УДК 35.077.2

 

Ю. Ю. Ряховська,

кандидат економічних наук,

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

 

КОНЦЕПЦІЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ, ЯК СКЛАДОВИЙ ЕЛЕМЕНТ  ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

 

Y. Y.  Ryakhovskaya,

Ph.D. in Economics Sciences

Klasychnyj pryvatnyj universytet, Zaporizhzhia, Ukraine

 

CONCEPT OF THE ELECTRONIC GOVERNMENT AS A COMPLEX ELEMENT OF THE STATE INNOVATIONAL POLICY

 

В статті розглянуто форми організації взаємодії органів виконавчої влади з громадянами і бізнесом, які з'явилися або можуть отримати розвиток в умовах реалізації концепції електронного уряду, виявлення механізмів їх впливу на якість державного управління, а також необхідність розробки критеріїв для їх оцінки. Досліджено внесок електронного уряду в реалізацію принципів публічного управління. Запропоновано визначити фінансові джерела розвитку інноваційної політики, які є основою формування венчурних фондів

 

The article deals with the form b of the organization of interaction of executive authorities with citizens and business, which appeared or may be developed in the conditions of the implementation of the concept of e-government, the identification of mechanisms for their impact on the quality of public administration, as well as the need to develop criteria for their evaluation. The contribution of the e-government to the implementation of the principles of public administration has been explored. It is proposed to determine the financial sources of development of innovation policy, which are the basis of the formation of venture funds.

 

Ключові слова: електронний уряд, державна інноваційна політика, органи виконавчої влади, державне управління, публічне управління.

 

Key words: e-government, state innovation policy, executive bodies, state administration, public administration.

 

 

Актуальність дослідження. Необхідно підкреслити важливість вивчення форм організації взаємодії органів виконавчої влади з громадянами і бізнесом, які з'явилися або можуть отримати розвиток в умовах реалізації концепції електронного уряду, виявлення механізмів їх впливу на якість державного управління, а також необхідність розробки критеріїв для їх оцінки.

Успішний розвиток інноваційної політики можливий лише у разі недопущення виникнення монополій, підтримки високої відкритості внутрішнього ринку, загострення конкуренції. Реальна можливість зберегти свою конкурентоспроможність для національного виробника в цих умовах - швидке і безперервне впровадження технологічних інновацій, що дозволяють або знизити витрати при виробництві традиційної продукції, або вийти на ринок з новим товаром або послугою [3, c.177]. Інноваційна політика держави, на думку автора, повинна бути спрямована на заохочення конкуренції, яка, створюючи важке життя національному виробнику, змушує його бути або сильніше зарубіжного конкурента, або відмовлятися від звичної діяльності і знаходити нові сфери, де йому або взагалі ще немає конкурентів, або він може організувати свою діяльність краще.

Аналіз наукових досліджень та публікацій Електронному урядуванню присвячено досить багато робіт вітчизняних та зарубіжних учених та фахівців, слід відзначити таких вчених: О. Баранов,  А. Барікова,  Н.  Блажієвська,  К. Вознюк, О. Дергунова,  О. Загаєцька, О. Ємельяненко, К. Линьов, , А. Неділько, Н. Павлютенко, А. Серенок тощ

Метою дослідження проаналізувати форми організації взаємодії органів виконавчої влади з громадянами і бізнесом для інституційного забезпечення електронного урядування в контексті ефективності державного управління, запропонувати теоретико-методологічні засади інституалізації державного управління у сфері електронного урядування.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних програмах і проектах електронного уряду підкреслюється, що основна мета його розвитку полягає в збільшенні суспільного добробуту. Більш того, електронний уряд розглядається як процес створення суспільної цінності за допомогою впровадження ІКТ в систему державного управління [5, c.81]. Таким чином, з одного боку, суспільна цінність являє собою міру ефективності проектів електронного уряду, з іншого, є вираженням суспільних переваг і визначає пріоритетні напрямки розвитку електронного уряду.

