English • На русском
Електронний журнал «Державне управління: удосконалення та розвиток» включено до переліку наукових фахових видань України з питань державного управління (Категорія «Б», Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №1643)
Державне управління: удосконалення та розвиток № 8, 2016
УДК 339.9:338.439.02
В. П. Залізнюк,
к. е. н.
ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ТА ПІДХОДІВ ЩОДО ВИМІРУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
Viktoriia Zalizniuk,
Candidate of Economic Sciences
EVOLUTION OF THE CONCEPT AND THE FOOD SECURITY MEASURES
У статті виділено етапи в еволюції підходів до трактування і виміру продовольчої безпеки, яка була обумовлена поглибленням поділу праці, змінами в рівні життя населення, а також науково-технічним прогресом. Перехід між різними етапами часто здійснювався на тлі і в зв'язку зі значимими викликами забезпечення продовольчої безпеки: світова війна, продовольча криза тощо.
В даний час (з початку 2000-х років) намітилася тенденція до синтезу й об'єднанню проблем продовольчої безпеки та безпеки харчування, що дає підставу до виділення окремого, шостого за рахунком етапу в еволюції підходів до оцінки і визначення продовольчої безпеки. Дана тенденція ще не знаходить належного відображення у вітчизняних наукових роботах, правових документах і методиках оцінки продовольчої безпеки, позначаючи можливий напрямок їх вдосконалення.
З точки зору методології оцінки продовольчої безпеки, яка застосовується ФАО, Україна відноситься до числа країн, що розвиваються. За рядом показників продовольчої безпеки в Україні спостерігається позитивна динаміка. При цьому їх значення не завжди досягають рівнів, середніх для країн, що розвиваються. До числа показників продовольчої безпеки ФАО, за якими в Україні спостерігаються найбільші проблеми, можна віднести високий індекс рівня цін на продукти харчування та низькі значення індексу політичної стабільності й відсутності тероризму / насильства.
Further research into the theoretical foundations of food security and its measurement requires the study of the evolution of the concept and approaches to the assessment of food security in the XX and the beginning of the XXI century. The use of the historical approach will make an objective picture of the development of the concept of food security in different periods of time, to identify the main trends and regularities of the process.
At the moment, there is no single approach to the question of which stages of evolution of food security measurement approaches need to be identified and what is the content of each particular stage. A common feature of most of the work that attempts to systematize and synthesize approaches to assessing and defining food security existing at different times is not based on concrete actions by states or international organizations, but on declarative documents - memoranda, conferences, declarations, scientific publications . This does not always take into account the fact that the implementation of the practice of ideas contained in such documents, as a rule, occurs with some delay or does not occur at all. In addition, insufficient attention is paid to the factors that determine the transition from one stage to another, as well as the events after which such a transition occurs.
Stages in the evolution of approaches to the interpretation and measurement of food security were identified, which was due to the deepening of the division of labor, changes in the standard of living of the population, as well as scientific and technological progress. The transition between different stages was often carried out on the background and in connection with the significant challenges of ensuring food security: world war, food crisis, etc.
Currently (since the early 2000s) there has been a trend towards the synthesis and integration of food security and food security issues, which provides the basis for the separate, sixth stage in the evolution of approaches to the assessment and definition of food security. This tendency is not yet properly reflected in domestic scientific papers, legal documents and methods for evaluating food security, indicating the possible direction of their improvement.
Ключові слова: вимір, державне регулювання, індикатори, забезпечення, механізми, продовольство, продовольча безпека.
Key words: measurement, government regulation, indicators, provision, mechanisms, food, food security.
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ.
Подальше дослідження теоретичних основ продовольчої безпеки та її вимірювання вимагає вивчення еволюції поняття і підходів до оцінки продовольчої безпеки в XX і початку XXI століть. Використання історичного підходу дозволить скласти об'єктивну картину розвитку концепції продовольчої безпеки в різні періоди часу, виявити основні тенденції та закономірності процесу.
