УДК 355.426.4: 351.88

 

І. М. Волков,

Здобувач Національного університету цивільного захисту України, Харків, Україна

 

СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ОБ'ЄКТІВ ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

 

I. Volkov,

Postgraduate student of the National University of Civil Defense of Ukraine, Kharkov, Ukraine

 

THE ESSENCE AND ROLE OF STATE REGULATION OF SECURITY OF DIPLOMATIC FACILITIES IN UKRAINE IN CRISIS SITUATIONS

 

Проведено стислий аналіз та узагальнення законодавчих актів, які регламентують процес виконання функцій Національною гвардією України в умовах дії правового режиму надзвичайного стану та у разі виникнення надзвичайних ситуацій. На основі аналізу спеціальних норм права викладені погляди та рекомендації удосконалення діяльності. Зібраний матеріал буде використаний, як основа для подальших досліджень, що проводяться з метою удосконалення організаційно-правових механізмів державного управління та функціональної структури системи охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, які розташовані на території України в умовах виникнення загроз їх безпеки, у тому числі в умовах дії правового режиму надзвичайного стану.

 

One of the functions of public administration is the organizational function as a form of identifying purposeful influence on groups of people, which involves the creation of a formal structure of subordination, the formation of the object and subject of government, their units and the links between them. To do this, certain rules are established, acceptable ways of behavior of various subjects, rights and responsibilities. Legal regulation covers most areas of public relations. Including the functioning of the armed forces, other armed groups, law enforcement forces.

The National Guard of Ukraine is one of the elements and structural unit of public administration bodies of Ukraine.

With the introduction of the state of emergency in the country, public authorities must move to special management methods. Special methods of legal regulation of public relations are used in many spheres of life. Their use is justified by the lack of the usual means of protection to ensure the functions entrusted to the state. At the same time, the regulatory influence of state institutions on public relations is increasing, the constitutional rights and freedoms of citizens and legal entities are being restricted, and the usual regime of government is changing. Detailed legal regulation of the conditions and procedure for the introduction and implementation of measures of the legal regime of the state of emergency should be an obstacle and prevent possible manifestations of abuse by public authorities and their officials. Such an approach will provide adequate guarantees, acceptable in a democratic society, capable of guaranteeing the effective functioning of all state institutions and respecting the fundamental rights and freedoms of citizens. One of the directions of such regulation is the process of creating and generalizing a set of legal norms in the field of security (protection) of diplomatic facilities and their personnel. With their help the basis of integration of policy and special procedures of public authorities, other state bodies, their officials in a certain sphere of activity is created. The management system (command), the order and rules of coordination of security forces and defense forces, control are defined. A unified approach to planning in the field of national security and defense is being introduced. In this way, democratic civilian control over the bodies and formations of the security and defense sector is ensured.

The purpose of the article is to analyze and summarize the current regulations of Ukraine for further research of the management system in the protection of diplomatic facilities and their personnel in the introduction of a state of emergency in the state, as well as in case of various threats security. The final result of such a study should be the development of a methodology for justifying the rational composition, measures and functional structure of this management system, one of the main functions of which is the protection of diplomatic missions and consular posts of foreign countries.

 

Ключові слова: правовий режим, надзвичайний стан, службово-бойова діяльність, охорона, дипломатичні представництва, консульські установи,  військове командування, Національна гвардія України.

 

Keywords: legal regime, state of emergency, combat service, security, diplomatic missions, consular posts, military command, National Guard of Ukraine.

 

 

Постановка проблеми. Національна гвардія України (НГУ) є одним з елементів і структурною одиницею органів державного управління України. Відповідно до  [1] НГУ- це військове формування з правоохоронними функціями, яке виконує багатоманітні завдання, як в умовах повсякденної діяльності мирного часу, так і при запровадженні в країні різного роду правових режимів (воєнного, надзвичайного стану).  Спеціалізація військових частин і підрозділів НГУ є доволі широкою. Зокрема до складу НГУ входять такі, головними завданнями яких є виконання функцій, пов'язаних з охороною дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні. В різних умовах суспільно-політичної обстановки в країні вони повинні забезпечити надійну охорону об'єктів та персоналу іноземних дипломатичних (консульських) місій. Враховуючи правовий статус НГУ та покладені на неї завдання, питання ефективності виконання функцій державного управління військовим командуванням з'єднань та підрозділів з охорони об'єктів дипломатичного призначення не втрачає своєї актуальності. А в умовах загострення суспільно-політичної обстановки в державі та при наявності підстав для запровадження правових режимів воєнного чи надзвичайного стану набуває ще більшого значення.

