EnglishНа русском

Переглянути у форматі pdf

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ: МАНУІЛОВА К.В. ТРАДИЦІЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ: ВІД РОЗПІЗНАВАННЯ ДО КОНСТРУЮВАННЯ
І. О. Дробот

DOI: 10.32702/2307-2156-2018.10.200


І. О. Дробот

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ: МАНУІЛОВА К.В. ТРАДИЦІЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ: ВІД РОЗПІЗНАВАННЯ ДО КОНСТРУЮВАННЯ

Анотація

Розбудова демократичної, правової та соціальної української держави, так само, як створення нової моделі публічного управління неможливе без збереження і врахування традицій організації публічної влади. Під впливом часу традиції набувають найбільш оптимальних форм. Саме тому збереження й застосування традицій зазвичай позитивно сприймається більшістю населення, адже в них відбивається історична пам’ять і менталітет народу, вони стають чинником стійкого розвитку публічних інститутів, а через нагромадження відповідного досвіду забезпечується спадковість соціальної, політичної та правової організації суспільства, його стабільність і відтворення.
Процеси формування та розвитку політики децентралізації державного управління на сучасному етапі в Україні відбуваються зі значними складнощами й суперечностями. Це зумовило нагальну необхідність пошуку та розробки оптимальних і ефективних шляхів реформування вітчизняних органів державної влади через процеси децентралізації. Як свідчить європейський досвід створення децентралізованої моделі публічного управління, успіх системних реформ багато в чому залежить від урахування вітчизняних традицій і здобутків інших держав. Це свідчить про те, що система вітчизняної публічної влади має бути побудована на засадах європейських надбань, а також із урахуванням і збереженням вітчизняних традицій децентралізації державного управління. Все це актуалізує й підкреслює потребу в ґрунтовному дослідженні феномену традиції децентралізації, здійснення подальшого пошуку ефективних шляхів удосконалення законодавства у цьому напрямі. Попри наявність за темою децентралізації значної кількості публікацій проблема “традиції децентралізації публічної влади України” досліджена недостатньо.
З огляду на це, дослідження К. В. Мануілової «Традиція децентралізації публічної влади України: від розпізнавання до конструювання» є надзвичайно своєчасним й корисним науковим доробком, адже у ньому визначено теоретико-методологічні засади феномену традиції врядування; здійснено класифікації традицій публічної влади, визначені етапи та форми традиції децентралізації на теренах України, окреслено проблеми впровадження політики децентралізації державного управління в сучасній Україні.
Монографія стала результатом багаторічного вивчення авторкою витоків і засад традиції децентралізації публічної влади на європейських та українських теренах. Робота є однією з перших серед досліджень науки державного управління у якій робиться спроба обґрунтування проблеми становлення та розвитку традицій децентралізації публічної влади України в різні історичні періоди, а також ретроспективно реконструювати державну владу у публічну владу.
Авторкою монографічного дослідження опрацьовано велику кількість матеріалу (список використаних джерел і літератури складає 658 найменувань). К. В. Мануілова творчо використала наукові дослідження, врахувала наукові здобутки дослідників, які займались означеною тематикою. Необхідно відзначити велику джерельну базу монографії. Дослідницею використано літописи, нормативно-правові акти, опрацьовано статистичні й аналітичні матеріали, проаналізовано думки експертів, напрацювання вітчизняних урядовців, розглянуто програми, резолюції, висновки провідних українських та міжнародних організацій.
Суттєвим авторським доробком є визначення ознак децентралізованої публічної влади, що містяться в аналізі еволюції публічної влади минулого періоду української державності. В роботі виокремлено найважливіші кроки у напрямі створення органів публічної влади України, а також обґрунтовано перспективну модель функціонування публічної влади в сучасних умовах державотворення.
Новизна рецензованої монографії полягає в тому, що в дослідженні розроблено наукові положення й отримано результати, що в сукупності вирішують важливу проблему в галузі науки державного управління – теоретико-методологічне і науково-практичне обґрунтування напрямів удосконалення системи публічної влади в Україні на основі традиції децентралізації. Визнаючи заслуги попередників і підсумовуючи стан досліджень різних аспектів децентралізації публічної влади, сутнісні виміри концептів «децентралізація» та «централізація» публічної влади, їх ґенезу та тенденції утвердження засад у світі й на українських теренах, авторка наголошує, що досі недостатньо висвітленою залишається проблема традицій децентралізації публічної влади України на науковому рівні й тому означена проблематика потребує подальшого уточнення й опрацювання.
Структура монографії є логічною та ретельно продуманою, завдяки чому авторці вдалось усебічно, послідовно та повно розкрити тему дослідження.
У першому розділі викладено теоретико-методологічні засади традицій децентралізації публічної влади із розкриттям понятійно-концептуальних підходів і уточненням змісту сутнісних понять «публічна влада», «традиції», «децентралізація». Зокрема, авторка наголошує на тому, що публічна влада у країнах з децентралізованим державним управлінням є розгалуженою та багаторівневою; проаналізовано численні тлумачення поняття традиції у різних наукових школах на фоні чого визначене авторське розуміння «традиція врядування». К.В. Мануіловою наголошено, що в науковій літературі представлено чимало тлумачень багатоаспектного концепту «децентралізація публічної влади». Однак, ні в теорії, ні на практиці не склалося єдиної універсальної концепції децентралізації, її складових, типів, моделей, наслідком чого є запровадженням майже кожною країною моделі децентралізації зі збереженням її базових ознак.
