EnglishНа русском

Державне управління: удосконалення та розвиток № 10, 2017

УДК 364.075.2

 

К. В. Дубич,

д. н. з державного управління,професор кафедри публічного управління та адміністрування

Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України , м. Київ

 

ФАКТОРИ ТІНІЗАЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

 

K. V. Dubych,

Doctor of Public Administration, professor of the Department of Public Administration and Administration of the Institute of Personnel Training

of the State Employment Service of Ukraine, Kyiv

 

FACTORS OF TINNIZATION OF THE LABOR MARKET OF UKRAINE

 

У статті здійснено PESTL-аналіз факторів тінізації ринку праці та зайнятості населення в Україні. Сучасний стан державного регулювання економічних відносин і контроль, здійснюваний на ринку праці уповноваженими державними органами, зумовлюють існування тіньового ринку праці, який створює для окремих економічних агентів можливості  недотримання чинного законодавства, спонукають їх не виконувати або порушувати окремі норми трудового права. Тіньовий ринок праці призводить до виникнення та існування економічних проблем, зокрема суттєвого скорочення обсягів дохідної частини бюджету, частки податкових надходжень. Дослідженням визначено і обґрунтовано фактори  тінізації ринку праці та зайнятості населення в Україні і розкрито ключові аспекти які потребують державного регулювання. Тінізація ринку праці та зайнятості населення детермінована низкою факторів, які згрупувані автром  на  зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні) фактори. Обгрунтовано, що зовнішні фактори порівняно з внутрішніми мають більшу значимості, вагомість і пріоритетність з огляду на масштаби їхнього впливу на досліджуване явище. Внутрішні фактори можуть бути обумовлені людським фактором і суб’єктивністю. Тоді як зовнішні фактори, як свідчать результати здійсненого аналізу, навпаки, мають об’єктивний характер і визначається економічною, соціальною політикою, законодавством тощо. Неврахування  вище перерахованих факторів   тінізації ринку праці та зайнятості в розробленні державних механізмів впливу,  потенційно містять у собі серйозну загрозу для забезпечення сталого економічного зростання та соціального розвитку країни.

 

The article deals with the PESTL analysis of the factors of shadowing of the labor market and employment in Ukraine. The current state of state regulation of economic relations and control carried out on the labor market by authorized state bodies, predetermine the existence of a shadow labor market, which creates for certain economic agents the possibility of non-compliance with the current legislation, prompts them not to perform or to violate certain norms of labor law. The shadow labor market leads to the emergence and existence of economic problems, in particular a significant reduction in the revenue part of the budget, the share of tax revenues. The research determines and justifies the factors of the shadowing of the labor market and employment in Ukraine and outlines the key aspects that require state regulation. Tiinization of the labor market and employment of the population is determined by a number of factors, which are grouped by auto on external (exogenous) and internal (endogenous) factors. It was substantiated that external factors, in comparison with internal ones, are of greater importance, importance and priority given the scale of their impact on the phenomenon under study. Internal factors can be due to human factor and subjectivity. On the contrary, external factors, as evidenced by the results of the analysis, are objective and are determined by economic, social policy, legislation, etc. Failure to take into account the above-mentioned factors of shadowing of the labor market and employment in the development of state-owned mechanisms of influence potentially poses a serious threat to ensuring sustainable economic growth and social development of the country.

 

Ключові слова: державна політика, державне регулювання, зайнятість населення, ринок праці, тінізація, PESTL-аналіз, фактори  тіньової зайнятості, корупція, економіка, державний бюджет, стандарти життя, соціальний захист.

 

Keywords: state policy, state regulation, employment, labor market, shadowing, PESTL analysis, shadow employment factors, economy, corruption, state budget, living standards, social protection.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

Тінізація ринку праці та зайнятості населення є серйозним викликом для розвитку суспільства, як в окремо взятій країні світу, так і в глобальних масштабах. Дані Міжнародної організації праці (МОП) свідчать, що в країнах, що розвиваються, в яких доходи населення є низькими або середніми, понад 50% робочої сили охоплено неформальними трудовими відносинами. Саме ці країни мають найбільшу питому вагу на світовому тіньовому ринку праці. За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у світовій економіці нараховується 1,2 млрд. офіційних робочих місць, тоді як 1,8 млрд осіб зайняті в неформальному секторі [12, с. 163].

Переміщення частини зайнятого населення з офіційного до тіньового сектора економіки є одним із негативних явищ на сучасному ринку праці і в Україні. Так, за даними Державної статистичної служби України [8] в 2016 р. кількість неформально зайнятих в Україні становила 4,0 млн. осіб, що складало 24,3% зайнятого населення. Водночас, Міністр соціальної політики України А. Рева стверджує, що на сьогодні потенціал тіньової зайнятості населення в Україні складає 8 млн. осіб . Слід відмітити, що до 1990 р. тіньовою зайнятістю було охоплено 2-6% населення України. Тобто, вітчизняний ринок праці має стійку і виразну тенденцію до збільшення  тінізації зайнятості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми.

