УДК 351

 

В. В. Нонік,

к. ю. н., проректор з навчально-педагогічної роботи, соціальних та юридичних питань,

Житомирський державний технологічний університет

В. В. Савіцький,

аспірант кафедри обліку і аудиту,

Житомирський державний технологічний університет

 

КОРУПЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЯХ

 

Valery Viktorovych Nonik,

Ph.D., a projector for teaching and pedagogical, social and legal issues,

Zhytomyr State Technological University

Vladislav Valentynovych Savitskyy,

Postgraduate Department of Accounting and Auditing,

Zhytomyr State Technological University

 

CORRUPTION AS AN ELEMENT IN PUBLIC ADMINISTRATION ANCIENT CIVILIZATION

 

Стаття присвячена проблемам історичного дослідження корупції як суспільного явища такого прояву в державному управління. В ході дослідження вивчено особливості прояву корупції в Стародавньому Світі, зокрема Вавилоні, Китаї, Індії та Єгипті. Були визначено місце корупції в державному управління в кожній із зазначених держав та ідентифіковано напрями боротьби з нею, які залежали від культурно-релігійних особливостей. Були встановленні наступні ключові позиції місця корупції в Стародавньому світі: корупція в стародавньому світі сформувалася під час зародження системи управління державою; корупція була характерна для військовослужбовців та мала свої виток з культурно-релігійних особливостей; корупція мала олігархічне походження та поширювалася не лише на певну державу але й на її міжнародні відносини.

 

The article deals with the problems of historical research corruption as a social phenomenon such manifestations in the public administration. The survey studied the peculiarities of corruption in the ancient world, including Babylon, China, India and Egypt. Were the place of corruption in the public administration in each of these countries and identified areas to combat it, which are dependent on cultural and religious backgrounds. There were setting the following key positions corrupt in the ancient world: corruption in the ancient world was formed during the birth of the system of governance; corruption was typical for soldiers and had its origins with the cultural and religious backgrounds; oligarchic corruption was the origin and spread not only in a state but also in its international relations.

 

Ключові слова: корупція, держава, державне правління, протидія корупції.

 

Keywords: corruption, government, state government, anti-corruption.

 

 

Постановка проблеми. Актуалізація проблеми корупції та її впливу на різні сфери суспільного життя, може створити враження начеб то проблема сьогодення, проте дане явище зародилося із формуванням перших об’єднань людей та формування перших проявів державності. Зарубіжні дослідники проблем корупції Барнік К. (Barnick K.), Браємер Дж. (Braemer J.), Людвіг Лж. (Ludwig, J.) вважають, що «корупція як форма девіантної злочинної поведінки стара, як саме людство» [15]. «Історія корупції фактично не поступається за віком історії людської цивілізації, більш того супроводжує існування публічної влади в усіх її формах в будь-якій державі. Зарубіжні історико-правові дослідження також доводять нерозривний зв'язок корупції та управлінського апарату» [3, с. 22]. Саме тому, для формування комплексного явлення про напрями боротьби з корупцією як всепроникаючим суспільним явищем є потреба у вивченні історичних аспектів даного явища, як передумови його впливу на державне управління.

Аналіз останніх досліджень. Історико-теоретичним проблемам дослідження місця корупції в державному управління присвятили свої праці Л.І. Аркуші, П.Д. Біленчука, А.В. Гайдука, В. Д. Гвоздецького, В.М. Гаращука, О.Ф. Долженкова, Н.С. Карпова, Ю.Г. Кальниша, Г.А. Матусовського, Є.В. Невмержицького, С.С. Рогульського, Б.В. Романюка, О.В. Терещука, В.М. Трепака, А.Б. Артемьев, Б.В. Волженкин, Т.Б. Качкина, А.В. Качкин,А.С. Кожушко, М.М. Поляков, Ю.А. Тихомиров, Е.Н. Трикоз.