 Однією з функцій державного управління є організаційна функція, як форма виявлення цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає створення формальної структури підлеглості, формування об'єкта і суб'єкта управління, їх підрозділів і зв'язків між ними [2, с.423]. Вона безпосередньо пов'язана із державною функцією правового регулювання різних суспільних відносин, яка полягає у  встановленні органами державної влади правил, способів прийнятної поведінки відповідних суб'єктів, визначення прав та обов'язків, здійснення контрольних та охоронних функцій, тощо.

Правове регулювання – це здійснюваний державою за допомогою системи правових засобів вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування, закріплення, охорони і розвитку [3, с. 249]. Правовим регулюванням охоплюються майже всі сфери суспільних відносин, зокрема пов'язані з діяльністю органів державного управління та їх складових частин у сферах національної безпеки і оборони. Одним з напрямів такого регулювання виступає процес створення і узагальнення комплексу правових норм у сфері забезпечення безпеки (охорони)  об'єктів дипломатичного призначення та їх персоналу. За їх допомогою створюється основа інтеграції політики та спеціальних процедур органів державної влади, інших державних органів, їх посадових осіб в певній сфері діяльності. Визначається система управління (командування), порядок і правила координації сил безпеки і сил оборони,  контролю. Запроваджується єдиний підхід до планування у сфері національної безпеки і оборони. В такий спосіб забезпечується демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони.

Правова регламентація умов та порядку впровадження заходів правового режиму надзвичайного стану в теперішній час є доволі деталізованою. Однак у розрізі організації службово-бойової діяльності в таких умовах підрозділів з охорони об'єктів дипломатичного призначення ще існують прогалини. Вони полягають у наявних не до кінця вирішених організаційних питаннях пов'язаних із здійсненням евакуаційних заходів дипломатичного персоналу, забезпеченням охорони місць його компактного розташування, супроводженням евакуаційних колон з небезпечних районів до місць тимчасового перебування, тощо.

Належний рівень правової регламентації дій складових частин органів державного управління, зокрема сектору безпеки і оборони, в умовах надзвичайного стану є основою для ефективного розмежування повноважень державних органів у сферах національної безпеки і оборони. В залежності від результатів такого розподілу в подальшому може проводитись визначення раціонального складу та функціональної структури системи управління військового командування в умовах надзвичайного стану, при виконанні завдань з охорони об'єктів дипломатичного призначення. Таким чином, проведення системного аналізу наявної нормативно-правової бази із зазначеного питання є актуальним і повинно проводитись перед початком більш широкого наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нормативно-правова база, яка регулює процеси, пов'язані з державним управлінням суспільним життям в умовах запровадження в країні правового режиму надзвичайного стану, ґрунтується на результатах наукових досліджень та раніше отриманому досвіді, який формується в практичній діяльності різних органів державної влади. Дослідження основних рис та суті правового режиму надзвичайного стану проводилось в роботах Ю.П. Битяка, І.В. Гончарова, С.С. Алексєєва, В.Б. Рушайло та інших науковців. Питання здійснення державного управління в умовах надзвичайних ситуацій висвітлювали в своїх публікаціях О.Г. Барило, С.О. Гур'єв, А.В. Терент'єва та інші.

Але, питання функціонування систем управління військового командування в умовах надзвичайного стану, як специфічних систем державного управління, потребують подальшого детального наукового дослідження. У багатьох випадках вони  діють, як системи реалізації державного примусу, тому питання правового регулювання їх діяльності складають досить велику частину предмету наукових досліджень.

Мета статті полягає в аналізі і узагальненні чинних нормативно-правових актів для проведення подальшого наукового дослідження системи управління при виконанні функцій охорони об'єктів дипломатичного характеру та їх персоналу в умовах введення в державі правового режиму надзвичайного стану, а також у разі виникнення різноманітних загроз їх безпеці. Остаточним результатом такого дослідження повинно стати розроблення методики обґрунтування раціонального складу, заходів та функціональної структури зазначеної системи управління, одною з головних функцій якої є охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав.

