EnglishНа русском

Державне управління: удосконалення та розвиток № 10, 2017

УДК 351

 

А. С. Близнюк,

к. держ. упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

 

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЗМІН У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

 

Andrii Bliznyuk,

Ph.D., Ph.D. student of the Interregional Academy of Personnel Management

 

MECHANISMS OF THE STATE REGULATION OF THE RECREATION SECTOR DEVELOPMENT: THE STATE AND PROSPECTS OF CHANGES IN THE CONTEXT OF GLOBAL CHALLENGES AND EUROPEAN STANDARDS

 

Проаналізовано сучасний стан механізмів державного регулювання розвитку вітчизняної рекреаційної сфери в контексті глобальних викликів та європейських стандартів. Виокремлено проблеми, які перешкоджають належному розвитку національної рекреаційної сфери, негативно впливають на соціальну й економічну доцільність використання наявного рекреаційного потенціалу України. Обґрунтовано напрями вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери України.

 

The present state of the mechanisms of state regulation of the development of the domestic recreational sphere in the context of global challenges and European standards is analyzed. The problems that impede the proper development of the national recreational sphere are identified, negatively affect the social and economic feasibility of using the existing recreational potential of Ukraine. The directions of improvement of the mechanisms of state regulation of the development of the recreational sphere of Ukraine are substantiated.

 

Ключові слова: рекреація, рекреаційна діяльність, територіальна рекреаційна система, територіально-рекреаційній комплекс, ринок рекреаційних послуг, рекреаційна інфраструктура, державне регулювання, механізми державного регулювання.

 

Keywords: recreation, recreational activity, territorial recreation system, territorial-recreational complex, market of recreational services, recreational infrastructure, state regulation, mechanisms of state regulation.

 

 

І. Вступ

Глобалізаційні метаморфози та виклики, що поста­ли перед Україною у процесі розвитку соціально-економічної ідентичності, актуалізують питання визначення ефективних моделей розвитку тих секторів національної економіки, які є «потенційними генераторами» «нової економі­ки». В даному аспекті особливої уваги заслуговує рекреаційна сфера, що є однією з найбільш перспективних, динамічних і прибуткових галузей світового господарства, в повній мірі акумулює наявний природно-рекреаційний потенціал, професійне використання якого створює можливості для отримання значних доходів. Велике значення в даному напрямку має активна політика держави щодо підтримки та розбудови рекреаційної сфери, розвитку рекреаційної інфраструктури, створення умов для підвищення привабливості регіонів для іноземних і внутрішніх туристів, підвищення якості рекреаційних послуг, забезпечення їх комплексності.

ІІ. Постановка завдання

Сьогодні розвиток рекреаційної сфери за умови трансформації економіч­них відносин безперечно потребує дієвого державного регулювання. Масш­табність і важливість рекреаційної сфери свідчать про її належність до стратегічних сфер національної економіки, потенційно інвестиційно привабливого виду економічної діяльності. В той же час слід відзначити, що розробка стратегічних шляхів розвитку рекреаційної сфери і створення умов для її ефективного впровад­ження є складним завданням. Саме тому необхідна цілісна система державно­го регулювання, яка відповідала б сучасним і перспективним вимогам дина­мічного розвитку та реалізовувалась на різних рівнях: державному, регіональ­ному та окремого підприємства. З огляду на вищезазначене, зауважимо, що ефективне державне регулювання потребує подальшого фундаментального наукового дослідження та практичного методичного забезпечення, а відтак необхідним є дослідження сучасного стану рекреаційної сфери в Україні.

ІІІ. Результати

Перш за все, в контексті розгляду даної проблематики, варто зауважити, що важливою рисою сучасного стану рекреаційної сфери в Україні є поєднання тенденцій глобалізації та національної специфікації її розвитку.