Виклад основного матеріалу. Витоки корупції варто шукати з моменту формування владних структур та виокремлення окремих функцій суб’єктів державного управління. «Світова історія показує, що використання посадового становища в особистих інтересах завжди було засуджує, але в той же час широко поширеним явищем у всіх державах. За минулі тисячоліття людська природа, пов'язана з бажанням брати хабарі і використовувати чуже майно в особистих цілях, практично не змінилася. Існування корупції стало можливим, коли відбулося відокремлення функцій управління в суспільному та економічному діяльності» [15, с. 382].

Ряд зарубіжних та вітчизняних дослідників досліджуючи витоки корупційної діяльності наводять приклади Стародавнього Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю. Окрему увагу приділяють Стародавнім Греції та Риму. В даному контексті варто процитувати А.Б. Артемьева, який вказує: «з виникненням держави і права із соціальних відносин нерівності виокремлюються державно-владні відносини, утворюючи державну владу, яка, як відомо, відрізняється від влади в первіснообщинному ладі: 1) наявністю особливої категорії людей, що займаються лише управлінням; 2) наявністю апарату примусу; 3) наявністю самостійного фонду матеріальних засобів; 4) суверенітетом; 5) правотворчістю» [1, с. 83-84].

З метою ідентифікації формування зародження та розвитку корупції в стародавньому світі розглянемо її специфіку та методи боротьби з нею в стародавніх цивілізаціях, а саме: Вавилоні, Китаї, Індії та Єгипті.

Вавилон. Вавилон, будучи однією з найдавніших людських цивілізацій, вперше зіткнувся з проблемами корупції. Варто зазначити, що в людській свідомості Вавилону корупція має походження від міфу, як власне й зародження політико-правової думки. Так, А.Б. Артемьев досліджуючи проблеми корупції в державній владі зазначає, що «основи політико-правової думки почали складатися в стародавньому світі на основі міфу (бл. 2500-1700 років до н.е.). Для міфології древніх характерно жорстке протиставлення порядку і хаосу. Так, наприклад, в одному з найбільш древніх міфів Вавилона бог Мардук, що втілює порядок, протистоїть богині Тіамат, носієм хаосу. При цьому під порядком розуміється існуюче на той час соціальне облаштування суспільства (протодержава), підтримуване звичаєм (звичаєвим правом). Хаос ж є порушення прядка. Порядок передбачає певні відносини з богами, в яких істотну роль відіграє жертва. Якщо вона правильно піднесена богам, то виконання бажань жертводавцям гарантовано. Діє принцип «даю, щоб ти дав». З цього випливає і визнання предкоррупціонного звичаю як невід'ємної складової даного порядку» [1, с. 138].

Власне така теза автора (А.Б. Артемьева) може бути цілком логічною, адже суспільна свідомість визначає основоположні характеристик політико-правової системи держави. Крім того, на формування суспільної свідомості, а в подальшому на правову, економічну та політичну системи, чинить релігія. Питання релігії як фактору розвитку економічних систем досліджувалося автором в контексті формування ісламської економічної моделі та вкладено в праці [4].

Власне Вавилон, як держава, яка вперше зіткнулася з корупцією, є й першою країною, яка почала боротися з нею. Зокрема, дослідники Качкина Т.Б., Качкин А.В. вказують: «Першим борцем з корупцією прийнято вважати шумерського царя Урукагина (Уруинимгина), який припиняв зловживання суддів і чиновників, які вимагали незаконні винагороди. Про це стало відомо з розшифрованих клинопису стародавнього Вавилона, що відносяться до середини III тис. до н.е.» [7]. Зазначимо, що у Вавилоні були вперше кодифіковані норми закони щодо боротьби з корупцією і законах Хамурапі (1792-1750 гг. до н.э.). Питання корупції в Законах Хамурапі в більшій мірі стосувалися судової гілки влади. Зокрема були передбачення наступні заходи щодо корупції суддів: «Якщо суддя розібрав справу, виніс рішення і виготовив документ з печаткою, а потім рішення своє змінив, то цього суддю слід викрити в зміні рішення, яке він ухвалив, і позовну суму, що була в цій справі, він повинен сплатити в дванадцяти кратному розмірі».

