УДК 351:005.1

 

В. А. Колесник,

спеціаліст відділу представництва при виконанні судових рішень

Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави

в суді Генеральної прокуратури України

 

РОЛЬ СУДОВОЇ ВЛАДИ У ВИРІШЕННІ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ КОНФЛІКТІВ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

 

V. Kolesnyk,

Specialist of the Department of Prosecution and Representation of the State in the

Court of the Prosecutor General's Office of Ukraine

 

THE ROLE OF JUDICIAL AUTHORITY IN THE DECISION OF PUBLIC LAW CONFLICTS: GOVERNMENT CONTEXT

 

У статті актуалізовано роль судової влади щодо вирішення публічно-правових конфліктів у сфері публічно-правових та суспільно-соціальних відносин. Зясовано, що в сучасних умовах судова влада набуває характеру інституалізації очікування суспільством того, що сучасні публічно-правові конфлікти, їх вирішення згідно з законами та на їх підґрунті, перебуватимуть у центрі уваги. З огляду на це, судову владу виокремлено як незалежну та самостійну гілку державної влади, яка у взаємодії із законодавчою та виконавчою владою, на підставі неухильного дотримання закону та повазі до судового рішення, реалізує специфічну діяльність осіб та органів - суддів та судів із здійснення правосуддя та тлумачення норм права з відповідними контрольними  функціями. Також обгрунтовано процесуально-правову систему поведінки суб’єктів права при вирішенні публічно-правових конфліктів, яка характеризується багатоплощинністю, постійністю та складністю.

У процесі опрацювання поставлених завдань виявлено, що поняття ефективності вирішення публічно-правових конфліктів, а також критерії ефективності, мають визначатися згідно із завданнями законодавства про судову владу. Зазвичай закон зобов’язує судову систему вирішувати публічно-правові конфлікти, і здійснюється це під час розгляду судами конкретних публічно-правових спорів. Зазначена необхідність розмежовування ефективності, коли суди займаються розглядом і вирішенням конкретних справ, і ефективності, коли йдеться про внесок судової влади у досягнення державою мети загалом. Опрацьовуючи завдання судової влади у вирішенні публічно-правових конфліктів на основі системного дослідження, виокремлено: завдання правосуддя; діяльність судів після їх досягнення; результати цієї діяльності.

Судово-владні відносини в діяльності судової влади визначено як цілеспрямовану систему правовідносин, що виникають під час утвердження судами у визначених законом ситуаціях і формі державної влади та врегульовані принципами судових чинних норм права при вирішенні публічно-правових конфліктів між специфічними суб’єктами права і судами під час здійснення правосуддя. Суб’єкт судово-владних відносин запропоновано визначати належним правовим статусом, а саме: сукупністю прав, обов’язків, заборон, відповідальності.

 

The article actualizes the role of the judiciary in resolving public law conflicts in the field of public law and social relations. It was found that in modern conditions the judiciary is acquiring the character of institutionalization of public expectations that modern public law conflicts, their solution in accordance with laws and based on them, will be in the spotlight. With this in mind, the judiciary has been singled out as an independent and independent branch of state power, which, in cooperation with the legislative and executive powers, on the basis of strict observance of the law and respect for judicial decisions, implements the specific activities of individuals and bodies - judges and courts in the administration of justice and interpretation of norms rights with appropriate control functions. It is also justified in the procedural and legal system of behavior of subjects of law in resolving public law conflicts, which is characterized by flatness, constancy and complexity.

In the process of processing the tasks set, it was revealed that the concept of the effectiveness of resolving public law conflicts, as well as the criteria of effectiveness, should be determined in accordance with the objectives of the legislation on the judiciary. Typically, the law obliges the judiciary to resolve public law conflicts, and this is done when courts consider specific public law disputes. The necessity of distinguishing between efficiency when the courts are involved in the consideration and resolution of specific cases and effectiveness when it comes to the contribution of the judiciary to the achievement of the state’s goal as a whole is noted. Working through the task of the judiciary in resolving public law conflicts on the basis of systemic research, the following are highlighted: the task of justice; activity of courts after their achievement; results of this activity.