Виклад основного матеріалу. При аналізі документів нормативно-правового характеру, діючих у сфері державного управління, пов'язаних із запровадженням та виконанням заходів правового режиму надзвичайного стану, перш за все слід звернутись до норм міжнародного права. Саме вони виступають певним орієнтиром в процесі створення та використання національних нормативних приписів щодо окремих питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій різного характеру, умови та процедури введення надзвичайного стану, обсяги обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73 ратифіковано Міжнародний пакт «Про громадянські і політичні права» від 16 грудня 1966 року. Ним, зокрема, встановлюється обсяг прав людини і громадянина а також умови їх обмеження під час дії правового режиму надзвичайного стану. До основних принципів, які належить дотримуватись під час дії правового режиму надзвичайного стану належать: принцип виключної загрози; принцип офіційного оголошення; принцип розмірності; принцип невід’ємності абсолютних прав і свобод; принцип офіційного повідомлення [4, с. 80].

11 лютого 1964 року Указом Президії ВР СРСР ратифікована Віденська конвенція «Про дипломатичні зносини» від 18 квітня 1961 року [5]. Відповідно до Конвенції, на іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет, не розповсюджуються обмеження, що запроваджуються у зв’язку із введенням режиму надзвичайного стану.

Конвенцією зокрема встановлюється обов'язок держави перебування, навіть у разі збройного конфлікту, надати сприяння, необхідне для можливо скорішого виїзду осіб, які користуються привілеями і імунітетом і є громадянами держави перебування, а також членам сім'ї таких осіб, незалежно від їх громадянства. У разі необхідності, держава перебування повинна надати в розпорядження таких осіб, засоби перевезення, необхідні для них та їх майна [5, ст.44].

Навіть у разі розірвання дипломатичних відносин між двома державами чи відзиву представництва, держава перебування повинна, у тому числі у разі збройного конфлікту, поважати й охороняти приміщення представництва разом з майном і архівами [5, ст. 45, п. а)].

Зазначені обов'язки покладають додаткову відповідальність на посадових осіб, які забезпечують охорону дипломатичних представництв та їх персоналу.

«Угодою про взаємодію держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на випадок евакуації їх громадян з третіх країн у разі виникнення надзвичайних ситуацій» [6] регулюється  організація взаємодії на міждержавному рівні країн Співдружності, у разі виникнення надзвичайних ситуацій на їх територіях. Зазначена Угода ратифікована Законом України № 233-XIV від 05.11.1998.

Система національного законодавства, яке регулює сферу правовідносин, що є предметом нашого дослідження очолює Конституція України, як основний закон держави, що становить ядро національної правової системи і є базою для розвитку всього українського законодавства, правозастосовної діяльності, правосвідомості і правової культури. Конституційні засади функціонування держави в умовах правового режиму надзвичайного стану викладені в наступних статтях: ст. 64, п. 31 ст. 85, п. 19 ст. 92, п.п. 20, 21 ст. 106, п. 10 ст. 138 Конституції України [7].

До названої системи законодавчих актів входять. Закони України “Про правовий режим воєнного стану” [8], “Про правовий режим надзвичайного стану” [9], “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” [10], “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” [11], “Кодекс цивільного захисту України” [12]; “Про Раду національної безпеки і оборони” [13], “Про Національну поліцію” [14], “Про Національну гвардію України” [1], “Про службу безпеки України” [15], “Про Збройні Сили України” [16], “Про прокуратуру” [17], “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію” [18], “Про об'єкти підвищеної небезпеки” [19], “Про боротьбу з тероризмом” [20] та інші; відповідні Укази Президента, а також Постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють питання, які виникають у зазначених умовах; накази, інструкції, правила, що надходять від відповідних державних органів.

Як вже було зазначено, правовою основою запровадження та дії в країні режиму надзвичайного стану є Конституція України. Вона наділяє Президента України правом приймати відповідно до закону рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану та правом оголошення окремих місцевостей держави зонами надзвичайної екологічної ситуації. Такі рішення Президента України в подальшому повинні бути затверджені Верховною Радою України [7, ст.106, п.21].

Введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях належить до відання Автономної Республіки Крим [7, ст.138, п.10]. Згідно з положенням ч. 5 ст. 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» введення надзвичайного стану на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Надзвичайний стан може бути введений на території Автономної Республіки Крим на термін не більш як 60 діб і продовжений Президентом України не більш як на 30 діб.