Економічні, правові, організаційні та інші аспекти тінізації економічних відносин розглядаються в наукових працях і публікаціях  Е.М. Лібанової [5], І.Ф. Гнибіденка [6], А.М. Колота [4], Н.М. Краус [3], О.М. Пищуліної, О.О. Кочеміровської, О.П. Коваль [7], Ю.М. Маршавіна [6], інших вітчизняних вчених і дослідників. Утім, фактори тінізації ринку праці та зайнятості населення в сучасних реаліях розвитку українського суспільства залишаються недостатньо дослідженими на науковому рівні.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття

Сучасна тенденція тінізації ринку праці та зайнятості населення України носить системний і загрозливий характер для соціально-економічного розвитку держави та її громадян. Аналіз наукових джерел даної тематики показав, що недостатньо сегментовані та візуалізувати фактори тінізації ринку праці і  зайнятості населення та  встановлені  зв’язки між ними тому є  потреба в чіткому їх  визначенні з врахуванням реалій сьогодення, конкретизації та науковому обґрунтуванні.

Мета і завдання визначення, аналіз і систематизація сучасних факторів тінізації ринку праці та зайнятості населення в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

З метою  адекватного сприйняття, уникнення викривлень в розумінні термінології  нами проаналізовано наукові підходи до визначення, тлумачення базових термінів і понять.

Фактор – передумова або причина, що викликає певні явища; агент, посередник, вплив якого призводить до певних наслідків, результатів. Під фактором у дослідженні розуміємо: чинник, який впливає на процес тінізації ринку праці та зайнятості населення; об’єкт, який своїм впливом змінює характер, ознаки або одну з основних рис досліджуваного явища. З огляду на те, що за своєю сутністю терміни “фактор”, “чинник” і “детермінант” є певною мірою подібними, то в даному дослідженні будемо розглядати їх як синоніми.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»:

ринок праці - система правових, соціально-трудових, економічних та організаційних відносин, що виникають між особами, які шукають роботу, працівниками, профспілками, роботодавцями та їх організаціями, органами державної влади у сфері задоволення потреби працівників у зайнятості, а роботодавців - у найманні працівників відповідно до законодавства;

зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов’язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім’ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб’єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Термінологічним аналізом енциклопедичної літератури  встановлено, що тіньова (неформальна) зайнятість - це: нелегальне залучення роботодавцем працівника до економічної діяльності; вид зайнятості в неформальній економіці, що базується на прихованих від органів державної влади трудових відносинах між працівником і роботодавцем. Тіньова зайнятість - це нелегальний формат трудових відносин, який ініціюється, як правило, роботодавцем або працівником з метою несплати податків, ухиляння від виконання положень законодавства, зокрема шляхом виплати зарплати працівникам готівкою (в «конвертах»). Тіньова занятість, як правило, асимілюється з низькими рівнями зарплати і якістю робочих місць працівників.

Експерти МОП [12, с. 163] виокремлюють також неформальну зайнятість (informal employment), як форму зайнятості, яка не забезпечує працівникам на роботі правовий або соціальний захист, підвищуючи тим самим їхню економічну вразливість. Терміни тіньова (неформальна) зайнятість і зайнятість в неформальній економіці (employment in the informal economy) розглядаються як тотожні. Аналогами цього терміну на англійській мові також є: необлікована, непрозвітована або неофіційна зайнятість (unreported employment); прихована робота (working under the table); оплата «готівкою в руки» (paying cash-in-hand); підробіток або робота на стороні (поєднання роботи на умовах повної зайнятості з роботою на умовах часткової зайнятості або поєднання роботи з навчанням в навчальному закладі) (moonlighting). Окремі західні економісти розглядають тіньову зайнятість, як частину “підземної” економіки (underground economy) або “невидимої” економіки (non-observed economy). Слід відмітити, що серед них немає на даний час загальноприйнятого підходу до визначення «тіньової» занятості та пов’язаних з нею понять.

Тіньова зайнятість є наслідком, «похідною» тіньової (неформальної) економіки, під якою розуміють вид економічної діяльності, спрямованої на нелегальне отримання доходів, ухиляння від державного, недержавного контролю та сплати податків. Розрізняють підпільну економіку, фіктивну економіку, кримінальну економіку, в яких превалює тіньовий формат зайнятості працівників. Тіньова економіка і тіньовий ринок праці та зайнятості є категоріями взаємообумовленими. З одного боку, тіньова економіка є сприятливим середовищем для тіньової зайнятості. З другого боку, тіньова зайнятість є джерелом постачання трудових ресурсів для тіньового ринку праці та тіньової економіки.

