EnglishНа русском

Державне управління: удосконалення та розвиток № 12, 2017

УДК: 351

 

Р. В. Замковий,

аспірант Інституту законодавства Верховної Ради України

 

Організаційно-правові механізми реалізації державної політики у сфері стандартизації України

 

R. N. Zamkovyj,

Postgraduate student

Legislation Institute of The Verkhovna Rada of Ukraine

 

Organizational and legal mechanisms realization the state policy in the field of standardization in Ukraine

 

У статті проаналізовано сучасний стан реалізації державної політики у сфері стандартизації України на засадах організаційно-правового механізму державного управління. З'ясовано мета, принципи, об’єкт та суб’єкт реалізації державна політика у сфері стандартизації. Відповідно до суб’єктів стандартизації, що приймають та об’єктів стандартизації, на які розповсюджуються стандарти і відповідно до чинного законодавства у сфері стандартизації, специфіки, змісту вимог, стандартизацію і стандарти поділені на види. За результатами проведеного аналізу зазначено основні завдання для перегляду комплексу основоположних стандартів національної стандартизації,  реалізація яких здійснюватиметься на засадах організаційно-правового механізму державного управління.

 

The article analyzes the current state of implementation of the state policy in the field of standardization of Ukraine on the basis of the organizational and legal mechanism of public administration. The goal, principles, object and subject of realization of the state policy in the sphere of standardization are found out. In accordance with the standardization subjects and standardization objects that are subject to standards and in accordance with current legislation in the field of standardization, specifics, content requirements, standardization and standards are divided into types. According to the results of the analysis, the main tasks for the revision of a set of fundamental standards of national standardization, which will be implemented on the basis of the organizational and legal mechanism of public administration, are indicated.

 

Ключові слова: стандартизація, державне управління, організаційно-правові механізми,  політики у сфері стандартизації.

 

Key words: standardization, public administration, organizational and legal mechanisms, policy in the field of standardization.

 

 

Постановка проблеми. Сучасна стандартизація має величезний науково технічний потенціал, який багато десятків років закладався в стандартах: галузевих, державних, регіональних та міжнародних. Роль стандартизації в сучасних умовах весь час зростає у зв'язку з появою нових сфер застосування стандартів. Подальший розвиток стандартизації в Україні неможливий без участі міжнародних організацій зі стандартизації, а також без комплексного науково-технічного підходу до формування державної політики в сфері стандартизації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті проаналізовано нормативно-правові документи, що встановлюють організаційно-правові засади стандартизації в Україні щодо реалізації державної політики у даній сфері.

Метою статті є аналіз сучасного стану реалізації державної політики у сфері стандартизації України на засадах організаційно-правового механізму державного управління.

Виклад основного матеріалу. У керівництві ISO / IEC Guide 2: 2004 (Стандартизація та суміжні види діяльності. Загальний словник) стандартизація визначена як діяльність, спрямована на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих або потенційних завдань. [7].

Національні стандарти України є добровільними для застосування. Водночас для суб'єктів господарювання національні стандарти обов'язкові у випадках:

- коли їх обов'язковість встановлена нормативно-правовими актами;

- якщо в угоді (контракті) між суб'єктами угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції є посилання на певні стандарти;

- якщо суб'єкт господарювання (виробник чи постачальник продукції) склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

- Національні стандарти України мають позначення «ДСТУ».

Державні стандарти України (ДСТУ) - стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом. Стандарти ДСТУ існують з 1993 року [1].

Стандартизація в Україні здійснюється  з метою [4]:

1) забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;

2) керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;

3) забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;

4) забезпечення охорони життя та здоров’я;

5) забезпечення прав та інтересів споживачів;

6) забезпечення безпечності праці;

7) збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;

8) усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.

Законодавство України у сфері стандартизації складається зі Закону України «Про стандартизацію» який установлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики у відповідній сфері [4], чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері. Водночас дія Закону України «Про стандартизацію» не поширюється на санітарні заходи безпечності харчових продуктів, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, будівельні норми, лікарські засоби, стандарти медичної допомоги, бухгалтерського обліку, оцінки майна, освіти та інші соціальні стандарти, передбачені законодавством [4].

Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів [4]:

1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;

2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;

3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;

4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;

5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів;

8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;

9) дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;

10) участі в міжнародній та регіональній стандартизації;

11) прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року.