Китай. Сучасний Китай є країною в якій боротьба з корупцією має специфічний та досить жорсткий характер. Проте питання корупції та антикорупційної діяльності є не новим для даної країни, та свої витоки має ще з стародавнього Китаю. Зокрема перші згадки щодо корупції та боротьби з нею відносяться до епохи династії Шан та стосуються воєнно начальників та правління державою. Сидихмеинов В.Я. вивчаючи історію державотворення та правління державними справами Китаю, зазначає, що «чиновничий аппарат формировался на конкурсной основе из наиболее образованных лиц. Поскольку хорошее образование могли позволить своим детям лишь богатые члены общества, то именно из их состава и формировался класс чиновничества, которое делилось на ранги» [12]. Саме такий стан формування верхівки влади став основою корупції. Пахомов Ю.В. вказує, що «у цей період формується уявлення про належну поведінку чиновника. Відомо постанову про чиновників Шан Яна, в якому він сформулював вимога до них: «Хороший чиновник - такий, який добре знає закони, служить правителю і непідкупний»» [9]. «Закони Ману (2 ст. до н.е. - 2 ст. Н.е.) містять численні приписи про поведінку правителів. Цар повинен карати тих (осіб), призначених управляти (громадськими) справами, які, будучи всі гарячі полум'ям наживи, заподіюють шкоду справах прохачів. Цар повинен позбавляти їх власності. Тих же, що розбещують його міністрів, цар повинен вбивати» [5].

Аналізуючи праці істориків можна дійти висновку, що корупція та боротьба за корупцією в Китаї характерна як для сучасної країни так і для стародавнього правління. Це ще раз вказує на існування даного негативного соціального явища в стародавньому світі різних цивілізацій. Тобто корупція не властива лише певному суспільному укладу, а має свої специфічні форми прояву в різних країнах за географією, за релігією, державним устроєм та політичною системою.

Індія. Досить чітко державний устрій стародавньої Індії описав А.Б. Артемьев, зазначивши, що «Монарх, будучи законодавцем і вищим суддею, призначав усіх вищих сановників. Він формував три дорадчих органи: 1) таємна рада, що складався з особливо довірених осіб; 2) паришад, в який входили чиновники вищих рангів; 3) раджасабха, що складався з представників провінцій, міст і селищ. Особлива роль в боротьбі зі зловживаннями чиновників відводилася шпигунської службі, яка підпорядковувалася безпосередньо монарху. Територія держави ділилася на провінції, області, округи зі своїм чиновницьким апаратом. У містах і селищах влада очолювали місцеві вожді - раджі, їм на допомогу населенням терміном на один рік обиралися панчаяти, які, власне, і вирішували всі справи провінції. У деяких населених пунктах існувала республіканська форма правління. Даний механізм, якщо і залишав місце сваволі, то повинен був укладати його в наджорсткі рамки. Однак цього не сталося з наступних причин: 1) поділ суспільства на варни дозволяло заміщати управлінські посади, навіть найнезначніші, тільки кшатриям, тобто був створений клас чиновників; 2) кліматичні і географічні умови, в яких існувало такої держави, опосредовали собою важкодоступність більшості населених пунктів, фактично відірваних від постійного впливу центральної влади; 3) всевладдя чиновників на підвідомчій їм території і / або над які у них в підпорядкуванні особами; 4) залишився примітивним, заснованим на годуванні державний механізм перерозподілу благ [1, с. 92-93]. Щодо коркпції то в підручнику з державної служби за редакцією А.В. Оболонского вказано: «в Індії до чиновницького хабарництва ставилися з філософської терпимістю, як до неминучості. Ще 2500 років тому Каутилья, головний міністр імператора Чандра-Пуртов Маури, перерахував у книзі «Арташастра» 40 видів присвоєння чиновниками державного доходу, але при цьому з воістину брамінскім спокоєм уклав: «Як неможливо не спробувати смак меду або отрути, якщо вони знаходяться у тебе на кінчику язика, так само для урядовця неможливо не відкусити хоча б трохи від царських доходів. Як про рибу, що пливе під водою, не можна сказати, що вона п'є воду, так і про урядовий чиновника не можна сказати, що він бере собі гроші. Можна встановити рух птахів, що летять високо в небі, але неможливо встановити приховані цілі рухів урядовців»» [3, с. 22].