Україна володіє значними природними і соціально-економічними рекреаційними ресурсами, які використовуються або можуть бути використані для відпочинку, оздоровлення, лікування і пізнавальної діяльності людей. Водночас, незважаючи на економічну доцільність та високу потребу в розвитку рекреаційної сфери, простежується значна територіальна диференціація рівня освоєння та використання рекреаційного потенціалу. У деяких регіонах України рекреаційний потенціал недовикористовується або використовується неефективно. Така ситуація склалася в Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях, де разом із високим ступенем використання сукупного природно-ресурсного потенціалу та значним рівнем освоєння оздоровчих та рекреаційних територій простежується недовикористання наявного рекреаційного потенціалу.

Безперечно, державне регулювання рекреаційної діяльності здійснюється з метою: забезпечення прав громадян на відпочинок, відновлення та зміцнення здоров'я, на без­печне для життя і здоров'я довкілля, задово­лення духовних потреб та інших прав; захисту прав і законних інтересів рекреантів і суб'єктів рекреаційного бізнесу; відновлення та збереження цілісності рекреаційних ресурсів України, їх раціональне використання й охорона під час планування та забудови територій, на яких розташовано рекреаційні об'єкти; створення сприятливих умов для удосконалення й розвитку рекреаційної індустрії, підтримки пріоритетних напрямів рекреаційної діяль­ності.

Реалізація державної політики розвитку рекреаційної сфери на регіональному рівні здійснюється шляхом: визначення пріоритетних напрямів рекреційної діяльності; залучення громадян до раціонального викори­стання вільного часу (змістовний відпочинок, ознайомлення з історико-культурною спад­щиною, організація рекреації, оздоровлення тощо); удосконалення нормативно-правової та податкової бази, адаптації її до світових стандартів і контролю за дотриманням законодавства; впровадження пільгових умов для малозабез­печених верств населення; стимулювання інвестицій у рекреаційну сферу і розвиток рекреаційних ресурсів; гарантування безпеки рекреантів, захисту їхніх прав, інтересів і майна; організації й розвитку системи науко­вого забезпечення сфери рекреації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для  рекреаційної сфери; ліцензування рекреаційної діяльності, стандартизації та сертифікації рекреаційних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців рекреаційної сфери; встановлення єдиної системи статистич­ного обліку та звітності у сфері рекреації та курортно-рекреаційного комплексу; розвиток співробітництва з іншими країнами і міжнародними туристичними організаціями; участь в розроблені та реалізації міжнародних програм розвитку рекреаційної сфери.

Протягом останніх років було зроблено значні кроки щодо активізації розвитку та підвищення якості державного управління рекреаційною сферою. Це стосувалося більшою мірою легалізації діяльності приватних міні-готелів та пансіонатів; стандартизації надання туристичних послуг із тимчасового розміщення туристів та підвищення якості їх обслуговування. Зважаючи на важливість стимулювання розвитку рекреаційної сфери проведено значну роботу щодо стимулювання розвитку матеріальної бази туристсько-рекреаційного комплексу України, посилення контролю за безпекою та якістю послуг, що надаються споживачам суб'єктами туристичної діяльності [1].

Підвищенню результативності державного управління рекреаційною галуззю сприяло офіційне закріплення розвитку туризму та рекреаційної сфери серед пріоритетних напрямів державної регіональної політики. Це надало можливість регіонам України, які мають потужний рекреаційний потенціал, будувати власні стратегії розвитку з урахуванням потреб і на засадах підвищення ефективності його використання.

Таким чином, розвиток рекреаційної сфери в Україні відбувається на ринкових засадах і перебуває під регулюванням держави на основі законодавства, національної політики та індикативного планування.

