УДК 351.1

 

О. Р. Антонова,

к. н. держ. упр., докторант кафедри парламентаризму та політичного менеджменту

 Національної академії державного управління при Президентові України, м. Київ

 

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

 

О. R. Antonova,

Candidate of Sciences in Public Administration (PhD),

doctoral student of Parliamentarism and Political Management Department

National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

 

DEVELOPMENT AND IMPLEMENTATION OF THE DEVELOPMENT PROCESSES IN UKRAINE

 

У статті зазначено, що стан сучасної демографічної ситуації в Україні є кризовим, адже тривалий час Українська держава фактично не застосовувала дієвих засобів впливу на демографічну ситуацію. Тому у статті запропоновані різні комплексні правові заходи: державного та державного регулювання демографічних процесів. Особливість запропонованих заходів щодо поліпшення демографічної ситуації в Україні полягає в використанні синергетичного підходу в регулюванні сімейних відносин. Такий підхід заснований на принципах соціального партнерства сім'ї, держави і громадськості.

 

The article states that Ukraine's demographic situation is a crisis, because the Ukrainian government is not actually applied effective means of influencing the demographic situation. Analysis of constitutional and legal principles of regulation of demographic processes shows that the Basic Law does not reveal the nature of population policy and family relations in the context of human reproduction. The law specifies only the marriage, the protection of childhood, motherhood, fatherhood and social protection of families. Legal regulation of individual demographic processes supported by laws and regulations in social, family, employment and other areas. However, despite their abundance, demographic regulation of relations and care of family relations and development needs legislative improvement. Existing rules are characterized by fragmentation. That's why they do not work in practice and are declarative and far from real life character.

With a number of outstanding issues, should the demographic situation in the country to solve through the implementation of various complex legal measures governing family relations. These legal actions are divided into measures of state and public regulation of demographic processes.

Legal measures of state regulation of demographic processes provide for preventive control measures, stimulating, satisfying and legislative measures to harmonize legislation to overcome legal problems.

Measures of public regulation of demographic processes involving legislative measures to protect human rights and control power.

The peculiarity of the proposed measures to improve the demographic situation in Ukraine is to use a synergistic approach in regulating family relations. This approach is based on the principles of social partnership of the family, the state and the public. The use of synergies in such a system can achieve the effect of generalization which is that the interaction of two or more factors, their action far exceeds the effect of each component as a simple sum.

 

Ключові слова: державне управління, демографічні процеси, демографічна ситуація, сімейна політика, громадський контроль, синергетичний підхід.

 

Key words: public administration, demographic processes, demographic situation, family policy, public control, synergistic approach.

 

 

Постановка проблеми. Для українського народу, як і для більшості народів світу, XXІ століття стало часом великих демографічних змін, що вплинуло на сімейні відносини. Однак, протягом тривалого часу Українська держава фактично не застосовувала дієвих засобів впливу на демографічну ситуацію, що призвело до низки загрозливих тенденцій. За даними Державної служби статистики України: а) в Україні тривалість життя становить 71 рік, що на 10 років менше, ніж у країнах Західної Європи; б) природний приріст населення у 2015 році скоротився на 183 тис. осіб, проте у 1991 році він складав 39,1 тис. осіб; в) Україна має один з найнижчих рівнів народжуваності у світі: для підтримання стабільної чисельності населення народжуваність повинна бути майже удвічі вищою; г) рівень дитячої смертності в Україні вдвічі вищий за середній в Європі; д) кількість зареєстрованих шлюбів щороку зменшується – від 493,1 тис. у 1991 році до 299,5 тис у 2016 році, проте стрімко зростає орієнтація на неформальні шлюбно-сімейні відносини; ж) частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, становить 20,6 %, що на 9,4 % більше ніж у 1991 році [1].