На тіньовому ринку праці між економічними агентами культивуються нелегальні трудові відносини, а економічна діяльність здійснюється приховано від органів державної влади, поза їх контролем, без належного відображення в документах обліку, звітності та офіційній статистиці. Тіньова зайнятість охоплює всі форми оплачуваної роботи, які формально незареєстровані, не враховуються державною статистикою, податковими органами і не підлягають регулюванню. Така зайнятість найбільш поширена у видах господарської діяльності (виробництво, торгівля, надання послуг тощо), розподілі, обміні та споживанні товарно-матеріальних цінностей і грошей. Тіньова зайнятість зумовлена намаганням економічних агентів збільшити власні прибутки з порушення чинного законодавства, зокрема шляхом навмисного їх приховування (ухиляння від сплати податків, внеску на соціальне страхування та ін.) від державних органів. Як наслідок, юридично встановлений порядок організації та реалізації економічних зв’язків нівелюється та руйнується, а держава внаслідок недоотримання податкових надходжень змушена зменшувати бюджетні соціальні видатки. Тіньова зайнятість здійснюється без дотримання встановлених державою на ринку праці соціальних стандартів і гарантій, зокрема мінімальної зарплати, тривалості робочого часу, стандартів безпеки тощо [13, с. 2].

Отже, тіньова економіка, тіньова зайнятість і тіньовий ринок праці - тісно пов’язані між собою та взаємообумовлені категорії. Недостатні державне регулювання економічних відносин і контроль, здійснюваний на ринку праці уповноваженими державними органами, зумовлюють існування тіньового ринку праці, який створює для окремих економічних агентів можливості для недотримання чинного законодавства, спонукають їх не виконувати або порушувати окремі норми трудового права. Тіньовий ринок праці призводить до виникнення та існування економічних проблем, зокрема суттєвого скорочення обсягів дохідної частини бюджету, частки податкових надходжень. Тіньовий формат економічних, трудових відносин і поведінки між роботодавцями та працівниками несумісний також з соціальними або неформальними нормами, оскільки призводить до недоотримання податкових надходжень до бюджету, зменшення видаткової частини бюджетів на виплату зарплати, пенсій, інших соціальних виплат, стипендій тощо. Нерозв’язання цих вищеперерахованих  проблем потенційно містить у собі серйозну загрозу для забезпечення сталого економічного зростання та соціального розвитку країни .

У цьому контексті  тінізація ринку праці та зайнятості населення - це протиправна діяльність, пов’язана з неофіційним працевлаштуванням, зокрема використання праці найманих працівників без укладання трудових договорів і угод, виплата зарплати “в конвертах”, ухиляння від сплати податків, соціальних внесків, неоплачуваний  понаднормований час роботи, лікарняні, відпустки, порушення роботодавцями інших вимог трудового законодавства.

Результати термінологічного аналізу, здійсненого вище дають підстави стверджувати, що тінізація ринку праці та зайнятості населення є досить складним, багатогранним економічним і соціальним явищем. Відносини, які стихійно встановлюються і поширюються між учасниками цього процесу на тіньовому ринку праці є неправомірними, оскільки порушують чинне законодавство (формальні норми) та, як наслідок, прихованими. Цей феномен, який має не тільки економічний і соціальний аспект, але й політичний, правовий, демографічний та інші виміри призводить до цілої низки інших негативних наслідків у багатьох сферах суспільного життя. Зрозуміло, що це явище є серйозним викликом державі, потребує від неї адекватного реагування та усунення шляхом розроблення і реалізації державної політики детінізації ринку праці та зайнятості населення (далі - політика детінізації), яка має комплексно вирішувати низку різнопланових проблем. Ефективність державної політики детінізації детермінована чіткою, якнайповнішою та об’єктивною ідентифікацією факторів, що впливають на досліджуване явище, ґрунтовним їх аналізом з застосуванням адекватних наукових методів дослідження, оцінки достовірності та пріоритетності цих факторів.

Ефективно вирішити ці завдання, на думку автора, можна за допомогою PESTL[1]-аналізу, який сучасні дослідники, аналітики державної політики широко використовують з метою ідентифікації широкомасштабних проблем, всебічного вивчення, оцінки та комплексного узагальнення впливу зовнішнього середовища на досліджуване явище, процес або політику.

Тінізація ринку праці та зайнятості населення детермінована низкою факторів, які можна згрупувати в зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). На думку автора, фактори зовнішні порівняно з факторами внутрішніми мають більшу значимості, вагомість і пріоритетність з огляду на масштаби їхнього впливу на досліджуване явище. Внутрішні фактори можуть бути обумовлені людським фактором і суб’єктивністю. Тоді як зовнішні фактори, як свідчать результати здійсненого аналізу, навпаки, мають об’єктивний характер і визначається економічною, соціальною політикою, законодавством тощо. Екзогенні та ендогенні фактори, незважаючи на їхню відмінності, зокрема за сутністю, специфікою та пріоритетністю впливу, взаємопов’язані між собою. PESTL-аналіз є інструментом, який дає змогу виявити та визначити сукупність чинників зовнішнього середовища або макросередовищ (політичний, економічний, соціальний, технологічний, нормативно-правовий), що впливають на об’єкт дослідження. Цей вид аналізу уможливить ідентифікувати за певними критеріями ключові фактори (виміри) макросередовища тінізації ринку праці та зайнятості населення, сегментувати базові проблеми, згрупувати (категоріювати) їх у відповідні блоки та проаналізувати. А відтак, PESTL-аналіз є найбільш прийнятним видом аналізу досліджуваної проблеми.