Але, поряд з вищезазначеним існують і несприятливі обставини, що обмежують темпи розвитку рекреаційної сфери в Україні та в регіонах. Недостатня ефективність державного управління рекреаційним комплексом України тривалий час стримувала розвиток та перешкоджала ефективному функціонуванню рекреаційної сфери як у цілому країни, так і окремих її регіонів. За цей період було накопичено проблеми, які мають негативний вплив на соціальну й економічну доцільність використання наявного рекреаційного потенціалу України [2]. Серед них найбільш вагомими є: слабка інноваційно-інвестиційна активність у формуванні та використанні рекреаційного потенціалу регіонів України; дефіцит інвестицій у цілому та обмеження іноземних інвестицій (особливо довгострокових) у розвиток рекреаційної сфери; незабезпечення комплексного використання курортно-оздоровчих територій; недостатня розвиненість інфраструктури рекреаційної сфери та обслуговуючих галузей; не виваженість цінової політики галузі; незадовільний стан матеріально-технічної бази, високий рівень зношеності основних фондів рекреаційної сфери; низький рівень та якість послуг, що надаються в рекреаційній сфері, їх невідповідність світовим стандартам; сталі тенденції скорочення кількості закладів санаторно-курортної та оздоровчої сфери та кількості в них ліжок; недостатня забезпеченість закладів санаторно-курортної та оздоровчої сфери медичним персоналом; руйнація системи соціального туризму та надання рекреаційних       послуг, практична недоступність до рекреаційних ресурсів малозабезпечених верств населення, зменшення кількості осіб, що оздоровилися; значне зменшення центрів дозвілля, аварійний стан значної кількості закладів культури, мистецтва, дозвілля та бібліотек; незабезпеченість туристичної галузі деяких регіонів висококваліфікованими фахівцями тощо.

До того ж, низькі темпи розвитку рекреаційної сфери обумовлені кризовим станом економіки країни, скороченням фінансування соціально-економічних програм розвитку, зменшенням платоспромож­ності населення, зростанням цін на рекреаційні послуги.

Необхідно відзначити існування ще однієї проблеми, яка пов'язана з державним регулюванням розвитку рекреаційної галузі - функціонування в умовах мінливого, нестабільного і недосконалого законодавства, що гальмує нормальний розвиток рекреаційної сфери, обмежує розширення асортименту послуг, впливає на ціноутворення [4].

Гідний розвиток рекреаційної системи України неможливий через недосконалість податкового законодавства і прорахунки у фінансовій політиці держави. Якщо протягом усіх років існування цієї системи вона була дотаційною, то тепер у бюджеті не тільки не передбачаються подібні асигнування, але й у виплаті податків вона прирівнюється до промислових підприємств. Такі умови не тільки приводять до неправомірного подорожчання санаторно-курортних послуг, але і знижують можливості їхнього повного завантаження, а значить, збільшують збитки галузі.

У випадку відсутності державного фінансування розвитку рекреаційної сфери необхідно принаймні створити сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій, зокрема: залишити пільги для територій пріоритетного розвитку, з тим щоб залучити інвестиції в розвиток рекреаційної інфраструктури; надавати пільгові кредити на будівництво та реконструкцію об'єктів рекреаційної інфраструктури; ввести зменшений розмір ПДВ для туристично-рекреаційних послуг, що сприятиме конкурентоспроможності турпродуктів та турпослуг; запропонувати відтермінування сплати податку з прибутку в разі реалізації великих інвестиційних проектів у сфері розвитку рекреації.

Слабка конкуренція на внутрішньому ринку, обумовлена наявністю природних рекреаційних ресурсів у розпорядженні конкретних рекреаційних закладів та їх спеціалізацією.

Поряд зі скороченням кількості об'єктів санаторно-курортної та оздоровчої сфери в країні залишається низьким коефіцієнт їх використання. Таке становище є наслідком низької комфортності закладів санаторно-курортної та оздоровчої сфери, їх невідповідності світовим стандартам, а також відсутності ефективного механізму згладжування сезонних коливань попиту на рекреаційні послуги.