Враховуючи динаміку розвитку демографічних процесів, слід зазначити, що стан сучасної демографічної ситуації в Україні є кризовим, оскільки рівень народжуваності не забезпечує навіть просте відтворення, тобто кожне наступне покоління менше попереднього. Нині п’ятирічних дівчаток менше, ніж 75-літніх жінок» [2]. Якщо не вжити системних і термінових заходів щодо забезпечення демографічної стабільності у суспільстві, ситуація в Україні може стати катастрофічною – до 2025 року населення України скоротиться на 20 % [3].

Ця критична демографічна ситуація вимагає вироблення новітніх підходів до формування і реалізації демографічної складової сімейної політики, оскільки не розробивши механізму вирішення цієї проблеми, компенсувати втрати населення майже неможливо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій за темою статті свідчить, що проблема демографії цікавить багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, зокрема А. Авчухову, О. Бандурка, М. Білинську, А. Борисову, О. Бреєву, Д. Валентей, Л. Васильєву, Н. Волгіну, О. Волкову, Д. Ворону, І. Голубєва, А. Дєгтяря, Л. Дорошенка, Л. Жаліло, Н. Зверева, І. Веселкова, В. Єлізарова, Д. Карамишеву, О. Коломієць, Я. Кондратьєву, О. Кочемировську, Б. Крімера, Е. Лібанову, О. Малиновську, С. Мосьондз, Г. Махоріну, В. Медкову, Ю. Муромцеву, З. Надюка, С. Ничипоренко, В. Олефір, П. Прокопенко, В. Скуратівського, Л. Сенченко, І. Сімоненко, О. Петроє, С. Пирожкова, О. Пономаренко, Т. Попченко, Н. Рингач, Ю. Римаренко, І. Солоненко, В. Стешенко, Л. Хомич, Г. Часник, А. Щербакова та інших. Незважаючи на те, що демографічні питання доволі широко вивчені у працях науковців, залишилися поза увагою способи та форми врегульовання демографічних процесів у сімейних правовідносинах.

Саме тому метою статті є визначення основ формування та реалізації демографічних процесів в Україні з метою їх удосконалення та забезпечення ефективних інструментів реалізації на практиці.

Виклад основного матеріалу дослідження. Демографічне законодавство базується на Конституції України, визначається її базовими нормами. Так, відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. (ст. 3).

Поряд з цим, у контексті нашого дослідження слід зупинитись на аналізі окремих статей Конституції України. По-перше, кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23).

По-друге, жінкам надаються рівні з чоловіками можливості у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям (ст. 24).

По-третє, кожна людина має право на життя (ст. 27). Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя (ст. 32).

По-четверте, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм (ст.49). Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення (ст.50).

По-п’яте, конституційними нормами визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51), що безпосередньо пов’язано із процесом народження дітей. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним (ст. 52).

Ряд інших положень звісно мають відношення до сімейних правовідносин і демографічних процесів (право на освіту за ст. 53; свобода літературної, художньої, науково і технічної творчості … за ст. 54 тощо). Однак Основний Закон не розкриває сутності та змісту цих відносин і процесів [4].

Отже, можна стверджувати, що на конституційному рівні регламентуються практично лише загальні засади шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства і соціального захисту сімей.

Правове регулювання окремих демографічних процесів здійснюється низкою законів та законодавчих актів соціального, сімейного, трудового та інших сфер. Зокрема, у даній сфері правового регулювання діють Закони України «Про відпустки» [5], «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» [6], “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» [7], «Про зайнятість населення» [8], «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» [9], «Про прожитковий мінімум» [10], Кодекс законів про працю України [11] тощо та відповідні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, інших органів влади.

Утім треба зазначити, що і тут є певні прогалини щодо демографічної складової сімейних правовідносин. Наприклад, з огляду можливості поєднання батьками праці з процесом виховання дітей. Так, в Законі України «Про зайнятість населення» містяться правила та норми щодо працевлаштування одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв, але вони мають за мету не надання належних умов для здійснення жінками-матерями трудової діяльності повною мірою, а саме забезпечення соціального захисту осіб, неспроможних самостійно зайняти конкурентоспроможну нішу на ринку праці. Більш того, немає жодного положення щодо чоловіків, які виховують дітей самостійно, що порушує принципу гендерної рівності. Те ж стосується і Кодексу законів про працю, що свідчить про відсутність засобів і заходів з боку держави із заохочення чоловіків займатися сімейними справами та стати повноправним учасником процесу виховання дітей.