На даний момент не існує єдиного підходу в питанні про те, які етапи еволюції підходів щодо виміру продовольчої безпеки необхідно виділяти і який зміст кожного конкретного етапу. Спільною рисою більшості робіт, в яких робиться спроба систематизації та узагальнення існуючих в різні періоди часу підходів до оцінки і визначення продовольчої безпеки є опора не на конкретні дії держав або міжнародних організацій, а на документи декларативного характеру - меморандуми, рішення конференцій, декларації, наукові публікації. При цьому не завжди враховується той факт, що реалізація на практиці ідей, викладених в подібного роду документах, як правило, відбувається з деякою затримкою або взагалі не відбувається. Крім того, недостатня увага приділяється факторам, що обумовлюють перехід від одного етапу до іншого, а також подій, після яких подібний перехід відбувається.
АНАЛІЗ ОСТАННІХ ПУБЛІКАЦІЙ.
Вагомий внесок у дослідження теоретичних підходів щодо виміру продовольчої безпеки внесли відомі як вітчизняні вчені так і зарубіжні, такі як Мілєва Т.С., Ревенко Л.С., Muro P., Mazziotta M., Sen A., Ушачев І.Г. та інші науковців. Проте, можна стверджувати, що проблема виміру продовольчої безпеки потребує подальших досліджень.
МЕТА СТАТТІ.
Метою статті є дослідження еволюції поняття та підходів щодо виміру продовольчої безпеки, а також виділити етапи в еволюції підходів до трактування і виміру продовольчої безпеки.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ.
Колектив авторів під керівництвом професорів Паскаля де Муро і Маттео Мазіотта [6] виділяє п'ять етапів в еволюції виміру продовольчої безпеки продовольчої безпеки. Для сорокових і п'ятдесятих років минулого століття, на думку авторів, було характерно прагнення розвинених країн розподіляти надлишки продовольства зі своїх ринків через надання продовольчої допомоги країнам, що розвиваються.
На наступному етапі, в 60-их роках минулого століття відбувається усвідомлення того, що пряма продовольча допомога нужденним державам в середньостроковій перспективі може призвести до негативних наслідків для їх розвитку.
Перехід до наступного етапу в еволюції концепції продовольчої безпеки стався в зв'язку з продовольчою кризою початку 70-х років. Відповіддю на коливання цін і виробництва продовольства став контроль за обсягами сукупних світових резервів зерна в контексті забезпечення продовольчої безпеки і підтримання стабільності цін, як на національному, так і на світовому рівні. У 80-і роки минулого століття відбулося розширення поняття «продовольча безпека» з включенням в нього економічної та фізичної доступності продовольства.
З опорою на визначення продовольчої безпеки ФАО (1996 р.), в якому робиться акцент на необхідності забезпечувати всіх людей поживним і безпечним продовольством («safe and nutritious food»), етап позначається як «свобода від голоду і виснаження» (malnutrition).
Цікавий підхід до періодизації еволюції щодо виміру продовольчої безпеки, наведено О.В. Неходою [3]. На думку автора, в еволюції трактування продовольчої безпеки в XX столітті можна виділити три етапи. На першому етапі, в період з 1946 р. до середини 1970-х років продовольча безпека розглядалася як продовольча незалежність і мінімізація імпорту продовольчих товарів. На наступному етапі, з середини сімдесятих до середини дев'яностих, акцент робився на адекватності світових запасів основних продуктів харчування з подальшим поступовим переходом фокусу уваги з проблем забезпечення необхідної пропозиції продовольства на забезпечення платоспроможності попиту. Третій етап починається зі Всесвітнього саміту з питань продовольства 1996 р. і продовжується до тепер.
На особливу увагу заслуговує робота Л.С. Ревенко, яка справедливо перераховує фактори, що впливають на зміну підходів щодо виміру продовольчої безпеки, до числа яких автор відносить поглиблення процесу глобалізації, виникнення нових наукових підходів до раціонального харчування, а також оновлення концепцій міжнародної взаємодії з метою подолання недоїдання і голоду [4].