Важливою є норма Конституції України, яка встановлює, що правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зона надзвичайної екологічної ситуації визначаються виключно законами України  [7, ст.92, п.19].

Особливу увагу слід звернути на норми Конституції України, які визначають можливість встановлення, в умовах режиму надзвичайного стану, окремих обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25,27, 28,29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції [7, ст.64].

Поняття «надзвичайний стан» наводиться у статті 1 Закону [9]. Ним же визначаються і підстави введення такого правового режиму. Перелік підстав є вичерпним. До них відносяться:

1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха,  катастроф, особливо великих пожеж,  застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;

2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;

3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Указом Президента України про введення надзвичайного стану в інтересах національної безпеки та громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися наступні заходи [9, ст.16].

1) встановлюється особливий режим в’їзду і виїзду на територію, де дії такий правовий режим. Свобода пересування по такій території обмежується;

2) запроваджується огляд транспортних засобів, а їх рух обмежується;

3) посилюються охорона громадського порядку, а також  об’єктів, які забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) забороняється проведення масових заходів, окрім тих, заборона на проведення яких встановлюється судом;

5) забороняється організація та проведення страйків і участь у них.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру можуть вживатись додаткові заходи режиму надзвичайного [9, ст.17]. Такими заходами можуть бути наступні.

Організовується проведення тимчасової або безповоротної евакуації людей з місць, які визнані небезпечними для проживання. В такому випадку вони в обов'язковому порядку повинні бути забезпечені стаціонарними чи тимчасовими житловими приміщеннями.

Для юридичних осіб може бути встановлена квартирна повинність з метою забезпечення розміщення евакуйованого або тимчасово переміщеного населення, особового складу аварійно-рятувальних чи військових підрозділів, які залучаються для подолання надзвичайних ситуацій.

Тимчасово забороняється будівництво нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів діяльність яких не пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань.

Організовується проведення різноманітних обов'язкових санітарних, протиепідемічних заходів та встановлення карантину.

Запроваджується особливий порядок розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності.

Для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій проводяться заходи з мобілізації і використання ресурсів підприємств, установ та організацій різних форм власності. Компенсація понесених ними втрат, у такому випадку є обов'язковою.

Режим роботи підприємств, установ і організацій, незалежно від форми їх власності, може бути змінений для забезпечення проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, а також переорієнтації їх на виробництво необхідної продукції.

Керівники керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, у разі неналежного виконання ними своїх обов’язків, можуть бути усунені від роботи з тимчасовим покладенням виконання їх обов'язків на інших осіб.

При цьому, як зазначається у [9, ст.24], введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання. Не допускаються будь-які обмеження таких прав, як право на життя, на свободу думки, совісті, релігії в розумінні їх суті, відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права і законів України. Будь-які спроби використати введення надзвичайного стану для захоплення влади або зловживання нею не допускаються та можуть стати підставою для притягнення винних осіб до відповідальності в порядку, встановленому законом.

Правовий режим надзвичайного стану може бути введений у зв'язку з масовими порушеннями громадського порядку. В цьому випадку можуть запроваджуватись додаткові заходи превентивного та обмежувального характеру. До їх складу входять наступні.

Запроваджується  комендантська година під час якої забороняється перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби.

 Дозволяється здійснення уповноваженими особами перевірки документів у громадян. В необхідних випадках можливе проведення їх особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян.

 Призовникам і військовозобов'язаним забороняється змінювати місце проживання без відома відповідного військового комісаріату.

Тимчасово забороняється або обмежується продаж зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі.

Допускається тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин.

Забороняється виготовлення і розповсюдження матеріалів інформаційного характеру, що можуть дестабілізувати обстановку.

Роботи цивільних теле- та радіоцентрів підлягає регулюванню уповноваженими на те особами. Забороняється робота аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування.

Встановлюються особливі правила користування зв'язком та передачі інформації через комп'ютерні мережі.

Може бути порушене у порядку, визначеному Конституцією і законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

При цьому ч.2 ст.64 [7] встановлює певні запобіжники, у вигляді норм, які виключають абсолютний характер обмежень конституційних прав і свобод людини. Такі обмеження повинні мати свої хронологічні, процедурні та предметні межі. Обмеження прав людини завжди повинні бути тимчасовими. Вони повинні застосовуватись лише у виключних випадках.