Як було зазначено вище електронний уряд як засіб підвищення якості державного управління, має оцінюватися, перш за все, з точки зору його вкладу в практику гарного публічного управління. Можна сформулювати перелік найбільш очевидних вкладів електронного уряду в реалізацію принципів доброго публічного управління (таблиця 1).

 

Таблиця 1.

Внесок електронного уряду в реалізацію принципів публічного управління

 

Гарантія прав інвестора. У науковому співтоваристві давно визнано, що власник не буде вкладати скільки-небудь значні кошти в розвиток свого бізнесу, якщо він не впевнений, що зуміє скористатися результатами цих вкладень [6, c.277]. Звернення до американської та європейської літератури показує, що в розвинених економіках питання про гарантії прав інвестора навіть не ставиться в силу своєї неактуальність. Останнє, чого тут боїться інвестор при інвестуванні своїх коштів, - незаконної конфіскації володіти своїм майном. Для України дана проблематика все ще актуальна: держава, не на словах, а на ділі не забезпечує права інвестора, не зможе побудувати інноваційну політику.

Зниження бар'єрів при вході на ринок. У західній літературі під бар'єром входу на ринок зазвичай розуміються труднощі з мобілізацією капіталу для запуску у виробництво нового продукту або послуги. Держава послідовно проводить курс на зниження бар'єрів для входу компаній на високотехнологічний ринок. Проблема бар'єрів вирішується через низьку ставку кредиту і в цілому високу доступність капіталу [1, c.89]. Капітал при цьому залучається як традиційними способами - через фондовий ринок і банківську систему, так і через його акумулювання в венчурних фондах, кількість і величина яких в останні роки швидко зростає.

Компанії, особливо невеликі, що роблять ставку на інноваційний продукт, мають потребу в грошах, консультаціях та інших формах підтримки своєї діяльності. Інноваційна політика передбачає створення максимально сприятливих умов для таких стартапів. Зазвичай на першій стадії з'являється «ангел» - індивідуальний інвестор, який фінансує розробку концепції нового продукту. Додаткові кошти також можуть бути мобілізовані на ринку приватного капіталу. Не залишається осторонь і держава - воно підтримує інноваційний процес через програми підтримки малого бізнесу [2, c.8]. Аналіз показує, що одним з основних каналів фінансування інноваційного процесу в даний час є венчурний капітал, який, в свою чергу, існує за рахунок ринку первинного розміщення акцій (IPO). Доступність венчурного капіталу знизила бар'єри для організації бізнесу підприємцями-новаторами, а сприятливий податковий режим в цій сфері підвищує попит на капітал.

Первинне розміщення акцій (IPO). Фінансові джерела розвитку інноваційної політики не обмежуються тільки венчурними фондами. У розвинених країнах дуже велика роль і такого традиційного інституту як фондовий ринок. Доступність капіталу через венчурні фонди і IPO, наприклад, в США, а також його порівняльна дешевизна, в чималому ступені пояснює, чому нова політика розвивається набагато успішніше саме в США, а не в Європі або в Азії [4, c.65]. Даний досвід необхідно враховувати при настройці інноваційної політики в Україні

Захист інтелектуальної власності. Один з головних стимулів здійснення інновацій - перспектива отримання фінансової винагороди за володіння унікальним ресурсом, продуктом або послугою. Уже сам факт виходу на ринок перших зазвичай тягне чималий фінансовий результат, але правовий захист нових рішень приваблива подвійно. Таким чином, держава, що будує інноваційну політику, не може не захищати інтелектуальну власність.

Висновки. Вивчення іноземного досвіду показує, що в різних країнах цей захист організована по-різному. Наприклад, в США дозволяється патентувати більшість біологічних матеріалів, які виходять в результаті наукової діяльності. Саме цей захист сприяє впровадженню значного числа інновацій в американській промисловості біотехнологій. Європейське ж право в області біотехнологій набагато менш послідовно, наприклад, в рамках нього не захищаються генетично змінені рослини. Японське право в патентування біологічних об'єктів багато в чому схоже на американське, але воно забороняє використання нових біотехнологій в діагностуванні і лікуванні людей.