У своїй роботі Л.С. Ревенко виділяє зміни концепції продовольчої безпеки за часом. У роботі відзначено, що до сировинних криз 1970-х років. «…трактування продовольчої безпеки формувалися виключно на національному рівні й виходило з прагнення країн до незалежності від зовнішнього середовища при забезпеченні населення продуктами харчування» [4]. Після сировинних криз 1970-х років увійшло в науковий обіг поняття «всесвітня продовольча безпека», а боротьба з голодом і вирішення продовольчої проблеми в світовому масштабі набувають статусу глобальної проблеми людства. В якості причини подібних змін називається дифузія «... локальних продовольчих криз, їх синхронізацією в світовому масштабі» [4]. На думку автора, в цей період відбувалося становлення критеріїв продовольчої безпеки світу та країни.
В якості наступної важливої події, пов'язаної зі змінами в розумінні продовольчої безпеки, Л.С. Ревенко виділяє Всесвітній саміт з проблем продовольства, що відбувся в Римі в 1996 р. На думку автора, Римська декларація про всесвітню продовольчу безпеку 1996 р. вперше позначила бідність, але не демографічно-ресурсний дисбаланс в якості загрози продовольчій безпеці на національному та загальносвітовому рівні.
Спроби вивчити та привернути увагу світової громадськості до взаємозв'язку проблем виробництва продовольства, голоду, недоїдання і здоров'я робилися ще до створення ФАО. У новітній час і до установи ФАО з них найбільш примітні і резонансні роботи Френка Л. Макдугалла, в честь якого Продовольча і сільськогосподарська організація ООН регулярно організовує пам'ятні конференції (McDougall Memorial Lecture).
Френк Л. Макдугалл (Frank L. McDougall) з Австралії, влітку 1935 р. опублікував меморандум про проблеми сільського господарства і здоров'я («The Agricultural and the Health Problems»). Спираючись на висновки провідних дієтологів і фахівців в області харчування (nutritionists) свого часу з США і Сполученого Королівства, він підготував документ, представлений Лізі Націй, який з'явився першим кроком на шляху доведення до міжнародної громадськості ідеї про те, що здебільшого світовому населенню не вистачає правильного харчування. На міжнародному рівні була проголошена необхідність конструктивної співпраці різних держав в справі забезпечення людей достатньою кількістю повноцінного продовольства, незважаючи на наявність нерозв'язних політичних протиріч.
Базові підходи, що лежать в основі концепції «продовольчої безпеки» в тому вигляді, як ми її знаємо сьогодні, були сформульовані на початку сорокових років минулого століття під час Другої світової війни. У той період сільськогосподарське виробництво було перервано на великих територіях. Заводи, що виробляють добрива, пестициди та сільськогосподарську техніку були знищені або перепрофільовані під військові потреби. Торгівля ц розподіл сільськогосподарської продукції були серйозно порушені. Вищеназвані обставини актуалізували і без того досить гостру проблему продовольчого забезпечення населення.
В період з 18 травня по 3 червня 1943 р. в готелі міста Хот-Спрінгс, Вірджинія, пройшла конференція з питань продовольства і сільського господарства. У роботі конференції, на якій розглядалися можливості досягнення «свободи від потреби» в області продовольства та сільського господарства, взяли участь представники 44 націй, в числі яких був Радянський Союз.
В ході конференції склалося уявлення про «свободу від потреби» як про «надійне, належне та відповідне забезпечення будь-якого чоловіка, жінки та дитини продовольством». В даному визначенні під словом «надійне» розуміється наявність постійного та стійкого доступу до продовольства, «належне» означає кількісна достатність, а «відповідне» - його необхідну поживність. Можна зробити висновок, що на конференції 1943 р. були закладені основи для комплексного підходу до визначення та виміру продовольчої безпеки за рахунок диференціації різних її складових. Таким чином, категорія «свобода від потреби» по суті включала в собі кілька елементів продовольчої безпеки: наявність продовольства, його поживність та якісні характеристики, а також стабільність постачання продовольством [5].
Крім того, учасники конференції відзначили, що в перші роки після закінчення війни необхідно забезпечити «свободу від голоду» в світі та задовольнити в першу чергу світовий попит на зернові та інші багаті вуглеводами продукти харчування, забезпечуючи таким чином базові потреби населення в споживанні калорій з їжею. На наступному етапі, після відновлення виробництва основних видів продуктів харчування, ймовірно повинна була настати черга продовольства, багатого білком та іншими видами поживних речовин, необхідних людині для здорового та повноцінного життя.