Обмеження конституційних прав і свобод здійснюється лише в чітко визначеному порядку й встановленим колом суб’єктів. Будь-які інші спроби обмежити права людини є незаконними і тягнуть за собою юридичну відповідальність. Конституція України передбачає вичерпний перелік прав людини, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

До таких прав і свобод відносять: рівність конституційних прав і свобод громадян та їх рівність перед законом [7ст.24]; право на громадянство [7ст.25]; право на життя, право на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань [7ст.27]; право на повагу до гідності [7ст.28]; право на свободу та особисту недоторканність [7ст.29]; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів [7ст.40]; право на житло [7ст.47]; право на шлюб при вільній згоді жінки і чоловіка [7ст.51]; право на рівність дітей у своїх правах незалежно від походження [7ст.52]; право на захист прав і свобод у судовому порядку [7ст.55]; право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень [7ст.56]; право знати свої права і обов’язки [7ст.57]; право не відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення [7ст.58]; право на правову допомогу [7ст.59]; право на невиконання явно злочинного розпорядження чи наказу [7ст.60]; право не бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення [7ст.61]; презумпція невинуватості [7ст.62]; право не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист [7ст.63].

Законами [8, ст.3], [9, ст.10] вводиться поняття «військове командування», якому надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування здійснювати заходи правового режиму воєнного або надзвичайного стану. До складу військового командування в умовах дії цих правових режимів включається Головний орган військового управління Національної гвардії України – Головне управління НГУ та інші, визначені законами складові сектору безпеки і оборони.

Розмежування повноважень між силовими структурами, які входять до складу військового командування, порядок підготовки та залучення їх сил та засобів детально не регламентований і здійснюється в межах функціональної приналежності, визначеної законом та за рішенням відповідних командирів (начальників).

Національна гвардія України приймає участь у підтриманні або відновленні правопорядку в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення [1, ст. 2, п. 13]. Також до функцій НГУ входить участь у ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій на об’єктах, що нею охороняються [1, ст. 2, п. 15].

При забезпеченні вказаних функцій та виконанні названих завдань, командування НГУ та підпорядковані органи військового управління зобов'язані будувати свою діяльність виключно з дотриманням вимог чинного законодавства України в цій сфері. Слід зазначити, що воно складається з великої чисельності нормативно-правових актів, які так чи інакше регламентують службово-бойову діяльність НГУ в умовах виконання завдань, пов'язаних із участю у забезпеченні правового режиму надзвичайного стану.

Наприклад, Кодексом цивільного захисту України регулюються правовідносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та повноваження органів влади та місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності [12, ст. 1].

Закон [1] поряд з іншими питаннями регламентує основні організаційні засади  діяльності НГУ, структуру, функції та повноваження, у тому числі і в умовах введення правового режиму надзвичайного стану.

Організаційні питання, пов'язані з організованим вивезенням (виведенням) населення із зон можливого впливу наслідків надзвичайного стану або надзвичайної ситуації і розміщення його поза зонами дії вражаючих факторів джерел надзвичайної ситуації у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю населення, а також заходи з евакуації матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення, визначається «Порядком проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №841. Зазначений порядок не конкретизує вимоги до евакуаційних заходів такої специфічної категорії, як особи дипломатичного (консульського) персоналу. Вважаємо, що він повинен тісно поєднуватись з порядком організації охорони цих осіб під час евакуації та розміщення в місцях компактного перебування за межами території надзвичайного стану (надзвичайної ситуації).

До механізму державного регулювання цієї сфери суспільних відносин входить також Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 №11. Воно регулює процеси здійснення заходів цивільного захисту в державі, визначає склад органів управління та сил цивільного захисту, планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, порядок виконання нею завдань та організацію взаємодії.

Положення про єдину державну систему запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №92 визначає організаційно-правовий механізм функціонування системи державного управління, яка забезпечує запобігання та протидію терористичній діяльності. Нею визначаються рівні терористичних загроз, а також необхідні та достатні заходи реагування з боку суб’єктів боротьби з тероризмом у разі виникнення загроз вчинення або фактичного вчинення терористичних актів.

