СУЧАСНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ |   В І Юрченко | Державне управління: удосконалення та розвиток №12 2017

Державне управління: удосконалення та розвиток № 12, 2017

УДК 351

 

В. І. Юрченко,

к. н. з держ. упр., доцент каф. економічної теорії та підприємництва,

Запорізький національний технічний університет

 

СУЧАСНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

V. I. Iurchenko,

candidate of State administration Sciences,

reader Dept. of economic theory and enterprise, Zaporizhzhya national technical university

 

MODERN STRATEGIC DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF INNOVATIVE PROCESSES IN THE AGRICULTURE IN THE REGIONS OF UKRAINE

 

Надано характеристику інноваційному розвитку сільського господарства. Визначено основні чинники, які сприяють інноваційному розвитку сільського господарства. Розглянуто основні засади зростання ефективності сільського господарства та активізації інноваційних процесів. Встановлено напрями розвитку міжрегіональних продовольчих зв’язків. Обгрунтовано напрями підвищення конкурентоспроможності сільського господарства та в цілому АПК. Визначено сучасні стратегічні напрями розвитку інноваційних процесів в сільському господарстві регіонів України.

 

Characterized the innovative development of agriculture. The main factors contributing to the innovative development of agriculture are identified. The main principles of increasing the efficiency of agriculture and the activation of innovative processes are considered. The directions of development of inter-regional food relations have been established. The directions of increasing the competitiveness of agriculture and the agro-industrial complex as a whole are justified. The modern strategic directions of development of innovative processes in agriculture of the regions of Ukraine are determined.

 

Ключові слова: Інноваційний розвиток, регіон, інноваційний процес, сільське господарство, міжрегіональні продовольчі зв’язки, конкурентоспроможність, стратегічні напрями.

 

Keywords: Innovative development, region, innovation process, agriculture, inter-regional food relations, competitiveness, strategic directions.

 

 

І. Вступ

У сільському господарстві України переважають старі традиційні технології, інноваційне оновлення йде в уповільненому темпі, що є однією з головних причин тривалого кризового стану аграрної сфери. Разом з тим розвиток аграрного сектора економіки йде випереджаючими темпами в порівнянні з іншими галузями економіки.

На сучасному етапі в практику сільськогосподарських товаровиробників повинні активно впроваджуватися як нові технології, так і нові способи господарювання. Єдиною альтернативою нинішньому стану вітчизняного сільського господарства слід вважати інноваційний розвиток. Широке застосування науково-технічних досягнень є найбільш дієвою і ефективною формою забезпечення сталого розвитку галузі, а сам науково-технічний прогрес визначається можливостями інноваційного шляху розвитку аграрного виробництва.

ІІ. Постановка завдання

Подальший розвиток сільського господарства в Україні неможливий без глибокого і всебічного аналізу сучасного стану організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку сільського господарства, що дозволяє дати оцінку і розробити засади реалізації інноваційної політики, активна реалізація якої забезпечить необхідний розвиток галузі. Відносно сучасних умов особливе значення має організаційно-економічне забезпечення освоєння інновацій в сільському господарстві за рахунок вдосконалення організації інноваційного процесу, економічного стимулювання інноваційної діяльності на всіх рівнях управління, підвищення сприйнятливості сільськогосподарських товаровиробників до нововведень.

У зв’язку з цим актуальними є комплексне дослідження теоретичних та практичних аспектів інноваційного розвитку сільського господарства, його організаційно-економічного механізму, розробка стратегічних напрямків, які сприяють підвищенню інноваційної активності в сільському господарстві регіону. Тому, в роботі ставитися завдання визначити сучасні стратегічні напрями розвитку інноваційніх процесів в сільському господарстві регіонів України.

ІІІ. Результати

Внаслідок незавершеності процесів адаптації до європейських вимог щодо якості та безпечності харчових продуктів, нестійкості торговельних відносин з державами-імпортерами конкурентні позиції вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішньому ринку не є стабільними.

Низькі темпи техніко-технологічного оновлення сільськогосподарського виробництва у структурі собівартості виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції мають наслідком збільшення вартості невідновних природних ресурсів, зростання залежності виробництва від природно-кліматичних умов, обмеження доступу товаровиробників до фінансових ресурсів.