Варто зазначити, що в Стародавній Індії зародження корупції має подібній витоки, що й Вавилоні – релігійні. «У Стародавній Індії ці погляди на облаштування соціуму трансформувалися в складний соціально-космічний уклад, описаний в ведичній літературі (1500-600 років до н. Е.), В якому жертву приносить кожен наступний карму, за що заохочується в наступному житті. Особлива жертва у вигляді досягнення просвітленого стану і заохочується особливо - шляхом виходу з круговороту життів. Особа стає подібним богу, позбавленому карми» [11]. «В даному випадку порядок набуває космічний характер, він поширюється не тільки на суспільне життя людини, але і на його внутрішній світ. Людина повинна слідувати встановленим громадському порядку, дотримуватися норм права не тільки формально. Сама мета людського життя повинна бути спрямована на дотримання встановленого раз і назавжди укладом. Ідея зміни існуючого суспільного ладу, непокори існуючому порядку є хаос - зло. У зв'язку з цим свавілля, що твориться чиновником, представляється добром, опір йому - злом. Принесення підношення (хабара) є зло, оскільки мета його - змінити існуючий порядок. Ухвалення підношення (хабара) є добро, як прийняття існуючого порядку поклоніння вищим. Таке ставлення до підношення (хабарі) і було закріплено в Законах Ману» [1, с. 138-139].

Зазначимо, що не дивлячись на походження корупції в Стародавній Індії існували Закони Ману. Дані закони є одним з інструментів тогочасної боротьби з корупцію,  що діяли в Індії у II столітті до н. е, судді за хабар каралися конфіскацією. Покарання за крадіжку або псування державного майна зазвичай визначав сам цар, проте в більшості випадків справа обмежувалася штрафами або вигнанням.

Єгипет: Єгипет є однією з найдавніших цивілізацій зі складною ієрархію управління державними справами. Особливе місце в Стародавньому Єгипті займали жреці, які приймали участь в державному управлінні. Посада жреця була досить привабливою, адже це надавало право на частинну храмового майна й відповідне землеволодіння. Особливо хабарництво процвітало в судовій системі. Саме тому за дані посади завжди велася боротьба й не рідко ці посади були об’єктом корупції. Так, в окремих джерелах [14] зазначається, що посади жреців придбавалися за срібло або ж надавалися у вигляд хабара (VII-VI ст. до н.е.). Така ситуація обумовила початок боротьби з корупцією. Першим на це відреагував фараон Рамзес I. Відповідно до Указу фараона хабарництво каралося, через відрізання носу і засилали на каторгу. Крім того, що корупція в Стародавньому Єгипті процвітала у внутрішніх державних справах, вагомий вплив вона мала й у зовнішніх зв’язках. Томсинов В.А. в своїй праці зазначає, що «за гроші в стародавньому світі не тільки отримували посади, але і займали трони. Так, в 58 році до н.е. з Олександрії був вигнаний місцевої натовпом фараон Птолемей XII Авлет, що правив в Єгипті з 80 року до н.е. Птолемей Авлет втік до Риму і став шукати підтримки для повернення втраченого трону. Для цього він дав величезні хабарі (більше 6000 талантів) римським сенаторам, а також полководцям Помпею і Цезарю. Трохи пізніше він з цією ж метою обіцяв 10000 талантів народному трибуну і проконсула Сирії Авлу Габиния. Його «старання» привели до бажаного для нього результату. У 57 році до н.е. Сенат прийняв рішення організувати військову експедицію в Єгипет для відновлення на троні Птолемея Авлета, а в 55 році до н.е. за допомогою римських військ Птолемей XII Авлет був відновлений в якості фараона»[14].

