EnglishНа русском

Державне управління: удосконалення та розвиток № 8, 2017

УДК 332.14:338.43:311.21

 

С. М. Приліпко,

к. е. н., доцент, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування,

Уманський національний університет садівництва, м. Умань

 

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ПРОВЕДЕННЯ ПАСПОРТИЗАЦІЇ ДЛЯ РОЗРОБКИ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ РОЗВИТКУ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

 

S. M. Prylipko,

Ph.D. in Economics, Associate Professor,

Head of the Department of Public Management and Administration,

Uman National University of Horticulture, Uman

 

FORMING OF ORGANIZATIONAL MECHANISM OF PASSPORTIZATION FOR THE DEVELOPMENT OF SERVICE COOPERATIVE REGIONAL PROGRAMS

 

У статті визначено роль паспортизації та особливості її проведення з метою отримання достовірних даних для розробки регіональних програм розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій. Для ефективного збору необхідної інформації запропоновано на державному рівні створити Координаційний центр з проведення паспортизації сільських населених пунктів. Основна мета його діяльності полягає у плануванні, організації, управлінні, координації заходів та контролі за їх виконанням між представниками залучених сторін. Розглядається формування організаційного механізму проведення паспортизації, що передбачає порядок здійснення запланованих заходів, розподіл завдань і обов’язків між виконавцями на кожному з трьох окремо взятих етапах.

 

The article defines the role of passportization and the features of its conducting with the aim to obtain reliable data for the writing of regional programs for the development of service cooperatives in rural areas. The creation of Coordinating Center for passportization of rural areas for effective collection of the necessary information at the state level is suggested. The main purpose of its activity is connected with planning, organizing, managing, coordinating of measures and controlling their implementation among representatives of involved sides. The forming of organizational mechanism for conducting the passportization is considered. It predicts the order of realization the planned measures, distribution of tasks and responsibilities between the performers at each of three separate stages.

 

Ключові слова: паспортизація, регіональні програми, розвиток обслуговуючої кооперації, сільські території, координаційний центр, організаційний механізм.

 

Keywords: passportization, regional programs, development of service cooperatives, rural areas, coordination centre, organizational mechanism.

 

 

Постановка проблеми. Для розроблення регіональних програм розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій необхідно отримати достовірну інформаційну базу соціально-економічних показників. Одним із способів збору статистичних даних є проведення паспортизації сільських населених пунктів. Досвід проведення паспортизації на загальнодержавному рівні у 2011 році показав, що під час здійснення заходів виникали проблеми, пов’язані з порушенням термінів здачі паспортів, узагальненням результатів на рівні сільських рад, районів, областей і держави в цілому. Через недосконалість організаційного механізму й відсутність єдиного координаційного центру між виконавцями заходів виникали труднощі, пов’язані зі збором інформаційних даних та неузгодженістю запланованих дій. Зазначені недоліки підкреслюють актуальність теми дослідження у напрямі розробки й удосконалення організаційного механізму проведення паспортизації сільських територій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями організації проведення паспортизації сільських населених пунктів, розробки паспорта і методики його заповнення, створенні інформаційної системи для обробки даних займалися та продовжують займатися багато відомих вітчизняних вчених і практиків.

Так, О.Г. Булавка [1] вважає, що основне завдання проведення паспортизації полягає в одержанні достовірної інформації з метою розробки програм соціально-економічного розвитку сільських територій, у тому числі державних і регіональних програм різних напрямів. Разом з тим, він наголошує на складностях, що виникають під час розробки комплексних та цільових програм через відсутність необхідних соціально-економічних показників у розрізі сільських населених пунктів, сільських рад, районів та областей.

І.Р. Залуцький [2] переконаний, що проведення паспортизації сільських населених пунктів є підґрунтям для розробки регіональних програм розвитку сільських територій на довгострокову перспективу. На його думку, узагальнені результати паспортизації, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України, слід також використовувати під час формування Державного бюджету.

 М.Й. Малік та В.А. Пулім  [3] стверджують, що для стійкого розвитку сільських територій необхідно розробляти регіональні програми, які повинні бути узгоджені з розвитком окремого населеного пункту. Проведення паспортизації сільських населених пунктів має передувати розробці концепцій розвитку сільських територій, до яких також входять і регіональні програми.

Розробленням форми паспорту сільського населеного пункту та методики його заповнення займалися О.Г. Булавка, О.М. Кваша, М.Ф. Кропивко, М.Й. Малік, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, І.М. Синявська та ін. [4].