Така прогалина знижує репродуктивну вмотивованість і сприяє посиленню тенденції збільшення кількості розлучень, цивільних шлюбів та матерів, які народжують дітей, не перебуваючи у шлюбі. Задля надання рівних умов чоловікам і жінкам у питанні трудової діяльності і в процесі виховання дітей необхідно, на наше переконання, вдосконалити норми про поєднання материнства й батьківства із трудовою діяльністю, умовами праці для осіб із дітьми. Це, по-перше, дозволить вирішити проблему гендерної дискримінації у сфері зайнятості; по-друге, сприятиме відходженню від стереотипу, що жінки-матері не можуть працювати на рівні з чоловіками; по-третє, надасть можливість покращити своє матеріальне становище сім’ям з дітьми і зокрема матерям чи чоловікам, які перебувають у декретній відпустці або у відпустці по догляду за дитиною; по-четверте, допоможе подоланню психологічного бар’єру щодо народження наступних нащадків через страх втратити роботу або через побоювання неможливості повернення на попереднє місце роботи. Все це сприятиме підвищенню рівня народжуваності і водночас бажання продовжувати трудову діяльність особами, які мають дітей.

Окрім умов працевлаштування та здійснення трудової діяльності для осіб, які мають малолітніх дітей, немаловажним є питання влаштування дітей до закладів, які надають послуги із догляду за дітьми дошкільного віку. Основним законодавчим актом, який визначає систему закладів із надання зазначених послуг є Закон України «Про дошкільну освіту» [12]. Відповідно до цього закону, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов'язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку, а також сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності (ст.. 3). Однак однією з важливих проблем у галузі дошкільної освіти є недостатня кількість дошкільних навчальних закладів, що вимагає розширення мережі дошкільних закладів за рахунок інших форм власності. Зокрема, закон також передбачає дошкільні заклади, що засновані на приватній формі власності (ст.11) та за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу педагогічну освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та фізичний стан здоров'я яких дозволяє виконувати обов'язки педагога (ст..9) [12]. Утім, розширення мережі типів дошкільних закладів вимагає удосконалення законодавчої бази їх діяльності. У вітчизняному законодавстві визначено лише порядок їх створення через ліцензування та здійснення заходів контролю шляхом проведення відповідних атестацій. В сучасних умовах таких засобів не достатньо для того, щоб розвивати ці види послуг.

За часів незалежності України не було розроблено жодної комплексної цільової програми демографічного розвитку. Концепція і стратегія демографічного розвитку, дія якої закінчилася у 2015 році, мала скоріше рамковий характер, не містила конкретних заходів і очікуваних результатів, а лише визначала напрямки діяльності, що повинні здійснюватися органами державної влади у демографічній сфері.

Тому, в умовах фінансово-економічної кризи і загострення демографічних проблем важливо по-новому підійти до розробки демографічних програм та нормативно-правових актів. Зокрема, вирішення актуальних проблем української родини повинно відбуватися на засадах соціального партнерства сім’ї, держави і громадськості. При цьому громадськість повинна не лише здійснювати контроль за рівнем, обсягом і адресністю державної допомоги сім’ям, а й сама ініціювати заходи по стабілізації демографічної ситуації в державі, адже в Україні зареєстровано понад 100 просімейних організацій, батьківських комітетів, просвітницьких і громадських об'єднань [13].

