподілі функцій між відповідними органами влади або їх структурними підрозділами.

Дослідники розрізняють чотири типи функціонального обстеження, а саме: горизонтальне, вертикальне, системне та змішане [2; 13; 15].

Горизонтальне функціональне обстеження – це інструмент аналізу всієї системи органів державної (виконавчої) влади на предмет надлишковості та дублювання функцій і повноважень. Таке обстеження дає змогу виявити проблеми та виробити пропозиції щодо реформування та впорядкування структури центральних органів виконавчої влади, зокрема шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації окремих органів, зміни їх підпорядкування, спрямування та координації.

Вертикальне функціональне обстеження – це інструмент, призначений для аналізу та оцінювання організації окремих органів влади або сукупності органів в одній сфері державного управління, функцій їх структурних підрозділів. Під час такого обстеження співвідносяться визначені функції та задіяні ресурси, здійснюється їх оптимізація.

Системне функціональне обстеження полягає в аналізі загальних функцій типових структурних підрозділів органу влади – служби управління персоналом, фінансами, юридичної служби та внутрішнього аудиту, тобто тих функцій, які не вважаються основними, але в той же час без них не може існувати жоден державний орган, установа, організація. Такий аналіз є складовою частиною функціонального аналізу і перевагами його є: можливість проведення порівняльного аналізу виконання загальних функцій, обов’язкових для органу влади; можливість розробки рекомендацій щодо удосконалення управління відповідними процесами.

Змішаний вид функціонального обстеження передбачає поєднання вищевказаних типів обстеження органу влади.

Відповідно до положень чинного законодавства, до функцій органу державної влади відносяться такі:

а) аналіз державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовка пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів тощо. Під цією функцією розуміються наступні складові:

- комплекс процедур, спрямованих на вироблення рекомендацій щодо майбутніх рішень (дій) органів виконавчої влади – державної політики загалом або її окремих складових: визначення базових пріоритетів і напрямів розвитку, методів і ресурсів, необхідних для їх досягнення, встановлення строків і очікуваних результатів, що орієнтовані на зовнішніх користувачів і грунтуються на суспільних цінностях, а також визначення методів оцінювання, моніторингу результатів і наслідків виконання державних рішень з метою покращення показників соціально-економічного розвитку у відповідній сфері економіки і суспільного життя;

- видання на підставі і на виконання Конституції України, законів України, обов’язкових для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовцями, юридичними особами і громадянами норм і правил, регулюючих відносини у конкретній відповідній сфері і що поширюються на невизначене коло осіб;

б) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів – під цією функцією розуміється постійний, планомірний, динамічний процес використання органами державної влади та інститутами громадянського суспільства наявних в їх розпорядженні ресурсів для досягнення поставлених цілей, який починається відразу після ухвалення та набрання чинності державної політики або окремої стратегії, програми;

в) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг. Під цією функцією розуміється здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до Закону України “Про адміністративні послуги” з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах. Так, Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності” передбачає такі види діяльності:

- видача органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовцями на вимогу фізичних і юридичних осіб дозволів (ліцензій) на здійснення певного виду діяльності і (або) конкретних дій, реєстрація актів, документів, прав, об’єктів, а також видання індивідуальних правових актів;

- надання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт;

г) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства – під цією функцією розуміється:

- здійснення перевірки у відповідній сфері державної політики щодо виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовцями, юридичними особами і громадянами встановлених Конституцією України, законами України і іншими нормативно-правовими актами загальнообов’язкових правил і норм поведінки в економіці і суспільному житті;

- встановлення розбіжностей між нормативним і фактичним станом об’єкту контролю;

- здійснення заходів, спрямованих на приведення об’єкту контролю в нормативний стан;

д) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контроль за їх використанням – під цією функцією розуміється здійснення повноважень власника відносно природних ресурсів, що знаходяться в загальнодержавній власності, державного майна, держаних фінансових ресурсів, у тому числі переданого державним підприємствам і установам, а також управління акціями відкритих акціонерних товариств, що знаходяться в державній власності;

е) управління персоналом державних органів – зміст цієї функції розуміється у значенні, наведеному у діючому Законi України “Про державну службу”;

ж) реалізація інших повноважень державного органу, визначених законодавством – під цим розуміється, зокрема:

- реалізація функцій та повноважень, визначених Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”;

- допоміжні функції.

