EnglishНа русском

Державне управління: удосконалення та розвиток № 8, 2017

УДК 502.35

 

А. М. Валюх,

к. е. н., доцент, доцент кафедри державного управління,

документознавства та інформаційної діяльності,

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

 

ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ПРИРОДНОГО КАПІТАЛУ НА ПРИКЛАДІ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ ТА РОЗВИНЕНИХ ДЕРЖАВ СВІТУ

 

A. M. Valyukh,

PhD in Economics, Аssociate Professor of department of Public Administration,

Documentation and Informational Activity Department,

National University of Water and Environmental Engineering, Rivne

 

THE CHARACTERISTIC OF NATURAL CAPITAL CONDITION ON THE EXAMPLE OF FOREST ECOSYSTEMS: A COMPARATIVE ANALYSIS OF PUBLIC ADMINISTRATION IN UKRAINE AND DEVELOPED COUNTRIES IN THE WORLD

 

Охарактеризовано стан природного капіталу України. Виявлено недоліки в системі державного управління збереженням природного капіталу України. Велику увагу приділено функціонуванню лісових екосистем. Запропоновано механізми державного управління для підвищення ефективності збереження природного капіталу в Україні.

 

The characteristic of the state of natural capital of Ukraine has been done. The deficiencies in the system of public management of the preservation of natural capital have been revealed. The functioning of forest ecosystems has been investigated. The mechanisms of governance to improve of natural capital conservation in Ukraine have been ordered.

 

Ключові слова: природний капітал; регулювання; держава; державні механізми.

 

Keywords: natural capital; regulation; state, national mechanisms.

 

 

Постановка проблеми. Природний капітал є основою для існування людини, невід’ємною складовою довкілля. Однією із найважливіших складових природного капіталу є лісові ресурси. Ліси України за призначенням і розміщенням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі рекреаційні, естетичні виховні та інші) функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Проте останнім часом спостерігається значне погіршення стану лісових екосистем, їх зрідженість, а відтак невиконання своїх екологічних функцій. Все це зумовлено, перш за все, недоліками управління, застосуванням застарілих управлінських методів. Все це зумовило вибір теми даного дослідження. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню збереження природного капіталу загалом та лісових ресурсів зокрема присвячено цілу низку праць вітчизняних науковців, зокрема І. П. Мігус, Є. О. Романенка, О. В. Радченка, П.І. Гамана, Л.Г. Мельника, І.М. Синякевича, С.М.Бобильова, А.А. Гусєва, А.А. Тішкова, А.С. Мартинова та ін., які в основному стосуються підтримання державного управління. Проте питання ефективного збереження, побудови раціональної системи управління природним капіталом до цього часу залишаються відкритими. Все це зумовило актуальність даної теми наукової роботи, її мету, а також визначило предмет та обєкт дослідження.

Мета статті обґрунтування шляхів удосконалення системи управління збереженням природного капітау України на основі вивчення стану лісових екосистем й їх еколого-економіко-соціальної ефективності.

Виклад основного матеріалу. Усі ліси в Україні є власністю держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності українського народу. Згідно законодавства України ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Субєктами права власності на ліси є держава, територіальні громади громадяни та юридичні особи.

Ліси та лісове господарство України мають певні особливості порівняно з іншими європейськими країнами [1]:

- відносно низький середній рівень лісистості території держави;

- зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), які мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;

- переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50 %) з обмеженим режимом використання;

- історично сформована ситуація із закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям більш ніж пятдесяти міністерств і відомств);

- значна площа лісів (3,5 млн. гектарів) зростає у зоні радіоактивного забруднення;

- половина лісів України є штучно створеними і потребує посиленого догляду.

Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найкраще впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, пом’якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечують одержання більшої кількості деревини (табл. 1). Отже, найбільш лісистими є території Закарпатської (51%), Івано-Франківської (41%) Рівненської (36 %) Житомирської (33 %) та Волинської (31 %) областей. Проте у жодній області показник фактичної лісистості не відповідає оптимальному значенню. Найбільш наближеним він є у Вінницькій, Запорізькій, Львівській та Черкаській областях (рис. 1).

 

Рис. 1. Лісистість території України

 

Показники фактичної та оптимальної лісистості території України в розрізі областей наведені у таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Лісистість території України в розрізі областей

№ з/п

Назва адміністративної області

Загальна тери-

торія,

тис км2

Вкриті лісовою рослинністю землі,

тис. га

Фактична лісистість, %

Опти-мальна лісистість, %

 

1

2

3

4

5

1.

АРК (із містом

Севастополь)

27,0

308,7

11,4

19

2.

Вінницька

26,5

351,4

13,3

15

3.

Волинська

20,1

632,4

31,3

36

4.

Дніпропетровська

31,9

152,8

4,8

8

5.

Донецька

26,5

185,5

7,0

12

6.

Житомирська

29,8

989

33,1

36

7.

Закарпатська

12,8

652,9

51,0

55

8.

Запорізька

27,2

105,4

3,9

5

9.