Judicial-power relations in the activities of the judiciary are defined as a deliberate system of legal relations that arise when courts approve in situations defined by law and in the form of state power and are regulated by the principles of judicial rules of law in resolving public law conflicts between specific legal entities and courts in the administration of justice. The subject of judicial-power relations is proposed to determine the appropriate legal status, namely: the totality of rights, obligations, prohibitions, responsibility.

 

Ключові слова: судова влада, державне управління, публічно-правовий конфлікт, публічно-правовий спір, публічно-правові відносини.

 

Keywords: judicial power, public administration, public law conflict, public law dispute, public law relations.

 

 

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Органи правосуддя, які вирішують публічно-правові конфлікти, відповідно до норм права діють через діяльність, сформовану одночасно і державою, і правом, і суспільством. У процесах здійснення реформ судової влади було прийнято рішення запозичувати інші правові положення, які ефективно проявили себе в інших країнах, зокрема щодо обмеження числа суддівського корпусу, зміцнення його матеріально-ресурсної та технічної баз. Звичайно, за період здійснення реформ судової влади відбулося багато змін, але потрібно визнати, що повноцінне змагальне судочинство в Україні й до сьогодні не працює.

Найперше слід вказати на об’єктивну актуальність визначення понять. На сьогодні діюче законодавство не визначає поняття, що таке судова влада, судова система, публічно-правовий конфлікт. Тому як результат більшість вітчизняних юристів-науковців підміняють названі поняття іншими, які ввжаються більш сталими та розробленими. Прийнято вважати, що організаційно судова влада втілюється у судовій системі. Актуальність даного дослідження зумовлена як відсутністю єдиного розуміння низки понять у адміністративному судочинстві, так і  у відсутністю теоретико-методологічних розробок щодо виявлення зв’язку судової влади та публічно-правових конфліктів в інституційному, функціональному та процесуальному аспектах.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕННЯ І ПУБЛІКАЦІЙ

В наукових працях вітчизняних науковців судова система розглядається по-різному. Проте, більшість теоретиків розглядають дану категорії  як сукупність судових органів держави. Зокрема, І.Туркіна судову систему розглядає як зумовлену Конституцією й законами сукупність судів, організованих на  демократичних принципах з урахуванням національно-державного й адміністративно-територіального устрою держави [1]. Як сукупність усіх судів держави (сукупність судових органів держави) визначають судову систему С. Мельник, В. Молдован та А. Сухарєв [2, с. 17]. Л. Сушко в своїй дисертації обґрунтовує, що судова система європейської держави є сукупністю судів (загальної юрисдикції та спеціалізованих), квазісудових органів і спеціальних органів судової  влади, які цілеспрямовано здійснюють правосуддя й диференційовані за предметами повноваження й іншими підставами, що функціонують у системі певної ієрархії [3, с. 31]. Як бачимо, ряд науковців у своїх дослідженнях судову систему розглядають як сукупність судів усіх рівнів. Ми вважаємо, що даний підхід в певній мірі звужує той зміст який має вкладатися в категорію «судова система», адже поняття «система» включає в себе також і функціональні зв’язки між елементами цієї системи.

Втім судова влада реалізується не лише через здійснення правосуддя, а й шляхом конституційного контролю; контролю за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб; формування органів суддівського самоврядування; роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства; утворення державної судової адміністрації [4, с. 26].

Як зазначає в своїй монографії «Адміністративно-правове забезпечення функціонування судової системи України» А. Борко, судова система становить собою один із ключових державних інститутів, що контролює належне виконання своїх повноважень іншими ланками державного механізму, здійснює охорону конституційного устрою та забезпечує правопорядок у країні, а також припиняє порушення прав громадян, відновляє їх і вживає заходів щодо попередженнях таких порушень [5, с. 53]. З аналізу теоретичних підходів до з’ясування сутнісних ознак судової системи, дана категорія як складова державного механізму в результаті діяльності сукупності судів усіх ланок реалізує певні функції держави, до яких належить і правоохоронна.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ (ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

Метою дослідження є визначити роль судової влади у вирішенні публічно-правових конфліктів у сфері державного управління.

Об’єктом даного дослідження є публічно-правові та суспільно-соціальні відносини, зокрема які стосуються виникнення публічно-правових конфліктів. Предметом дослідження є механізми здійснення судової влади щодо вирішення публічно-правових конфліктів з позиції реалізації державного управління.