Класифікація надзвичайних ситуацій, виникнення яких ймовірне на території України, визначається Національним класифікатором України «Класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019:2010», затвердженому наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 №457. Він застосовується з метою збирання адміністративних даних та організації взаємодії органів виконавчої влади, відомств, організацій, підприємств під час вирішення питань, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями.

Відповідно до «Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №368 проводиться визначення надзвичайних ситуацій в залежності від їх рівнів. Її метою також є забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.

Питання організації взаємодії Національної поліції України з Державною службою України з надзвичайних ситуацій та Національною гвардією України під час спільної діяльності, пов'язаної з запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації, пожежі та небезпечні події визначається «Інструкцією про порядок взаємодії між Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Національною поліцією України та Національною гвардією України у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, пожежі та небезпечні події», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.08.2016 № 859.

Діяльність Національної гвардії України в умовах введення в державі надзвичайного стану, регламентована відповідною Директивою «Про застосування внутрішніх військ МВС України під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, участі у ліквідації надзвичайних ситуацій та проведенні спеціальних операцій» та іншими розпорядчими документами командувача НГУ. Ними, зокрема визначені форми залучення сил НГУ в таких ситуаціях. Організаційна форма, а також форма і способи використання цих сил будуть залежати від обстановки, що склалася в певних умовах. Враховуючи, що внутрішні війська МВС України припинили своє існування ще у 2014 році, існування зазначеної Директиви у Національній гвардії України не є виправданим. Тому існує необхідність розроблення комплексу правових норм, викладених в узагальненому документі, який забезпечить належну регламентацію у сфері застосування НГУ при виконання функцій, пов'язаних з прийняттям участі у підтриманні або відновленні правопорядку в умовах запровадження правового режиму надзвичайного стану. Такі правові норми повинні враховувати й особливості організації служби з охорони об'єктів дипломатичного призначення в зазначених умовах.

Висновки.

Підсумовуючи викладене, можна сказати, що організаційно-правові механізми державного управління під час запровадження та дії правового режиму надзвичайного стану детально закріплені в нормативно-правових актах різного рівня.

Порядок виконання завдань з охорони об'єктів дипломатичного призначення в них не деталізований і має відсилочний характер до нормативно-правових документів з організації діяльності НГУ. Тому питання державного регулювання службово-бойової діяльності НГУ, пов'язані з визначенням форм, методів і способів охорони дипломатичних представництв в умовах дії правового режиму надзвичайного стану, або при виникненні надзвичайних ситуацій, які створюють загрози безпеки таких об'єктів,  потребують подальшого розвитку, конкретизації і систематизації. Метою такої діяльності повинно стати удосконалення системи нормативно-правових приписів, направлене на деталізацію порядку, форм і способів дій системи військового управління, як складової частини більш загальної системи державного управління.

Одним з головних завдань цієї системи необхідно визначити забезпечення недопущення узурпації державної влади, безконтрольного і надмірного обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина, зловживання повноваженнями з боку посадових осіб та військових службових осіб в процесі реалізації повноважень в умовах дії такого правового режиму. В контексті теми дослідження така система повинна забезпечити надійну охорону дипломатичних представництв і консульських установ, їх персоналу та майна, в умовах ускладнення обстановки, у відповідності до загально визнаних міжнародних стандартів і правил, прийнятих у сфері забезпечення діяльності об'єктів дипломатичного призначення.

В умовах дії правового режиму надзвичайного стану на органи управління та підрозділи НГУ будуть покладені особливі завдання та функції. В таких умовах діяльність НГУ може поєднувати в собі виконання завдань як військового так і правоохоронного характеру. При цьому слід враховувати умови сьогодення, які полягають у дискусійності питання підпорядкування НГУ та її місця в системі органів влади держави з огляду статусу військового формування з правоохоронними функціями. Законодавчі ініціативи щодо виведення НГУ із системи МВС України і підпорядкування її Президентові України, як Верховному Головнокомандувачеві Збройних Сил України з наступним розширенням повноважень командувача НГУ, в залежності від способу вирішення цього питання, приведе до змін механізму державного управління діяльністю НГУ в цілому.