Івано-Франківська

13,9

567,7

41,5

48

10.

Київська (з містом Київ)

28,9

632,2

21,9

24

11.

Кіровоградська

24,6

158,8

6,5

11

12.

Луганська

26,7

282,9

10,6

16

13.

Львівська

21,8

626,4

28,7

30

14.

Миколаївська

24,6

94,9

3,9

7

15.

Одеська

33,3

195,3

5,9

9

16.

Полтавська

28,8

236,2

8,2

15

17.

Рівненська

20,1

731,7

36,4

41

18.

Сумська

23,8

403,8

17,0

20

19.

Тернопільська

13,8

192,4

13,9

20

20.

Харківська

31,4

372,7

11,9

15

21.

Херсонська

28,5

132,4

4,6

8

22.

Хмельницька

20,6

262,7

12,9

17

23.

Черкаська

20,9

319,3

15,3

16

24.

Чернівецька

8,1

237,8

29,4

33

25.

Чернігівська

31,9

656,6

20,6

22

 

Всього

603,5

9490,9

15,7

20

 

Аналіз розподілу земель лісового фонду за групами лісів наведено у табл. 2. Ліси України сформовані понад 30 видами деревних порід, серед яких домінують сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця. Хвойні насадження займають 42 % загальної площі, а твердолистяні насадження – 43 %. Основними лісоутворюючими породами в лісах України є: хвойні – сосна звичайна, ялина, ялиця; твердолистяні – дуб звичайний, бук лісовий, граб звичайний, ясен звичайний, клен гостролистий; м’яколистяні – акація біла, береза повисла, осика, вільха чорна. Хвойні насадження займають 42 % загальної площі, а твердолистяні насадження – 43 % [1-4].

 

Таблиця 2.

Розподіл земель лісового фонду за групами лісів

№ з/п

Категорії земель

Ліси приро-доохоронного,

захисного та

рекреаційно-

оздоровчого

значення,

тис. га

Інші землі

 

 

Разом, тис. га

 

 

Лісистість території, %

Ліси приро-доохоронного, захисного та рекреаційно-

оздоровчого

значення

Інші землі

1

2

3

4

5

6

7

1.

Загальна площа земель

6021,6

4760,6

10782,2

56

44

2.

Лісові землі

5506,7

4532,9

10039,6

55

45

3.

Вкриті лісовою рослинністю:

5131,8

4268,4

9400,2

55

45

 

-незімкнуті лісові культури

109,2

118,1

227,3

48

52

 

-лісові розсадники

14,4

7,0

29,4

66

34

 

-рідколісся, галявини, зруби, згарища, загиблі насадження

203,4

88,5

291,9

70

30

4.

Усього лісів можливих для експлуатації

1338,9

3598,6

4937,5

27,1

72,9

5.

Нелісові землі

514,9

227,7

742,6

69

31

 

Сукупність усіх природних і штучних лісів України складає її лісовий фонд, загальна площа земель якого налічує 10,8 млн. га, з яких 9,5 млн. га вкрито лісовою рослинністю. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. Усі ліси України знаходяться у відомстві різних міністерств та відомств (табл. 3).

 

Таблиця 3.

Землі лісового фонду України за відомчою підпорядкованістю

з/п

Підпорядкованість земель лісового фонду

Площа, млн. га

Частка у структурі, %

1

2

3

4

1.

Держлісагенство

7,4

68,52

2.

Мінагрополітики

1,8

16,67

3.

Мінприроди

0,1

0,93

4.

Міноборони

0,2

1,85

5.

МНС

0,2

1,85

6.

Мінтранзв’язку

0,1

0,93

7.

Інші міністрства і відомства

0,2

1,85

8.

Землі запасу (не надані в користування)

0,8

7,41

 

Таким чином, переважна площа земель лісового фонду України за відомчою підпорядкованістю належить Держлісагенству України і становить 68 % у загальній структурі. Другим за значимістю лісокористувачем є Мінагрополітики – 17 %. Площа земель лісового фонду сільськогосподарських підприємств є досить значною і складає до 40 % у порівнянні з площею земель лісового фонду державних лісгоспів, або 26,4 % від площі земель лісового фонду країни. Середній запас деревостанів на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель агролісгоспів та інших правонаступників колишніх КСП на 40% нижчий, ніж в лісах держлісгоспів, а питомий запас стовбурової деревини на 1 га в стиглих і перестійних насадженнях нижчий на 57 % порівняно з таким же в лісах державних лісгоспів.

Крім того, на малопридатних для ведення сільського господарства землях протягом останніх 50 років було створено 1,4 млн. га протиерозійних лісових насаджень, з яких 150 тис. га – по берегах малих річок і водоймищ. За цей же період було створено 440 тис. га полезахисних смуг, під захистом яких знаходиться 13 млн. га орних земель. Середній запас деревини таких насаджень є об’єктивно меншим, ніж в експлуатаційних лісах, тому за новим Земельним кодексом України вони цілком логічно вилученні зі складу земель лісового фонду.