Сезонний характер сільськогосподарського виробництва потребує додаткового залучення запозичених коштів у значних обсягах (понад 100 млрд. гривень на рік).

Ситуація, що склалася в аграрному секторі, зумовлює ряд викликів, основними з яких є необхідність поліпшення умов ведення бізнесу, проведення якісних перетворень, спроможних забезпечити підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринку, продовольчу безпеку держави, і наближення до європейської політики у сфері сільського господарства.

На сьогодні залишаються невирішеними питання удосконалення форм і методів державної підтримки, розроблення дієвих інструментів підтримки малих виробників, сприяння у виході товаровиробників на світовий аграрний ринок.

Потребує невідкладного вирішення питання адаптації сільськогосподарських товаровиробників до умов роботи в глобалізованому економічному середовищі з урахуванням формування зони вільної торгівлі з державами - членами ЄС, тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також частини Донецької і Луганської областей [1].

Під інноваційним розвитком сільського господарства необхідно розуміти сукупність науково-технічних, технологічних, організаційно-управлінських, екологічних і соціальних змін, що відбуваються в процесі ініціювання, створення, реалізації нововведень, доведення їх до використання безпосередньо у виробництві з оцінкою економічної ефективності інновацій, з метою забезпечення продовольчої безпеки, підвищення темпів зростання, розвитку конкурентоспроможного та сталого сільськогосподарського виробництва, що задовольняє зростаючі суспільні потреби і підвищує якість життя населення.

Основними чинниками, які сприяють інноваційному розвитку сільського господарства є: зацікавленість аграрних організацій в отриманні додаткового ефекту від впровадження наукових розробок, інформованість сільськогосподарських товаровиробників про наукові розробки, наукова і організаційна підготовленість кадрів, вибір пріоритетних напрямів впровадження нових технологій в сільськогосподарське виробництво, економічне стимулювання за результативність інноваційної діяльності.

Підвищення рівня конкурентоспроможності необхідно пов’язувати зі зростанням ефективності сільського господарства та активізацією інноваційних процесів. Для досягнення цих цілей необхідним є забезпечення населення безпечною продовольчою продукцією на основі:

- зростання виробництва сільгосппродукції в обсягах, які дозволяють наблизитися до споживання усіма групами населення основних видів продовольства в обсягах, які відповідають вимогам раціональних норм харчування;

- підвищення частки продукції, виготовленої за ресурсозберігаючими та інноваційним технологіям, та забезпечення на цій основі зростання продуктивності праці;

- державної підтримки маркетингу сільгосппродукції населення регіону;

- сприяння доступу місцевих виробників до торгових мереж та укладення договорів з установами соціальної сфери і бюджетними організаціями на поставку їм продуктів харчування.

Інвестиції залишаються запорукою сталого розвитку аграрного комплексу. За результатами І півріччя 2017 року в АПК країни реалізується 233 інвестиційні проекти, загальна вартість яких становить понад 36,7 млрд гривень. Реалізація поточних проектів дозволить створити понад 16 тисяч нових робочих місць. Слід зазначити, що більшість проектів здійснюється малим та середнім бізнесом. За напрямами проектів стає помітною тенденція до зміни акцентів на тваринництво, яке складає майже половину від усієї кількості проектів, а саме 49%. Зокрема, скотарство – 25%, свинарство – 14%, птахівництво – 10%. Серед інших напрямів реалізації інвестиційних проектів:  обробка, зберігання та переробка зернових та технічних культур (21%), овоче- та фруктосховища (9%), переробка сільськогосподарської сировини (7%), багаторічні насадження (5%), зрошення – 10 од. (4%), інші (5%).