Серед методичних принципів стандартизації слід виділити: плановість, перспективність, оптимальність, динамічність, системність, обов’язковість [5]:

- принцип плановості забезпечується шляхом складання перспективних і поточних планів з розробки, розвитку і проведення робіт зі стандартизації;

- принцип перспективності забезпечується розробкою і випуском випереджаючих стандартів, в яких запроваджуються підвищені норми та вимоги до об’єктів стандартизації відносно досягнутого рівня, тобто ті норми, які будуть оптимальними в майбутньому;

- принцип оптимальності передбачає вироблення і прийняття таких норм, правил та вимог, які забезпечують народному господарству оптимальні витрати ресурсів: сировинних, матеріальних, енергетичних, економічних, соціальних;

- принцип динамічності передбачає періодичну перевірку стандартів та іншої нормативної документації, внесення до них змін, а також своєчасний перегляд і відміну стандартів;

- принцип системності забезпечується розробкою документів на об’єкти стандартизації, що належать до певної галузі, які встановлюють взаємопогоджені вимоги до всіх об’єктів на основі загальної мети;

- принцип обов’язковості визначає законодавчий характер стандартизації.

Принципи стандартизації є основою у формуванні системи методів стандартизації. Використовуються різноманітні методи, що забезпечують спеціалізацію та взаємозамінність на різних рівнях, серед яких, зокрема: класифікація, уніфікація, симпліфікація, агрегатування, типізація тощо.

Відповідно до чинного законодавства України, що регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, [4] об’єктами стандартизації виступають:

- матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;

- правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління;

- вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.

Суб’єкти стандартизації визначені також законодавством України у сфері стандартизації [4], це:

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;

- національний орган стандартизації;

- технічні комітети стандартизації;

-  підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію.

 Нормативні документи в залежності від суб’єкта стандартизації, що їх приймає поділяються на (відповідно до чинного законодавства) [4]:

1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;

2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію.

Відповідно до чинного законодавства стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері. Стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері [4].

Виходячи з цього відповідно до суб’єктів стандартизації, що приймають та об’єктів стандартизації, на які розповсюджуються стандарти і відповідно до чинного законодавства у сфері стандартизації [4], специфіки, змісту вимог, стандартизацію і стандарти можна поділити на загальноприйняті види (див. табл.1, табл.2).

 

Таблиця 1. Види стандартизації

 п/п

Види стандартизації

Характеристика видів стандартизації

за участю:

1.

міжнародна стандартизація

стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх держав

2.

регіональна стандартизація

стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору

3.

національна стандартизація

стандартизація, що здійснюється на рівні однієї держави

 

Таблиця 2. Види стандартів

п/п

Види стандартів

Характеристика видів стандартів

(в залежності від суб’єкта стандартизації, що їх приймає)

 1.

міжнародний стандарт

 

стандарт, прийнятий міжнародною організацією із стандартизації і доступний для широкого кола користувачів

 2.

регіональний стандарт

 

стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів

3.

європейський стандарт

регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації

 4.

міждержавний стандарт

регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації

 5.

національний стандарт

стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів

 

Також відповідно до специфіки об'єкта стандартизації, складу та змісту вимог для різних категорій нормативних документів зі стандартизації існують і такі стандарти:

- галузевий стандарт - стандарт, прийнятий галузевим органом з стандартизації на рівні однієї конкретної галузі виробництва;

- стандарти організації (підприємств) - стандарти, прийняті службою стандартизації конкретного підприємства, організації, об'єднання, установи для цих об'єктів;

- основоположні стандарти встановлюють: організаційно-методичні та загально технічні положення для визначеної галузі стандартизації; терміни та визначання; загально технічні вимоги та правила; норми, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодження різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення-виготовлення, транспортування та утилізації продукції; норми, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища;

- стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню;

- стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та забезпечують відповідність процесу його призначення;

- стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг;

- стандарти та технічні умови повинні використовуватися на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Метою розроблення комплексу основоположних стандартів є встановлення вимоги до національної стандартизації та правил її функціювання про що йдеться у Національному стандарті України ДСТУ 1.0:2003.

Основними завданнями для перегляду комплексу основоположних стандартів національної стандартизації є наступні [2]:

- розробити основоположні та організаційно-методичні стандарти національної стандартизації з огляду на прийняття Закону України «Про стандартизацію», нові документи міжнародних та регіональних організацій зі стандартизації;

- сприяти впроваджуванню міжнародних та європейських стандартів;

- уточнити та докладніше подати правила, як розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати та скасовувати національні стандарти, забезпечивши відповідність цих правил «Кодексові усталеної практики щодо розроблення, затвердження і застосування стандартів», «Угоді про технічні бар'єри в торгівлі (Угода ТБТ) Світової організації торгівлі (COT)» та ISO/IEC Guide 59 «Кодексові усталених правил стандартизації» (далі – Кодекс).