Під керівництвом І.М. Демчака [5], директора НДІ «Украгропромпродуктивність», розроблено аналітичну інформаційну систему «Село», за допомогою якої можливо здійснювати узагальнення результатів паспортизації на регіональному та державному рівнях та використовувати отримані показники за основу для розроблення комплексних і цільових програм соціально-економічного розвитку сільських територій.

Дана тема дослідження є багатогранною і недостатньо опрацьованою. Паспортизацію сільських територій планується проводити постійно. Тому останнім часом постає необхідність у поглибленому вивченні організаційного механізму її проведення, розподілу завдань і обов’язків між виконавцями досліджень, вирішенні основних проблем, які виникали при зборі інформаційних даних та узагальнення результатів. Регіональні програми розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій повинні ґрунтуватися на достовірних результатах проведених моніторингових досліджень.

Мета статті полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні необхідності проведення паспортизації сільських населених пунктів як ефективного способу збору достовірних даних для розроблення регіональних програм розвитку сільських територій, у тому числі програм розвитку обслуговуючої кооперації, а також у формуванні організаційного механізму функціонування Координаційного центру з проведення паспортизації на державному рівні.

Виклад основного матеріалу. Про запровадження організації постійного моніторингу і паспортизації сільських населених пунктів зазначено у Законі України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» [6]. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період 2015 року» [7] від 19.09.2007 р. №1158 передбачено проведення паспортизації сільських населених пунктів, результати проведення якої можуть бути використані для розроблення регіональних програм розвитку сільських територій та планування їх бюджету. Згідно Постанови, визначено провести паспортизацію у 28,6 тис. сільських населених пунктах. Збір інформаційних даних розпочалася з затримкою – лише з квітня 2011 р. та тривав близько трьох місяців. Відповідальність за проведення і узагальнення результатів паспортизації на національному рівні була покладена на керівників аграрних вищих навчальних закладів, науково-дослідний інститут «Украгропромпродуктивність» та Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки“ Національної академії наук України.

Форма паспорта сільського населеного пункту затверджена наказом Мінагрополітики України від 07.04.2011 р. № 116. До його структури входить 16 розділів, серед яких: загальна територія пункту, соціально-демографічна характеристика, зайнятість населення, об’єкти соціальної інфраструктури, освітні заклади, заклади охорони здоров’я, заклади культури та спорту, торгівельні заклади та підприємства громадського харчування, підприємства служби побуту, організаційно-правові форми господарювання, промислові та переробні сільськогосподарські підприємства, автобусне сполучення, охорона природи, об’єкти інженерного забезпечення, об’єкти культового призначення, мережа шляхів. Окремо в паспорті подана методика його заповнення.

Детальна інформація та статистичні показники, отримані завдяки проведенню паспортизації сільських населених пунктів, можуть бути використані для розробки регіональних програм розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій. Для прикладу, Програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у Черкаській області на період до 2020 року (затверджена Рішенням Черкаської обласної ради 24.04.2015 р. № 39-4/VI), розроблялась головними спеціалістами Управлінням агропромислового розвитку Черкаської ОДА та науковцями Уманського національного університету садівництва з урахуванням зведених інформаційних даних паспортів сільських територій Черкаської області. До уваги бралися показники діяльності, стану матеріально-технічної бази, земельних ресурсів особистих селянських та фермерських господарств як потенційних учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Відображення у паспортах сільських населених пунктів різноманітних соціально-економічних показників та їх узагальнення дасть змогу у подальшому здійснювати комплексний підхід до відстеження змін у динаміці та розробляти інші регіональні програми підтримки розвитку обслуговуючої кооперації за різними видами діяльності з метою надання якісних послуг їх учасникам, що переважно проживають у сільській місцевості. Крім того, завдяки отриманим даним можливо визначити перспективи розроблення регіональних програм розвитку суб’єктів обслуговуючої кооперації у сільській місцевості, діяльність яких пов’язана із наданням житлово-експлуатаційних, ремонтно-будівельних, побутових, соціальних, логістичних, інформаційно-консультативних та інших сервісних послуг сільському населенню, але механізми формування та розвитку яких поки що практично відсутні. Одержання необхідної інформації у свою чергу стане підґрунтям для планування видатків на реалізацію розроблених регіональних програм із залученням коштів з різних джерел фінансування – Державного бюджету, місцевих бюджетів (сільського, селищного районного, обласного та бюджету об’єднаної територіальної громади) та інших джерел.