Враховуючи низку визначених проблем, важливо демографічну ситуацію в державі вирішувати завдяки реалізації комплексу різноманітних правових заходів, що визначають порядок регулювання демографічних процесів. До таких заходів державного регулювання демографічними процесами можна віднести:

- заходи попереджувального (превентивного) характеру (планування сімейної політики, стандартизація сімейних правовідносин, державний облік рівня народжуваності, багатодітних сімей);

- заходи регулюючого характеру (встановлення віку одруження; визначення умов розлучення; майнові права матері і дітей у випадку розірвання шлюбу);

- заходи стимулюючого характеру розвитку ринку соціальних сервісів (отримання ліцензій, сертифікатів, атестатів, довідок, посвідчень; збільшення пільг родинам з дітьми тощо);

- заходи призупиняючого характеру (офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; припинення протиправної поведінки; взяття на облік певних категорій сімей);

- заходи забезпечувального характеру (створення сприятливих умов для поєднання батьківських обов'язків і професійної зайнятості; розвиток ринку соціальних сервісів; врегулювання ринку житла; забезпечення просвіти сімей; здійснення заходів у сфері поліпшення здоров’я, зниження смертності та підвищення тривалості життя населення);

- заходи законодавчого характеру (демографічна та гендерна експертиза всіх законопроектів Верховної Ради, проектів указів Президента України, які торкаються прав та інтересів населення);

- заходи з узгодження норм права за предметом правового регулювання (або за галузями права), що допомагають подолати колізії в законодавстві (правове поле галузі охорони здоров’я з мінімальним віком початку трудової діяльності та реєстрацією шлюбу; міграційні та освітні реформи відповідно до потреб розвитку людського потенціалу держави та регіону тощо).

Водночас важливою є активізація також заходів громадського реагування на забезпечення ефективності демографічних процесів, а саме йдеться про:

- заходи законотворчого характеру (лобіювання важливих для громадськості питань демографічного спрямування та залучення членів сім'ї у соціум; громадська експертиза та громадський моніторинг законопроектів);

- заходи правозахисного характеру (проведення адвокасі-компаній, які торкаються прав та інтересів населення);

- заходи контрольного характеру (здійснення контролю за діяльністю органів влади; рівнем, обсягом і адресністю державної допомоги сім’ям та стабілізацією демографічної ситуації в державі).

Визначені стратегії демографічного розвитку розраховані на довгострокову перспективу (10-15 років), проте строки їх реалізації можуть бути скорочені за рахунок активної участі у запропонованих заходах громадськості. Особливість таких заходів покращення демографічної ситуації в Україні полягає у застосуванні синергитичного підходу у процесі їх регулювання. Такий підхід ґрунтується не на односторонньому впливі уповноваженого суб'єкта стосовно визначеного об'єкта (сім’ї), а на основі двосторонньої взаємодії, де імперативний метод змінюється широким спектром диспозитивних можливостей. При таких умовах сім'я виступає як автономний суб'єкт.

Таким чином, імперативний метод радянського правління в стосунках «держава – сім'я» поступово втрачає актуальність, перетворюючись на сучасну «диспозитивну ідеологію сімейних правовідносин». Сім'я виступає не як підлеглий інтересам держави об'єкт, а як суб'єкт правовідносин, чиїм інтересам служить держава. При цьому не окремим її членам, а сім'ї в цілому.

Така система і всі пов’язані з нею відносини, на наше переконання, повинні розглядатися як єдине ціле, в сукупності і у взаємодії один з одним. Більш того, застосовуючи синергію в такій системі, можна досягти підсумовуючого ефекту, який полягає в тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дію істотно перевершує ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їх суми. Таке комбіноване використання кількох взаємоузгоджених стратегій, за словами творця синергитичного напрямку, професора Штутгартського університету Германа Хакена, «виявляється більш корисним, ніж ізольоване впровадження якоїсь однієї, адже 2+2 швидше дорівнює 5 або 6, ніж 4» [14].

Висновки з даного дослідження. Проведений аналіз нормативно-правових актів та практики їх реалізації свідчить, певна законодавча база у сфері демографічних процесів створена, однак розвиток демографічних і сімейних відносин, їх специфіка зумовлюють необхідність удосконалення конституційно-правових засад, діючих нормативно-правових актів. Останні характеризуються розрізненістю і асистемністю, саме тому вони не завжди діють на практиці, тобто іноді відзначаються декларативним і віддаленим від реального життя характером. Запропонований комплекс правових заходів та законодавчих ініціатив, сподіваємось, сприятиме покращенню демографічних процесів та їх законодавчих засад.