На сьогоднішній день існує комплексна нормативно-правова база, яка регулює завдання і функції сил охорони правопорядку в умовах надзвичайного стану. Однак, з огляду на специфіку завдань, які виконує НГУ, існує потреба у комплексному визначенні, чіткому формулюванні і нормативному закріпленні у єдиному відомчому нормативно-правовому акті кола завдань, функцій і меж діяльності, прав та обов'язків і порядку дій НГУ при виконанні завдань з охорони об'єктів дипломатичного призначення під час введення надзвичайного стану чи виникнення надзвичайних ситуацій. Це дозволило б розмежувати компетенцію, права та обов'язки різних складових сектору безпеки і оборони держави та вдосконалити організаційно-правові механізми державного регулювання в цій сфері діяльності.

 

Список використаних джерел.

1. Про Національну гвардію України: Закон України від 13 березня 2014 р. // Відомості Верховної Ради. – 2014. - № 17. - Ст.594.

2. Ковбасюк Ю. В., Ващенко К.О. Державне управління : підручник : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К.О. Ващенко (заст. голови), Ю.П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. – К. ; Дніпропетровськ : НАДУ, 2012. – Т. 1. – 564 с.

3. Скакун О.Ф., Подберезский Н.К. Теория права и государства: Підручник. – Х., 1997 – 496 с.

4. Рушайло В.Б. Административно-правовые режимы: Монография. – М.: Изд-во “Щит – М”, 2000. – 264 с.

5. Про дипломатичні зносини : Віденська конвенція від 18.04.1961 (ратифікована з обмовкою Указом Президії ВР СРСР № 2208-VI від 11.02.1964, Указом Президії ВР УРСР від 21.03.1964) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_048/conv.

6. Угода про взаємодію держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на випадок евакуації їх громадян з третіх країн у разі виникнення надзвичайних ситуацій : Угода від 12 квітня 1996 р. // Офіційний вісник України. – 2007. - № 95, стор. 113.

7. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

8. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 28. – С. 1509 (із змінами).

9. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. № 1550-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 23. – Ст. 176 (із змінами).

10. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України № 1908-III від 13 липня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - № 32. – С. 7.

11. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27 лютого 1991 р. // Голос України. – 1991. - № 55 від 21.03.91 р. (із змінами).

12. Кодекс цивільного захисту України: Кодекс України від 02 жовтня 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. № 89. - С. 9.

13. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 18.

14. Про Національну поліцію: Закон України від 02 липня 2015 р. // Офіційний вісник України. – 2015. - № 63. С. 33.

15. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 382 (із змінами).

16. Про збройні сили України: Закон України від 6 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 9. – Ст. 108 (із змінами).

17. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. // Офіційний вісник України. – 2014. – № 87. – С. 9.

18. Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію: Закон України від 21 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 44. – Ст. 416.

19. Про об'єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. - № 7. - С. 96.

20. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 16. - С. 5.

 

References.

1. The Law of Ukraine (2014), “Pro Natsionalnu hvardiiu Ukrainy No. 876-VII vid 13.03.2014” [About the National Guard of Ukraine No. 876-VII dated 13.03.2014], Official bulletin of Ukraine, No. 24, pp. 9.

2. Kovbasyuk, Y.V. and Vashchenko, K.O. (2012), “Derzhavne upravlinnia” [Governance], Vol. 1., NADU, Dnipropetrovsk, 564 p.

3. Skakun, O.F. and Podberezsky, N.K. (1997), “Teoryia prava y hosudarstva” [Theory of Law and State], Kharkiv, 496 p.

4. Rushailo, V.B. (2000), “Admynystratyvno-pravovыe rezhymы” [Administrative and legal regimes], Izdatelstvo “Shchyt”, Moscow, 264 p.

5. Decree of the Presidium of the Verkhovna Rada of the USSR (1964), “Pro dyplomatychni znosyny: Videnska konventsiia vid 18.04.1961 (ratyfikovana z obmovkoiu Ukazom Prezydii VR SRSR № 2208-VI vid 11.02.1964, Ukazom Prezydii VR URSR vid 21.03.1964)” [The Vienna Convention On Diplomatic Relations, of April 18, 1961 (ratified with a decree by the Decree of the Presidium of the Verkhovna Rada of the USSR No. 2208-VI of 11.02.1964, dated 21.03.1964)], available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_048/conv.