Американське законодавство також більш однозначно захищає інновації в області комп'ютерних технологій, ніж європейське або японське. Так Європейська патентна конвенція спеціально підкреслює, що комп'ютерна програма як така не є винаходом. Це істотно ускладнює захист програмного забезпечення, особливо для малого та середнього бізнесу. В Японії патент на програмне забезпечення може бути виданий лише тоді, коли мова йде про захист процесу, в той час як в США захищається як продукт, так і процес. Це означає наступне: щоб захистити програмний пакет в Японії, потрібно цілий ряд патентів, що, природно, залишає лазівки для перехоплення конкурентами інтелектуальної власності. Таким чином, можна стверджувати, що патентний захист програмних продуктів в Європі і Японії набагато слабкіше, ніж в США.

 

Література.

1.Бабаєв В. М., Новікова М. М., Гайдученко С. О. Текст лекцій з дисципліни «Електронне урядування». Харків : ХНУМГ, 2014. 127 с.

2. Єганов В. В. Проблеми та перспективи впровадження системи електронного урядування в Україні. Державне будівництво. 2012. № 2. С. 1–10.

3. Кагановська Т. Є. Електронне урядування як форма державного управління в Україні. Форум права. 2014. № 2. С. 176–182.

4. Клімушин П. С., Серенок А. О. Електронне урядування в інформаційному суспільстві. Харків : Магістр, 2010. 312 с.

5. Левченко О. В. Безконтактні адміністративні послуги, що надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру: нормативне забезпечення, ознаки поняття та різновиди. Наук. вісн. Херсон. держ. ун-ту. 2015. Вип. 6. Т. 2. С. 79–83.

6. Тищенкова І. О. Проблемні питання розвитку електронних послуг в Україні. Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. 2015. № 1. С. 276–280.

 

References.

1.Babajev V. M., Novikova M. M., Gajduchenko S. O. (2014), Tekst lekcij z dyscypliny «Elektronne urjaduvannja» [Text of lectures on discipline "Electronic Governance"], Harkiv : HNUMG. P. 127.

2. Jeganov V. V. (2012), Problemy ta perspektyvy vprovadzhennja systemy elektronnogo urjaduvannja v Ukrai'ni [Problems and prospects of implementation of e-government system in Ukraine], Derzhavne budivnyctvo.  vol. 2. pp. 1–10.

3. Kaganovs'ka T. Je. (2014), Elektronne urjaduvannja jak forma derzhavnogo upravlinnja v Ukrai'ni [Electronic Governance as a Form of Public Administration in Ukraine] Forum prava. vol. 2, pp. 176–182.

 4. Klimushyn P. S., Serenok A. O. (2010), Elektronne urjaduvannja v informacijnomu suspil'stvi [Electronic Governance in the Information Society] Harkiv : Magistr. P. 312.

5. Levchenko O. V. (2015), Bezkontaktni administratyvni poslugy, shho nadajut'sja Derzhavnoju sluzhboju Ukrai'ny z pytan' geodezii', kartografii' ta kadastru: normatyvne zabezpechennja, oznaky ponjattja ta riznovydy [Contactless administrative services provided by the State Service of Ukraine for Geodesy, Cartography and Cadastre: normative support, features of the concept and varieties]. Nauk. visn. Herson. derzh. un-tu.  Vyp. 6. T. 2. pp. 79–83.

6. Tyshhenkova I. O. (2015), Problemni pytannja rozvytku elektronnyh poslug v Ukrai'ni. Nauk. visn. Dnipropetr. derzh. un-tu vnutr. Sprav [Problematic issues of electronic services development in Ukraine]. № 1. pp. 276–280.

 

Стаття надійшла до редакції 14.10.2016 р.