Для формування організаційного механізму проведення паспортизації, насамперед, визначимо основні проблеми, які перешкоджали вчасному її проведенню та узгодженню плану дій між учасниками заходів.

1. Відсутність єдиного координаційного центру. Кожен з виконавців (Мінагрополітики України, НДІ «Украгропромпродуктивність», аграрні ВНЗ, ННЦ „ІАЕ“ НААН України, голови районних, сільських і селищних рад) намагався виконувати поставлені завдання самостійно. Проте відсутність злагодженої командної роботи та координації дій постійно призводили до порушення термінів проведення паспортизації та узагальнення її результатів. Неузгоджена деякою мірою робота спостерігалася між аграрними вищими навчальними закладами і структурними підрозділами НДІ «Украгропромпродуктивність». Результати проведених ними нарад і засідань щодо змін у методиці заповнення паспорта та вдосконалення рекомендацій з питань організації паспортизації  доносились до аграрних ВНЗ із запізненням, без відповідних протокольних доручень, у більшості випадків у процесі спілкування представників навчальних закладів з керівниками структурних підрозділів науково-дослідного інституту у областях.

2. Обчислення відповідальними особами розрахункових соціально-економічних показників. При заповненні паспортів сільським і селищним головам необхідно було за відповідною методикою обчислювати ще й розрахункові показники. Зважаючи на той факт, що не всі посадові особи місцевого самоврядування мають економічну освіту, такий вид роботи потребував додаткового часу на вивчення методики і консультації з фахівцями. А це, в свою чергу, призводило до додаткової перевірки координаторами аграрних  ВНЗ достовірності проведених розрахунків та затягування термінів здачі через повернення паспортів на доопрацювання, підписання і завірення. Без зданих вчасно паспортів не можливо було звести інформацію і передати її далі на опрацювання відповідальним особам на районному і обласному рівнях.

3. Незаповненість інформації за окремі роки. Форму паспорта необхідно було заповнити за два роки – 2005 р. і 2010 р. Майже у всіх сільських (селищних) радах виникнула проблема із заповненням форм статистичними даними за 2005 р., оскільки звіти, з яких переносилася інформація за цей рік, були здані до районних архівів. Тому, як свідчать проведені дослідження, більшість паспортів не містять усіх даних за 2005 р. Відсутність того чи іншого показника у паспорті унеможливлює здійснити узагальнення результатів паспортизації на районному і обласному рівнях, що у свою чергу порушує питання точності розрахунків та їх достовірності. Для уникнення непорозумінь з пошуком статистичної інформації за окремі роки, у майбутньому слід запровадити щорічне проведення паспортизації через електронну систему введення даних та закріпити проведення моніторингу на законодавчому рівні.

4. Неповний доступ до інформаційних даних сільськогосподарських товаровиробників та інших суб’єктів господарювання.. Найбільша проблема виникла із заповненням таблиць розділу 10 „Організаційно-правові форми господарювання“, оскільки не всі сільськогосподарські товаровиробники та інші суб’єкти господарської діяльності виявили бажання надати для заповнення паспортів статистичну інформацію, мотивуючи це комерційною таємницею. Не розуміючи суті проведення паспортизації сільських територій, їх керівники з недовірою поставилися до відкритості даних. Сучасне законодавство надає їм повне право відмовитися від участі у даному заході та ігнорувати прохання представників органів місцевої влади надати необхідну інформацію. Хоча, як показує практика, заповнення даного розділу необхідними даними більшою мірою залежало від взаємовідносин сільського (селищного) голови з керівниками сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та інших суб’єктів господарської діяльності у сільській місцевості.

5. Затримка у термінах проведення навчання з методики заповнення паспорта. Навчання сільських і селищних голів, які здійснювали аграрні вищі навчальні заклади за дорученням Мінагрополітики України, почали проводитися саме під час проведення паспортизації, а не заздалегідь. На передбачених одноденних семінарах було недостатньо часу для ознайомлення слухачів з повною методикою заповнення паспорта. Подання матеріалу ґрунтувалося лише по окремих основних положеннях, а не на детальних поясненнях та методиці обчислення розрахункових показників. Тому, значна частина матеріалу виносилась на самостійне опрацювання. Крім того, слід звернути увагу на низьку присутність сільських і селищних голів на навчальних заходах. Для прикладу, з 943 голів сільських і селищних рад Кіровоградської та Черкаської областей в одноденних семінарах в Уманському національному університеті садівництва взяли участь 446 їх представників, тобто 43,7%. Решта, 497 представників органів місцевого самоврядування або 56,3%, не виявили бажання одержати нові знання з різних причин, які пояснювалися відсутністю запланованих коштів на виплату відряджень, неузгодженістю графіків проведення навчання у попередньому році, значною віддалю району від навчального закладу, небажанням брати участь у семінарі тощо. Така ситуація спостерігалася і в інших областях. Як потім показали результати моніторингу, успішна робота з організації паспортизації й узагальнення її результатів у встановлені терміни була здійснена саме у тих адміністративних районах, з яких представники громад були присутні на навчальних семінарах.