Для цього поставлені такі завдання:

- розкрити сутність зв’язку судової влади та публічно-правових конфліктів в інституційному аспекті з позиції основних принципів формування державної влади загалом;

- сформувати логічно-структурну модель ефективності вирішення публічно-правових конфліктів;

- здійснити аналіз статусних характеристик суб’єктів судово-владних відносин як учасників здійснення державного управління у сфері вирішення публічно-правових конфліктів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Поняття судової влади, судової системи, публічно-правових конфліктів зовсім не виписані у розділі «Правосуддя» Конституції України. Дослідники за допомогою різних шляхів формують основні положення щодо визначення зазначених понять, щодо їх змістового наповнення, розуміння сутності, та функціонування. Деякі дослідники вважають за доцільне розглядати ці поняття як відносно виокремлені підсистеми у структурі правової системи України [6, c. 15]. Щодо доцільності внесення змін до Конституції виступає професор А. Селіванов, який вважає, що за наявності Конституції, в реаліях життя державою пасивно забезпечується її верховенство, а права людини переважно не гарантовані і не захищені перед публічною владою. Судова влада в своїх рішеннях часто ігнорує конституційний постулат про вищу цінність людини, її життя і недоторканність, що начебто гарантовано статтями 22, 27 та 29 Конституції України. Адже ідеї конституціоналізму як ідеальна модель конституційного ладу та їх конкретне втілення в правовій реальності поки що не забезпечені захистом судової системи України. Практика свідчить, що частково Верховний Суд у межах компетенції і Конституційний Суд України при здійсненні правосуддя здатні по суті виконувати функції контролю над владою, а не над людиною [7]. Таким положенням відповідає і змістові характеристики судової реформи, які узгоджувалися як українськими науковцями та фахівцями, так і Венеціанською комісією. Суть реформ була націлена на втілення більш дієвих механізмів забезпечення незалежності суддів та деполітизації призначення суддів на посади у судах вищої інстанції. Та ці реформи вимагають не тільки повної переробки відповідних законів, але й внесення змін до Конституції [8, с. 1].

Отже, враховуючи проведений фахівцями теоретико-методологічний аналіз судової системи, доцільно розглядати її як певну ієрархію складників, які є структурованими та диференційованими відповідно до функцій здійснення  діяльності, що діє виключно в межах визначених законом, пов’язана між собою необхідністю реалізації правосуддя. Судову владу трактують як виключну компетенцію суду щодо вирішення соціальних конфліктів, які виникають у сфері права, та публічно-правових конфліктів, які виникають у публічній сфері здійснення правовідносин. Безумовно, на вплив вирішення таких конфліктів впливає процесуальна процедура, яка діє в системі процесуальних гарантій, застосовується в межах передбачених законом випадках. Дослідження найбільш популярних у сучасній вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі підходів до визначень правосуддя, формує узагальнений підхід до його тлумачення у форматі такого виду державної  діяльності, який визначається тим, що суд як незалежний орган судової влади розглядається у певній процесуальній формі і націлений на відновлення порушеного права. Така діяльність відбувається відповідно до принципів законності, справедливості та має на меті вирішити різні правові спори, у тому числі публічно-правові, які виникають у суспільному та державному житті.

 Держава, вирішуючи публічно-правові спори, приймає рішення у форматі вироків, ухвал, постанов, процеси щодо виконання яких забезпечуються застосуванням державного примусу. У публічно-правових спорах однією із сторін виступають органи публічної влади, їх посадові особи, тому обмеження та стримування свавільних дій посадових осіб відповідають призначенню права.

Важливим тут виступає загальний принцип права, за яким виразно формуються принципи свободи, рівності і справедливості у вирішенні конфліктних взаємовідносин осіб та установ у публічній сфері. Щодо питання визначення  сутності судової влади та з’ясування її ролі щодо вирішення публічно-правових конфліктів важливим є те, що суспільство і держава мають компетенцію уповноважити її щодо виникнення деяких спірних ситуацій визначати юридичну сутність та істину.