6. (2007),  “Uhoda pro vzaiemodiiu derzhav-uchasnyts Spivdruzhnosti Nezalezhnykh Derzhav na vypadok evakuatsii yikh hromadian z tretikh krain u razi vynyknennia nadzvychainykh sytuatsii vid 12 kvitnia 1996 r.” [Pleasure about the interaction of the participating powers The partners of the Independent Powers for the evacuation of evacuated thugs from the third country at the time of the win-win situation of April 12, 1996], Official bulletin of Ukraine, No. 95, pp. 113.

7. (1996), “Konstytutsiia Ukrainy” [The Constitution of Ukraine], Information of the Verkhovna Rada, No. 30, pp. 141.

8. The Law of Ukraine (2000), “Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu No. 389-VIII vid 06.04.2000” [On the legal regime of martial law No. 389-VIII dated 06.04.2000], Official bulletin of Ukraine, No. 28, pp. 1509.

9. The Law of Ukraine (2000), “Pro pravovyi rezhym nadzvychainoho stanu No. 1550-ІІІ vid 16.03.2000” [About the legal regime of the state of emergency No. 1550-ІІІ dated 16.03.2000], Official bulletin of Ukraine, No. 23, pp. 176.

10. The Law of Ukraine (2000), “Pro zonu nadzvychainoi ekolohichnoi sytuatsii No. 1908-III vid 13.07.2000” [About the zone of ecological emergency No. 1908-III dated 13.07.2000], Official bulletin of Ukraine, No. 32, pp. 7.

11. The Law of Ukraine (1991), “Pro pravovyi rezhym terytorii, shcho zaznala radioaktyvnoho zabrudnennia vnaslidok Chornobylskoi katastrofy No. 791а-XII vid 27.02.1991” [On the legal regime of the territory that was radioactively contaminated as a result of the Chornobyl catastrophe No. 791а-XII dated 27.02.1991], Holos Ukrayiny, No. 55.

12. The Law of Ukraine (2012),“Kodeks tsyvilnoho zakhystu Ukrainy No. 5403-VI vid 02.10.2012” [Code tsyvilnoho zakhystu Ukraine No. 5403-VI dated 02.10.2012], Official bulletin of Ukraine, No. 89, pp. 9.

13. The Law of Ukraine (1998),“ Pro Radu natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy No. 183/98-ВР vid 05.03.1998” [About the National Security and Defense Council of Ukraine No. 183/98-ВР dated 05.03.1998], Official bulletin of Ukraine, No. 13, pp. 18.

14. The Law of Ukraine (2015),“Pro Natsionalnu politsiiu No. 580-VIII vid 02.07.2015” [About the National Police No. 580-VIII dated 02.07.2015], Official bulletin of Ukraine, No. 63, pp. 33.

15. The Law of Ukraine (1992),“Pro sluzhbu bezpeky Ukrainy No. 2229-XII vid 25.03.1992” [About the security service of Ukraine No. 2229-XII dated 25.03.1992], Information of the Verkhovna Rada, No. 27, pp. 382.

16. The Law of Ukraine (1991),“Pro zbroini syly Ukrainy No. 1934-XII vid 06.12.1991” [About the weapons of Ukraine No. 1934-XII dated 06.12.1991], Information of the Verkhovna Rada, No. 9, pp. 108.

17. The Law of Ukraine (1991),“Pro prokuraturu No. 1697-VII vid 14.10.2014” [About the prosecutor's office No. 1697-VII dated 14.10.2014], Official bulletin of Ukraine, No. 87, pp. 9.

18. The Law of Ukraine (1993),“Pro mobilizatsiinu pidhotovku i mobilizatsiiu No. 3543-XII vid 21.10.1993” [Pro mobilizatsiinu pidhotovku i mobilizatsiiu No. 3543-XII dated 21.10.1993], Information of the Verkhovna Rada, No. 44, pp. 416.

19. The Law of Ukraine (1993),“ Pro obiekty pidvyshchenoi nebezpeky No. 2245-III vid 18.01.2001” [About objects of increased danger No. 2245-III dated 18.01.2001], Official bulletin of Ukraine, No. 7, pp. 96.

20. The Law of Ukraine (2003),“ Pro borotbu z teroryzmom No. 638-IV vid 20.03.2003” [About the fight against terrorism No. 638-IV dated 20.03.2003], Official bulletin of Ukraine, No. 16, pp. 5.

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2017 р.