Аргументом щодо застосування PESTL-аналізу є і загальнодержавні масштаби охоплення та назріла в суспільстві необхідність у невідкладному вирішенні досліджуваної проблеми. Отримані результати PESTL-аналізу: дадуть змогу сегментувати, візуалізувати і краще уявити спектр факторів (макросередовищ) тінізації ринку праці та зайнятості населення, комплексно осмислити проблеми об’єкта дослідження, встановити зв’язок між ними; уможливить сформулювати пропозиції щодо детінізації ринку праці та зайнятості населення; сприятимуть визначенню механізмів, інструментів та пріоритетів відповідної державної політики, розробленню нормативно-правових актів, концепцій, стратегій тощо. В контексті викладеної вище аргументації й обґрунтовується вибір PESTL-аналізу для визначення факторів тінізації ринку праці та зайнятості населення. Хронологічними межами PESTL-аналізу є 2010-2017 рр.

Базуючись на методиці застосування PESTL-аналізу [14, с. 105-106], визначимо макросередовища, а на їх базі - фактори тінізації ринку праці та зайнятості населення в Україні (далі - фактори). Як видно на Рис. 1, основними факторами, які виокремлено в межах відповідних макросередовищ, є: політичний; економічний; соціально-демографічний; технологічно-інноваційний; нормативно-правовий.

 

макросередовище

Рис. 1. Декомпозиція основних макросередовищ і факторів тінізації ринку праці та зайнятості населення в Україні[2]

 

Макросередовища та фактори тінізації ринку праці та зайнятості населення можуть бути нестійкими та змінюватися в залежності від обставин. У цьому контексті автор поділяє точку зору Г. Джонсона, К. Скулза, Р. Віттінгтона та інших дослідників [14, с. 106] стосовно того, що пріоритетність визначених факторів, актуальність і валідність результатів PESTL-аналізу можуть бути обмеженими в часі та мати суб’єктивний характер.

Охарактеризуємо  політичний та економічний фактори, оцінимо їх вплив на тінізацію ринку праці та зайнятості населення в Україні, визначимо та проаналізуємо проблеми, які виникають та існують у відповідних макросередовищах (Рис. 1).

Політичний фактор відіграє ключову роль у процесі детінізації ринку праці та зайнятості населення. Це пояснюється тим, що вищі посадові особи держави, центральні органи виконавчої влади та політики, які уособлюють законодавчу владу, є безпосередніми суб’єктами розроблення, ухвалення державної політики на ринку праці та зайнятості населення в Україні, відповідних державних програм, заходів, обсягів їх фінансування, а також здійснення належного контролю за їх виконанням. А відтак, політичне середовище країни, адекватне розуміння політичними лідерами проблем ринку праці та зайнятості населення, співробітництво представників держави, громадськості та підприємництва щодо їх вирішення є “наріжним каменем” детінізації ринку праці та зайнятості населення. Наявність політичної волі, підтримки та політична стабільність позитивно впливають на розвиток вітчизняного ринку праці та зайнятості населення. А це, в свою чергу, є сприятливим фактором для економічного зростання держави, наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів, пенсійного фонду, підвищення мінімальних зарплат, соціальних виплат та підвищення рівня життя в суспільстві в цілому. І, навпаки, відсутність належної політичної волі, підтримки та політична нестабільність негативно відображаються на ринку праці та зайнятості населення та, як наслідок, на рівні соціально-економічного розвитку, інших сферах суспільного життя в цілому.

Отже, існує тісний зв’язок і взаємообумовленість між політичним фактором і ринком праці та зайнятості населення, який є своєрідним відображенням, «лакмусовим папірцем» політичного стану і соціально-економічного розвитку в державі. Нівелювання проблем ринку праці та зайнятості населення, найгострішим з яких є його тінізація, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, зміни в якості робочої сили і мотивації праці, нехтування важливістю їх вирішення керівництвом і політиками держави призводить до їх накопичення, подальшого загострення та поглиблення кризових явищ в економіці, соціальній та інших суспільних сферах.

Існують підстави стверджувати, що рівень політичної волі щодо детінізації ринку праці та зайнятості населення в Україні є низьким. Однією з причин слабкості політичної волі ефективно протидіяти тіньовим економічним відносинам на вітчизняному ринку праці є корупція, яка є передумовою і наслідком функціонування тіньової економіки держави. Дані опитування, проведеного у 2016 р. компанією TNS-Україна, свідчать, що, корумпованість вищого керівництва та безкарність корупціонерів є основними причинами поширення корупції в Україні. Апріорі, детінізація ринку праці та зайнятості населення не здійснюється ізольовано, а на базі та в контексті державної антикорупційної політики. Незважаючи те, що вищі посадові особи держави один за одним декларують запобігання і протидію корупції пріоритетом реформ і суспільного розвитку в Україні, її ефективність за роки державної незалежності істотно не покращується. А масштаби поширення цього негативного феномену в економічних відносинах, на ринку праці та зайнятості, охоплення нею усіх сфер суспільного життя є найбільшою загрозою для соціально-економічного розвитку України [1, с. 315].