Узагальнюючи, можемо стверджувати, що перед судовою владою не існує умови фактичного встановлення істини, достатньо існування аксіоми, що для питаньт досягнення певної управлінської мети суд прийняв рішення про здійснений юридичний факт. Тому судове рішення є неухильним для усіх, у той час як інший орган публічної влади не володіє такими виключними правами. Частково тут порушується питання визначення компетенцій, як одного із критеріїв, який окреслює загалом функції здійснення публічної влади, тому має обмежувальний характер. Компетенцію визначають як обсяг та зміст діяльності органів влади, яка здійснює розмежування функцій між різними суб’єктами та встановлює певний розподіл функцій, які реалізуються публічної владою загалом [9]. Отже, вирішення таким чином публічно-конфліктних ситуацій дуже спрощує діяльність судової влади загалом щодо питань виконання великої кількості завдань.

Потрібно розрізняти дві ситуації у вирішення публічно-правових конфліктів. Перша – коли вирішення публічно-правових соціальних конфліктів відбувається відповідно до нормативно-правового поля,  базується на поточних ситуаціях публічно-правових відносин. Інша ситуація – коли інші суб'єкти, які не наділені судовою владою, здійснюють вирішення публічно-правових конфліктів. Відповідно, виникає необхідність виокремити сутнісні характеристики судової влади, які відрізняються від інших несудових субєктів:

 - судова влада наділена такими властивостями, якостями та характеристиками, які прописані на конституційному рівні та убезпечені  іншими органами державної влади;

- судова влада має виключну компетенцію щодо вирішення публічно-правових конфліктів;

-  судова влада у контесті постійних соціалізаційних трансформацій здійснюється у динамічному процесі;

- судовій владі притаманне верховенство, адже компетенція судової влади вагоміша за будь-яку іншу щодо питань вирішення конфліктних ситуацій;

- судовій владі притаманні і публічні, і приватні характери здійснення влади;

- судова влада бере участь у здійснення публічно-приватних відносинах в частині врегулювання їх діяльності, правозастосування щодо здійснення діяльності, здійснення правотворчості та виконання публічно-правових відносин;

- здійснення судової влади відбувається виключно у нормативно-правовому полі.

Отже, можна стверджувати, що основною метою здійснення судової влади є вирішення соціально-економічних, політичних та інших конфліктів. Держава як інститут гарантує вирішення конфліктів на запит суспільства, враховуючи його публічних інтерес, його публічні права. Тому питання формування публічного права (на противагу приватному праву) на сьогодні перебуває в активному розробленні як науковцями, так і практиками публічного управління. Наявні засади права безумовно враховують інтереси усіх сторін конфлікту, але розподіл права на приватне та публічне заклало основні відмінності у подальшому формуванні засаз здійснення правосуддя. Тому з позиції зазначеного запропоновано навести такі  позиції, за якими судово-владні відносини мають наступні ознаки:

1. Утворюються  під  час  здійснення органами  судової влади (судами, суддями) своїх повноважень;

2. Як неодмінний суб’єкт є носієм судової влади, який у своїй діяльності утворює своєрідну систему судових органів;

3. Є публічними, позаяк усі види правосуддя відбуваються виключно від імені держави;

4. Є взаємовідносинами між владою і підпорядкованими їй суб’єктами, отже визначаються юридичною нерівністю суду і сторін, які беруть участь у справі;

5. Їх метою є вирішення конфліктів між суб’єктами права і судами за допомогою запровадження судами, суддями норм приписів права;

6. Різняться спеціальним процесуальним порядком;

7. Визначаються особливим правовим режимом гарантування правочинності та правового захисту  [10].

Традиційно, досліджуючи правовий статус судді науковці розглядають його як визначені законом правові засади, що регламентують принципи  та гарантії діяльності суддів, їх повноваження та обов’язки, порядок обрання (призначення) на посаду, зупинення повноважень та звільнення  з  посади, підстави  притягнення  суддів до дисциплінарної відповідальності, заходи  їх державного і соціального захисту.

Отже, об’єктом судово-владних відносин є публічно-правовий конфлікт як передумова до виникнення публічно-правового спору. Розгляд судово-владних відносин відрідняється від цивільно-праоввих правовідносин низкою сутніних ознак. Одна з них, це субординарність у взаємовідносинах судової влади на інших учасників правовідносин, адже у сторін відсутня юридична рівність. Судова влада виступає як самостійна гілка державної влади, якій притаманна певна соціально-політична ціль, і тому вона здійснюється на певних організаційних, функціональних та процесуальних засадах. Сутнісними якостями судової влади є характеристики, які формують судову владу будь-якої країни і в будь-якому історичному діапазоні. Звичайно, сутнісні характеристики судової влади є досить відомими, адже існує чимало підходів у правовій науці, історії, сфері публічного управління.