Основними факторами, що стримують подальший роз­виток рекреаційної сфери в Україні, також є: урбанізація і перенаселення курортних місцевостей, чому сприяє зросла міграція населення; напівлегальний і неле­гальний захоплення ділянок і територій курортних місце­востей, непродумане і неузгоджене міське та курортне бу­дівництво, що призводять до позамежних навантажень на комунікації, нестачі питної води, відмовам системи каналі­зації та іншим аварійним ситуаціям; відсутність механізму функціонування здравниць в умовах ринкової економіки і сприятливих умов для залучення інвестицій [3]; відсутність дер­жавної реклами і системи інформування населення про пе­реваги лікування на вітчизняних курортах та одночасна ак­тивна реклама деякими засобами масової інформації зару­біжних курортів і місць відпочинку; ослаблення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів, що при­звело до нераціонального витрачання найцінніших родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, зменшення їх засто­сування в практиці роботи санаторно-курортних організацій; значне скорочення проведення науково-дослідних і вироб­ничих робіт в області розвідки і використання природних лікувальних ресурсів, розробки і впровадження в практику сучасного технологічного обладнання, нових методик діаг­ностики, лікування і оздоровлення хворих в санаторно-ку­рортних організаціях; відсутність ефективної системи за­безпечення наукових досліджень по розробці сучасних тех­нологій лікувально-профілактичного застосування природ­них факторів і механізмів їх впровадження в практику охо­рони здоров'я; недостатня підготовка і перепідготовка кадрів на основі нових освітніх програм з сучасним науко­во-методичним забезпеченням.

Беззаперечно, всі проблеми рекреаційної сфери України вимагають комплексного довгострокового регулювання на загальнодержавному рівні. Зважаючи на реалії сьогодення, основна увага держави має бути зосереджена на подоланні наявних негативних тенденцій, створенні системних та комплексних передумов для розвитку рекреаційної сфери як одного із пріоритетного напряму для економічного зростання країни та наповнення бюджетів всіх рівнів.

Єдиним шляхом розв'язання системних проблем у сфері рекреації є стратегічно орієнтована державна політика, основним завданням якої є визначення рекреації одним з основних пріоритетів держави, впровадження економіко-правових механізмів успішного ведення рекреаційного бізнесу, інвестиційних механізмів розвитку рекреаційної інфраструктури, інформаційно-маркетингових заходів. На нашу думку, сформувати туристично-рекреаційний простір України можна лише шляхом створення та забезпечення функціонування зон розвитку рекреаційної сфери, запропонувавши споживачеві конкурентоспроможний національний рекреаційний продукт. Отже, основними завданнями державних структур з питань рекреаційної сфери є: реалізація державної політики у галузі рекреації; організація виконання законодавства України у сфері рекреації, здійснення контролю за його реалізацією; здійснення виконавчих та організаційно-розпорядчих функцій щодо організації і розвитку сфери рекреації. Забезпечити раціональне використання туристичних ресурсів та досягти оптимізації витрат з державного і місцевих бюджетів на здійснення заходів у сфері рекреації дозволить належний рівень міжгалузевої координації та міжрегіональної кооперації.

З метою розвиту рекреаційної інфраструктури та просування українських туристичних продуктів на міжнародний туристичний ринок варто створити, з використанням досвіду іноземних держав, неурядову туристичну організацію, яка б здійснювала пошук інвесторів, надавала їм консультації з питань організації бізнесу в Україні, інформацію щодо існуючих інвестиційних проектів, популяризувала та рекламувала рекреаційні можливості України.

Для підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази рекреаційної сфери потрібно насамперед здійснити заходи з її оновлення, реконструкції, провести реставраційні роботи, що є головною умовою у збереженні високого рівня сервісу відпочиваючих, а розширення кола пропонованих рекреаційних послуг дасть змогу продовжити тривалість періоду їх надання.

Не менш важливим є формування позитивного іміджу регіонів. Для цього необхідно провести комплексні рекламно-інформаційні заходи із просування рекреаційної сфери регіону на національному та міжнародному ринках.

В умовах важкого соціально-економічного та фінансового становища доцільно переглянути політику ціноутворення на рекреаційні послуги, сформувати гнучкіше ціноутворення, яке дасть змогу рекреантам практично самостійно формувати комплекс бажаних рекреаційних послуг. Так виробники зможуть швидше реагувати на коливання попиту на ринку рекреаційних послуг.