Міністерство аграрної політики та продовольства працює над пошуком найефективніших механізмів надання державної підтримки аграріям та розвитку галузі. Одним із таких може стати впровадження системи кооперації та надання коштів через участь у кооперативах [1]. Тому, актуальним є розвиток міжрегіональних продовольчих зв’язків за рахунок: розвитку кооперації та інтеграції у виробництві, збуті, переробці і використанні сільгосппродукції; концентрації виробництва сільгосппродукції в тих районах і організаціях, де забезпечується максимум виходу якісної продукції при мінімумі витрат на її виробництво і доставку до споживачів; формування спеціалізованих зон товарного виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням її цільового використання; поліпшення організації зберігання і підвищення ефективності транспортування; розробки комплексу організаційно-економічних заходів щодо стабілізації та сталого розвитку сировинної бази ринку; оцінки ефективності міжрегіональних продовольчих зв’язків; розширення експортних можливостей; регулювання міжрегіональних продовольчих зв’язків на основі стимулювання окремих товаровиробників і деяких видів продукції та продовольства; створення умов для забезпечення населення якісним, різноманітним та економічно доступним продовольством за рахунок оптимальної збалансованості між обсягом власного виробництва, вивезенням надлишкових видів сільгосппродукції та продовольства, а також ввезенням окремих видів, виробництво яких в області є неможливим, недостатнім або невигідним.

Треба зазначити, що у 2017 році АПК отримав 5,45 млрд. грн. на підтримку аграріїв із державного бюджету. Програми підтримки АПК на 2017 рік передбачені за такими напрямами: бюджетна дотація; часткова компенсація вартості с/г техніки у 20%; компенсація відсоткової ставки за кредитами; кредити фермерам; підтримки тваринництва [1]. Підвищення конкурентоспроможності сільського господарства та в цілому АПК має здійснюватися за допомогою:

- вдосконалення організації та управління АПК;

- зростання інвестицій в основний капітал АПК, оновлення основних фондів;

- підвищення прибутковості сільськогосподарського виробництва до рівня, що забезпечує відтворення родючості грунтів, матеріальних і трудових ресурсів;

- створення умов, що забезпечують збереження і відновлення родючості грунтів і підвищення на цій основі врожайності вирощуваних сільськогосподарських культур;

- розширення посівних площ, які засіваються елітним насінням;

- розвитку кооперації та інтеграції з метою зростання прибутковості сільськогосподарських товаровиробників і забезпечення їх доступу на агропродовольчий ринок;

- створення організаційно-економічних умов для вдосконалення розміщення і спеціалізації агропромислового виробництва, що забезпечує поліпшення використання природного потенціалу, ресурсозбереження, підвищення ефективності виробництва;

- впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій у рослинництві;

- вдосконалення державного регулювання сільського господарства і ринку сільгосппродукції, збільшення державної підтримки з метою захисту інтересів товаровиробників, підвищення ефективності та інвестиційної привабливості сільського господарства, встановлення пропорційності у відносинах між сферами АПК;

- підвищення доступності кредитних ресурсів, розвитку земельної іпотеки, посилення конкурентних засад в сферах кредитування і страхування і на ринку лізингових послуг;

- підтримки рівня субсидування відсоткових ставок за кредитами, отриманими сільгосптоваровиробниками в комерційних банках;

- часткової компенсації подорожчання матеріально-технічних ресурсів;

- надання державної підтримки в будівництві та реконструкції об’єктів зі зберігання та первинної переробки сільгосппродукції;

- державної підтримки розвитку горизонтальної та вертикальної інтеграції [2, с. 100].

Наразі, Міністерство аграрної політики та продовольства вживає ряд заходів, які спрямовані на розвиток аграрного сектору, зокрема, розширення співпраці з ЄС у сфері сільського розвитку, диверсифікацію сільської економіки та підвищення рівня доходів сільського населення. Значну увагу треба приділяти проведенню інформаційно-просвітницькій кампанії: організовувати проведення днів сільського розвитку в регіонах, конференцій, круглих столів за участі усіх зацікавлених сторін. Потрібно також розширювати сільськогосподарську дорадчу діяльність у напрямі стимулювання розвитку малого і середнього підприємництва у сільській місцевості, в тому числі за межами сільськогосподарського виробництва, а також сільськогосподарської кооперації [1].