ВИСНОВКИ З ДАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ДАНОМУ НАПРЯМІ

На підставі здійсненого дослідження та відповідно до поставлених завдань визначено висновки:

1. В сучасних умовах судова влада набуває характеру інституалізації очікування суспільством того, що сучасні публічно-правові конфлікти, їх вирішення згідно з законами та на їх підґрунті, перебуватимуть у центрі уваги. З огляду на це, судову владу виокрелено як незалежну та самостійну гілку державної влади, яка у взаємодії із законодавчою та виконавчою владою, на підставі неухильного дотримання закону та повазі до судового рішення, реалізує специфічну діяльність осіб та органів - суддів та судів із здійснення правосуддя та тлумачення норм права з відповідними контрольними  функціями. Також обгрунтовано процесуально-правову систему поведінки суб’єктів права при вирішенні публічно-правових спорів, яка характеризується багатоплощинністю, постійністю та складністю. У публічно-правових спорах однією із сторін виступають органи публічної влади, їх посадові особи, тому актуалізовано питання щодо обмеження та стримування свавільних дій посадових осіб щодо їх відповідності призначенню права. Затосовано щодо розгляду публічно-правових конфліктів загальний принцип права, за яким виразно формуються принципи свободи, рівності і справедливості у вирішенні конфліктних взаємовідносин осіб та установ у публічній сфері.

2. У процесі опрацювання поставлених завдань виявлено, що поняття ефективності вирішення публічно-правових конфліктів, а також його критерії, мають визначатися згідно із завданнями законодавства про судову владу. Зазвичай закон зобов’язує судову систему вирішувати публічно-правові конфлікти, і вирішуються такі завдання під час розгляду судами конкретних публічно-правових спорів. Проте слід пам’ятати, що перед судовою владою як специфічною формою соціальних відносин, крім розгляду таких справ, стоять ще й інші завдання та інша мета. Для виконання цих завдань і цілей направлена діяльність усього державного механізму, інших соціальних і правових інститутів.

Сформовано логічно-структурну модель ефективності вирішення публічно-правових конфліктів, через яку розмежовано ефективність, коли суди займаються розглядом і вирішенням конкретних справ, і ефективність, коли йдеться про внесок судової влади у досягнення державою мети загалом. Опрацьовуючи завдання на основі системного дослідження та логічно-структруної схеми розгляду публічно-правових конфліктів, виокремлено:

- завдання судової влади щодо  вирішення публічно-правових конфліктів;

- діяльність судів для досягнення завдань, розробка та реалізація механізмів вирішення публічно-правових конфліктів;

- результати діяльності судової системи.

3. Судово-владні відносини в діяльності судової влади охарактеризовано як цілеспрямовану систему правовідносин, що виникають під час утвердження судами у визначених законом ситуаціях і формі державної влади та врегульовані принципами судових чинних норм права при вирішенні публічно-правових конфліктів між специфічними суб’єктами права і судами під час здійснення правосуддя. З’ясовано, що коло учасників судово-владних відносин дуже широке. Суб’єкт судово-владних відносин визначено належним правовим статусом через сукупність прав, обов’язків, заборон, відповідальності.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

1. Туркіна І. Є. Типології правових систем і роль органів судової системи в механізмі  держави / I. Є. Туркіна // Теоретичні  та прикладні питання державотворення: Електронне наукове фахове видання. – О.: ОРІДУ НАДУ. – Режим  доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ujrn/e- journals/tppd/2012_10/zmist/R_1/04%20Tyrkina.pdf.

2. Молдован В. В.  Судоустрій  України  :  навч.  посіб.  /  В. В. Молдован, С. М. Мельник. – К.: Алерта, 2013. – 280 с.

3. Сушко Л. П.  Організаційно-правові  засади  здійснення  судового контролю  в  Україні  :  дис  …  канд.  юрид.  наук:  12.00.07  /  Сушко  Людмила Петрівна. – Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. – К., 2009. – 181 с.