Зважаючи на виникнення важливих проблем під час проведення паспортизації сільських населених пунктів на державному рівні та запобігання їх прояву у майбутньому, необхідно визначити основні шляхи їх вирішення. Перш за все, доцільно було б при Міністерстві аграрної політики та продовольства України створити Координаційний центр з проведення паспортизації сільських населених пунктів, до складу якого б увійшли фахівці від Міністерства, НДІ «Украгропромпродуктивність»,  регіональних аграрних ВНЗ, ННЦ „Інститут аграрної економіки“ НААН України. Основними функціями Центру мають стати планування, організація, управління, координація і контроль за проведенням паспортизації. Основна ідея функціонування Координаційного центру повинна полягати у забезпеченні через своїх представників або уповноважених осіб злагодженої роботи усієї системи виконавців заходів на державному рівні завдяки ефективному управлінню, координації дій та дієвому функціонуванню запропонованого організаційного механізму (рис. 1).

 

 

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Департамент науково-освітнього забезпечення та розвитку підприємництва на селі

КООРДИНАЦІЙНИЙ ЦЕНТР З ПРОВЕДЕННЯ ПАСПОРТИЗАЦІЇ

СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Етапи

Регіональні аграрні ВНЗ

 

Сільські та селищні ради, об’єднані територіальні громади

 

НДІ «Украгро-промпродук-тивність»

 

ННЦ „Інститут аграрної економіки“ НААН України

 

 

 

 

 

 

 

 

ДО ПРОВЕДЕННЯ ПАСПОРТИ-ЗАЦІЇ

Навчання представників місцевого самоврядування

 

Одержання логіна, пароля для входу до системи, цифрового підпису для передачі даних

 

Розробка й удосконалення програмного забезпечення, підтримка його функціонування у режимі

„он-лайн“

 

Розроблення й удосконалення паспорта і методики його заповнення

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПАСПОРТИ-ЗАЦІЇ

Надання інформаційно-консультаційних послуг

 

Внесення даних до інформаційної системи

 

Одержання паспортів, перевірка і узагальнення результатів

 

Здійснення моніторингу та оцінка ходу проведення паспортизації

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПАСПОРТИ-ЗАЦІЇ

Розроблення програм соціально-економічного розвитку села на місцевому і регіональному рівнях

 

Залучення інвестицій, виконання програм соціально-економічного розвитку села

 

Постійна підтримка і  оновлення інформаційної системи, надання рекомендацій

 

Розроблення програм соціально-економічного розвитку села на державному рівні

 

Рис. 1. Формування організаційного механізму проведення паспортизації сільських населених пунктів України на державному рівні *

* Джерело: розроблено автором

 

Усі учасники Координаційного центру повинні відповідати виключно за виконання своїх функцій залежно від етапів – до, під час та після проведення паспортизації сільських населених пунктів. В організаційному механізмі слід розподілити завдання і обов’язки кожного з учасників, залучених до проведення заходів на державному, регіональному і місцевому рівнях.