Про те, що Україна є однією з найбільш корумпованих країн світу свідчать результати досліджень Міжнародної організації Трансперенсі Інтернешнл[3] (ТІ) - індекси сприйняття корупції[4] (ІСК), які хронічно високі в нашій державі. Як це можна бачити на Рис. 2, протягом 1998-2016 рр. рейтинги України (позначено синіми трикутниками і лініями) є критично низькими - близькими до числа загальної кількості досліджуваних країн (позначено червоними кружками і лінями). У 2016 р. у рейтинговій таблиці корупції Україна зайняла 131 місце з 176 досліджуваних країн, маючи гіршу оцінку порівняно з Непалом, Сьєрра-Леоне, Парагваєм, Лаосом, Гондурасом, іншими «проблемними» країнами світу [9]. Про високі рівні корупції в Україні свідчать і експертні оцінки Глобал Інтегріті (Global Integrity) [11], а Європейська рахункова палата визнала Україну найбільш корумпованою в 2016 р. країною Європи [1, с. 316].

 

Рис. 2. Діаграма динаміки рейтингів індексів сприйняття корупції в Україні, 1998-2016 рр. [9]

Розроблено автором на основі даних міжнародної організації Трансперенсі Інтернешнл

 

Корупція - «порочне коло» ринку праці та зайнятості населення, найбільш серйозним проявом якої є політична корупція - нелегітимне використання суб’єктами державної влади (політиками, державними чиновниками) наявних можливостей і повноважень з метою отримання особистої чи групової вигоди (матеріальної, соціальної та ін.). Політична корупція зумовлена конфліктом інтересів - протиріччя між особистою зацікавленістю чиновників на державній службі та реалізацією законних інтересів громадян на ринку праці. Політична корупція на ринку праці проявляється через зловживання політичною владою з метою отримання благ у приватних цілях. В умовах політичної корупції відбувається підпорядкування державної влади приватним, корпоративним інтересам, у тому числі інтересам корумпованих кланів і злочинних угруповань. Унаслідок цього зміщується вектор державної політики від розв’язання питань загальнодержавної важливості - детінізації ринку праці та зайнятості населення, до реалізації приватних, кланових, корпоративних інтересів. Унаслідок цього знижується ефективність державної політики детінізації ринку праці та зайнятості. Де-факто, в Україні відсутні реальні механізми відповідальності політиків за невиконання задекларованих ними передвиборчих програм, а державних чиновників за невиконання або неналежне виконання затверджених державних стратегій, програмних документів тощо, що призводить до формалізму, бюрократизму та імітації виконання відповідних державних програм тощо.

В умовах політичної корупції контрпродуктивними є перевірки і контроль на ринку праці та зайнятості населення: 42% респондентів вважають такий контроль недієвим і причиною корупції. Недоліками в здійсненні відповідними органами державної влади перевірок є екстенсивне нарощування їх кількості, вибірковість, подвійні стандарти в накладанні та стягненні штрафів. Варто відмітити, що вітчизняна система покарання за порушення податкового та трудового законодавства є надмірно ліберальною, що спонукає економічних агентів ухилятися від оподаткування та внесків у соціальні фонди.

Прояви політичної корупції в поєднанні з бюрократизмом, хабарництвом є «раковою пухлиною» ринку праці та зайнятості, наслідками чого є викривлення, спотворення умов його функціонування, поширення на ньому «тіньових» економічних відносин, культивування на ньому “тіньових” схем і культури трудових відносин.

Стримування корупції корелюється з якістю регуляторної політики, вплив якої на ринок праці та зайнятості населення є очевидним. Про це свідчать візуалізовані на Рис. 3 результати аналізу міжнародних показників урядування[5]:

 

Рис. 3 Діаграма динамічних змін індексів стримування корупції та якості регуляторної політики в Україні[6], 1998-2016 рр. [15]

 

графіки динаміки індексів стримування корупції[7] та якості регуляторної політики[8] в Україні протягом 1998-2016 рр. мають певну залежність між собою та взаємообумовленість - позитивні зміни в стримуванні корупції призводять, як правило, до кращої якості регуляторної політики та навпаки.

У продовження викладеного вище проаналізуємо результати наукового дослідження, отримані С. Джонсоном, Д. Кауфманом і П. Зойдо-Лободаном [10, с. 387-392], експертами Світового банку, які доводять, що саме політичний фактор (формат впливу держави на економіку, політична воля її вищих посадових осіб) детермінує частку економіки, яка «дрейфує в тінь». Вплив політичного фактору на тіньову економіку проявляється через: ступінь регуляторного втручання (державної регуляторної політики), рівень оподаткування та масштаби корупції. Країни з високим рівнем корупції мають, як правило, більшу частку «тіньової» економіки, ринку праці та зайнятості.

А відтак, політичний фактор є, на думку автора, найбільш вагомим, ключовим з-поміж досліджуваних екзогенних факторів (Рис. 1). Екстраполюючи результати дослідження експертів Світового банку [10, с. 387-392] на об’єкт дослідження, стає зрозуміло, що вирішення проблеми тінізації ринку праці та зайнятості населення в Україні є, насамперед, політичним питанням, яке детерміноване апріорі наявністю політичного інтересу, підтримки з боку вищих посадових осіб держави, політичних партій і громадськості. Саме в контексті антикорупційної політики в Україні слід консолідувати зусилля представників законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, об’єднати та узгодити їх спільні зусилля, спрямовані на розробку і реалізацію державної політики детінізації ринку праці та зайнятості населення. Протидія та запобігання корупції на ринку праці є пріоритетом державної політики в цій сфері.