Таким чином, корупція в стародавні часи мала свої специфіку, що обумовлено державним устроєм, політичною системою та економічним становищем, зокрема:

‑ корупція в стародавньому світі сформувалася під час зародження системи управління державою. Так, «разом з тим система управління в даний період перебуває в зародковому стані. Вибудовується вертикаль влади, в якій кожен чиновник повноправності на підвідомчій йому території і / або щодо підвладних йому осіб [6]. Пахомов Ю.В. вказує: «Тепер привілеї покладені лише тим, хто займає владно управлінські посади в державі. Механізм перерозподілу благ ділиться на дві частини. Перша розподіляється поза виникли владних інститутів, друга - через державно-управлінський апарат. Чиновники на місцях відають збором коштів, надають на свій розсуд блага або відмовляють в них, здійснюють інші функції з управління, вершить суд, виконують винесені ними рішення, застосовують» [9]. Волженкин Б.В. також підтримує позицію, що корупція пов’язана зі збором коштів у населення з метою підтримки функціонування владних структур, зазначаючи наступне: «в результаті збір матеріальних коштів у централізований державний фонд здійснюється чиновниками на місцях, які, вилучивши з нього свою частку, залишок передають вищим. Ті надходять аналогічно, і так далі - до вершини піраміди влади. Такі відносини називають «годуванням» і відносять з якоїсь причини лише до низовому ланці апарату держави» [2].

‑ корупція була характерна для військовослужбовців та мала свої виток з культурно-релігійних особливостей. Оболонский А.В. навиди приклад: «публічної служби як такої в рамках східної моделі бюрократії не існувало, а вся армія чиновників працювала на забезпечення потреб не людей, а центральної влади і своїх власних. При цьому культурні, національні, релігійні, історико-географічні особливості впливали на ставлення суспільства і самого чиновництва до фактів прояви корупції» [3, с. 22]. Артемьев А.Б. вказує, що «насправді ж годування пронизує весь державно-владний апарат. Засноване на звичаї, підтримуване мораллю (моральністю), воно не є асоціальним» [1, с. 84];

‑ корупція мала олігархічне походження та поширювалася не лише на певну державу але й на її міжнародні відносини. Кожушко А.С. стверджує, що «головною причиною зростання корупції також є швидке і, як правило, незаконне і несправедливе збагачення олігархії. В історії таке збагачення відбувалося найчастіше в умовах інтенсивної зовнішньої торгівлі (глобалізації), але могло бути викликане й іншими причинами ‑ масштабними зовнішніми завоюваннями і військовими грабежами, а також прямим підкупом з боку іноземних держав. Кризи корупції існували з найдавніших часів - щонайменше, з VI тис. до н.е., в переважній більшості випадків саме глобалізація в давнину була причиною криз корупції і загибелі цивілізацій і етносів» [8, С. 186].

Таким чином, можна погодитися з вченими юристами Тихомиров Ю.А., Трикоз Е.Н. в тому твердженні, що «корупція є складним соціально-правове явище, що має безліч найрізноманітніших форм і проявів. Історія розвитку суспільства і держави нерозривно пов'язана з видозміною корупційних проявів. Корупція є ровесником людської цивілізації і зародилася в період формування перших державних утворень в Месопотамії, Єгипті, Індії, Китаї в III-II тисячоліттях до нашої ери [13, с. 39] та з Артемовим А.Б., що «у різних країнах в залежності від форми і механізму держави, від механізму перерозподілу благ вказаний свавілля позначається в перевазі тих чи інших діянь, що приносять шкоду суспільним відносинам. Держави в залежності від суспільно-правової парадигми та інтересів політичних сил, які перебувають при владі, вносять до законодавства відповідні склади правопорушень, які з повною підставою можна назвати корупційними» [1, с. 86].