1. Регіональні аграрні ВНЗ. На аграрні ВНЗ покладається одне з важливих завдань – підготувати на курсах підвищення кваліфікації представників органів місцевого самоврядування за спеціально розробленою 72-годинною навчальною програмою, яка б полягала у наданні практичних рекомендацій з методики заповнення паспорту сільського населеного пункту, вмінні користуватися програмним забезпеченням, правильності надсилання даних до єдиної інформаційної системи з використанням цифрового підпису. Саме від якісної підготовки на курсах залежатиме вміння користувачів оперативно проводити паспортизацію. Крім того, під час проведення паспортизації на представників аграрних ВНЗ покладається завдання надавати інформаційно-консультативні послуги представникам органів місцевого самоврядування під час виникнення проблем із роботою системи та введенням показників. Для одержання консультацій можуть бути використані різні засоби – телефонний зв'язок, електронна пошта, різні програмні продукти SkypeTM, ViberTM тощо. НДІ «Украгропромпродуктивність», як розробник інформаційної системи, не матиме права допустити користувачів до програми „Паспорт сільського населеного пункту“ (видати логін, пароль, сформувати цифровий підпис) без пред’явлення свідоцтва про підвищення кваліфікації за вказаною навчальною програмою підготовки. На основі результатів паспортизації аграрним ВНЗ рекомендується брати активну участь у розробленні комплексних (цільових) місцевих і регіональних програм соціально-економічного розвитку села та погоджувати їх з органами місцевого самоврядування. Зазвичай, розроблення програм потребує фінансування, що включає оплату праці працівників та консультантів,  витрати на відрядження, транспортні послуги тощо. Зі зміною підходів до наповнення місцевих бюджетів в умовах децентралізації влади, органам місцевого самоврядування слід передбачити кошти на розроблення комплексних і цільових програм соціально-економічного розвитку сільських територій, а також здійснювати пошук потенційних інвесторів на виконання запланованих заходів у програмах.

2. Сільські і селищні ради, об’єднані територіальні громади. Завдання сільських і селищних рад, об’єднаних територіальних громад полягає: у підготовці відповідальних осіб на навчальних курсах у аграрних ВНЗ, встановленні програмного забезпечення на робоче місце користувача, отриманні доступу до інформаційної системи (логіна, пароля) та цифрового підпису для передачі даних, введення достовірних даних у систему у встановлені терміни. Після внесення у форми відповідної інформації, користувач інформаційної системи відправляє дані про свій сільський населений пункт до єдиної бази, підтверджуючи їх достовірність електронним підписом. При розробці комплексних та цільових програм соціально-економічного розвитку села територіальній громаді слід проявляти активність під час планування заходів та залучення потенційних інвесторів. Для планування об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури рекомендовано використовувати довідник соціальних стандартів, нормативів, вимог і обмежень [8]. Органи місцевого самоврядування повинні нести відповідальність за впровадження розроблених програм у передбачені терміни їх реалізації.

3. НДІ «Украгропромпродуктивність». На основі розроблених й удосконалених ННЦ „ІАЕ“ НААН України паспорта і методики його заповнення НДІ «Украгропромпродуктивність» слід розробити інформаційну систему „Паспорт сільського населеного пункту“. Для внесення необхідної інформації кожний сільський, селищний голова або голова територіальної громади через мережу Інтернет повинен мати доступ до програмного забезпечення в режимі он-лайн. Програма не повинна виглядати складною і має бути розроблена таким чином, щоб користувачі змогли вводити лише необхідну статистичну інформацію, а розрахункові показники обчислювалися б у ній автоматично. НДІ «Украгропромпродуктивність» слід здійснювати перевірку одержаних даних, узагальнити результати паспортизації на державному рівні та постійно працювати над оновленням бази через певний проміжок часу (квартал, півріччя, рік). Слід зазначити, що фахівці науково-дослідної установи вже розробили аналітичну інформаційну систему «Село», за допомогою якої можливо лише здійснювати узагальнення результатів паспортизації по кожному сільському населеному пункті, районі, області і в цілому по державі. Проте така система не дає можливості первинного введення інформації користувачами на місцях у режимі онлайн, а тільки працює вже з введеною інформацією фахівцями НДІ «Украгропромпродуктивність», переданої координаторами ВНЗ. Крім того, науково-дослідний інститут повинен постійно підтримувати і оновлювати інформаційну систему, а також надавати рекомендаційні пропозиції на основі узагальненої та систематизованої інформації.

4. ННЦ „ІАЕ“ НААН України. Завдання наукового центру полягає у розробленні й удосконаленні паспорта і методики його заповнення, здійсненні моніторингу та оцінки ходу проведення паспортизації, розробленні комплексних і цільових програм соціально-економічного розвитку на державному рівні, а також поданні рекомендаційних пропозицій Міністерству аграрної політики та продовольства щодо обсягів їх фінансування.