 

Список літератури.

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України, 1991-2016 URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ds/nas_rik/nas_u/nas_ rik_u.html

2. Україна 2020: демографічний та міграційний виміри безпеки: Аналітична записка УІПП. Київ, 2012. 20 с.

3. Часник Г. В. Необхідність демографічної політики в Україні та пріоритетні напрями її проведення. Держава та регіони. 2011р. № 2. С. 75–81.

4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254 к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

5. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21.11.1992 р. № 2811-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 5. Ст. 21.

6. Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні: Закон України від 27.03.2014 р. № 1166-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 20-21. Ст. 745.

7. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 05.10.2000 р. № 2017-III. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 48. Ст. 409.

8. Про прожитковий мінімум: Закон України від 15.07.1999 р. № 966-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 38. Ст. 348.

9. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 2. Ст. 4.

10. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 р. № 322-VIII. URL: http: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08

11. Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 р. № 5067-VI. Відомості Верховної Ради. 2013. № 24. Ст. 243.

12. Про дошкільну освіту: Закон України від 11.07.2001 р. № 2628-III. Відомості Верховної Ради. 2001. № 49. Ст. 259.

13. Єдиний реєстр громадських формувань. URL : http://www.minjust.gov.ua/

14. Хакен Г. Тайны природы. Синергетика: учение о взаимодействии. Ижевск: ИКИ, 2003. 320 с.

 

References.

1. The official site of the State Statistics Service of Ukraine (2016), available at: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ds/nas_rik/nas_u/nas_ rik_u.html (Accessed 20 October 2016).

2. Ukrainian Institute of Public Policy (2012), Ukraina 2020: demohrafichnyj ta mihratsijnyj vymiry bezpeky: Analitychna zapyska [Ukraine 2020: Demographic and Migration Security Dimensions: An Analytical Note], UIPP, Kyiv, Ukraine.

3. Chesnok, G. V. (2011), “The Necessity of Demographic Policy in Ukraine and Priority Areas for its Implementation”. Derzhava ta rehiony. vol. 2. pp. 75–81.

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996), “The Constitution of Ukraine: Law of Ukraine dated June 28, 1996, № 254 to / 96-BP”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 30, Art. 141.

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (1993), “On State Assistance to Families with Children: Law of Ukraine dated November 21, 1992 № 2811-XII”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 5, Art. 21.

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2014), “On Prevention of Financial Crisis and Creation of Preconditions for Economic Growth in Ukraine: Law of Ukraine dated March 27, 2014 № 1166-VII”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 20-21, Art. 745.

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2000), “On State Social Standards and State Social Guarantees: Law of Ukraine dated 05.10.2000 № 2017-III”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 48, Art. 409.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (1999), “On the subsistence minimum: Law of Ukraine dated July 15, 1999 № 966-XIV”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 48, Art. 348.

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (1997), “On holidays: Law of Ukraine dated November 15, 1996 № 504/96-VR”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 2, Art. 4.

10. The Verkhovna Rada of Ukraine (1971), “The Code of Labor Laws of Ukraine: Law of Ukraine of December 10, 1971, № 322-VIII”,available at: http: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (Accessed 20 October 2016).

11. The Verkhovna Rada of Ukraine (2013), “On Employment of the Population: Law of Ukraine dated 05.07.2012 № 5067-VI”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 24, Art. 243.

12. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), “About preschool education: Law of Ukraine dated July 11, 2001 № 2628-III”, Information from the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 49, Art. 259.

13. The official site of the Ministry of Justice of Ukraine (2016), “The only register of public formations”. available at: http://www.minjust.gov.ua/ (Accessed 20 October 2016).

14. Hacken, G. (2003), Tajny pryrody. Synerhetyka: uchenye o vzaymodejstvyy [Secrets of nature. Synergetics: Theory of Interaction], IKI, Izhevsk, Russia.

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2016 р.