Основні показники ведення лісового господарства України представлені у табл. 4. Як свідчить аналіз даних табл., обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства впродовж досліджуваного періоду зросли на 20 %, що є свідченням зростанням потреб у послугах лісового господарства. Показник заготівлі ліквідної деревини несуттєво (2 %), але також зріс, проте її частка від рубок головного користування становить лише 45 %. Основним видом лісових ресурсів є деревина. Щорічний обсяг заготівлі ліквідної деревини від усіх видів рубок в Україні становить близько 15 млн. м3 (по Держлісагенству – 12 млн. м3), зокрема від рубок головного користування – 6,5 млн. м3 (по Держлісагенству – 5,6 млн. м3). Загальний запас деревної маси в лісах України оцінюється в 1,7 млрд. м3. Середній запас деревної маси на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становить 185 м3, запас на 1 га стиглих і перестійних деревостанів – 237 м3. Середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель дорівнює 3,8 м3.

 

Таблиця 4.

Основні показники ведення лісового господарства

Показники

Роки

2012

2016

2018

Обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства (у фактичних цінах), млн. грн.

3382,7

3138,1

4097,7

у тому числі продукція лісозаготівель

млн. грн.

2378,1

2656,0

3530,2

%

70,3

84,6

86,2

Заготівля ліквідної деревини, тис. м3

15723,7

14221

16145,6

у т.ч. від рубок головного користування

тис. грн.

6996,8

6704,0

7239,0

%

44,5

47,1

44,8

 

Отже, загальна площа земель лісогосподарського призначення та лісів на інших категоріях земель становить 10,8 млн. га, з них 9,5 млн. га вкриті лісовою рослинністю. Лісистість території України становить 15,7 %, а лісистість за площею суходолу – 16,4 %. За науковими висновками, оптимальна лісистість повинна становити 20 % від території держави, для її досягнення необхідно створити понад 2 млн. га нових лісів. За площею лісів та запасами деревини Україна відноситься до лісодефіцитних країн. Питання вирощування високопродуктивних лісів та довговічних захисних лісових насаджень, збільшення площі лісів має сьогодні для державиособливе значення. З урахуванням зазначеного основним завданням лісового господарства залишається своєчасне та якісне відновлення лісів на зрубах, збільшення їх площі за рахунок непридатних для сільгоспвиробництва земель, розширене відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Лісові ресурси становлять значну частку біорізноманіття України. Переважна площа земель лісового фонду України за відомчою підпорядкованістю належить Держлісагенству України і становить 68 % у загальній структурі. Другим за значимістю лісокористувачем є Мінагрополітики – 17 %. Площа земель лісового фонду сільськогосподарських підприємств є досить значною і складає до 40 % у порівнянні з площею земель лісового фонду державних лісгоспів, або 26,4 % від площі земель лісового фонду країни. Система управління збереженням природного капіталу України має складну та багатогалузеву структуру, що характеризується дублюванням функцій, подвійним підпорядкуванням, застосуванням застарілих механізмів державного управління. Отже, створення ефективної системи управління збереження природного капіталу можливе за умови застосування кращого міжнародного досвіду розвинених держав світу у поєднанні із національними особливостями, формуванням єдиної методологічної бази нормативних показників із їх законодавчим закріпленням, залученням економічних стимулятивних інструментів збереження природного капіталу (грантів, премій, екодотацій, екокредитів, торгівлі квотами на викиди, впровадження інструментів «зеленої економіки»).

 

Література.

1. Лісовий кодекс України: Закон України від 02.08.2006 р. № 3404-IV [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.ua-tenders.com.

2. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму: методологія, формування, механізм реалізації.– Чернівці: Прут, 1996. – 228 с.

3. Гаман П.І. Інструменти екологічної політики та їх вплив на рекреаційне природокористування [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://firearticles.com/ekologichna-politika/19-instrumenti-ekologichnoyi-politiki-ta-yix-vpliv-na-rekreacijne-prirodokoristuvannya-p-i-gaman.html.

4 Якимчук А.Ю. Економіка та організація природно-заповідного фонду України. Монографія. Рівне: НУВГП, 2007. – 208 с.

 

References.

1. Lisovyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 02.08.2006 r. № 3404-IV [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu: www.ua-tenders.com.

2. Yevdokymenko V.К. Rehionalna polityka rozvytku turyzmu: metodolohia, formuvannia, mekhanizm realizatsii. – Chernivtsi: Prut, 1996. – 228 s.

3. Haman P.I. Instrumenty ekolohochnoi polityky ta ikh vplyv na recreatsiine pryrodokorystuvannia [Електронний ресурс] – Rezhim dostupu: http://firearticles.com/ekologichna-politika/19-instrumenti-ekologichnoyi-politiki-ta-yix-vpliv-na-rekreacijne-prirodokoristuvannya-p-i-gaman.html.

4. Yakymchuk A.Y. Ekonomika tа orhanizatsia pryrodno-zapovidnoho fondu Ukrainy. Monohraphia. Rivne: NUVHP, 2007. – 208 s.

 

Стаття надійшла до редакції 20.08.2017 р.