Функціональне обстеження складається з трьох етапів: підготовчого, основного та заключного [5; 11]. Під час підготовчого етапу утворюється робоча група у складі голови і членів цієї групи та затверджується план-графік проведенням функціонального обстеження шляхом видання відповідного наказу (розпорядження). До складу робочої групи рекомендовано включати представників структурного підрозділу, що відповідатиме за проведення функціонального обстеження, служби управління персоналом, юридичної служби, структурного підрозділу з питань внутрішнього контролю, інших структурних підрозділів тощо. До складу робочої групи рекомендується залучати незалежних експертів, у тому числі міжнародних. Секретаря робочої групи рекомендується визначати з числа працівників структурного підрозділу, відповідального за проведення функціонального обстеження.

Під час основного етапу функціонального обстеження рекомендується здійснити:

а) збір законодавчих та нормативно-правових актів, що визначають функції та повноваження органів влади;

б) аналіз функцій та повноважень органів влади, закріплених за ними у законодавчих, нормативно-правових та організаційно-розпорядчих актах.

Під час заключного етапу функціонального обстеження визначений структурний підрозділ:

а) узагальнює результати функціонального обстеження та подає їх на розгляд і схвалення робочій групі;

б) готує на підставі пропозицій робочої групи проект звіту з відповідними висновками щодо надлишковості, дублювання функцій і повноважень, наявності функцій, невластивих відповідному органу влади, а також функцій, що потребують уточнення та/або оптимізації;

в) подає проект звіту про результати функціонального обстеження на розгляд і схвалення керівництву відповідного органу влади.

Слід також зазначити, що функціональне обстеження має стати дієвим інструментом реалізації парламентської реформи в Україні, про що зазначено у доповіді та дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовлених місією Європейського Парламенту під головуванням Пета Кокса, колишнього Президента Європейського Парламенту у 2002-2004 роках [7].

Про важливість здійснення комплексної інституційної реформи, модернізації роботи Верховної Ради України та її Апарату зазначено також у Постанові Верховної Ради від 17 березня 2016 року «Про заходи з реалізації рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України» [11].

При оцінці основних функцій, які виконує Український Парламент, можна визначити чотири наступні категорії функцій: законодавча функція: ініціювання, підготовка, обговорення та затвердження законів; бюджетна функція: аналіз та прийняття рішень щодо національних пріоритетів щодо видатків, а також забезпечення того, щоб пріоритетні напрями політики отримували належне фінансування; функція підзвітності/контролю: забезпечення відповідальності уряду, виявлення прогалин та забезпечення вжиття заходів щодо виправлення; функція представництва: спілкування та консультації з громадськістю.

Окрім цих основних функцій, є декілька горизонтальних функцій, які виконує Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) для підтримки внутрішніх процесів в установі. Основні горизонтальні функції, які мають бути проаналізовані, включають такі питання: управління людськими ресурсами: політика та практика управління персоналом, включаючи планування робочої сили, підбір та добір кадрів, розвиток кар’єри та навчання/підвищення кваліфікації; розробка політики та дослідження, включаючи дослідження відповідного законодавства, політики, практик та тенденцій, розробку політики/ініціатив, аналіз та організацію механізму прийняття рішень; управління фінансами та бюджетування: управління фінансовими ресурсами Парламенту, підготовка бюджетних пропозицій тощо; управління документами та ІТ: організація та управління документообігом, використання систем та рішень для електронного документообігу; політика та практика електронного голосування; (часткове) використання ІТ для подання та обробки звернень громадян до Парламенту; комунікація (політика та практика спілкування з різними внутрішніми та зовнішніми зацікавленими сторонами та наявні механізми, аспекти програми електронного парламентаризму); управління майном та логістичні питання тощо.

При проведенні функціонального обстеження Апарату також є важливим проаналізувати практику загального управління установою, а також визначити можливі дублювання функцій, запропонувати рішення щодо покращення ситуації.

З урахуванням специфіки та правового статусу цього державного органу, можна визначити такі інструменти проведення функціонального обстеження, які будуть корисними для подальшої роботи в Апараті:

- «матриця збору даних», яка даних є основою для функціонального обстеження. Вона має надати повну інформацію Апарату на основі всіх наявних фактичних даних. Група експертів заповнить матрицю збору даних максимально повно;

- анкетування керівників управлінь та всього персоналу Апарату. Анкети даватимуть уявлення про функції та обов’язки, але також генеруватимуть статистичну інформацію про становище персоналу. Дані анкетування будуть підтверджені під час інтерв’ю з керівниками управлінь та персоналом Апарату (через невеликі тематичні фокус-групи);

- інтерв’ю з керівництвом Апарату, керівниками управлінь, керівниками відділів, народними депутатами та персоналом (фокус-групи). Інтерв’ю мають на меті отримати детальну інформацію про виконання різних функцій, визначити дублювання функцій, а також обговорити можливі рішення для оптимізації внутрішніх процесів і структури Апарату Індивідуальне інтерв’ю триватиме близько 30 хвилин. Є доцільним також підготувати спеціальний перелік запитань для інтерв’ю та питань для перевірки;

- порівняльне тестування (бенчмаркінг) Апарату ВРУ з секретаріатами інших національних парламентів, переважно з країн Європи, що є корисним для аналізу та розробки рекомендацій для подальшої роботи.