Вважається, що масштаби тінізації ринку праці та зайнятості населення детерміновані рівнем довіри громадян до держави, її органів влади, інститутів. Довіра може трансформувати сприйняття і ставлення населення до економічних відносин на «тіньовому ринку», нелегальної зайнятості від толерантного до негативного та відмови працювати в тіньовій сфері. Довіра до держави впливає на податкову мораль громадян, спонукаючи їх в знак «соціальної солідарності» платити податки, навіть в умовах, коли раціонально було б ухилитися від цього. Довіра сприяє співпраці між громадянами та інститутами держави, створює передумови для детінізації ринку праці. Високий рівень довіри населення до держави свідчить про її авторитет в суспільстві, низький рівень корумпованості чиновників, впевненість у їх спроможності ефективно та раціонально витрачати кошти платників податків, розпоряджатися бюджетними видатками.

Результати загальнонаціонального дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи», свідчать, що в суб’єктів господарювання і громадян України поширена практика недотримання норм, моральних стандартів законослухняної поведінки. Крім того, рівні довіри до органів державної влади в нашій країні є критично низькими та мають тенденцію до погіршення. За таких умов обіцянки політиків, урядовців провести реформи, їх запевняння підвищити рівень життя громадян, забезпечити суспільними благами в обмін на сплачені останніми податки сприймаються в суспільстві скептично та негативно, викликаючи спротив.

До політичних факторів, які негативно впливають на вітчизняний ринок праці та зайнятість населення слід віднести і збройний конфлікт на Сході України. Так, протягом 2014-2015 рр. різко виникла проблема зайнятості населення – кількість робочих місць зменшилася на 3 млн. Затягування антитерористичної операції в Донбасі на фоні економічної блокади і кризи призведе до подальшої деградації, тінізації економічних, соціально-трудових відносин і поширення практики неформальної зайнятості, особливо на непідконтрольних Україні територіях.

Отже, політичне макросередовище є несприятливим, а вплив політичних факторів на процеси детінізації вітчизняного ринку праці та зайнятості населення в Україні є негативним. Основними чинниками цього є: несистемність, непослідовність і неефективність державної політики, недоліки  механізмів державного управління в цій сфері; високі рівні корупції; низькі рівні довіри громадян до органів державної влади та інститутів держави.

Економічний фактор є важливим, оскільки ринок праці та зайнятості населення є невід’ємною складовою системи суспільних відносин, пов’язаною з купівлею і продажем робочої сили та економічної системи країни в цілому. Ринок праці є: економічним механізмом державного управління, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками, сферою працевлаштування, в якій формується попит і пропозиція на робочу силу. Ринок праці та зайнятості населення, його тінізація є чинником, який впливає на рівень безробіття та економічного зростання. Водночас, такі економічні показники як прямі іноземні інвестиції, внутрішні капіталовкладення позитивно впливають на створення нових робочих місць на підприємствах та, як наслідок, на ринок праці та зайнятості населення. На об’єкт дослідження справляють вплив і показники рівнів інфляції, заробітної плати, доходів населення та ін. А відтак, ринок праці та зайнятості населення й економічний розвиток тісно пов’язані та взаємообумовлені між собою.

Роль тіньового ринку праці та зайнятості населення для економіки є неоднозначною:

«тіньова» зайнятість в період економічної кризи пом’якшує наслідки різкого зростання безробіття і зниження рівня життя населення;

неформальна зайнятість позитивно впливає на забезпечення додатковими робочими місцями і підвищення доходів населення, розширення виробництва товарів і послуг;

у тіньовому секторі відсутні гарантії працевлаштування, оплати праці та соціального страхування, безпеки праці;

наслідками «тіньових» схем зайнятості є приховування доходів від оподаткування, недоотримання значних обсягів надходжень до бюджетів різних рівнів, руйнування фіскальної (податкової) бази, необхідної для виконання державою своїх функцій; наявність нелегальних, не врахованих, а, отже, і неоподаткованих доходів громадян є серйозною економічною проблемою, пов’язаною з існуванням тіньового ринку праці – податок з доходів фізичних осіб є основним джерелом (понад 70%) наповнення місцевих бюджетів, які спрямовуються на вирішення соціальних проблем населених пунктів;

«тіньовий» ринок праці є сприятливим середовищем для залучення та обігу нелегальних грошей, втягування частини населення в кримінальні відносини, поступової криміналізації  цього ринку та для корупційних проявів, які негативно впливають на інвестиційну привабливість країни, її економічне зростання в цілому.

Аналіз статистичних даних (Таблиця 1) свідчить, що на вітчизняному ринку праці динаміка основних показників в 2000-2016 рр. є негативною:

економічно активне населення зменшилося на 3,85 млн. осіб – з 21,15 млн. осіб у 2000 р. до 17,3 млн. осіб у 2016 р.;

кількість зайнятих працездатного віку зменшилися на 2,89 млн. осіб.