Отже, перехід сільського господарства на інноваційний шлях розвитку має здійснюватися шляхом:

- підвищення рівня державної підтримки і ролі наукових досліджень у формуванні конкурентоспроможного агропромислового виробництва, співпраці органів управління АПК з науково-дослідними організаціями при вирішенні питань розвитку АПК, розробки механізмів впровадження інноваційних розробок до виробництва;

- розвитку необхідної для інноваційної діяльності інфраструктури, що забезпечує комерціалізацію інновацій;

- побудови системи консультаційної підтримки сільгоспвиробників;

- формування альянсів наукових, навчальних, дослідних організацій та інших суб’єктів інноваційного процесу;

- переходу кадрового забезпечення АПК на якісно новий рівень, який відповідає потребам інноваційного розвитку аграрної економіки, розвитку всіх рівнів освіти, науки та інших сфер з метою формування у працівників АПК і в цілому сільського населення знань, умінь, навичок і моделей поведінки, необхідних для інноваційного суспільства та інноваційної економіки;

- розробки організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності в сільському господарстві, основу якого утворюють нормативно правова база регулювання інноваційної діяльності, охорони інтелектуальної власності, а також вдосконалення форм і методів програмно-цільового управління інноваційною діяльністю, нові фінансово-економічні інструменти стимулювання та матеріальної державної підтримки інноваційно-інвестиційної діяльності в сільському господарстві;

- створення умов для прискореного розвитку досліджень, що забезпечують систему контролю за безпекою та якістю сільськогосподарської сировини і продовольства, стимулювання розробок, які підвищують конкурентоспроможність продукції та технологій;

- розширення наукових досліджень з мобілізації генетичних ресурсів, біотехнології, селекції та насінництва, ветеринарної медицини, виробництва харчових продуктів, які поліпшують здоров’я людей за допомогою забезпечення необхідними ресурсами науково-дослідних організацій, які здійснюють свою діяльність в регіоні;

- технічного переоснащення і технологічної модернізації АПК на основі підвищення інноваційної активності бізнесу і дієвої політики держави, що передбачає розвиток інтенсивних технологій в рослинництві та тваринництві на основі використання геоінформаційних технологій, багатоопераційних енергозберігаючих засобів виробництва;

- модернізації наявних потужностей і будівництва зернопереробних і елеваторних ємностей для зберігання зерна, м’ясопереробних підприємств;

- створення в сфері агропромислового виробництва ефективної системи венчурного інвестування інноваційних проектів, які забезпечують збільшення обсягів фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

ІV. Висновки

Сьогодні сучасними стратегічними напрямами розвитку інноваційних процесів в сільському господарстві регіонів України є: поліпшення демографічної ситуації в сільській місцевості; подолання соціальної дискримінації населення і товаровиробників в сільських територіях за рахунок формування сприятливих житлових та соціально-побутових умов проживання (більш прискорений розвиток транспортної мережі, енерго- і водопостачання, розвиток соціальної інфраструктури), які сприяють припливу в сільську місцевість кваліфікованих кадрів, які перешкоджають їх перетоку з сільської місцевості до міста, підтримки комплексної компактної забудови сільських поселень; зниження рівня безробіття на селі, підвищення зайнятості; створення нових робочих місць, в тому числі шляхом розвитку альтернативної діяльності (стимулювання збільшення робочих місць, створення пільгових умов для їх розвитку в несільськогосподарських сферах діяльності, особливо в рекреаційній та природоохоронній діяльності), нарощування робочих місць в соціальній сфері села та об’єктах інфраструктури агропродовольчого ринку (зберігання, транспортування, збут); розширення мережі консультаційних служб для надання правових, економічних та технологічних консультацій суб’єктам сільського підприємництва;  підвищення інвестиційної привабливості сільських територій, сприяння реалізації інвестиційних проектів; розробки та реалізації соціально-економічних цільових програм.

Таким чином, сучасне сільське господарство має функціонувати на новій організаційній, економічній та технологічній основі, представляючи собою інтегровану виробничо-технологічну систему функціонально взаємопов’язаних підприємств, галузей і сфер, об’єднаних спільною кінцевою метою - забезпечення населення продовольством в необхідних розмірах і за доступними цінами.

 

Література.

1. Офіційний веб-сайт Міністерства аграрної політики та продовольства України – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.

2. Халатур С. М. Сталий розвиток сільського господарства та його інноваційне забезпечення / С. М. Халатур // Економічний вісник університету. - 2017. - Вип. 34(1). - С. 97-105.

 

References.

1. The official site of the Ministry of Agriculture and Food of Ukraine, available at: http://www.minagro.gov.ua. (Accessed 6 December 2017).

2. Khalatur, S. M. (2017) “Sustainable development of agriculture and its innovative provision”, Ekonomichnyj visnyk universytetu, vol. 34(1), pp. 97-105.

 

Стаття надійшла до редакції 07.12.2017 р.