Таким чином, фіксується вихід даної проблеми на міжнародний рівень, піднімаються проблеми «свободи від потреби», «свободи від голоду» та «досягнення економіки достатку», рішення яких залежить від темпів економічного зростання в світі, динаміки світового виробництва зернових, достатності продовольства в світі та впливає на рівень бідності та наявність і зміна кількості робочих місць.
Надалі, розвиток ідей, лягли в основу концепції продовольчої безпеки, які здійснювалося під прапорами Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН - міжнародної організації під патронатом ООН, заснованої 16 жовтня 1945 р. ФАО і донині є провідною установою в системі ООН, що працюють в області розвитку сільських територій та підтримки сільського господарства під девізом «допомагаємо побудувати світ без голоду».
У той же час ідея досягнення свободи від потреби через боротьбу з бідністю в світі поступово зникає з реального денного порядку осіб, що приймають політичні та управлінські рішення. На практиці взяла гору альтернативна вищеназваної концепція позбавлення світового населення від потреби - не через боротьбу з бідністю і повсюдний розвиток економіки та створення робочих місць, а саме через надання прямої продовольчої допомоги (нехай тепер і більш адресної) нужденним зі сторони розвинених країн.
Таким чином, в 50-ті та 60-ті рр. минулого століття дійсно в експертному співтоваристві загострилися дискусії про вплив продовольчої допомоги на забезпечення продовольством населення в довгостроковому періоді, однак на практиці мало місце нарощування виробництва зернових в розвинених країнах і надається продовольчої допомоги, тобто скоріше не прагнення до продовольчої незалежності, а своєрідна форма експортної орієнтації.
16 грудня 1966 р. резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї Організація Об'єднаних Націй був прийнятий «Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права», стаття одинадцята частини третьої якого проголошує визнання права всіх людей на «достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя». Пункт другий цієї статті передбачає визнання права кожної людини на свободу від голоду, одночасно закріплюючи зобов'язання країн індивідуально та міжнародного співробітництва вживати необхідних конкретних заходів з метою: «поліпшити методи виробництва, зберігання та розподілу продуктів харчування шляхом широкого використання технічних і наукових знань, поширення знань про принципи харчування та вдосконалення або реформи аграрних систем таким чином, щоб досягти найбільш ефективного освоєння й використання природних ресурсів; забезпечити справедливий розподіл світових запасів продовольства відповідно до потреб і з урахуванням проблем країн які імпортують, так і експортують харчові продукти» [5]. Таким чином, в резолюції наголошується не тільки важливість забезпечувати наявність продуктів харчування на внутрішньому ринку, але і необхідність забезпечувати фізичну, транспортну доступність його для населення, а також проводити роз'яснювальну роботу з населенням з питань здорового харчування. При цьому взаємозв'язок проблем забезпечення економічного зростання та забезпечення населення продовольством не знімається з порядку денного, але робиться акцент на розширенні пропозиції продуктів харчування, а не на розвитку платоспроможності попиту через боротьбу з бідністю.
Початок сімдесятих років ХХ століття ознаменувався значущими коливаннями в світовому виробництві злаків. В результаті скорочення світових запасів зерна і браку продовольства на ринках відбулося підвищення цін на продукти харчування, що актуалізувало проблему досягнення свободи від потреби і від голоду в світі. На цьому тлі в листопаді 1974 р. в Римі відбулася Всесвітня продовольча конференція, в роботі якої взяли участь представники 134 держав світу. В ході цієї конференції вперше було сформульовано поняття «продовольча безпека» («food security»).
Спочатку цей термін мав таке значення: «наявність в будь-який час необхідних світових продовольчих запасів основних продуктів харчування, достатніх для підтримки стійкого та розширеного споживання, і для компенсації коливання виробництва і цін». Фрази «в будь-який час», «компенсація коливань виробництва і цін» та «стійке споживання» адресують до стабільності забезпечення продовольством, що виходить на перший план в ситуації, що склалася.