4. Гриценко І. С.  Судова  влада  в  Україні:  до  визначення  поняття  / І. С. Гриценко, М. А. Погорецький // Право і суспільство. – 2012. – № 2. – С. 23– 27.

5. Борко А. Л.  Адміністративно-правове  забезпечення  функціонування судової  системи  України  :  монографія  /  А. Л. Борко  /  за  заг.  ред. О. М. Музичука. – Х. : НікаНова, 2014. – 524 с.

6. Андрейцев  В.  І.  Судово-правова  система  в  Україні:  текстологічні проблеми оптимізації функціонування / В. І. Андрейцев // Вісник Вищої ради юстиції. – 2010. – № 1. – С. 14-18.

7. Селіванов  А.  Судовий  конституціоналізм  у  реаліях  сучасного розуміння  Конституції  України  /  Анатолій  Селіванов. – Голос  України  від  15 травня  2015  р.  [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу  : http://www.golos.com.ua/article/254819.

8. Політичні реформи в Україні: рік після Євромайдану. – Аналітичний огляд 51 // Briefing paper 51 грудень 2014. – Democracy reporting international. – 6 с.

9. Карпа М.І. Визначення функцій публічної служби // Ефективність держ.управління (текст): зб.наук.пр. ЛРІДУ НАДУ– Вип.26 / за заг.ред. чл.-кор. НАН України В.С. Загорського, доц.. А.В. Ліпенцева. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. – Вип. 26. – С.255-263.

10. Кравчик М.Б. Реформування судової системи як важлива складова європейської інтеграції України : дис  …  канд.  юрид.  наук:  12.00.10  /  Кравчик Марта Богданівна. – Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права». – Львів, 2015. – 218 с. - http://lubp.com.ua/wp-content/uploads/2015/10/ДИСЕРТАЦІЯ-Кравчик.pdf.

 

REFERENCES.

1. Turkina, I. Ye. (2012), “Typologies of legal systems and the role of judicial bodies in the mechanism of the state”, Teoretychni  ta prykladni pytannia derzhavotvorennia, available at: http://www.nbuv.gov.ua/ujrn/e-journals/tppd/2012_10/zmist/R_1/04%20Tyrkina.pdf (Accessed 10 July 2017).

2. Moldovan, V. V. and Mel'nyk, S. M. (2013), Sudoustrij  Ukrainy [Judiciary of Ukraine], Alerta, Kyiv, Ukraine.

3. Sushko, L. P. (2009), “ Organizational and legal principles of judicial control in Ukraine ”, Abstract of Ph.D. dissertation, Law, Nats. un-t bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

4. Hrytsenko, I. S. and Pohorets'kyj, M. A. (2012), “The Judiciary in Ukraine: Towards a Definition”, Pravo i suspil'stvo, vol. 2. – S. 23– 27.

5. Borko, A. L. (2014), Administratyvno-pravove  zabezpechennia  funktsionuvannia sudovoi  systemy [Administrative and legal support for the functioning of the judicial system of Ukraine], NikaNova, Kharkiv, Ukraine.

6. Andrejtsev, V. I. (2010), “Legal system in Ukraine: textual problems of optimization of functioning”, Visnyk Vyschoi rady iustytsii, vol. 1. – S. 14-18.

7. Selivanov, A. (), “Judicial constitutionalism in the realities of modern understanding of the Constitution of Ukraine”, Holos Ukrainy, available at: http://www.golos.com.ua/article/254819 (Accessed 10 July 2017). 

8. Democracy reporting international (2014), “Political reforms in Ukraine: the year after the Euromaidan”, available at: http://democracy-reporting.org/wp-content/uploads/2016/03/briefing_paper_51_ukr.pdf (Accessed 10 July 2017).

9. Karpa, M.I. (2011), “Defining public service functions”, Efektyvnist' derzh.upravlinnia, vol. 26. – S.255-263.

10. Kravchyk, M.B. (2015), “Reforming the judicial system as an important component of Ukraine's European integration”, Abstract of Ph.D. dissertation, Law, L'vivs'kyj universytet biznesu ta prava, L'viv, Ukraine, available at: http://lubp.com.ua/wp-content/uploads/2015/10/DYSERTATsIYa-Kravchyk.pdf (Accessed 10 July 2017).

 

Стаття надійшла до редакції 18.08.2017 р.