За даними Держстатслужби України [8] в 2016 р. кількість безробітних у віці 15-70 років (за методологією МОП) становила 1,7 млн. осіб – на 23,5 тис. осіб або 1,4% більше порівняно з 2015 р. Неформальна зайнятість населення в Україні, яка охоплює неформальний та офіційний (формальний) сектори економіки зростає. В 2016 р. кількість неформально зайнятого населення становила 4,0 млн. осіб (24,3% від кількості зайнятого населення). Така ж тенденція  по наростаючій продовжилась і в  2017 році. Не провівши конструктивних системних дій,  Україна  щороку буде втрачати мільярди гривень,  які через тіньову зайнятість осідають  в офшорних зонах на рахунках людей,  що обкрадають  державу і не турбуються про наповнення державного бюджету, який забезпечує добробут українців.

Перспективний напрям подальших досліджень

Тінізація ринку праці та зайнятості населення  в Україні є глобальною проблемою, що потребує ґрунтовних та системних наукових досліджень, які лежать в площині щодо:

детінізації зайнятості населення;

механізмів державного управління податковими надходженнями і соціальними відрахуваннями до державного та місцевих бюджетів;

регуляторної державної політики в сфері відтоку капіталу;

порушення прав людини на працю – незахищеність соціально-трудових відносин неофіційно працевлаштованих працівників;

низького рівня якості та стандартів життя громадян України;

державної політики щодо повернення довіри громадян до політичної та  виконавчої влади.

 

Література.

1. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році». – К. : НІСД, 2017. – 928 с.

2. Гнибіденко І.Ф. Ринок праці України: перспективи євроінтеграції: моногр. / І.Ф. Гнибіденко, Н.Б. Кузнєцова, Ю.М. Маршавін та ін. – К. : ТОВ “ДКС центр”, 2012. – 246 с.

3. Краус Н.М. Детермінанти тіньової економіки в інноваційних умовах господарювання: моногр. / Н.М. Краус. – Полтава: Дивосвіт, 2014. – 148 с.

4. Колот А.М. Соціально-трудова сфера: стан відносин, нові виклики, тенденції розвитку: моногр. / А.М. Колот. – К. : КНЕУ, 2010. – 251 с.

5. Лібанова Е.М. Гнучкість та захищеність на ринку праці. Досвід України: монографія / Е.М. Лібанова, О.В. Макарова. – К.: Ін-т демографії та соц. досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2007. – 495 с.

6. Маршавін Ю.М. Регулювання ринку праці України: теорія і практика системного підходу: моногр. / Ю.М. Маршавін. - К.: Альтерпрес, 2011. - 396 с.

7. Пищуліна О.М. Системні вади ринку праці України та пріоритети його реформування: аналіт. доп. / О.М. Пищуліна, О.О. Кочеміровська, О.П. Коваль. – К. : НІСД, 2010. – 72 с.

8. Ринок праці в 2016 році: [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України: веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/
publicat/kat_u/publ11_u.htm. – Назва з екрана.

9. Corruption Perceptions Index: [Electronic Resource] // Transparency International: website. – 2017. – Access Mode: http://www.transparency.org/
policy_research/surveys_indices/cpi.

10. Johnson S. Regulatory Discretion and the Unofficial Economy / S. Johnson, D. Kaufmann, P. Zoido-Lobaton // American Economic Review: Papers and Proceedings. -1998. - Vol. 88. - No. 2 (May). - P. 387-392.

11. Global Integrity: Independent Information on Government & Corruption: [Electronic resource] // Global Integrity. – 2017. – Access Mode: http://www.globalintegrity.org.

12. O’Higgins N. Rising to the youth employment challenge: New evidence on key policy issues / Niall O’Higgins. - Geneva: ILO, 2017. - 234.

13. Schneider F. Shadow Economies and Corruption All Over the World: Revised Estimates for 120 Countries // F. Schneider, A. Buehn / Economics: The Open-Access, Open-Assessment E-Journal. – 2007. – Vol. 1 (July 24). – Access Mode: http://www.economics-ejournal.org/economics/journalarticles/2007-9.

14. Strategy Survival Guide. - the UK: London, Prime Minister’s Strategy Unit, 2004. - 206 p.

15. The Worldwide Governance Indicators: [Electronic Resource] // The World Bank: website. – 2017. – Access Mode: http://data.worldbank.org/data-catalog/worldwide-governance-indicators.

 

References.

1. NISS (2017), Analitychna dopovid' do Schorichnoho Poslannia Prezydenta Ukrainy do Verkhovnoi Rady Ukrainy «Pro vnutrishnie ta zovnishnie stanovysche Ukrainy v 2017 rotsi» [An analytical report to the Annual Address of the President of Ukraine to the Verkhovna Rada of Ukraine "On the Internal and External Situation of Ukraine in 2017"], NISS, Kyiv, Ukraine.