Аналізую­чи сучасні проблеми в сфері рекреаційного комп­лексу, на нашу думку, вирішенням багатьох питань може послужити наявність у державних органів, що діють в сис­темі санаторно-курортного комплексу, актуалізованого зводу інформації про всіх санаторно-курортних організа­ціях, простіше кажучи, необхідно сформувати єдиний реєстр рекреаційного комплексу.

Ефективний розвиток санаторно-курортних підпри­ємств позитивно позначиться на стані здоров'я населен­ня, зменшення рівня захворюваності та інвалідності, ско­рочення витрат на лікування хворих в поліклініках і стаці­онарах. Крім того, реалізація названих заходів сприятиме поліпшенню стану інфраструктури курортів і лікувально-оздоровчих місцевостей, забезпечення економічної ста­більності і прибутковості всього санаторно-курортного комплексу, дозволить зберегти і раціонально використо­вувати найцінніші природні лікувальні ресурси України, підвищити рівень надання санаторно-курортних послуг і конкурентоспроможність розвитку санаторно-курортних підприємств на міжнародному ринку.

Висновок

Однак, недостатня кількість бюджетних асигнування на реалізацію заходів у сфері туризму та курортів, розпорошена державна система управління та недосконалість норм діючого законодавства гальмують активізацію розвитку сфери туризму, а відсутність державної політики унеможливлює динамічний розвиток туристичної галузі. Крім цього, на даному етапі основними проблемами, які гальмують подальший розвиток рек­реаційної сфери, є: застаріла інфраструктура засобів розміщення туристів; відсутність ефективного механіз­му сприяння вкладенню коштів у розбу­дову рекреаційної інфраструктури; недостатня ємність платоспромож­ного внутрішнього попиту.

Лише дотримуючись успішної реалізації вищезазначених стратегічних заходів можливо буде перетворити сферу рекреації на високорентабельну, інтегровану у світовий ринок конкурентоспроможну сферу, що, в свою чергу, забезпечить прискорення соціально-економічного розвитку регіонів і держави в цілому, сприятиме підвищенню якості життя населення, гармонійному розвитку і консолідації суспільства, популяризації України у світі.

 

Література.

1. Ільїна М. Роль туристично-рекреаційної сфери у забезпеченні сталого розвитку / М. Ільїна // Екологічний менеджмент у загальній системі управління. - 2016. - Ч. 1. - С. 110-112.

2. Соловйов Д. Аналіз тенденцій розвитку туристичної сфери України та науково-методичні напрями вдосконалення її державного регулювання / Д. Соловйов // Вісн. Бердян. ун-ту менеджменту і бізнесу. - 2017. - № 1(9). - С. 70-73.

3. Стафійчук В. Рекреалогія / В. Стафійчук – К.: Альтерпрес, 2008. – 264 с.

4. Шевченко Г. Державне прогнозування зрівноваженого розвитку рекреації: врахування регулятивних і програмних чинників / Г. Шевченко // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2017. - № 1 (62). - С. 47-56.

 

References.

1. Ilyina M. (2016), “The role of tourism and recreation sphere in ensuring sustainable development”, Ekolohichnyj menedzhment u zahal'nij systemi upravlinnia, vol. 1, pp. 110-112.

2. Solovyov D. (2017), “Analysis of trends in the tourism industry in Ukraine and scientific and methodological directions for improving its state regulation”, Visn. Berdian. un-tu menedzhmentu i biznesu, vol. 1 (9), pp. 70-73.

3. Stafiychuk V. (2008) Rekrealohiia [Recreaology], AlterPres, Kyiv, Ukraine.

4. Shevchenko G. (2017), “State forecasting of equilibrium development of recreation: taking into account regulatory and programmatic factors”, Visnyk sotsial'no-ekonomichnykh doslidzhen', vol. 1 (62), pp. 47-56.

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2017 р.