Крім того, після кризи 1974 р. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН сформулювала і стала використовувати індикатори продовольчої безпеки на світовому рівні, зокрема:
1) відношення світових запасів зернових до обсягу світового споживання (%). На думку ФАО, за інших рівних умов для забезпечення продовольчої безпеки в світі відношення запасів до очікуваного обсягу споживання зернових має бути не менше 17-18%;
2) відношення пропозиції зерна з боку 5 основних експортерів до потреб;
3) відношення запасів зерна 5 основних експортерів на кінець року до сумарного обсягу його внутрішнього споживання та експорту;
4) сумарне виробництво злаків в Індії, Китаї та країнах СНД;
5) виробництво зернових в країнах з низькими доходами та дефіцитом продовольства (в так званих країнах LIFDS);
6) виробництво зернових в країнах з низькими доходами і дефіцитом продовольства, за винятком Китаю і Індії;
7) динаміка світових цін на зерно.
На думку Мілєвої Т. С. для 70-х років минулого століття був характерний акцент на національному виробництві продовольства і його здатності задовольняти потреби населення країни. Як показник продовольчої безпеки використовувався стан продовольчого балансу держави [2].
Таким чином, для етапу еволюції підходів до продовольчої безпеки, що прийшов на сімдесяті роки двадцятого століття, характерний акцент на контролі світових запасів продовольства з метою забезпечення стабільності постачання продовольством населення і скорочення коливання цін на продукти харчування.
Важливою віхою в теоретичному формуванні підходів до виміру продовольчої безпеки стала робота лауреата нобелівської премії з економіки 1998 р. Амартія Сена «Poverty and Famines: An Essay on Entitlement and Deprivation» [7] (1981 р) з проблем голоду. Дана праця зробила істотний вплив на визнання світовою спільнотою важливості розгляду продовольчої безпеки не тільки на регіональному й глобальному рівні, а й на рівні окремих особистостей і домогосподарств, що ознаменувало собою перехід на новий етап в еволюції підходів до продовольчої безпеки.
Завдяки «зеленій революції» в 80-их роках минулого століття виробництво продовольства в світі виросло. При цьому з'ясувалося, що стабільні поставки достатньої кількості продовольства на внутрішні ринки за постійними цінами автоматично не забезпечують доступ всього населення до цих продуктів харчування, окремі вразливі групи населення можуть бути позбавлені фізичного або економічного доступу до продовольства навіть у сприятливих для економіки в цілому умовах. Недоїдання і голод - результат роботи всієї економіки в цілому, а не тільки виробництва сільськогосподарської продукції. Згідно з визначенням, даним у книзі А. Сен, недоїдання - хронічна нестача необхідного продовольства для окремих груп людей (особлива увага в роботі приділена важливості врахування гендерного фактора). Це не хронічна нестача продовольства взагалі [7].
Наприклад, людина може недоїдати, голодувати і померти від голоду залишившись без роботи за умови відсутності належного соціального забезпечення (допомоги по безробіттю, адекватної роботи благодійних організацій). Це можливо і в умовах наявності достатніх та незменшуваних запасів продовольства в товаропровідній системі регіону. Яскравий приклад - голод в Бангладеш 1974 р. Голод настав в умовах більш високої забезпеченості продовольством на душу населення, ніж в будь-який інший рік в період з 1971 по 1976 рр. Причиною голоду стала регіональне безробіття, викликане повінню, результати якого негативно вплинули безпосередньо на виробництво продуктів харчування лише через багато місяців, але моментально призвели до втрати доходів для працівників сільськогосподарських підприємств. Ситуація була ускладнена злетом цін на продовольство, обумовленим панічними очікуваннями нестачі продуктів харчування. Небезпека виявилася перебільшеною, після підвищення цін пішло їхнє коригування, але до того моменту голод в регіоні вже вирував [1].