2. Gnibidenko, I.F. Kuznietsova, N.B. and Marshavin Yu.M. (2012), Rynok pratsi Ukrainy: perspektyvy ievrointehratsii [Labor Market of Ukraine: Prospects for European Integration], DKS Center, Kyiv, Ukraine.

3. Kraus, Н.М. (2014), Determinanty tin'ovoi ekonomiky v innovatsijnykh umovakh hospodariuvannia [Determinants of the shadow economy in innovative conditions of management], Divosvit, Poltava, Ukraine.

4. Kolot, A.M. (2010), Sotsial'no-trudova sfera: stan vidnosyn, novi vyklyky, tendentsii rozvytku [Socio-labor sphere: the state of relations, new challenges, development trends], KNEU, Kyiv, Ukraine.

5. Libanova, E.M. and Makarov, O.V. (2007), Hnuchkist' ta zakhyschenist' na rynku pratsi. Dosvid Ukrainy [Flexibility and security in the labor market" Ukrainian Experience], Institute of Demography and Soci. research them M.V. Studs of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

6. Marshavin, Y.M. (2011), Rehuliuvannia rynku pratsi Ukrainy: teoriia i praktyka systemnoho pidkhodu [Regulation of the Ukrainian labor market: the theory and practice of a systematic approach], AlterPres, Kyiv, Ukraine.

7. Pishchulina, O.M. Kochemirovs'ka, O.O. and Koval', O.P. (2010), Systemni vady rynku pratsi Ukrainy ta priorytety joho reformuvannia [Systemic deficiencies of the Ukrainian labor market and priorities for its reform], NISS, Kyiv, Ukraine.

8. State Statistics Service of Ukraine (2017), “Labor market in 2016" available at: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ11_u.htm (Accessed 05 Oct 2017).

9. Transparency International (2017), “Corruption Perceptions Index”, available at: http://www.transparency.org/policy_research/surveys_indices/cpi (Accessed 05 Oct 2017).

10. Johnson, S. Kaufmann, D. and Zoido-Lobaton, P. (1998), “Regulatory Discretion and the Unofficial Economy”, American Economic Review: Papers and Proceedings. Vol. 88,  No. 2 (May), pp. 387-392.

11. Global Integrity (2017), “Independent Information on Government & Corruption”, available at: http://www.globalintegrity.org (Accessed 05 Oct 2017).

12. O’Higgins, N. (2017), “Rising to the youth employment challenge”, New evidence on key policy issues, ILO Geneva, Switzerland.

13. Schneider, F. and Buehn, A. (2007), “Shadow Economies and Corruption All Over the World: Revised Estimates for 120 Countries”, Economics: The Open-Access, Open-Assessment E-Journal, Vol. 1 (July 24), available at: http://www.economics-ejournal.org/economics/journalarticles/2007-9 (Accessed 05 Oct 2017).

14. Prime Minister’s Strategy Unit (2004), Strategy Survival Guide, London, UK.

15. The World Bank (2017), “The Worldwide Governance Indicators”, available at: http://data.worldbank.org/data-catalog/worldwide-governance-indicators (Accessed 05 Oct 2017).

 


[1] Примітка. PESTL - від англ.: Political - політичний; Economic - економічний; Social - соціальний; Technological – технологічний; Legislative - правовий. При здійсненні цього виду аналізу виміри, категорії досліджуваної проблеми, в залежності від її специфіки можна доповнити іншими, зокрема, такими як демографічний, культурний, екологічний, інституціональний, етнічний, географічний та ін.

[2] Примітка. Розроблено автором.

[3] Трансперенсі Інтернешнл щорічно оцінює рівні корумпованості країн світу за результатами опитування громадян, іноземців, підприємців і аналітиків, які проживають в досліджуваних країнах.

[4] Індекс сприйняття корупції (від англ. Corruption Perceptions Index) є своєрідним «барометром» поглядів, ставлення суспільства до корупції, на основі якого зарубіжні інвестори, керівники міжнародних корпорацій, торгових компаній, банків ухвалюють рішення щодо розміщення капіталовкладень, ведення торгівлі, надання кредитів тощо.

[5] Міжнародні показники урядування (Worldwide Governance Indicators) щорічно розраховують експерти Світового банку на основі статистичних даних, результатів досліджень національних інституцій і міжнародних недержавних організацій країн світу.

[6] Примітка. Розроблено автором на основі розрахунків, зроблених експертами Світового Банку.

[7] Стримування корупції (Control of Corruption) – індекс складають показники, якими вимірюють: рівні сприйняття корупції в суспільстві, використання державної влади в корисливих цілях; існування корупції на вищому політичному рівні; відсоток охоплення корупцією представників еліти країни; негативний вплив корупції на розвиток економіки тощо.

[8] Якість регуляторної політики (Regulatory Quality) – індекс складається з показників, якими: вимірюють спроможність уряду розробляти, реалізовувати державну політику і правові акти, що спрямовані на розвиток підприємництва та фіксують випадки, що порушують умови ринкової економіки, зокрема надмірне регулювання розвитку підприємництва, торговельних відносин та ін.

 

Стаття надійшла до редакції 07.10.2017 р.