Основні висновки та рекомендації. Функціональне обстеження є універсальним та дієвим інструментом для забезпечення реформування та підвищення ефективності діяльності органів державної влади, зокрема Апарату Верховної Ради України (в рамках реалізації реформи державного управління та парламентської реформи). При підготовці та подальшій реалізації функціонального обстеження є доцільним врахувати специфіку діяльності та правовий статус Апарату.

Враховуючи вищевикладене, можна визначити наступні завдання функціонального обстеження Апарату: оцінити функції, які зараз виконує, а також рівень виконання цих функцій; оцінити внутрішню інституційну структуру Апарату, систему комітетів, обмін інформацією та документообіг, управління людськими та фінансовими ресурсами; проаналізувати загальну систему прийняття рішень та пов’язані з цим процеси та процедури; виявити неефективність та неоптимальну структуру підрозділів Апарату, а також прогалини та бар’єри, які заважають йому ефективно виконувати свої функції; сформувати рекомендації з чітким обґрунтуванням структурних, інституційних та кадрових змін, які слід запровадити в Апараті; розглянути альтернативні механізми надання конкретних послуг народним депутатам, таких як аутсорсинг та інші форми діяльності, які дозволять збільшити доходи або скороти витрати Апарату ВРУ; надати приклади для порівняння щодо реалізації парламентської реформи на основі практик інших національних парламентів країн ЄС.

Після збору відповідної інформації робоча група з проведення функціонального обстеження має дати відповідь на наступні питання: що працює добре та що потрібно змінити для підвищення ефективності Апарату ВРУ.

Рекомендації щодо функціонального аналізу мають бути спрямовані на вдосконалення внутрішньої організаційної структури Апарату ВРУ та включати такі аспекти: функції одного типу повинні бути об'єднані, наскільки це можливо, щоб забезпечити ефект масштабу та максимально посилити синергію та використання загальних типів навичок; функції підтримки, що дозволяють виконувати основні функції Апарату, повинні бути відокремлені від усіх інших функцій; забезпечити чіткі та короткі лінії підпорядкування; забезпечити уникнення дублювання чи повторення функцій. Різні організаційні підрозділи мають виконувати різні типи функцій (дослідження, комунікації, юридичний аналіз тощо); забезпечити оптимальну структуру, життєздатні розміри підрозділів і відділів, справедливі навантаження на працівників та структурні підрозділи тощо.

Разом з тим, є доцільним продовжити подальші дослідження щодо проведення функціонального обстеження в різних органах державної влади, порівняння результатів цих досліджень, збору кращих практик, а також підготовку (на базі проведеної роботи) відповідної національної моделі з цього питання.

 

Список використаних джерел.

1. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне. – К. : Основи, 1993. – 165 с.

2. Державне управління : словник-довідник / [уклад. В. Бакуменко]. – К. : УАДУ, 2002. – 228 с.

3. Державне управління в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України: історія, теорія, методологія (Моніторинг наукових досліджень і розробок) : навч. посібник / [В. Бондаренко, Ф. Ващук, О. Руденко]. – Ужгород : Ліра, 2007. – 343 с.

4. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юстініан, 2007. – 288 с.

5. Державне управління: курс лекцій / за заг. ред. Д. І. Дзвінчука. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. – 616 с.

6. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми : монографія / за заг. ред. В. М. Князєва. – К. : НАДУ ; Міленіум, 2003. – 320 с.

7. Доповідь та дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. Місія з оцінки потреб під головуванням П. Кекса. Брюсель, 2016. - 89 с. URL: https://www.europarl.europa.eu/resources/library/media/20160301RES16508/20160301RES16508.pdf (дата звернення: 10.12.2016).

8. Енциклопедичний словник з державного управління / за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.

9. Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 (дата звернення: 10.12.2016).

10. Модернізація державного управління та європейська інтеграція України : наук. доповідь / [Ю. В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін та ін.]. – К. : НАДУ, 2013. – 120 с.

11. Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2016 року «Про заходи з реалізації рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1035-19 (дата звернення: 10.12.2016).

12. Толкованов В. Добре врядування та інструменти його забезпечення на місцевому і регіональному рівнях: вітчизняний та зарубіжний досвід : монографія / В. Толкованов. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. – 264 с.