Висновки. Окресленні особливості прояву корупції в стародавньому світі, вказують на те, що корупція є складним суспільним явищем, яке укорінилися в різних сфера державного управління та економічних відносин. Корупція була невід’ємним елементом державного управління із зародженням власне самої держави як суспільного інституту. Фактично корупція є тим елементом, який не дозволяв та й не дозволяє ідеалізувати будь-яку систему державного управління, чи то вона буду побудована на демократичних, або ж тоталітарних принципах. Так, навіть демократія, яка є найбільш наближеною до ідеальної системи державного управління, не панацеєю від корупції. Вивченні історичні аспекти прояву корупції в державному управлінні країн Стародавнього Світу дозволяють сформувати комплексне уявлення про корупцію на її проникнення в суспільні відносини. В цілому це має стати основою формування нової моделі розвитку державної антикорупційної політики.

 

Література.

1. Артемьев А.Б. Коррупция в механизме функционирования государства (теоретико-правовое исследование в рамках эволюционного подхода): дис. ... на соиск. науч. степени канд. экон. наук : 12.00.01 / А.Б. Артемьев; Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации. – Москва, 2014. – 442 c.

2. Волженкин Б.В. Коррупция. С.-Петерб. юрид. ин-т. – СПб.: СПбЮИ, 1998.

3. Государственная служба: комплексный подход: учебник / отв. ред. А.В. Оболонский. М.: Изд-во «Дело» АНХ, 2009.

4. Євдокимов В.В. Розвиток бухгалтерського обліку в умовах глобалізації: ісламська модель [Текст]: Монографія / В.В. Євдокимов, С.Ф. Легенчук, Д.О. Грицишен. – Житомир: ЖДТУ, 2012.

5. Законы Ману / пер. С.Д. Эльмановича, пров. и исправ. Г.Ф. Ильиным. – М.: «Наука». Глав. ред. восточной литературы. Научно-издательский центр «Ладомир», 1992. Стих 231, 232.

6. Из предписания о служебных обязанностях… (XV в. до н.э.) Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: учебное пособие / сост. В.Н. Садиков. – 2е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. С.6.

7. Качкина Т.Б., Качкин А.В. Коррупция и основные элементы стратегии противодействия ей: Учебное пособие. – Ульяновск: ОАО «Областная типография «Печатный двор». 2010. – С. 24.

8. Кожушко А.С. Коррупция: социально-культурный и исторический контекст / А.С. Кожушко // Общество. Среда. Развитие (Terra Humana). – 2011. – № 4. – С. 183-186.

9. Пахомов Ю.В. История государства и права зарубежных стран: учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – Коломна, 2000. С.64-65.

10. Поляков М.М. Научно-теоретический анализ видов и форм деяний, имеющих коррупционное содержание / М.М. Поляков // Известия Тульского государственного университета. Экономические и юридические науки. – 2010. – № 1-2. – С. 382-387.

11. Семенцов В.С. Проблемы интерпретации брахманической прозы: ритуальный символизм. – М., 1981; Кейпер Ф.Б.Я. Труды по ведийской мифологии. – М., 1986.

12. Сидихмеинов В.Я. Китай: страницы прошлого. – М., 1978. С. 241-243.

13. Тихомиров Ю.А., Трикоз Е.Н. Право против коррупции // Журнал российского права. 2007. № 5. С. 39–52.

14. Томсинов В.А. Государство и право Древнего Египта: Монография. М.: ИКД «Зерцало-М», 2011. – С. 279-281.