У 1983 р. під впливом обставин, висвітлених у роботі А. Сена, визначення продовольчої безпеки було уточнено за пропозицією ФАО і зі схвалення Комітету з всесвітньої продовольчої безпеки. Відповідно до уточненого визначенням продовольча безпека це «гарантованість того, що всі люди в будь-який час будуть мати фізичний і економічний доступ до основних продуктів харчування, які вони потребують». В уточненому визначенні наголошується на необхідності забезпечення балансу попиту та пропозиції на продовольчих ринках, вводяться поняття «фізична доступність продовольства» й «економічна доступність продовольства», що має велике значення, так як наявність продовольства на складах не означає, що при цьому воно доходить до кінцевих споживачів. Словосполучення «в будь-який час» адресується до стабільності. Таким чином, питання досягнення продовольчої безпеки був знову повернутий зі сфери сільськогосподарського виробництва до проблем бідності та відсутності платоспроможного попиту.
У 1990 р. ЮНІСЕФ був опублікований огляд «Strategy for Improved Nutrition of Children and Women in Developing Countries», в якому, підкреслювалася залежність харчування населення в тому числі і від соціальних факторів. На думку авторів огляду, безпосередніми причинами виснаження і багатьох смертей є хвороби, які ускладнюються неправильним або не збалансованим харчуванням. У свою чергу, до хвороб призводять низька якість медичних послуг і погане навколишнє середовище та умови побуту. Даний підхід був новаторським для свого часу і служить початком для нового етапу в еволюції підходів до продовольчої безпеки.
В якості одного з індикаторів виснаження передбачається використовувати народжуваність дітей з нестачею ваги та іншими відхиленнями, викликаними незбалансованим або недостатнім харчуванням батьків. Ідея використання антропометричних показників отримала свій розвиток в іншій доповіді ЮНІСЕФ 1991 р. «Challenges for Children and Women in 1990's», в якому в якості індикатора незбалансованості харчування пропонується використовувати відхилення зросту і ваги людини від вікової норми для його статі. Важливою особливістю підходу ЮНІСЕФ є визнання того, що виснаження саме по собі не може пояснюватися виключно проблемами в області продовольчої безпеки та може бути обумовлене іншими факторами (невідповідність довкілля, неправильне харчування через згубні звички або нестачі знань). Негативні наслідки від відсутності продовольчої безпеки можуть бути частково компенсовані поширенням належної медичної допомоги на широкі верстви населення, що дозволить запобігти смерті від хвороб на тлі виснаження. Разом з тим, навіть доступ до достатньої кількості продовольства для людини не вирішить проблему виснаження, якщо його організм не здатний належним чином засвоювати поживні речовини з їжі через проблеми зі здоров'ям. Підхід ЮНІСЕФ отримав свій подальший розвиток в ході Міжнародної конференції з питань харчування в 1992 р.
В даний час намітилася тенденція до синтезу і об'єднання проблем продовольчої безпеки та безпеки харчування, що дає підставу до виділення нового етапу в еволюції підходів до оцінки і визначення продовольчої безпеки.
IFPRI використовує термін «продовольча безпека та безпека харчування» з середини дев'яностих років минулого століття. З тих пір його значення трансформувалося і змінювалося. У наш час активно використовується визначення ЮНІСЕФ 2008 р. (в інших джерелах визначення, схоже з даними зустрічається і раніше: «продовольча безпека та безпека харчування досягаються тоді, коли належна їжа (за кількістю, якістю, безпекою, соціально-культурної прийнятності) є і доступна для всіх людей в будь-який час й відповідно використовується та засвоюються ними для ведення здорового і активного способу життя». Таким чином, відзначається не тільки стабільна наявність й доступність продуктів харчування належної якості (тобто продовольча безпека), але також «використання» і можливість засвоїти необхідні поживні речовини з наявного продовольства [1]. Крім показників, використовуваних для оцінки продовольчої безпеки, стан продовольчої безпеки і безпеки харчування має оцінюватися і за допомогою показників власне безпеки харчування. До їх числа можна віднести дані антропометричних досліджень (народження дітей з дефіцитом ваги; відхилення ваги та зросту людини від вікової норми в залежності від статі тощо), а також показники, що характеризують стан медичного обслуговування, санітарні умови, поширеність в суспільстві знань і навичок в області здорового харчування тощо.