13. Управління змінами в публічному адмініструванні: навч. посібник / за ред. Ю. П. Шарова. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2012. – 148 с.

14. Boussaguet L. Dictionnaire des politiques publiques / L. Boussaguet, S Jacquot, P. Ravinet.– Paris: Sciences Po, 2004. – 475 p.

15. Cornu G. Vocabulaire juridique / G. Cornu. – 4ème éd. – Paris : Quadrige, 2003. – 240 p.

16. European Governance: A White paper [Електронний ресурс] / Comm. of the Europ. Commun. (COM (2001) 428 final). – Brussels, 2011. – 35 p. URL : http://eurlex.europa.eu. (дата звернення: 10.12.2016).

17. Hermet G. Dictionnaire de la science politique et des institutions politiques /G. Hermet, B. Badie, P. Birnbaum. – 3ème éd. – Paris: Dalloz, 2001. – 287 p.

 

References.

1. Gurne, B. (1993), Derjavne upravlinnia [Public administration], Osnovy, Kyiv, Ukraine.

2. Bakumenko, V. (2002), Derjavne upravlinnia: slovnyk-dovidnyk [Public administration], UADU, Kyiv, Ukraine.

3. Bondarenko, V. Vashchuk, F. and Rudenko, O. (2007), Derjavne upravlinnia v umovakh evropeyskoy ta evroatlantychnoi integratsii Ukrainy: istoria, teoria, metodologia (Monitoring naukovych doslidgen i rozrobok) [Public administration in the context of European and Euro-Atlantic integration of Ukraine: history, theory, methodology (Monitoring of research and development)], Lira, Ujgorod, Ukraine.

4. Averianov, V.B. (2007), Derjavne upravlinnia: evropeyski standarty, dosvid ta administratyvne pravo [Public administration: European standards, experience and administrative law], Yustinian, Kyiv, Ukraine.

5. Dzvinchuk, D.I. (2012), Derjavne upravlinnia: kurs lektsiy [Public administration], Misto NВ, Ivano-Frankivsk, Ukraine.

6. Kniazev, V.M. (2003), Derjavne upravlinnia: filosofski, svitogliadni ta metodologuichni problem [Public administration: philosophical, ideological and methodological problems], NADU; Milenium, Kyiv, Ukraine.

7. European Parliament (2016), “Report and roadmap on internal reform and institutional capacity building of the Verkhovna Rada of Ukraine”, available at: https://www.europarl.europa.eu/resources/library/media/20160301RES16508/20160301RES16508.pdf (Accessed 10 Dec 2016).

8. Kovbasiuk, Y.V. Trochynskyi, V.P. and Surmin, Y.P. (2010), Entsyklopedychniy slovnyk z derjavnogo upravlinnia [Encyclopedic dictionary of public administration], NADU, Kyiv, Ukraine.

9. Verkhovna Rada of Ukraine (2015), The Law of Ukraine “On civil service”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 (Accessed 10 Dec 2016).

10. Kovbasuk, Y.V. Vashchenko, K.O. and Surmin, Y.P. (2013), Modernizatsia derjavnogo upravlinnia ta evropeyska integratsia Ukrainy [Modernization of public administration and European integration of Ukraine], NADU, Kyiv, Ukraine.

11. Verkhovna Rada of Ukraine (2016), Resolution “On measures to implement recommendations on internal reform and increase the institutional capacity of the Verkhovna Rada of Ukraine”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1035-19 (Accessed 10 Dec 2016).

12. Tolkovanov, V. (2013), Dobre vriaduvannia ta instrument yogo zabezpechennia na mistsevomu I regionalnomu rivniakh: vitchyznianiy ta zarubijnyi dosvid [Good governance and tools to ensure it at the local and regional levels: domestic and foreign experience], Misto-NV, Ivano-Frankivsk, Ukraine.

13. Sharov, Y.P. (2012), Upravlinnia zminamy v publichnome administruvanni [Change management in public administration], DRIDU NADU, Dnipropetrovsk, Ukraine.

14. Boussaguet, L. Jacquot, S. and Ravinet, P. (2004), Dictionnaire des politiques publiques, Sciences Po, Paris, France.

15. Cornu, G. (2003), Vocabulaire juridique, 4ème éd., Quadrige, Paris, France.

16. European Union law (2011), “European Governance: A White paper”, available at: http://eurlex.europa.eu (Accessed 10 Dec 2016).

17. Hermet, G. Badie, B. and Birnbaum, P. (2001), Dictionnaire de la science politique et des institutions politiques, 3ème éd., Dalloz, Paris, France.

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2016 р.