15. Barnick, K., Braemer, J., Ludwig, J. (2007). Korruption – (kleine) Geschichte der Bestechung.

 

References.

1. Artem'ev A.B. (2014), “Corruption in the mechanism of functioning of the state (theoretical and legal research within evolutionary approach)”, Abstract of Ph.D. dissertation, Economy, Rossyjskaia akademyia narodnoho khoziajstva y hosudarstvennoj sluzhby pry Prezydente Rossyjskoj Federatsyy, Moscow, Russia.

2. Volzhenkyn, B.V. (1998), Korruptsyia [Corruption], SPbYuY, St.Pitersburg, Russia.

3. Obolonskyj, A.V. (2009), Hosudarstvennaia sluzhba: kompleksnyj podkhod [Public service: a comprehensive approach], Yzd-vo «Delo» ANKh, Moscow, Russia.

4. Yevdokymov, V.V. Lehenchuk, S.F. and Hrytsyshen D.O. (2012), Rozvytok bukhhalters'koho obliku v umovakh hlobalizatsii: islams'ka model' [The development of accounting in the context of globalization, the Islamic model], ZhDTU, Zhytomyr, Ukraine.

5. El'manovych, S.D. (1992), Zakony Manu [Laws of Manu], «Nauka». Hlav. red. vostochnoj lyteratury. Nauchno-yzdatel'skyj tsentr «Ladomyr», Moscow, Russia.

6. Sadykov, V.N. (2007), Yz predpysanyia o sluzhebnykh obiazannostiakh… (XV v. do n.e.) Khrestomatyia po ystoryy hosudarstva y prava zarubezhnykh stran: uchebnoe posobye [From prescription of official duties ... (XV century BC.) Reading Book on History of state and law of foreign countries], TK Velby Yzd-vo Prospekt, Moscow, Russia.

7. Kachkyna, T.B. and Kachkyn, A.V. (2010), Korruptsyia y osnovnye elementy stratehyy protyvodejstvyia ej [Corruption and the main elements of the strategy to counter it: Textbook], OAO «Oblastnaia typohrafyia «Pechatnyj dvor», Ul'ianovsk, Russia.

8. Kozhushko, A.S. (2011), “Corruption: the socio-cultural and historical context”, Obschestvo. Sreda. Razvytye (Terra Humana), vol.4, pp. 183-186.

9. Pakhomov, Yu.V. (2000), Ystoryia hosudarstva y prava zarubezhnykh stran [History of State and Law of foreign countries: a textbook for university students], Kolomna, Russia.

10. Poliakov, M.M. (2010), “Scientific-theoretical analysis of the types and forms of conduct that have corrupt content”, Yzvestyia Tul'skoho hosudarstvennoho unyversyteta. Ekonomycheskye y iurydycheskye nauky, vol. 1-2, pp. 382-387.

11. Sementsov, V.S. (1981), Problemy ynterpretatsyy brakhmanycheskoj prozy: rytual'nyj symvolyzm [Problems of interpretation of the Brahmanical prose: the ritual symbolism], Moscow, Russia.

12. Sydykhmeynov, V.Ya. (1978), Kytaj: stranytsy proshloho [China last page], Moscow, Russia.

13. Tykhomyrov, Yu.A. and Trykoz, E.N. (2007), “Right Against Corruption”, Zhurnal rossyjskoho prava, vol. 5, pp. 39–52.

14. Tomsynov, V.A. (2011), Hosudarstvo y pravo Drevneho Ehypta [State and Law of Ancient Egypt], YKD «Zertsalo-M», Moscow, Russia.

15. Barnick, K. Braemer, J. and Ludwig, J. (2007), “Korruption – (kleine) Geschichte der Bestechung”, available at: http://anstageslicht.wordpress.com/2007/09/17/korruption-%E2%80%93-kleine-geschichte-der-bestechung/ (Accessed 20 Nov 2016).

 

Стаття надійшла до редакції 21.11.2016 р.