Для доступу до інформації Координаційному центру слід розробити інформаційний веб-сайт, на якому варто розмістити нормативно-правову базу з проведення паспортизації, методику і рекомендації для заповнення паспорту сільського населеного пункту, навчальні матеріали для користувачів інформаційної системи, завдання і обов’язки учасників центру, контактні дані для обміну інформацією.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Необхідність здійснення паспортизації сільських населених пунктів полягає в одержанні необхідної інформації для розроблення комплексних та цільових програм соціально-економічного розвитку села на місцевому, регіональному та державному рівні. Паспортизація є одним із способів збору достовірної інформації для розроблення регіональних програм розвитку обслуговуючої кооперації як для сільськогосподарських товаровиробників, так і  решти суб’єктів обслуговуючої кооперації у сільській місцевості, діяльність яких пов’язана з наданням житлово-експлуатаційних, ремонтно-будівельних, побутових, соціальних, логістичних, інформаційно-консультативних та інших сервісних послуг сільському населенню.

Для ефективного проведення паспортизації на державному рівні запропоновано створити Координаційний центр з проведення паспортизації сільських населених пунктів, основна мета діяльності якого полягає у  плануванні, організації, управлінні, координації заходів та контролі за їх виконанням між виконавцями моніторингових досліджень. Для забезпечення безперебійної роботи Координаційного центру сформовано організаційний механізм, що передбачає порядок проведення паспортизації виконавцями та розподіл між ними завдань і обов’язків на окремо взятих етапах.

Напрями подальших досліджень вбачаються нами в удосконаленні організаційного механізму проведення паспортизації сільських населених пунктів на державному рівні та систематизації показників для розроблення регіональних програм розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій.

 

Літаратура.

1. Булавка О.Г. Суцільна паспортизація сіл України – основа розвитку сільських територій // О.Г. Булавка / Економіка АПК. – 2013. – №2. – С. 77-80.

2. Залуцький І.Р. Актуалізація пріоритетів державної політики розвитку сільських територій // І.Р. Залуцький / Регіональна економіка . – 2011. – №2. – С. 51-59.

3. Малік М.Й. Концептуальні засади розвитку сільських територій / М.Й. Малік, В.А. Пулім. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vadyba.asu.lt/8/156.pdf.

4. Паспорт сільського населеного пункту. – К.: ННЦ „ІАЕ“, 2011. – 53 с.

5. Демчак І.М. Аналітична інформаційна система “Село”/ І.М. Демчак, О.П. Кучеров, О.П. Савицька // Продуктивність агропромислового виробництва. – 2012. – №21. – С. 45–52.

6. Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агро- промислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р. №400-XII. – Режим доступу  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/400-12

7. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158 // Офіційний вісник України. –  2007. – № 73. – С. 7.

8. Довідник соціальних стандартів, нормативів, вимог і обмежень (для використання при плануванні соціально-економічного розвитку сільських громад і територій) / за ред. П.Т. Саблука, М.Ф. Кропивка, О.Г. Булавки. – К.: ННЦ „ІАЕ“, 2009. – 90 с.

 

References.

1. Bulavka O.H. (2013), “Full passporting of Ukrainian villages is the basis of the development of rural areas”, Economics of Agro-Industrial Complex, vol. 2, pp. 77-80.

2. Zalutsky I.R. (2011), “Actualization of the state policy priorities of the rural territories’ development, Regional Economics, vol. 2, pp. 51-59.

3. Malik M. Yo., Pulim V.A. (2006), “Conceptual principles of the development of rural areas”, [Online], available at:  http://vadyba.asu.lt/8/156.pdf  (Accessed 1 August 2017).

4. National Scientific Center “Institute of agrarian economics” (2011), ”Passport of rural territory”. – Kyiv, Ukraine, 53 p.

5. Demchak I.M., O.P. Kucherov, O.P. Savitskaya (2012), “Analytical information system "Selo", Productivity of agro-industrial production, vol. 21, pp. 45-52.

6. The Verhovna Rada of Ukraine (1990), The Law of Ukraine "On the Priority of the Social Development of the Village and Agro-Industrial Complex in the National Economy" [Online], available at:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/400-12 (Accessed 1 August 2017).

7. Cabinet of Ministers of Ukraine (2007), Resolution “On Approval of the State Target Program for the Development of the Ukrainian Village for the Period until 2015”, Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 73, p. 7.

8. Sabluk P.T., Kropyvko M.F., Bulavka O.H. (2009), “Directory of social standards, norms, requirements and restrictions (for use in planning of social and economic development of rural communities and territories)”, National Scientific Center “Institute of agrarian economics”, Kyiv, Ukraine, 90 p.

 

Стаття надійшла до редакції 19.08.2017 р.