- врахувати вимоги директив Європейського Союзу 98/34/ЕС (з доповненнями та змінами, установленими директивою 98/48/ЕС) «Про процедуру інформування щодо стандартів, технічних регламентів і правил з надавання послуг з інформаційному суспільстві»;

Комплекс основоположних стандартів розроблено на заміну системи ДСТУ 1 «Державна система стандартизації...» та ряду інших пов'язаних з нею нормативних документів Згідно із зазначеним Кодексом національна стандартизація повинна:

- мати затверджені правила, як розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати та скасовувати стандарти;

- застосовувати стандарти на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством, і розробляти їх за участі всіх зацікавлених сторін і приймати на засадах консенсусу;

- розробляти національні стандарти на основі відповідних міжнародних і регіональних стандартів чи їх проектів на завершальній стадії, а доцільність розроблення національних стандартів, положення яких відмінні від міжнародних, має бути зумовлено потребами захисту життя, здоров’я та майна людей, захисту тварин, рослин, охорони природного довкілля, кліматичними чи географічними чинниками або суттєвими технічними проблемами;

- створювати єдину систему забезпечування офіційною інформацією щодо програми робіт і чинних стандартів та самими стандартами - національний центр міжнародної інформаційної мережі. Цей центр повинен також надавати повідомлення (нотифікації) щодо національних нормативних документів (стандартів, технічних умов, технічних регламентів, правил сертифікації тощо), які мають інші вимоги, ніж міжнародні інформація має бути доступна для всіх користувачів і надавати її треба за єдиними умовами оплати;

- відокремлювати адміністративні вимоги, наприклад, пов'язані з процедурою оцінювання відповідності та інші нетехнічні вимоги від вимог щодо експлуатаційних чи технічних характеристик;

- мати єдиний національний орган, який представляє Україну в міжнародних організаціях зі стандартизації, а також брати активну участь у роботі цих організацій;

- зберігати документи, які стосуються розроблення стандартів.

Висновок. Отже, проаналізовано сучасний стан реалізації державної політики у сфері стандартизації України на засадах організаційно-правового механізму державного управління. З'ясовано мета, принципи, об’єкт та суб’єкт реалізації державна політика у сфері стандартизації. Відповідно до суб’єктів стандартизації, що приймають та об’єктів стандартизації, на які розповсюджуються стандарти і відповідно до чинного законодавства у сфері стандартизації, специфіки, змісту вимог, стандартизацію і стандарти поділені на види. За результатами проведеного аналізу зазначено основні завдання для перегляду комплексу основоположних стандартів національної стандартизації,  реалізація яких здійснюватиметься на засадах організаційно-правового механізму державного управління.

 

Список використаних джерел.

1. Державні стандарти України. Вікепедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

2. ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dnaop.com/html/44088/doc-%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_1.0_2003

3. ДСТУ 1.7:2015 Національна стандартизація. Правила та методи прийняття міжнародних і регіональних нормативних документів (ISO/IEC Guide 21-1:2005, NEQ; ISO/IEC Guide 21-2:2005, NEQ).- ДП  «УкрНДНЦ», Київ, 2015.

4. Закон України «Про стандартизацію». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/138717

5. Кириченко, Л. С. Стандартизація і сертифікація товарів та послуг: підруч. / Л. С. Кириченко, А. А. Самойленко. – Х. : Вид-во "Ранок", 2008. – 240 с.

6. Тарасова В. В. Метрологія, стандартизація і сертифікація: Підручник для вищих навчальних закладів/ В. В. Тарасова, А. С. Малиновський, М. Ф. Рибак; Мін-во освіти і науки України, Державний агроекологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 262 с.

7. ISO/IEC Guide 2:2004 Standardization and related activities. General vocabulary, – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.iso.org/standard/39976.html

 

References.

1. Wikipedia. (2017), “National Standards of Ukraine”, available at: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 (Accessed 26 January 2017).

2. DSTU 1.0: 2003 National Standardization. Substantive provisions, available at:  https://dnaop.com/html/44088/doc%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_1.0_2003 (Accessed 26 January 2017).

3. DSTU 1.7: 2015 National Standardization. Rules and methods for the adoption of international and regional normative documents (ISO/IEC Guide 21-1:2005, NEQ; ISO/IEC Guide 21-2:2005, NEQ), DP “UkrNDNC”, Kyiv, Ukraine.

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law of Ukraine “On standardization”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/138717 (Accessed 29 March 2017).

5. Kirichenko, L. S. and Samoilenko A.A. (2008), Standartyzatsiya i sertyfikatsiya tovariv ta posluh. [Standardization and certification of goods and services], Publishing House “Ranok”, Kharkiv, Ukraine.

6. Tarasov, V.V. Malinovsky, A.S. and Rybak, M.F. (2006), Metrolohiya, standartyzatsiya i sertyfikatsiya: pidruchnyk dlya vyshchykh navchalʹnykh zakladiv [Metrology, Standardization and Certification: Textbook for Higher Educational Institutions], Kyiv, Ukraine.

7. ISO/IEC Guide 2:2004 Standardization and related activities. General vocabulary available at: https://www.iso.org/standard/39976.html (Accessed 29 March 2017).

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2017 р.