На жаль, дані тенденції все ще не знайшли свого відображення в нормативно-правових актах, що діють в Україні та на даний момент широко не відображені в роботах вітчизняних дослідників, на підставі чого можна зробити висновок, що Україна на даний момент знаходиться на п'ятому етапі розуміння продовольчої безпеки і відстає в цьому плані від світової спільноти.
ВИСНОВКИ.
1. Виділено етапи в еволюції підходів до трактування і виміру продовольчої безпеки, яка була обумовлена поглибленням поділу праці, змінами в рівні життя населення, а також науково-технічним прогресом. Перехід між різними етапами часто здійснювався на тлі і в зв'язку зі значимими викликами забезпечення продовольчої безпеки: світова війна, продовольча криза тощо.
2. В даний час (з початку 2000-х років) намітилася тенденція до синтезу й об'єднанню проблем продовольчої безпеки та безпеки харчування, що дає підставу до виділення окремого, шостого за рахунком етапу в еволюції підходів до оцінки і визначення продовольчої безпеки. Дана тенденція ще не знаходить належного відображення у вітчизняних наукових роботах, правових документах і методиках оцінки продовольчої безпеки, позначаючи можливий напрямок їх вдосконалення.
3. З точки зору методології оцінки продовольчої безпеки, яка застосовується ФАО, Україна відноситься до числа країн, що розвиваються. За рядом показників продовольчої безпеки в Україні спостерігається позитивна динаміка. При цьому їх значення не завжди досягають рівнів, середніх для країн, що розвиваються. До числа показників продовольчої безпеки ФАО, за якими в Україні спостерігаються найбільші проблеми, можна віднести високий індекс рівня цін на продукти харчування та низькі значення індексу політичної стабільності й відсутності тероризму / насильства.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Гумеров Р.Р. Методологические вопросы измерения и оценки национальной продовольственной безопасности // Менеджмент и бизнес администрирование. - 2011. - № 2. - С. 21-23
2. Мілєва Т. С. Оцінка сучасного стану продовольчої безпеки / Т. С. Мілєва // Теорія та практика державного управління. - 2008. - Вип. 3. - С. 332-337.
3. Нехода Е.В. Продовольственная безопасность и государственная поддержка сельского хозяйства в интерпретации ВТО / Е.В. Нехода // Вестник Томского государственного университета. - 2013. - № 37. - С. 123-128.
4. Ревенко Л.С. Параметры и риски продовольственной безопасности / Л.С. Ревенко // Международные процессы. - 2015. - № 41. - С. 8-14.
5. Ушачев И.Г. Продовольственная безопасность России в рамках глобального партнерства. М.: ГНУ ВНИИЭСХ, 2013. - С. 158.
6. Muro P., Mazziotta M. Towards a Food Insecurity Multidimensional Index (FIMI) [Электронный ресурс].URL: http://www.fao.org/fileadmin/templates/ERP/uni/FIMI.pdf.
7. Sen A. Poverty and Famines: An Essay on Entitlement and Deprivation. New York.: Oxford: Clarendon Press, 1981. - 257 p.
REFERENCES.
1. Gumerov, R.R. (2011), «Methodological issues of measuring and evaluating national food security», Management and Business Administration, vol. 2, pp. 21-23.
2. Mileva, T.S. (2008), «An assessment of the current state of food security», Theory and practice of public administration, vol. 3, pp. 332-337.
3. Nehoda, E.V. (2013), «Food security and state support for agriculture in the interpretation of the WTO», Bulletin of Tomsk State University, vol. 37, pp. 123-128.
4. Revenko, L.S. (2015), «Food Security Options and Risks», International Processes, vol. 41, pp. 8-14.
5. Ushachev, I.G. (2013), Prodovolstvennaya bezopasnost Rossii v ramkah globalnogo partnerstva [Russia's food security in the global partnership], ARRI of Economics, Moscow, Russia.
6. Muro, P., Mazziotta, M. (2007). Towards a Food Insecurity Multidimensional Index (FIMI) Available at: http://www.fao.org/fileadmin/templates/ERP/uni/FIMI.pdf.
7. Sen, A. (1981). Poverty and Famines: An Essay on Entitlement and Deprivation. New York.: Oxford: Clarendon Press. - 257 p.
Стаття надійшла до редакції 15.08.2016 р