Заслуговує на увагу здійснене у дослідженні порівняння різних країн світу за індексами централізації-децентралізації. Здійснене порівняння наочно свідчить про те, що низький рівень децентралізації влади призводить до встановлення недемократичного або авторитарного режиму в державі внаслідок чого погіршується управління державою, підвищується рівень корупції та збільшуються ризики конфліктів у країні.
Другий розділ монографії присвячено розгляду ознак децентралізації публічної влади на європейських та українських теренах. Цікавим і глибоким є аналіз децентралізації публічної влади у європейських країнах, що, безумовно, збагатило дослідження. Авторка виокремлює чотири «хвилі» децентралізації в історії Європи, що так чи інакше впливали на українську модель врядування. У дослідженні проаналізовані складні процеси від зародження ознак децентралізації влади на українських землях до формування сучасного бачення вітчизняної моделі децентралізації. Дослідниця виокремилює ознаки децентралізації, що були притаманні публічній владі в Україні в різні історичні періоди. На основі аналізу функціонування вітчизняних органів публічної влади в минулому, авторка визначає позитивні та негативні наслідки децентралізації на різних етапах історії України.
В останньому розділі розглянуто соціально-економічне значення та політико-правові засади децентралізації публічної влади й підбито поточні підсумки запровадження реформи державного управління в Україні. У контексті розгляду проблеми впливу децентралізації публічної влади на соціально-економічний розвиток держави, авторка порівнює індекси демократії якості державного управління, людського розвитку, процвітання, щастя, прогресу в європейських країнах з найбільш децентралізованим державним управлінням (Норвегії, Швейцарії, Данії) й Україною та робить висновки про те, що процес децентралізації позитивно впливає на якість державного управління, демократизацію суспільства, людський розвиток, процвітання, щастя і прогрес.
У дослідженні здійснено аналіз нормативно-правових актів, що були прийняті протягом незалежності України та запропонована авторська періодизація процесів державотворення в контексті децентралізації. В роботі наголошено на досягненнях у реформуванні державного управління України. Зокрема, дослідниця розглядає процеси об’єднання територіальних громад, визначає коло проблем, що виникають у зв’язку із запровадженням політики децентралізації влади.
Оцінюючи позитивно представлену монографію, варто вказати на дискусійні питання, положення й зробити окремі зауваження.
На нашу думку, робота значно виграла б, якби авторка оцінила не лише інституціональний аспект децентралізації, але й розвиток фінансової децентралізації, проаналізувала динаміку і структуру місцевих бюджетів при здійсненні реформи державного управління.
У монографії наголошується на необхідності сполучати принцип децентралізації із принципом деконцентрації (дисперсії). Однак останній принцип не знайшов в роботі свого належного теоретичного обгрунтування.
Не виразно прописані окремі поняття і терміни дослідження. Зокрема, дещо спрощено виглядає термін «децентралізація публічної влади». Адже «публічною» влада стає після децентралізації державного управління і засобу його здійснення державної влади. Тому, ще раз здійснювати децентралізацію вже децентралізованої влади є, на нашу думку, не зовсім коректно.
Втім, означені зауваження не применшують наукової і практичної цінності отриманих результатів, які є обґрунтованими і достовірними, а деякі з них можуть стати підставою для подальших наукових досліджень.
У цілому поставлена в рецензованій монографії мета досягнута, визначені завдання реалізовані, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала. Наукова праця К.В. Мануілової «Традиція децентралізації публічної влади України: від розпізнавання до конструювання» виконана на належному професійному рівні, достатньо проілюстрована довідковим матеріалом. Монографічне дослідження написане науковою мовою, визначається послідовністю викладення матеріалу, а наведені в роботі матеріали досліджень, наукові положення, висновки й рекомендації забезпечують доступність їх сприйняття. Науково-практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в монографії теоретичні положення, пропозиції, висновки та рекомендації можуть бути використані в подальшій науково-дослідній, навчальній, правотворчій і управлінській діяльності, а також можуть бути основою для подальших наукових досліджень і дискусій із проблем застосування традицій в організації публічної влади.

Ihor Drobot

MANUILOVA K.V.“THE TRADITION OF DECENTRALIZATION OF PUBLIC AUTHORITY IN UKRAINE: FROM RECOGNITION TO DESIGN”

№ 10 2018

Дата публікації: 2018-10-31

Кількість переглядів: 40

Відомості про авторів

І. О. Дробот

Професор кафедри державного управління Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, д. держ. упр., професор

Ihor Drobot

Professor, Lviv Regional Institute for Public Administration, National Academy of Public Administration under the President of Ukraine,Doctor of Science in Public Administration, professo

Як цитувати статтю

Дробот І. О. Рецензія на монографію: мануілова к.в. традиція децентралізації публічної влади України: від розпізнавання до конструювання. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 10. – URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1325 (дата звернення: 17.11.2018). DOI: 10.32702/2307-2156-2018.10.200

Drobot, Ihor (2018), “Manuilova k.v.“the tradition of decentralization of public authority in Ukraine: from recognition to design””, Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok, [Online], vol. 10, available at: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1325 (Accessed 17 Nov 2018). DOI: 10.32702/2307-2156-2018.10.200

Creative Commons License

Стаття розповсюджується за ліцензією
Creative Commons Attribution 4.0 Міжнародна.